Постанова № 73482643, 17.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/11199/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря: Івченко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інконсатом" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року, суддя Качур І.А. у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженої відповідальністю "Інконсатом" про стягнення коштів з рахунків у банках,-

У С Т А Н О В И Л А:

Головне управління ДФС у м. Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до ТОВ «Інконсатом» про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках, що обслуговують платника податків у розмірі 29 871,99 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Товариством з обмеженою відповідальністю "Інконсатом" подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Іконсатом» перебуває на обліку у ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києв та є платником податків за основним місцем обліку.

Відповідно до інтегрованої картки платника податку, яка є службовим документом податкового органу, товариство станом на дату звернення до суду має заборгованість перед бюджетом з єдиного податку з юридичних осіб в сумі 29 871,99 грн.

Із позовної заяви вбачається, що сума податкового боргу виникла на підставі самостійно визначених відповідачем сум податкових зобов'язань згідно поданої звітності.

Також податковий орган зазначив, що сплата суми податкового зобов'язання відповідачем у податкових деклараціях здійснювалась несвоєчасно та не у повному обсязі.

Відповідно до розрахунку податкового боргу сума боргу складається: 10338,42 грн - нарахування платником самостійно о.п. за рік. Податкова декларація платника єдиного податку - юр.особи від 06.02.2017, термін сплати 17.02.2017 ; 61,07 грн - нараховано пені ІКП на борг мин. Р (пп.129.1.1 ст. 129 ПК) невизначений документ з 17.02.2017 по…. на Податкова декларація платника єдиного податку м- юридичної особи №9208768695 від 04.11.2016; 19 472,50 грн - нарахування платником самостійно о.п. за квартал (декл. Термін спл. пот. рік) податкова декларація єдиного податку - юридичної оосби №9068812325 від 19.04.2017 термін сплати 19.05.2017.

Як встановлено судом апеляційної інстанції податковим органом на адресу товариства було направлено податкову вимогу №8634-17 від 06.12.2016 року на суму 14810,92 грн, проте остання повернулась без вручення.

Заперечуючи проти адміністративного позову, товариство 03.11.2017 року подало заперечення у якому зазначило, під час подання податкової декларації у останній мала місце помилка у відображенні рядка 9 розділу ІІІ (розрахунок податкових зобов»язань з єдиного податку Податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичної особи) за порядковим номером за рік №3 за 9 місяців 2016 року у сумі 15 000 грн, які були нараховані за півріччя 2016 року ( податкова декларація за порядковим номером за рік №2) і сплачені платіжними дорученнями №343 від 15 трарвня 2016 року у сумі 6750 грн та №350 від 29 червня 2016 року у сумі 8250 грн, що разом складає суму податкового зобов'язання у 15 000 грн відображених у рядку 8 розділу ІІІ ( розрахунок податкових зобов'язань з єдиного податку Податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичної особи) за півріччя 2016 року.

Аналогічна помилка виникла і у відображенні рядка 9 розділу ІІІ (розрахунок податкових зобов'язань з єдиного податку Податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичної особи) за порядковим номером за рік №4 за 2016 рік у сумі 15 000 грн, які були нараховані із зростаючим підсумком за 9 місяців 2016 року (податкова декларація за податковим номером за рік №3).

Суми доходів, що підлягали оподаткуванню по деклараціям за 2016 рік відображено вірно, у повному обсязі наростаючим підсумком з початку року. Зокрема, за весь 2016 рік дохід складав 305000 грн із якого нараховано до сплати 5% єдиного податку за рік у сумі 15 250 грн. Сума залишку єдиного податку за 2016 рік перерахована платіжним дорученням №377 від 12 січня 2017 року у сумі 250 грн.

Зазначені пояснення товариства суд першої інстанції до уваги не прийняв, не надав їм правової оцінки, не встановив, чи дійсно мала місце заборгованість, чи лише неправильно оформлена податкова звітність.

В ході апеляційного розгляду справи, представник податкового органу пояснила, що при подачі податкової звітності платник податку не вірно оформив останню, тоді як фактично єдиний податок сплатив. Проте, перевірка проводиться лише за поданою податковою звітністю, без перевірки реальності сплати такого податку. Уточнення до податкової звітності товариство подало лише у 2017 році, після виявлення помилок податковим органом. Будь-яких порушень з боку податкового органу не було, оскільки при виявленні документально підтвердженого боргу, податковий орган діяв у відповідності до вимог чинного законодавства України, а тому представник позивача підтримує позовні вимоги та вважає апеляційну скаргу необгрунтованою.

Колегія суддів не може погодитись з такими доводами податкового органу.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

В силу пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до абзацу 1 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до абзацу 1 пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органами державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Як встановлено судом апеляційної інстанції відповідно до платіжного доручення №349 від 15 травня 2016 року ТОВ «Інконсатом» сплатило єдиний податок 5% з юридичних осіб за травень 2016р, платіжним дорученням №350 від 29 червня 2016 року товариство сплатило єдиний податок 5% з юридичних осіб за червень 2016 року в розмірі 8250 грн.

Факт своєчасної сплати зазначеної суми єдиного податку підтверджується банківською випискою ПАТ «Укрсоцбанк» за період з 01.01.2016р по 31.12.2016 року, яка долучена судом до справи.

Крім того, колегія суддів, виходячи з матеріалів справи та пояснень представників сторін, зазначає, що борг виник у результаті нарахування на 31.12.2016 року залишку заборгованості за 9 місяців 2016 року по податковій сумі 14 810,92 грн, яка гасилася сумами, що були перераховані товариством на рахунок податкової.

12.01.2017 року сума 250 грн - сума фактичного залишку податку товариства за 2016 рік. 10.02.2017 року товариство перерахувало 5% за 1 квартал 2017 року у сумі 9 822,50 грн, залишок заборгованості склав - 4738,42 грн.

17.02.2017 року податковим органом нараховано зобов'язання податку по декларації товариства за 2016 рік в сумі 15250 грн, тоді як за звітом 250 грн, що фактично збільшило суму заборгованості до -19988,42 грн (4738,42 грн +15250 грн=19988,42 грн).

17.03.2017 року товариством перераховано ще 5% за 1 квартал 2017 року 9650 грн. В результаті залишок суми на 17.03.2017 року став боргом -10338,42 грн.(19988,42 -9650=10338,42грн ).

17.03.2017 код операції 2N1 - 61,07 грн - нарахування пені, 19.05.2017 року - код операції 179 - 19472,50 грн нарахування податку по поданій декларації товариства за 1 квартал 2017 року у розмірі 19472,50 грн.(10338,42 грн +61,-7 +19472,50 =29871,99 грн).

Колегія суддів вважає, що зазначена сума боргу 29871,99 грн. фактично відсутня, оскільки не було первинної заборгованості по сплаті єдиного податку, а отже не могли податковим органом нараховуватись пені та штрафи за несплату єдиного податку з юридичних осіб, а також неіснуючий борг зі сплати єдиного податку погашатись за рахунок наступних платежів.

Отже, з урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було прийнято постанову з помилковим застосуванням норм чинного законодавства України, без врахування, що фактично борг, який просить стягнути податковий орган, відсутній, а тому постанова Окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року підлягає скасуванню з ухваленням нової повстанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи податкового органу про те, що на час подачі до суду позову, відповідач ще не подав уточненої звітності, а тому документально борг підтверджувався, колегія суддів не бере до уваги, оскільки, як встановлено судом, фактично товариство у встановлені законом строки єдиний податок сплатило, а тому суд, ухвалюючи рішення, зобов'язаний перевірити чи дійсно існує заборгованість, чи вірно визначений розмір такої заборгованості.

Безпідставними є доводи податкового органу і щодо відсутності протиправності дій з боку позивача, оскільки предметом спору у данному випадку є заборгованість, яку останній просить стягнути з відповідача, тоді як питання протиправності дій у позові не заявлялось.

Також колегія суддів зазначає, що товариством фактично не було занижено чи завищено податкове зобов'язання за 2016 рік, дохід, що підлягає оподаткуванню, не змінився. Товариство подало Уточнюючі декларації за 9 місяців 2016 року та 2016 рік із правильним відображенням рядка 9 розділу ІІІ Податкової декларації - суми єдиного податку за минулий податковий (звітний) період (із наростаючим підсумком).

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено відсутність узгодженого податкового зобов'язання у ТОВ «Інкомсатом» у розмірі 29 871,99 грн, колегія суддів вважає за необхідне постанову Окружного адміністративного суду м Києва скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було помилково прийнято постанову про задоволення позовних вимог, а тому постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне постанову суду скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інконсатом" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову про відмову Головному управлінню Державної фіскальної служби у м. Києві у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інконсатом».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 18 квітня 2018 року.