Постанова № 73482634, 18.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Требух Н.В.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року Справа № 750/11327/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника відповідача Дорожинської А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 січня 2018 року у справі:

за позовом ОСОБА_4

до Міністерства оборони України,

Чернігівського обласного військового комісаріату

про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач-1), Чернігівського обласного військового комісаріату (далі - відповідач-2) про:

- визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо відмови позивачу в нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії;

- скасування рішення Міністерства оборони України від 16.06.2017 р. № 60, складеного у формі протоколу засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, у частині не призначення позивачу одноразової грошової допомоги в разі інвалідності осіб, звільнених з військової служби;

- зобов'язання Міністерства оборони України здійснити позивачу нарахування та виплату одноразової грошової допомоги в разі настання ІІІ групи інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі, встановленому Порядком, затвердженим постановою КМУ від 28.05.2008 р. № 499, станом на день встановлення інвалідності, 20.12.2012 р.;

- зобов'язання Чернігівського обласного військового комісаріату повторно направити на адресу Міністерства оборони України заяву позивача та додані до неї документи щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги в разі настання ІІІ групи інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 січня 2018 року адміністративний позов було задоволено частково, а саме:

- визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови позивачу в нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де вилися бойові дії;

- скасовано рішення Міністерства оборони України від 16.06.2017 р. № 60 в частині щодо відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги в разі інвалідності осіб, звільнених х військової служби;

- зобов'язано Міністерство оборони України здійснити позивачу нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби у розмірі, встановленому Порядком, затвердженим постановою КМУ від 28.05.2008 р. № 499, станом на день встановлення інвалідності, 20.12.2012 р.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду відповідач - Міністерство оборони України подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що інвалідність позивачу встановлена більше, ніж через три місяці після звільнення зі служби, і що позивач не проходив військову службу в Збройних Силах України.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що судом неповно з'ясовано обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду без змін та наголошує на тому, що доводи апелянта є необґрунтованими та не підтверджуються жодними доказами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши у межах апеляції, відповідно до ст. 308 КАС України, повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 13.04.1980 р. по 12.12.1980 р. позивач проходив військову службу та приймав участь в бойових діях на території Республіки Афганістан.

Протоколом Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 07.06.2012 р. № 1133 встановлено отримання позивачем під час проходження служби в Республіці Афганістан множинного вогнепального осколкового поранення голови, рук та ніг (контузія 1980 р.), а також встановлено, що отримані позивачем поранення, контузія та захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Рішенням МСЕК від 20.12.2012 р. позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності вперше у зв'язку з отриманням поранення, контузії та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

17.12.2014 р. позивачу було повторно (безтерміново) встановлено ІІІ групу інвалідності вперше у зв'язку з отриманням поранення, контузії та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (довідка МСЕК від 17.12.2014 р. АВА № 005751).

З моменту встановлення інвалідності до теперішнього часу позивачу одноразова грошова допомога у зв'язку зі встановленням інвалідності не виплачувалася.

Зазначені обставини встановлені постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 р. по справі № 750/11262/16-а, що набрала законної сили.

Крім того, вказаним судовим рішенням визнано протиправними дії Міністерства оборони України, щодо відмови позивачу в нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності 3 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, скасовано рішення Міністерства оборони України від 03.06.2016 р. № 42, виражене у формі протоколу засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині направлення на доопрацювання документів позивача щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі інвалідності осіб, звільнених з військової служби, та зобов'язано Чернігівський обласний військовий комісаріат повторно направити на адресу Міністерства оборони України, заяву позивача та додані до неї документи щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 3-ї групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву позивача щодо здійснення нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в разі настання 3-ї групи інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби, у розмірі, встановленому Порядком, затвердженим Постановою КМУ від 28.05.2008 р. № 499, станом на день встановлення інвалідності 20.12.2012 р. та прийняти відповідне рішення.

На підставки та на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 р. по справі № 750/11262/16-а Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія) було скасовано пункт 83 протоколу від 03.06.2016 р. № 42 засідання Комісії в частині направлення на доопрацювання документів позивача щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Крім того, Комісією було прийнято нове рішення про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, яке оформлено протоколом від 16.06.2017 р. № 60 та обґрунтовано тим, що інвалідність позивачу встановлено в понад 3-х місячний строк після звільнення зі служби.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача - Міноборони щодо відмови у призначенні йому одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колгеія встановила, що задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що в день встановлення позивачу інвалідності ІІІ групи у зв'язку із захворюванням, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, він набув право на отримання одноразової грошової допомоги, відповідно до постанови КМУ від 28.05.2008 р. № 499, яка була чинною на той час.

Відмовляючи в решті позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, заявлених до Чернігівського ОВК, оскільки документи позивача після відмови Міноборони у призначенні йому відповідної допомоги до ОВК не поверталися.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ) у редакції, чинній на момент встановлення позивачу інвалідності ІІ групи, постановою КМУ від 28.05.2008 р. № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» (далі - Порядок № 499), постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Порядок № 975), постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 «Про затвердження Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - Порядок № 393).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1 ст. 3 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що він поширюється, зокрема на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.

Згідно з пп. 4 п. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Підпунктом «б» частини 1 статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ у редакції Закону № 5040-VI передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності IIІ групи.

Пунктом 2 Постанови № 975, яка набрала законної сили з 24.01.2014 р., встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 р. № 284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 р. № 1331; допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 2 Порядку № 499 передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 01 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі 24-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.

Абзацом 9 пункту 1 Порядку № 393 передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Таким чином, з викладених правових норм вбачається, що в питаннях соціального захисту військовослужбовці прикордонних військ колишнього СРСР прирівняні до військовослужбовців Збройних Сил України.

При цьому, право особи на отримання одноразової грошової допомоги по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, виникає з дня встановлення інвалідності, що визначається датою, вказаною в довідці МСЕК, і обов'язок щодо забезпечення його реалізації шляхом прийняття відповідного рішення покладено на Міністерство оборони України.

Водночас, порядок отримання особою зазначеної допомоги та її розмір регламентуються законодавством, чинним на момент виникнення в неї такого права.

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постанові від 27.02.2018 р. по справі № 822/6118/15.

Виходячи з цього, апеляційний суд звертає увагу на те, що оскільки інвалідність ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, була встановлена позивачу 20.12.2012 р., то саме з цієї дати він набув право на отримання одноразової грошової допомоги у порядку та розмірі, визначеному законодавством, чинним станом на вказану дату, тобто ст. 16 Закону № 2011-ХІІ та Порядком № 499 і обов'язок щодо забезпечення реалізації зазначеного права позивача покладено на Міністерство оборони України.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що невиконання відповідачем-1 покладеного на нього обов'язку з нарахування та виплати позивачу вказаної допомоги є протиправним.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що право позивача на отримання такої допомоги, окрім іншого, встановлено постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 р. по справі № 750/11262/16-а, яка набрала законної сили.

Разом з тим, у рішеннях від 28.11.1999 р. по справі «Брумареску проти Румунії» та від 24.07.2003 р. по справі «Рябих проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Доводи апелянта про те, що позивач не був військовослужбовцем Збройних Сил України, а тому не має права на отримання спірної соціальної виплати, апеляційний суд вважає не обґрунтованими і безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив військову службу у Збройних силах СРСР, а у відповідності до вимог законодавства, зокрема Порядку № 393, у питаннях соціального захисту військовослужбовці прикордонних військ колишнього СРСР прирівняні до військовослужбовців Збройних Сил України, питання соціального забезпечення яких належать до відання Міністерства оборони України.

Доводи апелянта про те, що позивачем не надано копій документів, підтверджуючих причини і обставини поранення, колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки правовою підставою для призначення особі одноразової грошової допомоги в порядку ст.ст. 16, 16-2 Закону № 2011-ХІІ та Порядком № 499 є відповідний висновок МСЕК, який подавався позивачем і є в матеріалах справи.

Посилання апелянта на те, що інвалідність позивачу встановлена більше, ніж через три місяці після звільнення зі служби, тому, на думку апелянта, він не має права на отримання відповідно одноразової грошової допомоги, не ґрунтуються на нормах законодавства, а навпаки - вказують на неправильність його тлумачення відповідачем, оскільки з аналізу вищевикладених законодавчих приписів вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності та часу звільнення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 р. по справі № 822/6118/15.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, яким було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга Міністерства оборони України підлягає залишенню без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 січня 2018 року - без змін.

Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу у Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 січня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України, виготовлено 18 квітня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: