Постанова № 73482555, 17.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 750/12361/17 Головуючий у 1-й інстанції: Требух Н.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Лічевецького І.О., Ісаєнко Ю.А.

за участю секретаря Данилюк Л.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 та Міністерства оборони України

на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 лютого 2018 року

у справі №750/12361/17 ( розглянутої у відкритому судовому засіданні)

за позовом ОСОБА_2

до відповідача Міністерства оборони України

третя особа: Чернігівський обласний військовий комісаріат

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа: Чернігівський обласний військовий комісаріат, в якому просив визнати протиправними дії Міністерства оборони України, щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності 3 групи, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії; скасувати протокол Міністерства оборони України від 24 листопада 2017 року № 121 в частині відмови ОСОБА_2 у призначенні одноразової грошової допомоги; зобов'язати Міністерство оборони України здійснити призначення та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги в разі настання 3 групи інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби. Також позивач просить встановити судовий контроль за виконанням рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29.06.2016 у нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності 3 групи внаслідок виконання ним обов'язків військової служби. Чернігівським обласним військовим комісаріатом 08.11.2017 були направлені до Міністерства оборони України документи для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, однак рішенням у вигляді п.7 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум йому було відмовлено.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 лютого 2018 року позов задоволено частково. Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_2 у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності III групи внаслідок поранення, захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Скасовано рішення Міністерства оборони України від 24 листопада 2017 року №121 виражене у формі Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині відмови в призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги в разі інвалідності осіб, звільнених з військової служби. Зобов'язано Міністерство оборони України здійснити ОСОБА_2 нарахування та виплату одноразової грошової допомоги в разі настання III групи інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі, встановленому Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499 станом на день встановлення інвалідності - 29.06.2016 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що рішення відповідача прийнято відповідно до вимог діючого законодавства та у спосіб встановлений законом.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду в частині застосування постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499 замість №975 від 25.12.2013 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати абзац 4 рішення суду першої інстанції та прийняти в цій частині нове рішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції помилково застосовано до зазначених правовідносин постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499 замість №975 від 25.12.2013.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з'явилися та про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Частиною 4 статті 229 КАС України встановлено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідач, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Міноборони задоволенню не підлягає.

Водночас апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду слід змінити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ОСОБА_2 проходив строкову військову службу в період з 24.04.1981 по 22.06.1983 у в/ч 2022, в тому числі з 01.06.1982 по 18.06.1983 приймав особисту участь в бойових діях на території республіки Афганістан.

З протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку поранень, контузій, травм, каліцтв № 136 від 18.01.2016 слідує, що у ОСОБА_2 є поранення і захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії. У зв'язку з чим позивачу встановлена ІІІ група інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК № 025949 від 29.06.2016.

З метою отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком «Про призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013, позивач звернувся до ЧОВК із заявою та надав необхідні документи. 26.04.2017 ЧОВК повернув позивачу заяву про призначення та виплату одноразової грошової допомоги та документи без реалізації.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.08.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017, визнано протиправною бездіяльність Чернігівського обласного військового комісаріату щодо не направлення на адресу Міністерства оборони України заяви та доданих документів ОСОБА_2 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності ІІІ групи пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії. Визнано протиправними дії Чернігівського обласного військового комісаріату щодо повернення заяви та доданих документів ОСОБА_2 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності ІІІ групи пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії без реалізації.

08 листопада 2017 року на виконання постанови суду Чернігівським обласним військовим комісаріатом було направлено пакет документів на розгляд до Міністерства оборони України.

За результатами розгляду наданих документів, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум було прийнято рішення (протокол) від 27.112017 року, пунктом 7 якого рядовому у запасі ОСОБА_2 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки, на думку відповідача, витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах мають здійснюватися Державною прикордонною службою України.

Вважаючи зазначені дії та рішення відповідача протиправним та такими, що порушує його права, позивач був вимушений звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідачем було протиправно та незаконно відмовлено ОСОБА_2 у нарахуванні і виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок поранення, захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції рішенням МСЕК від 29.06.2016 року ОСОБА_2 встановлена 3 група інвалідності вперше, в зв'язку із отриманням поранення, контузії та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, що підтверджується відповідною довідкою МСЕК № 025949 від 29.06. 2016.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Підпунктом «б» пункту 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності IIІ групи.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності та часу звільнення.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи позивач отримав третю групу інвалідності 29 червня 2016 року.

Таким чином, 29.06.2016 року, позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст.16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991.

Водночас при зверненні позивача щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги Міністерство оборони України рішенням вираженим у формі Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України 1 з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 24 листопада 2017 року №12 відмовило в призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги в разі інвалідності осіб, звільнених з військової служби, з посиланням на те, що витрати пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги позивачу, як особі яка проходила службу в Прикордонних військах КДБ СРСР мають здійснюватися Державною прикордонною службою України.

Проте такі посилання апелянта колегія суду не приймає до уваги з огляду на їх необґрунтованість й безпідставність та вважає за необхідне зазначити наступне.

Так згідно з п. 12 постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Абзацом 9 пункту 1 Порядку № 393 передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Таким чином, з викладених правових норм вбачається, що в питаннях соціального захисту військовослужбовці прикордонних військ колишнього СРСР прирівняні до військовослужбовців Збройних Сил України, а тому відповідно позивач має право на отримання зазначеної одноразової грошової допомоги від Міністерства оборони України.

Нормами статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконано.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам статті 86 КАС України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку з настанням інвалідності III групи внаслідок поранення, захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії та скасуванню рішення Міністерства оборони України від 24 листопада 2017 року №121 виражене у формі Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині відмови в призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги в разі інвалідності осіб, звільнених з військової служби.

Водночас колегія суддів вважає за необхідне змінити постанову суду першої інстанції в частині щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України відповідно до якої необхідно здійснювати виплату зазначеної одноразової грошової допомоги позивачу.

Так позивач звертався до відповідача та відповідно йому було відмовлено у здійсненні призначення одноразової грошової допомоги, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 та частиною 6 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Для встановлення позивачу інвалідності, як підстави для виплати зазначеної одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, в тому числі і для визначення розміру складових грошового забезпечення за останньою посадою, яку займав позивач при звільненні, повинні застосовуватися нормативно-правові акти, що діяли станом на 29.06.2016 року - день встановлення позивачу інвалідності 3 групи.

Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 було затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Згідно пункту другого постанови Кабінету Міністрів України № 975 особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності -дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду ІІІ групи.

Другу групу інвалідності позивачу було встановлено 29.06.2016 року.

На день виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, 29.06.2016 року, діяв Порядок № 975, а тому саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду справа №822/6118/15 від 27 лютого 2018 року.

Позивач в своєму адміністративному позові також просив встановити судовий контроль за виконанням даного судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов'язком суду. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами.

В своєму ж клопотанні про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення позивач не навів аргументованих доводів та не надав доказів того, що дана постанова суду буде відповідачем тривалий час не виконана, в зв'язку з чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що клопотання позивача не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, встановивши, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 317, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України -залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та -задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 лютого 2018 року змінити, виклавши абзац четвертий резолютивної частини рішення наступним чином:

«Зобов'язати Міністерство оборони України (м. Київ пр-т Повітрофлотський, 6 код ЄДРПОУ 00034022) здійснити ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1) нарахування та виплату одноразової грошової допомоги в разі настання III групи інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі, встановленому Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 станом на день встановлення інвалідності - 29.06.2016 року».

В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст виготовлено 18 квітня 2018 року.