Постанова № 73482550, 18.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 750/12211/17 Суддя суду першої інстанції: Коверзнев Вадим Олександрович

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Земляної Г.В.,

Літвіної Н.М.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 грудня 2017 року, що прийняте у місті Чергнігові, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати протиправними дії відповідача з приводу зменшення індивідуального коефіцієнта заробітної плати під час перерахунку пенсії з 1.68469 до 1.43344 ;

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок розміру її пенсії із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати - 1.68469.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 грудня 2017 року позов задоволено:

- визнано протиправним рішення Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України з приводу зменшення коефіцієнта заробітної плати ОСОБА_5 під час перерахунку розміру її пенсії з 1.68469 до 1.43344;

- зобов'язано Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_5 із застосуванням коефіцієнта заробітної плати 1.68469, починаючи з 05.12.2017.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду. Скаржник також наголошує на тому, що при здійсненні перерахунків пенсії позивачу коефіцієнт заробітної плати, дійсно, зменшувався, однак зменшення розміру пенсії не відбувалося у зв'язку із застосуванням збільшеного показника середньої заробітної плати.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не направив, однак подав заперечення на неї, до якого не було долучено доказів направлення його копії відповідачу. У запереченнях позивач просить суд залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання 10.04.2018 жодного з учасників справи, повідомлених належним чином про дату, час і місце судового засідання, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач перебуває на обліку в Чернігівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Починаючи з 2004 року відповідач неодноразово здійснював перерахунок розміру пенсії позивача. При цьому, внаслідок здійснених перерахунків індивідуальний коефіцієнт заробітної плати позивача, який враховується під час перерахунку пенсії, було зменшено з 1.68469 до 1.4334.

Не погоджуючись із з таким зменшенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що відповідач не довів належними доказами правомірність своїх дій та не обґрунтував на підставі вихідних даних зменшення коефіцієнта заробітної плати позивача внаслідок здійснення перерахунку її пенсії.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).

Як вбачається з матеріалів справи з 01.01.2004 позивачу здійснено перерахунок заробітної плати у відповідності до норм Закону № 1058-IV та розраховано індивідуальний коефіцієнт для обчислення (коефіцієнт заробітної плати) у розмірі 1,68469.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до статтей 40, 42 Закону № 1058-IV, та змінено порядок здійснення перерахунку пенсії.

Згідно внесених змін, частиною четвертою статті 42 Закону № 1058-IV, передбачено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі.

Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія.

За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період після призначення пенсії не підлягає виключенню згідно із абзацом третім частини першої статті 40 цього Закону.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 40 Закону № 1058-IV у редакції від 28 грудня 2007 року, за вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців страхового стажу підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим частини першої цієї статті, період, за який враховується заробітна плата, після виключення 10 відсотків тривалості страхового стажу, не може бути меншим ніж 60 календарних місяців.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року зміни, внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Згідно пункту 5 рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, зміни, внесені до статей 40, 42 Закону № 1058-IV Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» втратили чинність 22 травня 2008 року.

Відповідно, з 22 травня 2008 року відновлено дію статтей 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» у редакції, що існувала до прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Положення частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV у редакції, що були відновлені з 22 травня 2008 року, передбачають, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Таким чином, перерахунок пенсії працюючих пенсіонерів здійснювався не частіше одного разу на два роки. При такому перерахунку додатково враховується страховий стаж та заробітна плата (дохід), отримані після призначення пенсії (після попереднього перерахунку).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач кілька разів зверталася за перерахунком пенсії у зв'язку зі збільшенням страхового стажу, у результаті якого розмір пенсії збільшувався.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де:

Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи;

Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Ск) не є сталою величиною та може змінюватись при перерахунку пенсії у зв'язку із додаванням нових коефіцієнтів заробітної плати (доходу) застрахованої особи (Кз) за нові місяці стажу, що додатково враховані при такому перерахунку.

Коефіцієнт заробітної плати (доходу) за відповідний місяць залежить виключно від того, яку заробітну плату (дохід) отримував пенсіонер у цей місяць та якою у цей місяць була середня заробітна плата (дохід) в Україні.

Як вбачається з матеріалів справи, при перерахунку пенсії у 2004 році було враховано заробіток за період з 01.01.1995 по 31.12.1996 та розраховано коефіцієнт заробітної плати -1,68469.

В подальшому, позивач у 2006, 2008, 2010 та 2011 роках зверталася за перерахунком пенсії. У зв'язку із врахуванням нових місяців страхового стажу при таких перерахунках, пенсійним органом здійснювався помісячний розрахунок коефіцієнтів (Кз), які додавалися до суми коефіцієнтів (Ск). Оскільки з 2004 року щомісячний розмір заробітної плати позивача (Зв) загалом був меншим за розмір середньої заробітної плати (дохід) в Україні (Зс), місячні коефіцієнти (Кз) за нові місяці трудового стажу становили менше 1 (одниці), що при їх додаванні до попередніх коефіцієнтів (Кз) призвело до зменшення суми цих коефіцієнтів (Ск) до 1,43344.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для врахування суми коефіцієнтів (Ск) лише за місяці страхового стажу, які були враховані при перерахунку у 2004 році. У даному випадку, норми чинного законодавства не містили та не містять можливості врахування при перерахунку пенсії місячної заробітної плати (доходу) позивача (Зв) та місячної середньої заробітної плати (доходу) в Україні (Зс) лише за період до 2004 року при одночасному застосуванні розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні за рік, попередній року звернення за перерахунком (2007, 2017 роки).

Правомірна зміна показників (у тому числі у сторону зменшення), які враховуються при обчисленні розміру пенсії не порушує прав пенсіонера на отримання пенсії за умови, що розмір пенсії залишається незмінним або збільшується.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що зменшення розміру суми коефіцієнтів (Ск) при перерахунках пенсії не призвело до зменшення розміру пенсії позивача, оскільки при розрахунку заробітної плати (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії (Зп) пенсійним органом застосовувався збільшений (у порівнянні з попереднім перерахунком) розмір середньої заробітної плати (доходу) в Україні за рік, що передує такому перерахунку.

При цьому, позивачем не наведено доказів неправильного розрахунку суми коефіцієнтів (Ск) за весь період страхового стажу чи коефіцієнтів (Кз) за кожний місяць страхового стажу. Не наведено позивачем також і доводів про те, що відповідачем застосовано невірний показник страхового стажу за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи (К). Поряд із цим, відповідачем на вимогу суду апеляційної інстанції надані до суду відповідні розрахунки та дані, на підставі яких такі розрахунки здійснювались.

Таким чином, оскаржуваними діями відповідача прав позивача порушено не було. Отже, суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позову.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області задовольнити.

Скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 грудня 2017 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_5 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Н.М. Літвіна