Постанова № 73482499, 18.04.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року справа №805/1960/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Борисові А.А.

за участю сторін по справі:

позивач: не з’явився

відповідач: ОСОБА_2 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Галатіна О.О.) від 04 грудня 2017 року (повне судове рішення складено 11.12.2017 року у м.Слов’янськ) у справі №805/1960/17-а за позовом Приватного підприємства «Олнайт» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.02.2017 року №0000241401 на суму 419038,00 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про про скасування податкових повідомлень - рішень від 09.02.2017 року №0000231401, № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 на загальну суму 1035182,59 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень №0000231401 та №0000251402 від 09.02.2017 року закрито.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року позов задоволено, скасованно податкове повідомлення-рішення від 09.02.2017 року №0000241401 на суму 419038,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач зазначив, що ним правомірно було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пп. 14.1.11, 14.1.13, 14.1.257, 14.1.266, п.14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України.

Позивач у судовому засіданні 14 березня 2018 року проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі.

Позивачем на адресу суду апеляційної інстанції надіслано клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, письмові пояснення, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2013р. по 30.09.2016р. правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2013р. по 30.09.2016р., за результатами якої складено акт №16/05-19-14-01/24065501 від 19.01.2017р., яким встановлено порушення позивачем вимог: - пп.14.1.11, 14.1.13, 14.1.27, 14.1.36, 14.1.257 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.10.2, 138.10.3 п.138.10, 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 ст.138 Податкового кодексу України, ПСБО 10 «Дебіторська заборгованість», ПСБО 15 «Доходи», ПСБО 16 «Витрати», що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 581305 грн., у тому числі за період з 01.10.2013 по 31.12.2013 – 36163 грн., з 01.01.2014 по 31.12.20.14-343113 грн., з 01.01.2015 по 31.12.2015 – 66096 грн., за період з 01.01.2016 по 31.03.2016 – 18727 грн., за період з 01.04.2016 по 30.06.2016 – 10762 грн., за період з 01.07.2016 по 30.09.2016 – 106444 грн.; - пп.14.1.11, 14.1.13, 14.1.257, 14.1.266 п.14.1 ст.14, п.187.1 ст.187, п.198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до: - заниження податку на додану вартість всього в сумі 481722 грн., у тому числі за серпень 2014 у сумі 24224 грн., за жовтень 2014 у сумі 8500 грн., за грудень 2014 у сумі 126161 грн., за вересень 2016 у сумі 322837 грн.; - завищення податку на додану вартість всього у сумі 113760 грн., у тому числі за вересень 2015 у сумі 2756 грн., за грудень 2015 у сумі 2809 грн., за січень 2016 у сумі 2104 грн., за лютий 2016 у сумі 10820 грн., за березень 2016 у сумі 6938 грн., за квітень 2016 у сумі 3639 грн., за травень 2016 у сумі 27054 гри,, за червень 2016 у сумі 7149 грн., за липень 2016 у сумі 7958 грн., за серпень 2016 у сумі 42533 грн.

На підставі наведеного акту перевірки та висновку про результати розгляду заперечень ГУ ДФС у Донецькій області, відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення від 09.02.2017р. № НОМЕР_1, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 335238 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 83810 грн.

Однією із підстав для прийняття спірного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 14.1.266, п.14.1 ст. 14, п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України, внаслідок чого занизило податкове зобов’язання за вересень 2016 у сумі 280709 грн. та завищено податкове зобов’язання в загальній сумі 115136 грн. у тому числі: у липні 2015 року в сумі 2756 грн., грудні 2015 року в сумі 2809 грн., січні 2016 року в сумі 7843 грн., лютому 2016 року в сумі 5081 грн., березні 2016 року в сумі 6938 грн., квітні 2016 року в сумі 18647 грн., травні 2016 року в сумі 29791 грн., червні 2016 року в сумі 17974 грн., липні 2016 року в сумі 12913 грн., серпні 2016 року в сумі 9008 грн., вересні 2016 року в сумі 1376 грн.

Актом перевірки встановлено, що позивачем (підрядник) з КП «Компанія «Вода Донбасу» (Замовник) було укладено договір № 15-13-305т від 07.06.2013р., за яким підрядник зобов’язується у 2013 році виконати роботи, зазначені в проектно-кошторисній документації, а замовник прийняти і оплатити по об’єкту: «Реконструкція каналізаційної насосної станції № 6 із заміною насосного обладнання м. Димитров». Згідно п.13.1 договору фінансування здійснюється за рахунок таких джерел і таких сумах кошти обласного бюджету (розпорядження голови обладміністрації від 10.04.2013 року №189 «Про затвердження програми заходів обласного фонду охорони навколишнього природного середовища, що фінансуються в межах залишків обласного фонду у 2013р.) у сумі 1858482 грн.

На виконання умов цього договору 20.09.2013р. позивачем була отримана передоплата у сумі 557544,81 грн., однак роботи були виконані частково, частина заактованої передоплати була повернута 27.12.2013р. платіжним дорученням № 386 у сумі 20000 грн. та 30.12.2013р. платіжним дорученням № 389 у сумі 224050,05 грн.

Позивачем на підтвердження виконання умов договору до суду були надані наступні первинні документи а саме: довідку про вартість виконаних робіт за грудень 2013р. на загальну суму 163494,76 грн. акт № 563-1 вартості змонтованого обладнання за грудень 2013р. на суму 9438,80 грн. акт № 563 за грудень 2013р. разом на суму 50277,16 грн. довідка про вартість виконаних робіт за грудень 2014р. в сумі 280709,41 грн. акт № 3/1 вартості обладнання на суму 1189712,49 грн. акт № 3 приймання виконаних робіт за грудень 2014р. 256601,44 грн. Також зазначене підтверджується бухгалтерською довідкою (випискою по рахунку), яка сформована 18.09.2017р. за дату 16.10.2013р. на суму 557544,81 грн. платіжним дорученням № 389 від 30.12.2013р. на суму 224050,05 грн. платіжним дорученням №3806 від 30.12.2013р. на суму 150000 грн. платіжне доручення № 389 від 27.12.2013р. на суму 20000 грн. із призначенням платежу «часткове повернення невикористаного авансу згідно договору № 15-13-305т».

В подальшому, в зв’язку з неотриманням оплати по договору за виконанні роботи позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до КП «Компанія «Вода Донбасу» про визнання робіт повністю виконаними у квітні 2014р. та стягнення заборгованості у сумі 2227948,24 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.06.2015р. у справі №908/2771/15 (залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду Донецької області від 29.09.2015р.) з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» стягнуто на користь позивача суму 2 015 377 (два мільйони п'ятнадцять тисяч триста сімдесят сім) грн. 21 коп. (із них заборгованість в сумі 1975860 (один мільйон дев’ятсот сімдесят п’ять тисяч вісімсот шістдесят) грн. 01 коп., судовий збір у сумі 39 517 (тридцять дев'ять тисяч п’ятсот сімнадцять) грн. 20 коп.).

24.06.2016р. Господарським судом Запорізької області видано наказ про примусове виконання судового рішення по справі № 908/2771/15, на виконання якого начальником Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 49262539.

По факту стягнення та сплати згідно рішення суду, Жовтневим ВДВС Маріупольського МУЮ суми боргу КП «Компанія Вода Донбасу», позивачем задекларовано суму податкового зобов’язання у розмірі 115135,92 у т.ч.: у липні 2015 року у сумі 2755,33 грн; у грудні 2015 року 2809,46 грн; у січні 2016 року у сумі 7842,55 грн; у лютому 2016 року у сумі 5081,32 грн; у березні 2016 року у сумі 6938,05 грн; у квітні 2016 року у сумі 18646,94 грн; у травні 2016 року у сумі 29791,13 грн; у червні 2016 року у сумі 17974,26 грн; у липні 2016 року у сумі 12912,92 грн; у серпні 2016 року у сумі 9007,52 грн; у вересні 2016 року у сумі 1376,44 грн.

Податковий орган зазначив, що у відповідності до п.3 ст.653 ЦКУ якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов’язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Таким чином, на підставі постанови Донецького апеляційного господарського суду від 29.09.2015 року по справу №908/2771/15 змінено умови розрахунку між ПП «ОЛНАЙТ та КП «Компанія Вода Донбасу».

Відповідно до п. 187.10 ст. 187 ПК України платники податку, які постачають теплову енергію, природний газ (крім скрапленого), надають послуги з транспортування та/або розподілу природного газу, водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

За приписами п.п.14.1.266 п.14.1 ст.14. ПК України касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.06.2015р. у справі № 908/2771/15 (залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду Донецької області від 29.09.2015р.) з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» стягнуто на користь позивача суму 2 015 377 (два мільйони п'ятнадцять тисяч триста сімдесят сім) грн. 21 коп. (із них: заборгованість в сумі 1975860 (один мільйон дев’ятсот сімдесят п’ять тисяч вісімсот шістдесят) грн. 01 коп., судовий збір у сумі 39 517 ( тридцять дев'ять тисяч п’ятсот сімнадцять) грн. 20 коп.).

Наведеним судовим рішенням не змінювався та не припинялась дія договору № 15-13-305т від 07.06.2013р., укладеного позивачем з КП «Компанія «Вода Донбасу» на виконання робіт, фінансування яких здійснювалось за рахунок коштів обласного бюджету (розпорядження голови обладміністрації від 10.04.2013 № 189 «Про затвердження програми заходів обласного фонду охорони навколишнього природного середовища, що фінансуються в межах залишків обласного фонду у 2013р.)

За таких обставин, висновок податкового органу про те, що якщо відкрито виконавче провадження, а стягнення відбувається саме як з юридичної особи, то погашення заборгованості відбувається не за кошти обласного бюджету, а саме за кошти КП «Вода Донбасу» як юридичної особи, суд апеляційної інстанції вважає помилковим.

Іншою підставою для прийняття спірного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за грудень 2014 у сумі 126161 грн. внаслідок не підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «ЕраТехФорм-ЛТВ». В акті перевірки також зазначено, що на дату реєстрації акту ТОВ «ЕраТехФорм-ЛТВ» знаходилося на обліку в Східно-Донецькому відділенні Маріупольської ОДПІ та мало податкову адресу: м. Донецьк, вул.Роздольная, буд. 2а вк.56, було зареєстровано платником ПДВ з 14.11.2007р. по 21.01.2016р. Останню податкову декларацію з податку на додану вартість ТОВ «ЕраТехФорм-ЛТВ» надано за грудень 2014р.

До перевірки надано видаткову накладну №РН-000004 від 19.12.2014 року на загальну суму 756964,08 грн, у тому числі ПДВ – 126160,68 грн. місцем складання якої є м.Донецьк, яке згідно Закону України від 02.09.2014 року №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», розпорядження КМУ від 07.11.2014 року №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження», яке набрало дії з 27.11.2014 року, було територією проведення антитерористичної операції та територією, на якої органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

За приписами п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198ПК).

У п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов’язаний суб’єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб’єкт господарювання має спростувати доводи суб’єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (постачальник) та ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча» (покупець) був укладений договір № 1226 від 07.05.2014р.) постачання товару (новорічні прикраси, гірлянди, тощо) на загальну суму з урахуванням ПДВ 952502,40 грн.

Для виконання умов наведеного договору позивачем (покупець) укладено договір поставки з ТОВ «ЕраТехФорм-ЛТВ» (постачальник) №08-12 від 08.12.2014р умовами якого є постачання новорічних прикрас, світлодіодних гірлянд, тощо. Загальна сума специфікації № 01 від 08.12.2014р. складає 756964,08 грн.

На підтвердження виконання наведеного договору позивачем надано видаткову накладну №РН-0000004 від 19.12.2014р. на загальну суму 756964,08 грн., прибуткову накладну №ТО000000398 від 19.12.2014р. на суму 756964,08 грн., податкову накладну № 54 від 08.12.2014р. на суму 378482,04 грн. №б 55 від 19.12.2014р. на суму 378482,04 грн., рахунок-фактуру № СФ-0000002 від 08.12.2014р. на суму 756964,08 грн., платіжні доручення № 4698 від 08.12.2014р. на суму 200000 грн., № 887 в розмірі 108482,04 грн., № 84 на суму 70000 грн., №1406 на суму 140000 грн., № 1453 на суму 10000 грн., № 1660 на суму 88482,04 грн., № 1711 на суму 30000 грн., № 1734 на суму 18000 грн., № 4909 на суму 2000 грн. з призначенням платежу за товар згідно договору поставки № 08-12 від 08.12.2014р. та визначенням платника ПП «ОЛНАЙТ» отримувач ТОВ «ЕраТехФорм-ЛВТ».

Згідно специфікації № 01 від 08.12.2014р. до договору № 08-12 від 08.12.2014р. базис поставки товару: DDP м.Маріуполь, об’єкти ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча».

На виконання умов договору № 1226 від 07.05.2014р. згідно із актом приймання-передач на відповідальне зберігання від 19.12.2014р. ПП «ОЛНАЙТ» передало, а ПАТ «ММК ОСОБА_2» прийняло товар (новорічні прикраси, гірлянди, тощо) на загальну суму 952502,40 грн. Також відповідно до акту приймання-передачі від 04.06.2015р. ПП «ОЛНАЙТ» передало, а ПАТ «ММК» прийняло поставлену згідно специфікації № 12 до договору поставки № 1226 змонтовану та встановлену на об’єктам ПАТ «ММК» новорічні прикраси, гірлянди, тощо на загальну суму 952502,40 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані.

Відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження фіктивності спірних господарських операцій.

Посилання податкового органу на ті обставини, що на момент складання спірної видаткової накладної ТОВ «ЕраТехФорм-ЛТВ» знаходилося у м. Донецьк, судом не прийнято до уваги, оскільки згідно специфікації № 01 від 08.12.2014р. до договору № 08-12 від 08.12.2014р. товар поставлявся на базисних умовах поставки - DDP м.Маріуполь, об’єкти ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча».

Актом перевірки також встановлено порушення позивачем вимог пп.14.1.11, 14.1.13, 14.1.257 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, ст..198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту у вересні 2016р. в сумі 43504 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Оптіум Компані».

В ході проведення перевірки встановлена безнадійна кредиторська заборгованість, що рахується відповідно обігово-сальдових відомостей по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 30.09.2016 року по контрагенту ТОВ «ОПТІУМ-КОМПАНІ» у сумі 261026,53 грн ( у т.ч. ПДВ 43504,42 грн), яка повинна бути визначена безнадійною у зв’язку з тим, що підприємство кредитор визнано банкрутом, а заборгованість рахується з 01.10.2013 року.

Згідно ІАС «Податковий блок» підсистеми «Аналітична система» зазначено ТОВ «ОПТІУМ-КОМПАНІ» на обліку (564) Маріупольскої ОДПІ (Київський район м.Донецька). Стан платника – 16 припинено (Ліквідовано, закрито). Рішенням Господарського суду Донецької області від 16.04.2013 року по справі №905/8925/13 ПП «ОПТІУМ КОМПАНІ» визнано банкрутом. Дата зняття з обліку платника податків від 28.04.2014 року за №1405640202033.

Згідно пп.14.1.11 ст.14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення; в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими; г) заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов'язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають (перебували) з таким кредитором у трудових відносинах; ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, яка не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб); д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією; е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року; є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості; ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;

За приписами п.п.14.1.13 ст.14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею; 14.1.11. безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

Відповідно до п.14.1.257 ст.14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

У п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, шо до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Саме порушення наведених норм Податкового кодексу України визначив відповідач у акті перевірки. Однак, наведені норми не містять в собі приписів щодо зобов’язання платника податків відкоригувати податковий кредит внаслідок наявності безнадійної заборгованості. Крім того, відповідно до частини 1 статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, додатковою угодою від 01.12.2012р., укладеною між позивачем та ТОВ «Оптіум-Компані», було продовжено строк позовної давності відносно виконання умов договору № 0206/1 від 20.06.2011р. на 5 років до 01.12.2017р.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність відповідачем порушення позивачем вимог пп.14.1.11, 14.1.13, 14.1.257 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, ст.198 Податкового кодексу України, а тому судом першої інстанції правомірно скасовано спірне податкове повідомлення-рішення.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року у справі №805/1960/17-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року у справі №805/1960/17-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 18 квітня 2018 року.

Повне судове рішення складено 19 квітня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 18 квітня 2018 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Гаврищук Т.Г.

Судді: Блохін А.А.

ОСОБА_1