Постанова № 73482135, 18.04.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 квітня 2018 рокусправа № 808/2829/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Кругового О.О.

судді: Прокопчук Т.С. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 р. (суддя суду першої інстанції ОСОБА_2С.), прийняте в м. Запоріжжя, у відкритому судовому засіданні о 16.50год повний текст якого складено 26.12.2017року в адміністративній справі за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення –

В С Т А Н О В И В :

25 вересня 2017 року фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 30.06.2015 №4831-12 про нарахування орендної плати у сумі 255 708, 61 гривень за 2016 рік.

В обґрунтування позову підприємець посилається на те, що строк дії договору оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дослідна станція, буд. 45, укладеного 12.09.2009 ним з Запорізькою міською радою закінчився 30.11.2015, а новий договір не укладався, нарахування податковим органом орендної плати за землю у сумі 255 708,61 грн. за 2016 рік, та складання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми «Ф» № 4831-12 вважає безпідставним та протиправним.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 .12.2017 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу посилаючись на порушення судом норм матеріального права просив скасувати рішення суду першої інстанції прийняти нове яким задовольнити його вимоги. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що судом першої інстанції залишено поза увагою його доводи з приводу відсутності у відповідача підстав для нарахування орендної плати за земельну ділянку за відсутності укладеного договору оренди земельної ділянки.

В свою чергу, відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу яким просить відмовити в задоволені апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що орендна плата за земельну ділянку була нарахована по фактичному використанню позивачем земельної ділянки яка розташована під будівлями які перебувають у позивача у власності.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено що між позивачем та Запорізькою міською радою був укладений договір оренди землі (далі Договір), за умовами якого Запорізька міська рада, відповідно до Рішення тридцять другої сесії п’ятого скликання від 16.04.2009 № 61/100 надає, а позивач приймає у строкове платне користування земельну ділянку для розташування виробничо-складського комплексу, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дослідна станція, буд. 45. Загальна площа земельної ділянки становить 2.1508 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 3 155 223,60 грн. (в цінах 2009 року). Відповідно до п. 8 Договору строк дії якого закінчився 30.11.2015.

П.п. 9-11 Договору визначений порядок та розмір орендної плати., та відповідно до п.п. 14, 15 Договору земельна ділянка передана в оренду для розташування виробничо-складського комплексу; цільове призначення земельної ділянки (категорія земель): землі промисловості.

Зазначені відомості також відображені сторонами у розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку, грошова оцінка якої проведена на 01.01.2009, плані земельної ділянки, яка передається в оренду, кадастровому плані земельної ділянки (кадастровий номер 2310100000:03:033:0392), акті визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), абрисі земельної ділянки (а.с. 23) та акті прийому-передачі земельної ділянки, що є невід’ємними частинами Договору.

Вказаний Договір було зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.10.2009 за № 040926101989.

Рішенням Запорізької міської ради №58/87 від 07.10.2015 ФОП ОСОБА_1 продовжено право оренди на вказану земельну ділянку та зобов’язано у чотирьохмісячний термін після прийняття даного рішення із Запорізькою міською радою договір оренди землі на вказану земельну ділянку.

30.06.2016 Запорізькою ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення № 4831-12, яким визначено зобов’язання у розмірі 255 708,61 грн. за платежем «орендна плата з фізичних осіб».

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, проте рішенням ДФС України № 11215/г/99-99-11-03-01-25 від 26.10.2016 податкове повідомлення-рішення № 4831-12 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням ФОП ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що у позивача як власника споруди що розташовані на земельній ділянці є наявний обов’язок зі сплати за землю що виник у нього з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно не залежно від того, чи зареєстрував останній договір оренди у відповідному законодавством порядку чи ні.

Колегія суддів вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено позивач є власником об’єктів нерухомого майна що розташоване на земельній ділянці за адресою: м. Запоріжжя, вул.Дослідна станція, 45. Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно: будівля складу літ.Б за адресою м. Запоріжжя, вул. Дослідна станція, 45 право власності за позивачем зареєстроване 09.01.2009.

12.10.2009року між ФОП ОСОБА_1 та Запорізькою міською радою був укладений договір оренди землі (далі Договір), за умовами якого позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для розташування виробничо-складського комплексу, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дослідна станція, буд. 45. Загальна площа земельної ділянки становить 2.1508 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 3 155 223,60 грн. (в цінах 2009 року). Відповідно до п. 8 Договору строк дії якого закінчився 30.11.2015.

П.п. 9-11 Договору визначений порядок та розмір орендної плати., та відповідно до п.п. 14, 15 Договору земельна ділянка передана в оренду для розташування виробничо-складського комплексу; цільове призначення земельної ділянки (категорія земель): землі промисловості.

Зазначені відомості також відображені сторонами у розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку, грошова оцінка якої проведена на 01.01.2009, плані земельної ділянки, яка передається в оренду, кадастровому плані земельної ділянки (кадастровий номер 2310100000:03:033:0392), акті визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), абрисі земельної ділянки (а.с. 23) та акті прийому-передачі земельної ділянки, що є невід’ємними частинами Договору.

Вказаний Договір було зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.10.2009 за № 040926101989.

Рішенням Запорізької міської ради №58/87 від 07.10.2015 ФОП ОСОБА_1 продовжено право оренди на вказану земельну ділянку та зобов’язано у чотирьохмісячний термін після прийняття даного рішення із Запорізькою міською радою договір оренди землі на вказану земельну ділянку, однак останнім, договір оренди земельної ділянки яка перебувала у нього в користуванні не було укладено.

30.06.2016 Запорізькою ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення № 4831-12, яким визначено зобов’язання у розмірі 255 708,61 грн. за платежем «орендна плата з фізичних осіб».

Звертаючись з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції позивач зазначив про те, що правовідносини з оренди земельних ділянок , які виникли між позивачем та відповідачем повинні насамперед регулюватися Законом України «Про оренду землі», Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України. Зазначена обставина залишена поза увагою суду першої інстанції, що на думку заявника апеляційної скарги є порушенням судом норм матеріального права та є підставою для його скасування.

Колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до п.1.1 статті 1 Податкового кодексу України відносини які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенція органів контролю, повноваження й обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлюються нормами саме Податкового кодексу України (далі - ПК України).

При цьому, пунктом 5.2 ст.5 Податкового кодексу України закріплений принцип пріоритетності норм Податкового законодавства над нормами інших актів у разі їх суперечності.

Відповідно до пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України, плата за землю – є обов’язковим платежем у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Приписами ст. 270 ПК України визначено, що об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно з п.п. 288.1.1-288.1.5 п. 288.1 ст. 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (пункт 286.3 статті 286 Податкового кодексу України).

Пункт 287.1 статті 287 Податкового кодексу України встановлює, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Пунктом 287.6 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Разом з тим, суд зазначає, що питання виникнення права власності або права користування земельними ділянками урегульовані Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

Так, згідно з частинами першою, другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до статті 120 ЗК України, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Статтею 377 Цивільного кодексу України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, законодавством визначено, що з моменту виникненням права власності на будівлю чи споруду ( момент реєстрації права власності) до власника переходить право власності чи користування на частину земельної ділянки, на якій розташована належна йому на праві власності будівля чи споруда, що автоматично покладає на нього обов’язок зі сплати земельного податку.

Як встановлено судом позивач є власником об’єктів нерухомого майна що розташоване на земельній ділянці за адресою: м. Запоріжжя, вул.Дослідна станція, 45. Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно: будівля складу літ.Б за адресою м. Запоріжжя, вул. Дослідна станція, 45 право власності за позивачем зареєстроване 09.01.2009. Доказів відчуження в 2016 році зазначених об’єктів нерухомого майна третім особам позивачем не надано.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07.07.2015 по справі №826/12388/13-а, якою зазначено, що незважаючи на те, що набувач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, обов'язок зі сплати земельного податку виник у нього з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Отже, при встановлених судом обставинах справи, відсутність укладеного позивачем договору оренди земельної ділянки під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями не позбавляє його від обов’язку зі сплати земельного податку у 2016 році, що регулюються саме Податковим кодексом України, а не нормою закону «Про оренду землі».

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що п.п. 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до відомостей отриманих контролюючим органом від Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (лист від 15 липня 2016 року №8-28-99.3-2264/2-16) нормативно грошова оцінка земельної ділянки розташованої за адресою: м.Запоріжжя, вул. Дослідна станція, 45, станом на 01.01.2016 становила 8 523 620,40 грн. за відповідний рік.

За таких обставин, в силу приписів ПК України, відповідачем правомірно нараховано позивачу до сплати грошове зобов’язання з плати за землю в розмірі 255 708,61 грн. за 2016 рік.

Щодо доводів позивача про те, що відповідачем було невірно визначено розмір грошового зобов’язання з плати за землю, оскільки фактично земельна ділянка, яка знаходиться під належними позивачу на праві власності будівлями становить лише 0,3337 га, що є часткою від розміру тієї землі, за яку позивачу нараховано грошове зобов’язання суд зазначає наступне.

Так, земельну ділянку, яка находиться за адресою м. Запоріжжя, вул. Дослідна станція, буд. 45. Загальна, та площа якої становить 2.1508 га, позивачем було отримано в платне користування на підставі договору у 2009 році. Договір про оплатне користування земельною ділянкою закінчився в 2015 році.

Як зазначає позивач він не користується земельною ділянкою, яка є прилеглою територією до території, на якій розташовані його будівлі, та яка перебувала в його оренді, між тим позивачем не доведено того факту, що він дійсно не користується прилеглою землею, при цьому, при реєстрації права за ним власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення не вбачається.

Оскільки апеляційна скарга залишається судом апеляційної інстанції без задоволення судові витрати понесені позивачем не підлягають розподілу у відповідності до положень ст..139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8 , 9, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 р. у справі №808/2829/17 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 18 квітня 2018 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст рішення складений 19 квітня 2018року

Головуючий суддя: О.О. Круговий

Суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: А.В. Шлай