
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2018 року справа №805/4143/17-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2018 року в справі № 805/4143/17-а (головуючий І інстанції Буряк І.В.) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування рішень,-
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі – відповідач, податковий орган Маріупольська ОДПІ) № НОМЕР_1 від 07.06.2016 на суму 2375,8 грн, № НОМЕР_2 від 07.06.2016 на суму 1,00 грн та рішення про застосування штрафних санкцій № 000045/4000/НОМЕР_3 від 07.06.2016 на суму 17000,00 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що ФОП ОСОБА_1 не здійснює господарську діяльність в барі «Білий ведмідь», розташованому за адресою: м. Маріуполь, Іллічівський район, вул. Карпінського, 72. Позивач зазначає, що ТОВ «Торговий дім «Сагуаро», директором якого він є, передало це нежитлове приміщення в суборенду ОСОБА_2. Звертає увагу суду, що реалізація позивачем алкогольних напоїв без наявності ліцензії та не проведення розрахункових операцій безпосередньо в торгівельному об’єкті за адресою: м. Маріуполь, вул. Карпінського, 72, співробітниками відповідача не доведена, що вказує на відсутність порушення норм законодавства.
За таких обставин ФОП ОСОБА_1 наголошує на відсутності правових підстав для притягнення його до відповідальності, що тягне за собою скасування спірних рішень податкового органу.
Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи та проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції. Розглянувши цю заяву суд дійшов наступного висновку.
Частинами першою та другою ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Поштове відправлення, скероване на вказану ОСОБА_1 адресу повернулось на адресу суду із позначкою «за закінченням терміну зберігання», що відповідно до ч. 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України вважається врученням судової повістки.
Таким чином, поважність неможливості позивача та/або його представника прибути в судове засідання та, як наслідок, необхідність відкладення розгляду справи залежить від обґрунтованості поданого клопотання.
Надана до суду заява обґрунтована щільністю графіку участі в судових засіданнях, призначених на день розгляду апеляційної скарги, представника ОСОБА_1
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Таким чином, зайнятість представника позивача в інших судових засіданнях, яка до того ж не підтверджена належними та допустимими доказами, не може бути визнана поважною причиною неявки сторони в судове засідання. Отже, заява про відкладення розгляду справи та проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції не підлягає задоволенню.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне.
Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, який здійснює, у тому числі, наступні види діяльності: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.
26 травня 2016 року посадовими особами Маріупольською ОДПІ проведено фактичну перевірку з питань додержання суб’єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов’язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за наслідками якої складено акт перевірки від 30.05.2016 № 167/05-19-40/НОМЕР_3.
Відповідно до акта перевірки податковий орган провів перевірку бару «Білий ведмідь» за адресою: м. Маріуполь, вул. Карпінського, 72. Під час проведення перевірки була присутня ОСОБА_2 – бармен.
Згідно з висновками акта під час перевірки встановлено порушення вимог пунктів 1, 2, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме не проведення розрахункових операцій через зареєстрований, опломбований належним чином та переведений у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункової операції; не ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а також ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», що відобразилось у роздрібній торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Крім того, відповідачем складено опис напоїв та тютюнових виробів, які знаходяться в реалізації ФОП ОСОБА_1 у барі «Білий ведмідь» станом на 26.05.2016 (додаток № 1 до акта перевірки) на загальну суму 1187,90 грн.
На підставі акта №167/05-19-40/НОМЕР_3 Маріупольською ОДПІ прийняті:
- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 07.06.2016, яким за порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 2375,80 грн;
- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 07.06.2016, яким за порушення пунктів 1 та 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 01,00 грн;
- рішення про застосування фінансових санкцій № 000045/4000/НОМЕР_3 від 07.06.2016, яким за порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та відповідно до ч. 2 ст. 17 цього Закону до позивача застосовано штраф у розмірі 17000,00 грн.
Вважаючи, що Маріупольська ОДПІ безпідставно прийняла рішення про притягнення його до відповідальності, оскільки господарську діяльність із порушенням норм чинного податкового законодавства здійснювала інша особа, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Закон України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265/95-ВР) визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі, про що зазначено в абзаці першому преамбули цього Закону.
У відповідності до пунктів 1, 2 та 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані: - проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; - видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; - вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
За приписами п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня; за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).
Також згідно зі ст. 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
Положеннями ч. 1 ст. 5 Закону № 265/95-ВР регламентовано, що контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи доходів і зборів шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.
Згідно з ч. 14 ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі – Закон № 481/95-ВР) роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Частинами 1 та 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000,00 гривень.
Частиною 4 ст. 17 Закону № 481/95-ВР встановлено, що рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.
У відповідності до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Апелянт заперечує не здійснення господарської діяльності із порушенням наведених норм права, а свою причетність до факту продажу алкогольних напоїв у барі «Білий ведмідь». ОСОБА_1 наголошує, що він не здійснював господарську діяльність у наведеному приміщенні.
Відповідно до матеріалів справи позивач є директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сагуаро», яке на підставі договору оренди майна № 05/15 від 01.01.2015 отримало в строкове платне користування частину нежитлового приміщення загальною площею 24 кв.м за адресою: м. Маріуполь, вул. Карпінського, 72. Згідно з додатковою угодою до цього договору від 01.02.2015 орендар отримав право на передачу приміщення в суборенду, яке реалізував шляхом укладення договору суборенди майна № 2/16 від 04.01.2016 із ОСОБА_2. Копії перелічених документів надані до судів першої та апеляційної інстанції.
До апеляційної скарги додано акт прийому-передачі нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Маріуполь, вул. Карпінського, 72 від 05.01.2016.
Частиною 4 ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, якщо в апеляційній скарзі наводяться нові докази, які не були надані суду першої інстанції, то у ній зазначається причина, з якої ці докази не були надані. З цією нормою кореспондуються положення ч. 4 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що будь-яке обґрунтування ненадання акту від 05.01.2016 до суду першої інстанції ОСОБА_1 не наведено, про відсутність такого акту зазначено в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, суд критично оцінює цей доказ та не приймає його.
У своїй апеляційній скарзі позивач наголошує, що основним видом його діяльності є надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, проте відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань це не єдиний вид його діяльності. Отже, ОСОБА_1 не доведено, що він як фізична особа-підприємець не здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями. Проте постановою Іллічівського районного суду м. Маріуполя До6нецької області від 25.08.2016 в справі № 264/3556/16-п, яка набрала законної сили 27.03.2018, доведено реалізацію роздрібної торгівлі алкогольними напоями ОСОБА_1 як фізичною особою.
Враховуючи відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей щодо суб’єкта господарювання ОСОБА_2 та її особисті пояснення, надані під час проведення перевірки, стосовно того, що вона працює на ФОП ОСОБА_1 барменом у барі «Білий ведмідь», суд дійшов висновку про недоведеність договором № 2/16 від 04.01.2016 здійснення господарської діяльності в наведеному приміщенні ОСОБА_2 Тому доводи апелянта з цього приводу не підлягають задоволенню.
Зазначення адреси м. Маріуполь, вул. Гайдара, 7 як місця проживання ОСОБА_1 та адреси його реєстрації як фізичної особи-підприємця не виключає можливості здійснення ним господарської діяльності за адресою: Маріуполь, вул. Карпінського, 72.
За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджує викладений в оскаржуваному рішенні висновок про правомірне застосування Маріупольською ОДПІ штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до суб’єкта господарської діяльності – фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, тому податкові повідомлення-рішення від 07.06.2016 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 та рішення про застосування штрафних санкцій № 000045/4000/НОМЕР_3 від 07.06.2016 прийняті у відповідності до положень чинного податкового законодавства і скасуванню не підлягають.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статями 139, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2018 року в справі № 805/4143/17-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування рішень – залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2018 року в справі № 805/4143/17-а – залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту її складення в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів М. Г. Сухарьок
ОСОБА_3
ОСОБА_4
Судове рішення № 73481818, Донецький апеляційний адміністративний суд було прийнято 18.04.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 805/4143/17-а. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: