Постанова № 73481371, 18.04.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/5719/16-ц Головуючий у І інстанції Корнієнко С.В.Провадження № 22-ц/780/854/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 38 18.04.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Таргоній Д.О.,

суддів: Приходька К.П., Гуля В.В.,

за участі секретаря Дрозда Р.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Малосолтанівської сільської ради Васильківського району Київської області, третя особа – Васильківська районна Державна нотаріальна контора Київської області про визнання права власності в порядку спадкування.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів,

УСТАНОВИЛА:

у листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи свої вимоги таким.

Його бабуся ОСОБА_4 та дідусь ОСОБА_5 мешкали в буд. № 1 по пров. Борівському в с. Мала Солтанівка Васильківського району Київської області.

ОСОБА_4 (бабуся) померла 23.09.2012 року.

За життя, 04.03.2008 року, нею був складений заповіт, яким все належне їй майно і те майно, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла своєму сину ОСОБА_6 (батькові позивача) та онуку (позивачу).

Батько позивача ОСОБА_6 помер 05.01.2016 року.

Після смерті бабусі ОСОБА_4 та батька позивача ОСОБА_6, залишилось спадкове майно, а саме буд. № 1 по пр. Борівському в с. Мала Солтанівка Васильківського району Київської області, яке він бажає успадкувати.

Покійній бабусі належало ? частини вищевказаного майна, а покійному батьку – ? частини. Оскільки постановою державного нотаріуса Васильківської районної державної нотаріальної контори від 07 жовтня 2016 року за №1196/02-31 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, тому що ним не були пред’явленні відповідні правовстановлюючі документи на будинок, позивач просив суд визнати за ним право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті його бабусі та батька, а саме на будинок № 1 по пр. Борівському в с. Мала Солтанівка Васильківського району Київської області.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2016 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на будинок під № 1, який розташований по провулку Борівському в с. Мала Солтанівка Васильківського району Київської області після смерті 05.01.2016 року його батька ОСОБА_6.

Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_2, яка не приймала участі у розгляді справи в суді першої інстанції, однак вважає, що вказаним рішенням порушено її права спадкоємця, подала апеляційну скаргу. Просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушенням судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зокрема, в доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно зазначив у мотивувальній частині рішення про визнання Малосолтанівською сільською радою позову у даній справі, оскільки матеріали справи не містять відповідної заяви відповідача про повне визнання позовних вимог. Приймаючи визнання позову відповідачем, суд в порушення вимог чинного процесуального законодавства, не встановив коло спадкоємців та не здійснив повного, всебічного та об’єктивного дослідження обставин справи, в результаті чого ухвалив рішення з порушенням вимог матеріального права, не залучивши до участі у справі ОСОБА_2, яка являється спадкоємцем після смерті ОСОБА_7 – свого батька.

У судовому засіданні, яке відбувалось в режимі відео конференції з апеляційним судом Дніпропетровської області області, представник ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити. Пояснила, що ОСОБА_2 народилася 20 вересня 1994 року в сім’ї ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які у шлюбі між собою не перебували. ОСОБА_2 постійно проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично від народження, з 1994 року. Відповідно до даних по господарської книги, вона була зареєстрована за вказаною адресою на момент досягнення 16 років та отримання паспорту громадянина України – 20.09.2010 року.

Власником будинку, в якому вона проживала, був її дід – ОСОБА_5, який помер 21 листопада 1994 року. У відповідності до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.10.1992 року, спадкоємцями майна померлого ОСОБА_5 є в рівних частинах ОСОБА_4 – дружина та ОСОБА_7 Миколайович- син. Свідоцтво видано на ? частину будинку № 1 по пров. Борівському в с. Мала Солтанівка Васильківського району Київської області. При цьому, на іншу ? частину будинку видано свідоцтво про право особистої власності на ім’я дружини померлого – ОСОБА_4 ОСОБА_7 помер 10 червня 2011 року. На момент смерті батькаМолодець А.В. була неповнолітньою і не мала можливості захищати свої права на спадщину. 23 вересня 2012 року померла її бабуся – ОСОБА_4, яка все своє майно заповідала своєму сину – ОСОБА_6 та онуку – ОСОБА_3. В той же час, згідно довідки виконкому Малосолтанівської сільради від 18 травня 2016 року ОСОБА_7 Миколайович- її батько проживав та був зареєстрований з 1987 року і по день своєї смерті в спірному будинку. З огляду на вказані обставини, представник ОСОБА_2, посилаючись на положення ст. 1261, ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вважає, що ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_7, та, проживаючи разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що її прийняла. З цих підстав просила апеляційну скаргу задовольнити.

Представник позивача з апеляційною скаргою не погодився та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначив, що ОСОБА_2 не може претендувати на спадкове майно, що залишилось після смерті її батька, оскільки у строк, передбачений законодавством, не звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та апелянта, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що в матеріалах справи є докази фактичного, у відповідності до вимог ст. ст. 1216-1218, 1233, 1247-1248, 1251 ЦК України, прийняття позивачем спадщини, а також визнання відповідачем вимог позову є підставою для задоволення позовних вимог.

Такі висновки суду є неправильними і не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов’язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки осіб, що не були залученні до участі у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, до суду першої інстанції звернувся ОСОБА_3 з позовом про визнання права власності на будинок в порядку спадкування за законом.

Васильківський міськрайонний суд Київської області приймаючи 06 грудня 2016 року рішення, не врахував, що при розгляді справи про спадкування необхідно встановити місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини у випадку, якщо спадщина відкрилась до 1 січня 2004 року або ж спадкодавець проживав в іншій державі, спадкоємець є іноземним громадянином та проживає в іншій державі, а спадкове майно знаходиться на території України.

Обставини, які входять до предмета доказування у даній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі.

Судом першої інстанції, в порушення вимог законодавства, не було витребувано спадкової справи після померлої ОСОБА_4, не було встановлено коло спадкоємців після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_4, не було встановлено до якої черги спадкоємців належить позивач, що й стало причиною порушення прав та інтересів ОСОБА_2

Крім того, Васильківський міськрайонний суд Київської області в своєму рішенні зазначив, представником відповідача подано до суду заяву про визнання позовних вимог, що не відповідає дійсності, так як в матеріалах справи даної заяви не міститься.

Колегія апеляційного суду відхиляє доводи представника позивача щодо не доведення ОСОБА_2 порушення її прав на спадкове майно, оскільки такі доводи спростовуються доданими до апеляційної скарги документами, а саме:

- копією свідоцтва про народження ОСОБА_9 серії І-БК № 398224, з якого вбачається, що її батьком є ОСОБА_7;

- свідоцтвом про право на спадщину за законом від 03 жовтня 1992 року, яким посвідчено право ОСОБА_4 та ОСОБА_7 в рівних частинах на ? частину житлового будинку № 1 по пров. Борівському в с. Мала Солтанівка Васильківського району Київської області;

- довідкою Малосолтанівської сільської ради від 01.02.2017 року про те, що ОСОБА_2 (до шлюбу ОСОБА_7) ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, постійно проживала з 1994 року без реєстрації, а з 02.08.2011 року проживає та зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3;

- копією свідоцтва про смерть ОСОБА_11, який помер 10 червня 2011 року .

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як ухвалене за неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст.376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нової постанови, якою відмовити у задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Малосолтанівської сільської ради Васильківського району Київської області, третя особа – Васильківська районна Державна нотаріальна контора Київської області про визнання права власності в порядку спадкування відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: