Ухвала суду № 73481311, 18.04.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/5267/16-к Головуючий у І інстанції Лисенко В. В.Провадження № 11-кп/780/456/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 4 18.04.2018

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2018 року м. Київ.

Колегія суддів судової палати з розгляду

кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: Зіміної В.Б.

суддів: Гриненка О.І., Миколюка О.В.

секретаря судового засідання: Шийки Ю.В.

прокурора: Стаховської Н.О.

обвинуваченого: ОСОБА_2

захисника: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 лютого 2018 року щодо ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України; -

в с т а н о в и л а:

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 лютого 2018 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, не одруженого, не працюючого, без постійного місця проживання і реєстрації, раніше судимого: 1. 23.07.1992 за ст. 142 ч. 2, ст.. 140 ч. 3, ст.. 42 КК України до 5 роківпозбавленняволі з конфіскацією майна; 2. 13.01.1998 року за ст. 81 ч. 3 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; 3. 27.03.2003 за ч. 1 ст. 115 КК України до 11 років позбавлення волі та 04.12.2013 звільнений за відбуттям строку покарання,

засуджено за ч.1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п’ять) років.

Строк покаранняАфанасьєву О.О. рахується з 08.03.2016 року.

Зарахувано в строк покарання, строк попереднього ув’язнення ОСОБА_2 з 08.03.2016 року до набрання вироком чинності з розрахунку, відповідно до ст. 72 КК України один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили залишено у виді взяття під варту.

Вироком вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.

Згідно із вироком, кримінальне правопорушення обвинуваченим було вчинено за наступних обставин.

ОСОБА_2 08.03.2016 близько 02 год. 50 хв., знаходячись поблизу магазину «АГАТ Продукт», що за адресою: вул. Жовтнева, 9, м. Буча, Київської області, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, вчинив сварку із раніше йому не знайомим ОСОБА_4, в ході якої у ОСОБА_2 виник злочинний умисел заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.

В подальшому, з метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_2 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання для ОСОБА_4, будучи особою, яка раніше вчинила умисний злочин, тримаючи в правій руці розкладний ніж із руків’ям чорного кольору лезом догори, застосував його, а саме наніс потерпілому один удар в ліву частину шиї після чого з місця вчинення злочину зник.

Таким чином, умисними діями ОСОБА_2 спричинено потерпілому ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження, за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння.

В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 є незаконним у зв’язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м’якість.

Так, на думку апелянта при визначенні ОСОБА_2 міри покарання суд не в повній мірі врахував дані про особу обвинуваченого та його суспільну небезпечність, а саме те, що обвинувачений неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, останній раз за вчинення особливо тяжкого злочину та відбувши покарання, належних висновків для себе не зробив, маючи не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість, вчинив новий тяжкий умисний злочин проти життя і здоров’я. Крім цього, ОСОБА_2 на момент вчинення злочину не працював, будь-якою суспільною працею не займався та не зарекомендував себе з позитивної сторони. При цьому, у обвинуваченого наявні дві обставинами, що обтяжують його покарання - вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп’яніння і рецидив злочинів.

Крім цього, в своїй апеляційній скарзі прокурор посилається на те, що зарахування судом першої інстанції у строк покарання обвинуваченому одного дня попереднього ув’язненняз розрахунком за два дні позбавлення волі в період з 21.06.2017 року до дня набрання вироком законної сили після внесення змін до ч.5 ст. 72 КК України є неправильним, оскільки відповідно до положень ст. 58 Конституції України зворотну дію має закон, який пом’якшує або скасовує відповідальність, а тому відповідно до положень ч.1 і ч.5 ст. 72 КК України, в редакції яка діє на час ухвалення вироку, зарахування у строк покарання строку попереднього ув’язнення здійснюється з розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі.

В зв’язку з цим прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного покарання і ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст. 121 КК України у виді 8 років позбавлення волі. Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України в редакції від 22.12.2015 року зарахувати ОСОБА_2 у строк покарання строк попереднього ув’язнення з 08.03.2016 року до 20.06.2017 року, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, а із 21.06.2017 року строк попереднього ув’язнення зарахувати один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі. В решті вирок суду залишити без змін.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:

прокурора, яка апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити;

обвинуваченого і його захисника, які проти апеляційної скарги прокурора заперечували і просили відмовити в її задоволенні;

перевіривши матеріали справи, вислухавши учасників судового розгляду в дебатах та обвинуваченого з останнім словом, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Фактичні обставини справи та кваліфікація кримінального правопорушення учасниками судового розгляду не оспорюється.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Висновки суду про винність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України не оскаржується учасниками процесу.

На підставі ст. 404 КПК України апеляційний суд перевіряє рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і вправі вийти за межі апеляційних вимог тільки, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів.

З вироку суду вбачається, що при обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд взяв до уваги характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, останній раз за ч.1 ст. 115 КК України до 11 років позбавлення волі та 04.12.2013 році звільнений за відбуттям строку покарання, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря нарколога і психіатра не перебуває, відсутність пом’якшуючих відповідальність обставин та обтяжуючі відповідальність обставини - вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп’яніння і рецидив злочинів іприйшов до обґрунтованого висновку про неможливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 і запобігання вчиненню ним нових злочинів без ізоляції його від суспільства та правомірно призначив йому покарання в межах санкцій ч.1 ст. 121 КК України у виді 5 років позбавлення волі.

На думку колегії суддів указаний строк покарання відповідає ступеню вчиненого кримінального правопорушення із точки зору його справедливості, розумності та достатності, а вирок в цій частині належним чином мотивований.

Посилання прокурора на невідповідність призначеного судом обвинуваченому покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_2 не знайшло свого підтвердженя під час апеляційного розгляду.

Доводи, на які прокурор посилається в обґрунтування своїх вимог, а саме те, що судом першої інстанції не враховано, що обвинувачений будучи раніше неодноразово судимий, останній раз за вчинення особливо тяжкого злочину знову вчинив злочини проти життя і здоров’я перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння є безпідставними, оскільки зазначені в апеляції обставини були враховані судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання.

Посилання прокурора в апеляційній скарзі на неправильне застосування судом першої інстанції ч.5 ст. 72 КК України при перерахунку обвинуваченому ОСОБА_2 строку його попереднього ув’язнення з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, після внесення до неї змін є необґрунтованим.

Так, згідно п. 5 ст. 72 КК в редакції Закону України № 838-VIII «Про внесення змін до КК України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року, зарахування судом строку попереднього ув’язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув’язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Відповідно до Закону України № 2046-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення» від 18 травня 2017 року, який набув чинності 21 червня 2017 року, ч. 5 ст. 72 КК викладено у такий редакції: «попереднє ув’язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Згідно з ч.2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Тому, враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що нова редакція ч.5 ст.72 КК України не може бути застосована до обвинуваченого ОСОБА_2 в силу вимог ч.2 ст. 5 КК України, а тому суд першої інстанції при перерахунку строку попереднього ув’язнення ОСОБА_2 правильно застосував редакцію закону, яка діяла на момент вчинення останнім інкримінованих йому злочинних дій.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 лютого 2018 року щодо ОСОБА_2 відповідає вимогам закону, у зв’язку із чим залишає цей вирок без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407, 419 КПК України колегія суддів;-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 лютого 2018 року щодо ОСОБА_2, залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 3-х місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

СУДДІ: /підпис/ ОСОБА_1

/підпис/ ОСОБА_5

/підпис/ ОСОБА_6