Постанова № 73481288, 11.04.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/10569/15-ц Головуючий у І інстанції Вознюк С. М.Провадження № 22-ц/780/973/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 11.04.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Голуб С.А.

суддів Приходька К.П., Таргоній Д.О.

за участю секретаря Дрозда Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором в солідарному порядку, та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договорів поруки припиненими, -

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2015 року представник ПАТ «КБ «ПриватБанк» ОСОБА_6 звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив, що 23 липня 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір. Згідно даного договору банк зобов’язався надати відповідачу ОСОБА_2 кредит у розмірі 21 317,59 доларів США на термін до 23 лютого 2014 року, а відповідач ОСОБА_2 зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку встановленому кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_4 були укладені договори поруки, згідно якого останні поручились за виконання Позичальником взятих на себе зобов'язань у повному обсязі.

Банк свої зобов’язання за кредитним договором виконав та видав відповідачу ОСОБА_2 кредит у сумі 21 317,59 доларів США.

Свої зобов’язання за кредитним договором ОСОБА_2 належним чином не виконав, не здійснював погашення заборгованості за кредитним договором у встановленому договором порядку та строки. Станом на 29 вересня 2015 року у ОСОБА_2 утворилась заборгованість в сумі 67 985,08 доларів США, яка складається з наступного: 12 804,77 доларів США - заборгованість за кредитом; 19 219,36 доларів США – заборгованість за відсотками; 2 714,98 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом; 33 245,97 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором.

Відповідно до умов п.5 договору поруки, ПАТ «КБ «ПриватБанк» направив на адресу відповідачів письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов’язань за кредитним договором . Однак вимога ними залишена без задоволення.

З огляду на вказане, ПАТ «КБ «ПриватБанк» просив стягнути солідарно з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором № K2А3АU01771167 у сумі 67 985,08 доларів США.

20 липня 2017 року представник ПАТ «КБ «ПриватБанк» надав у судовому засіданні уточнену позовну заяву, в якій просив стягнути солідарно з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором № K2А3АU01771167 у сумі 16 445,85 доларів США.

Представником відповідачів 18 серпня 2016 року до суду було подано зустрічну позовну заяву про визнання договорів поруки припиненими. Позовні вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що з розрахунку заборгованості за кредитним договором від 23 липня 2007 року вбачається, що банк в односторонньому порядку змінив процентну ставку - з 8,04 на 10,08. Із зазначеними змінами Поручителі ознайомлені не були, згоду на зміну в договору поруки не надавали, додаткову угоду до договору поруки не укладали.

Поручителі дізнались про заборгованість за кредитним договором лише з позовної заяви ПАТ «КБ «ПриватБанк». З розрахунку заборгованості ПАТ «КБ «ПриватБанк», вбачається, що заборгованість виникла з 2009 року. Але ПАТ «КБ «Приват Банк» протягом шести місяців не пред’явив вимоги до поручителів та на протязі одного року від дня укладення договору поруки (від 23 липня 2007 року) не пред’явив позову до поручителів.

Також Поручителям (після пред’явлення судового позову) стало відомо про те, що легковий автомобіль Chevrolet Aveo, на придбання якого ОСОБА_2 отримав кредит у ПАТ «КБ «ПриватБанк», останній вилучив у ОСОБА_2 26 серпня 2010 року. ПАТ КБ «ПриватБанк» в своїй позовній заяві не зазначив та приховав той факт, що автомобіль «Chevrolet Aveo», було вилучено у ОСОБА_2 та реалізовано. Але кошти від реалізації вищевказаного автомобіля не зараховані в рахунок погашення заборгованості за кредитним зговором № K2A3AU01771167 від 23 липня 2007 року.У вищевказаному автомобілі знаходилось майно ОСОБА_2, вартість якого складає 4634 грн., а саме: автомагнітола «PROLOGY DVD 515U», вартістю 2100 грн., вогнегасник, вартістю 198 грн., комплект інструментів, вартістю 800 грн., гумові килимки в салон - 4 шт., вартістю 1016 грн., авточохли - 1 комп., вартістю 520 грн. та 10 літрів пального (бензин).

З огляду на вказане представник відповідачів просила суд визнати припиненими договори поруки, укладені між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_4 в рахунок забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов’язань за кредитним договором .

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2017 року в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено, зустрічний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ПАТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд безпідставно прийшов до висновку, що відповідачем ОСОБА_2 протягом дії кредитного договору внесено на погашення заборгованості 10 067,71 доларів США, а також за наслідками реалізації банком автомобіля, який перебував у заставі Банку, на погашення кредиту було спрямовано ще 3182,22 доларів США і що вказані обставини свідчать про повне виконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором. Позивач вказує на те, що ОСОБА_2 отримав в кредит 21 317,59 доларів США, а погасив лише 13249,92 долари США.

Крім того, позивач не погоджується із висновком суду про те, що банком була занижена вартість автомобіля, що був реалізований та банк допустив зволікання з його продажем. Позивач вважає, що такі висновки суду є надуманими і безпідставними і свідчать лише про упередженість суду по відношенню до позивача. Жодним нормативним актом, договором або судовим рішенням не встановлено навіть приблизних строків, протягом яких банк має здійснити реалізацію вилученого у боржника заставного майна. Відповідачем не надано доказів того, що бак умисно та свідомо зволікав з продажем заставного майна, маючи реальну можливість його продати раніше.

Щодо підстав зустрічного позову про зміну процентної ставки без повідомлення поручителів, то банк подав до суду уточнені позовні вимоги, в яких він змінив ставку з 10,08% до 8,04%.

На підставі викладеного, ПАТ « КБ Приватбанк» просив апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в його позов задоволити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Відповідачі подали відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначають, що ОСОБА_2 отримав від Банку 15101,55 доларів США, які банк перевів на рахунок продавця авто, а не 21 317,59 доларів США, як зазначає Банк в апеляційній скарзі. Відповідно до п.2.1.3. кредитного договору позичальник звертається до Банку про надання йому кредиту на оплату чергових страхових платежів відповідно до Договорів страхування. Однак ОСОБА_2 самостійно та вчасно сплачував страхові платежі, а тому не звертався до Банку про надання йому 6363,57 доларів США на оплату страхових платежів. Банк, в свою чергу, не надав доказів сплати страхових платежів за ОСОБА_2

Крім того, Банк не надав суду відомість сплачених грошових коштів ОСОБА_2, в рахунок погашення кредиту та не зміг чітко назвати суму грошових коштів, які ОСОБА_2 сплатив Банку в рахунок погашення кредиту.

Відповідачі наголошують на тому, що 16 серпня 2010 року позивач вилучив у ОСОБА_2 автомобіль ОСОБА_8 вартістю 9560 доларів США. Таким чином банк на погашення кредиту отримав від ОСОБА_2 кошти у розмірі 10654,29 доларів США, а також автомобіль вартістю 9560 доларів США .

Також відповідача наводять свої аргументи щодо правильності висновків суду про припинення поруки.

Просять в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник ПАТ «КБ «ПриватБанк» в судове засідання на неодноразові виклики суду не з’явився.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та його представника , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги , апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав .

Судом першої інстанції встановлено, що 23 липня 2007 року між відповідачем ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір № K2А3АU01771167 (том 1 а.с.15-17).

Згідно розділу 7 даного договору банк зобов’язався надати відповідачу ОСОБА_2 кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 23.07.2007 року по 23.07.2014р. включно у вигляді не поновлюваної лінії у розмірі 21 317,59 доларів США на наступні цілі: для купівлі автомобіля «Chevrolet Aveo».

Згідно умов отримання кредиту по програмі «ОСОБА_9 в кредит» відсоткова ставка за користування кредитними коштами становить 8,04 % річних (том 1 а.с.125).

Згідно копії заяви на видачу готівки, копії заяви на переказ готівки, копії квитанції та копії меморіального ордеру, банк виконав свої зобов’язання та надав відповідачу ОСОБА_2 кредитні кошти (том 1 а.с.18-19).

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором № K2А3АU01771167 від 23.07.2007 року між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 23.07.2007 року було укладено договір застави рухомого майна, відповідно до умов якого ОСОБА_2 надав ПАТ «КБ «ПриватБанк» у заставу автомобіль «Chevrolet Aveo» (том 1 а.с.192-194).

Крім того, в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором № K2А3АU01771167 від 23.07.2007 року між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_4 23.07.2007 року були укладені договори поруки, згідно яких останні поручились за виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань (том 1 а.с.20-22, 162-164).

Згідно копії листа ПАТ «КБ «ПриватБанк» від 05.09.2008 року, останній повідомив відповідача ОСОБА_2 про те, що починаючи з 01 листопада 2008 р. відсоткова ставка за кредитним договором № K2A3AU01771167 від 23.07.2007 p., складатиме 10,08% на рік (том 1 а.с.188).

Разом з тим, суду не було надано доказів, які б підтверджували отримання ОСОБА_2 вказаного листа. Крім того, в матеріалах справи відсутні і докази повідомлення про вказані обставини відповідачів поручителів.

16.11.2009 року ОСОБА_2 звернувся до ПАТ «КБ «ПриватБанк» з заявою про реструктуризацію заборгованості за кредитним договором № K2A3AU01771167 від 23.07.2007 p. у зв’язку з тим, що він має дитину інваліда та його дохід суттєво зменшився(том 2 а.с.74)

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_5 має на утриманні дитину-інваліда ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією посвідчення серії ААБ № 151140 від 27.05.2008 року (том 1 а.с.94,117) та копією посвідчення серії ААГ № 166341 від 20.05.2016 року (том 1 а.с.126).

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_2 своїх зобов’язань за кредитним договором, та як наслідком цього утворенням у останнього заборгованості, ПАТ «КБ «ПриватБанк» 26.08.2010 року вилучив у ОСОБА_2 автомобіль марки «Chevrolet Aveo», що підтверджується копією акту прийому-передачі автотранспортного засобу від 26.08.2010 року, складеного ТОВ «Дисконт Авто», в особі директора ОСОБА_11 та філією РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР ЗАТ «ПриватБанк» в м. Києві, в особі керівника ОСОБА_9 в кредит ОСОБА_12 (том 1 а.с.112, 144, 165).

26.08.2010 року ПАТ «КБ «ПриватБанк» отримав у заклад від відповідача ОСОБА_2 автомобіль «Chevrolet Aveo» за кредитним договором № K2А3АU01771167 від 23.07.2007 року, що підтверджується копією акту прийому в заклад від 26.08.2010 року (том 2 а.с.93).

Факт вилучення ПАТ «КБ «ПриватБанк» у ОСОБА_2 автомобіля марки «Chevrolet Aveo» підтверджується також копією ОСОБА_13 про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) та копією ОСОБА_13 про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація вилучення запису), відповідно до якого підставою вилучення транспортного засобу є договір застави автотранспорту K2A3AU01771167 від 23.07.2007 року (том 1 а.с.114-115, 145-146, 167-168).

На момент вилучення у ОСОБА_2 автомобіля «Chevrolet Aveo», у ньому знаходилося майно, і згідно копії товарного чеку № 79 від 05.08.2007 року загальна сума його, складає 4634 грн. 00 коп. (том 1 а.с.148, 169).

05.10.2015 року ПАТ «КБ «ПриватБанк» звернувся до відповідачів з повідомленням про наявність заборгованості по кредитному договору № K2А3АU01771167 (том 1 а.с.7-13).

З копії заочного рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 31.07.2012 року, яке набрало законної сили 13.08.2012 року вбачається, що позовні вимоги ПАТ «КБ «Приватбанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_2 про звернення стягнення – задоволено частково. Звернено стягнення на рухоме майно за договором застави автотранспорту, а саме: автомобіль «Chevrolet Aveo», рік випуску: 2007, що належить на праві власності ОСОБА_2 для задоволення грошових вимог ПАТ «КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № K2A3U01771167 від 23.07.2007 року - в розмірі 232 132,01 грн. (том 1 а.с.184-185, том 2 а.с.222-223).

Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 03.10.2012 року ПАТ «КБ «Приватбанк» роз’яснено рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 31.07.2012 року щодо порядку його виконання (том 2 а.с.224).

Відповідно до «Бюллетеня автотовароведа», станом на липень 2010 року - на час вилучення автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» у ОСОБА_2, вартість автомобіля «Chevrolet Aveo» 2007 року випуску, такого класу, як був у ОСОБА_2 становила 9560 доларів США (том 1 а.с.113, 147, 166).

Згідно копії оціночного сертифікату рекомендована ринкова вартість автомобіля «Chevrolet Aveo» станом на 27.04.2012 року становить 46500,00 гривень (том 1 а.с.186-187).

Згідно копії висновку ФОП «ОСОБА_14Р.» про вартість майна та звіту про експертну оцінку транспортного засобу станом на 26.08.2010 року ринкова вартість автомобіля «Chevrolet Aveo» становить 70140,00 грн. (том 2 а.с.150-173).

Згідно копії висновку ФОП «ОСОБА_14Р.» про вартість майна станом на 23.06.2014 року ринкова вартість автомобіля «Chevrolet Aveo» становить 82300,00 грн. (том 2 а.с.149, 150-153).

Разом з тим з наданого ПАТ «КБ «ПриватБанк» висновку експертного авто товарознавчого дослідження, проведеного ТОВ «Агентство незалежних експертиз» станом на 23.06.2014 року ринкова вартість автомобіля «Chevrolet Aveo» становить 50500,00 грн. (том 2 а.с.184-191, 207-214).

Відповідно до наданих суду ПАТ «КБ «ПриватБанк» меморіальних ордерів від 29.01.2015 року банк здійснив реалізацію автомобіля «Chevrolet Aveo» за 50500,07 грн. (3182,22 долари США), з яких 3197,25 грн. (200,4 доларів США) – погашення юридичних витрат по договору; 23 786,48 грн. (1490,91 доларів США) – погашення штрафу; 23 786,48 грн. (1490,91 доларів США) – погашення заборгованості по кредитному договору (том 2 а.с.76-79, 91-92, 200-203).

Сума, за яку банк реалізував автомобіль відповідача підтверджується також копією акту прийому передачі автомобіля від 28.01.2015 року, відповідно до якого кошти в сумі 50500,00 грн. зараховані до установи банку (том 2 а.с.94).

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором суд першої інстанції виходив з того, що банком надано декілька розрахунків заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № K2А3АU01771167 від 23.07.2007 року заборгованість ОСОБА_2 станом на 29.09.2015 року становить 67 985,08 доларів США, що станом на 29.09.2015 року становить 1 467 118,03 грн. (том 1 а.с.3-7).

29.08.2016 року представником ПАТ «КБ «ПриватБанк» надано суду розрахунок заборгованості за кредитним договором № K2А3АU01771167 від 23.07.2007 року станом на 30.05.2016 року, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_2 становить 78 996,65 доларів США, що станом на 30.05.2016 року становить 1 985 661,77 грн. (том 1 а.с.189-191).

27.06.2017 року представником ПАТ «КБ «ПриватБанк» надано суду уточнену позовну заяву разом з розрахунком заборгованості за кредитним договором № K2А3АU01771167 від 23.07.2007 року, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_2 становить 16 445,85 доларів США, що станом на 12.06.2017 року становить 429 643,87 грн. (том 2 а.с.124-132).

Суд зазначив, що з вище вказаних розрахунків заборгованості не можливо встановити порядок обчислення вказаних у ньому грошових сум. Жодних пояснень з приводу наданих розрахунків представником позивача надано не було.

Представником ПАТ «КБ «Приватбанк» зазначено, що погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку (щомісяця в період сплати ОСОБА_2 повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, за комісією, а також інші витрати за кредитним договором.

Однак, графіку погашення заборгованості суду ПАТ «КБ «ПриватБанк» не надав.

З копії виписки про погашення ОСОБА_2 заборгованості по кредитному договору № K2А3АU01771167, вбачається, що останнім на рахунок банку в період з 23.07.2007 року по 04.08.2016 року було перераховано 10067,71 доларів США (9839,88 доларів США – платіж по кредиту та 227,83 доларів США – погашення пені/штрафів) (том 1 а.с.149).

Крім того, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором було звернено кошти від реалізації банком автомобіля «Chevrolet Aveo» у сумі 3182,22 долари США, що становить 50500,00 грн. Станом на 29.01.2015 року.

Разом з тим судом встановлено, що вказану суму вартості авто було занижено, оскільки оцінку вказаного авто було здійснено майже через п’ять років після фактичного вилучення транспортного засобу у відповідача ОСОБА_2 (26.08.2010 р.).

Таким чином, з урахуванням наданих суду доказів, встановлено відсутність у ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.

Враховуючи викладене, суд не вбачав підстав для задоволення позову про стягнення солідарно з відповідачів за первісним позовом заборгованості за кредитним договором, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами природу походження, механізм нарахування вказаної заборгованості, яка також включає суму неправомірно нарахованої суми збільшеної процентної ставки.

Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи взагалі відсутні докази тому, що банк належним чином повідомив поручителів про невиконання ОСОБА_2 своїх зобов’язань (відсутні підтвердження вручення таких повідомлень), а також докази повідомлення відповідачів (поручителів) про збільшення відсоткової ставки за кредитним договором.

З огляду на це, фактично з моменту збільшення відсоткової ставки з 01.11.2008 року без згоди поручителів, порука, про яку зазначено у договорах поруки від 23.07.2007 року, згідно з якими ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зобов'язалися нести солідарну майнову відповідальність перед ПАТ «КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № K2А3АU01771167 від 23.07.2007 року, є припиненою.

Судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з такого.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Разом з тим за змістом частини четвертої статті 613 ЦК України боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора, тобто у випадку, якщо кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають iз суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку (частина перша цієї статті).

Якщо боржник доведе, що не виконав грошового зобов'язання через прострочення кредитора, він звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України , оскільки порушення грошового зобов'язання у вигляді його прострочення боржником не настало i в такому разі вважається, що виконання зобов'язання відстрочено на час прострочення кредитора (частина друга статті 613 цього Кодексу ).

Таким чином, ураховуючи суть взаємопов'язаних кредитних і заставних зобов'язань, факт прийняття кредитором від боржника предмета застави для його подальшої реалізації, що передбачено умовами укладеного між сторонами договору застави, породжує для кредитора обов'язок вчинити необхідні для цього дії протягом розумного строку (якщо відповідний строк не визначено законом або договором). Ухилення від учинення таких дій зумовлює виникнення прострочення з боку кредитора.

Як було встановлено судом першої інстанції позивач вилучив у відповідача автомобіль у заклад ще у серпні 2010 року. В акті прийому-передачі автомобіля ОСОБА_2 зазначив, що він доручає ПриватБанку його реалізувати і гроші, отримані від реалізації, направити на погашенн заборнованості за кредитним договором.

Як встановив суд, на час вилучення автомобіля його вартість становила 9560 доларів США (а.с.113 т.1), що за курсом Нацбанку України становило 76288,8 грн.

Відповідно до п.24 Договору застави звернення стягнення на предмет застави за вибором заставодержателя здійснюється з дотриманням встановленого законодавством порядку будь-яким із способів:

- шляхом передачі Предмету застави у власність Заставодержателю в рахунок виконання зобов’язань за кредитним договором;

- шляхом продажу Заставодержателем Предмету застави з укладенням договору купівлі-продажу з третьою особою – покупцем або на публічних торгах; шляхом безпосереднього продажу конкретому покупцю, в тому числі з правом укладаня заставодержателем договору купівлі-продажу Предмета застави від імені Заставодавця. Пошук покупця на предмет застави проводиться як Заставодавцем так і Заставодержателем;

- у випадку нотаріального посвідчення цього Договору – на підставі виконавчого напису нотаріуса - іншим незабороненим чинним законодавством способом.

Відповідно до п.26 договору застави при реалізації предмета застави відповідно до цього договору для обчисленя суми в іноземній валюті, необхідній для задоволення вимог Заставодержателя, застосовується курс НБУ, встановлений для іноземної валюти за кредитним договором по відношенню до гривні, на день реалізації.

Однак Заставодержатель ПАТ «КБ «Приватбанк», отримавши автомобіль у заклад, не вчинив жодних дій для його реалізації і погашення заборгованості Заставодателя.

Як встановив суд першої інстанції, лише через два роки після отримання автомобіля у заклад позивач звернувся з позовом до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська про звернення стягнення на предмет застави. Рішенням вказаного суду від 31.07.2012 року, яке набрало законної сили 13.08.2012 року, позов був задоволений частково і звернено стягнення на автомобіль ОСОБА_8, рік випуску 2007 рік, що належить на праві власності ОСОБА_2. для задоволення грошових вимог ПАТ КБ «Приватбанк» за кредтним договором від 2.07.2007 р. у розмірі 232 132 грн.т.1 а.с. 184-185)

Ухвалою від 03 жовтня 2012 року Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська роз’яснив порядок виконання рішення суду, зазначивши про наявність права ПАТ КБ «Приватбанк» вимагати передачу в заклад Банку шляхом вилучення у ОСОБА_2 автомобіля ОСОБА_8 з правом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ, а також права вимагати надання ПАТ КБ Приватбанк всіх повноважень, необхідних для здійснння продажу. Однак на час ухвалення цих рішень автомобіль вже був вилучений ПАТ КБ «Приватбанк» у ОСОБА_2 у заклад без наявності відповідного рішення суду.

ПАТ «КБ «Приватбанк» отримавши рішення суду також не вчинив жодних дій з продажу автомобіля і погашення частини заборгованості.

Лише в червні 2014 року ПАТ КБ «Приватбанк» отримав висновок експерта про оцінку транспортного засобу, У висновку зазначено, що автомобіль оглядався 23 червня 2014 року у світлу пору доби. При цьому не зазначено за якою адресою, в присутності кого і не додано до висновку фото автомобіля, хоча зазначено про його наявність. Відповідно до цього висновку ринкова врастіть автомобіля на дату оцінки становить 50500 грн. (а.с.207-214 т.2)

В січні 2015 року представник ПАТ КБ Приватбанк ОСОБА_15 передав за актом прийому передачі автомобіля ОСОБА_13 автомобіль ОСОБА_8, реєстраціний номер АІ 806ВВ. В акті зазначено, що втомобіль передається клієнту без зняття з обліку та без виписування довідки-рахунок. На автомобіль накладений арешт. Кошти в сумі 50500 грн. зараховані до установи Банку. (а.с.94 т.2)

На даний час автомобіль зареєстрований за ОСОБА_2

Таким чином позивач не виконав умови договору застави щодо продажу автомобіля, отримавши автомобіль від ОСОБА_2 в 2010 році його не оцінив, не зняв обліку і не вчинив жодних дій направлених на його реальний продаж і погашення заборгованості. Передача автомобіля за актом прийому-передачі не є його відчуженням в розумінні вимог ЦК України і власником автомобіля залишається відповідач ОСОБА_2. Тому судова колегія погоджується із судом першої інстанції в частині того, що банк зарахував на погашення заборгованості суму в 50500 грн., яка не відповідала вартості автомобіля, Позивач діяв недобросовісно при виконанні умов договору застави, а тому існує прострочка кредитора з серпня 2010 року., а тому проценти за користування кредитом не мали нараховуватись.

Разом із тим, судова колегія не може із наданих позивачем розрахунків встановити, в якому розмірі з 2010 року були нараховані проценти, а в якому заборгованість за тілом кредиту, а тому не може обрахувати, чи існує у відповідача ОСОБА_2 перед позивачем ПАТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість. Представник позивача будучи належним чином повідомленним про судові засідання жодного разу до апеляційного суду не з»являвся і не надав своїх пояснень з приводу питань, які він порушує в апеляційній скарзі. Виходячи із наведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ПАТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2

Також суд першої інстанції дійшов до правильних висновків щодо задоволення зустрічних позовних вимог про визнання поруки припиненою.

Так, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 610, 554 ЦК України, боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

Відповідно до ст. 553 ЦК порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Стаття 598 ЦК України визначає, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред’явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Згідно п.22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов’язується зі зміною забезпеченого зобов’язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов’язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов’язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов’язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов’язання.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, висловленої у постанові у справі №6-73цс12 від 18 червня 2012 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

У зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови у договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

З матеріалів справи вбачається, що процентну ставку за кредитним договором № K2А3АU01771167 було змінено банком з 8,04 % до 10,08 %. Вказана зміна суттєво збільшила обсяг відповідальності поручителів.

Претензії та письмові повідомлення поручителям надсилались саме за указаним розрахунком, згідно якого відповідальність основного кредитора було збільшено за відсутності відповідних повідомлень поручителів.

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

При укладенні кредитного договору та договорів поруки були дотримані всі істотні умови. Згідно п.2.3.1 кредитного договору, банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом. Разом з тим, ця умова не скасовує встановленої законом норми про обов'язкову згоду поручителя на зміну зобов'язання.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції в межах наданих сторонами доказів правильно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку і ухвалив законне і обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростували,а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного Акціонерного товариства «ПриватБанк» залишити бе ззадоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2017 року в даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Головуючий

Судді: