Постанова № 73479174, 18.04.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/5690/17 Номер провадження 22-ц/775/423/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2018 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

судді - доповідача Космачевської Т.В.,

суддів: Мальованого Ю.М., Соломахи Л.І.,

за участю секретаря Марченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області в залі судових засідань №4 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 грудня 2017 року в справі номер 235/5690/17, ухваленого судом у складі головуючого судді Величко О.В., у місті Покровську Донецької області (повний текст рішення складений 28 грудня 2017 року), за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», третя особа: управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Покровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

31 жовтня 2017 року до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», третя особа: управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Покровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в період з 01.07.2002 року по 05.09.2017 року він працював у ПАТ «Шахтоуправління «Покровське». 3 лютого 2017 року під час виконання трудових обов’язків з ним стався нещасний випадок внаслідок перевантаження стрічкового полотна гірничою масою, із полотна випав фрагмент породи і вдарив його по захисній касці, внаслідок чого він отримав удар в область голови і шийного відділу хребта.

Висновком МСЕК від 07.08.2017 року з №0048051 йому встановлено третю групу інвалідності, визначено втрату працездатності 60%, потребу у медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні.

Позивач вважає, що внаслідок нещасного випадку йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає в сильному фізичному болі і стражданнях, внаслідок втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного громадянина в трудовому відношенні. Тому просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 90000,00 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 3000,00 грн.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», третя особа: управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Покровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про відшкодування моральної шкоди – задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 27000,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 9 січня 2018 року вирішено питання про судові витрати.

Із рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 грудня 2017 року не погодився позивач ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 грудня 2017 року задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.

Доводам апеляційної скарги наведено, що під час прийняття рішення суд першої інстанції порушив та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до незаконного та неправильного рішення.

Оскаржуване рішення не містить обґрунтування з яких факторів, розмір відшкодування моральної шкоди є таким, що може повністю відшкодувати понесену позивачем моральну шкоду.

Суд необґрунтовано зменшив заявлений розмір моральної шкоди, не врахував склад його сім'ї та факту, що позивачу заборонена праця за професією, на якій він заробляв кошти на утримання родини, яка складається з дружини та двох неповнолітніх доньок. Позивач звільнився та змушений шукати роботу, яка буде відповідати його стану здоров’я і таку, яка б надала можливість забезпечити існування всієї родини позивача.

Звертає увагу суду, що позивач не перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Покровської міської ради та не отримує компенсаційних виплат або іншої допомоги, єдиним джерелом його доходу є пенсійні виплати в розмірі 1312,00 грн. на місяць.

Крім того, зазначає, що доводи судді стосовно відмови в задоволенні позову в частині відшкодування витрат на правову допомогу суперечать вимогам п. 47, 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10. Вважає, що суд мав стягнути на його користь суму правової допомоги у відповідному розмірі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 грудня 2017 року залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції – без змін.

Зазначив, що обставини, на які посилається позивач, були враховані судом при винесенні рішення. Доводи щодо погіршення майнового стану спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Тому відшкодування шкоди в розмірі визначеному судом відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості.

Крім того, вважає, що висновок суду про відмову в стягненні витрат на правову допомогу є обґрунтованим та законним.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

В судове засідання апеляційного суду сторони та інші учасники справи не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином відповідно до ст. 130 ЦПК України (а.с. 99, 100, 102).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю сторін та інших учасників справи.

Заслухавши суддю – доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з

таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення відповідає.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що згідно з актом проведення розслідування нещасного випадку, 03.02.2017 року під час виконання трудових обов’язків з ОСОБА_1 стався нещасний випадок внаслідок перевантаження стрічкового полотна гірничою масою, із полотна випав фрагмент породи розміром 0,5х0,4х0,28м і вдарив його по захисній касці, внаслідок чого він отримав удар в область голови і шийного відділу хребта (а.с. 18-22).

Відповідно до акту №22б про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 10.04.2017 року за формою Н-5, з ОСОБА_1 3.02.2017 року стався нещасний випадок з причин невиконання вимог інструкції з охорони праці та невиконання посадових обов’язків. ОСОБА_1 встановлено діагноз: ЗЧМТ, струс головного мозку, удари та садна м’яких тканин голови, шийного відділу хребта (а.с. 22-25).

Згідно виписки з історії хвороби №1149-145 ОСОБА_1 встановлено діагноз: ЗЧМТ, струс головного мозку, удари та садна м’яких тканин голови, шийного відділу хребта (а.с. 26).

З довідки МСЕК №0048051 від 07.08.2017 року вбачається, що ОСОБА_1 вперше встановлено третю групу інвалідності, визначено втрату працездатності – 60%, та потребу у медикаментозному лікуванні, санаторно-курортному лікуванні (а.с. 29-30).

З постанови Фонду соціального страхування України Покровського відділення УВД ФССУ в Донецькій області від 15.09.2017 року про призначення потерпілому щомісячної страхової виплати вбачається, що ОСОБА_1 призначено щомісячну грошову допомогу в розмірі 8782,79 грн. з проведенням виплат з 28.07.2017 по 31.08.2018 року включно. Проведено донарахування щомісячних виплат за липень 2017 року в розмірі 1133,26 грн., серпень 2017 року в розмірі 8782,79 грн. (а.с. 32).

Задовольняючи позов частково в розмірі 27000,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що діями відповідача позивачу спричинені моральні страждання, пов’язані з отриманням ним професійного захворювання, що є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходив з принципів розумності та справедливості.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним, відповідає фактичним обставинам справи та нормам закону.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Відповідно до приписів ст. 153 КЗпП України та Закону України «Про охорону праці» на

всіх підприємствах, установах, організаціях створюються безпечні та нешкідливі умови праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника, або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, фати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди встановлюється законодавством.

Згідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 р. №7, від 30 вересня 1994р. №11 та від 25 травня 1998 р. №15, від 24.10.2003р. №9), вирішуючи питання про прийняття до провадження заяв про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, суди повинні враховувати, що спори між: потерпілим працівником та роботодавцем (незалежно від форм власності та виду діяльності) щодо права на відшкодування зазначеної шкоди підлягають судовому розгляду в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів (гл. XV КЗпП).

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

За таких обставин, суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров’ю.

Вказаний висновок суду відповідає положенням ст. 23 ЦК України та рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-9рп./2004, згідно з яким ушкодження здоров’я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов’язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

У судовому засіданні знайшло підтвердження, що позивач, працюючи в ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», отримав травму внаслідок якої йому було встановлено третю групу інвалідності, визначено втрату працездатності 60%.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходив саме з принципів розумності та справедливості.

Відтак, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого зменшення заявленого розміру моральної шкоди , а також неврахування положень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди» при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди є безпідставними.

Щодо доводу апеляційної скарги про отримання пенсії по інвалідності в розмірі 1312,00 грн., як єдиного джерела існування, апеляційний суд зазначає.

Судом встановлено, що постановою №0538/7344/7344/16 Фонду соціального страхування України Покровського відділення УВД ФССУ в Донецькій області від 15.09.2017 року про призначення потерпілому щомісячної страхової виплати, ОСОБА_1 призначено щомісячну грошову допомогу в розмірі 8782,79 грн. з проведенням виплат з 28 липня 2017 по 31 серпня 2018 року включно. Проведено донарахування щомісячних виплат за липень 2017 року в розмірі 1133,26 грн., серпень 2017 року в розмірі 8782,79 грн. (а.с. 32).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» страхуванню від нещасного випадку підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.

Відповідно до ч. 3 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, медичну реабілітацію, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації інваліда (у разі її складення). Фонд організовує цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров'я застрахованого.

Отже, позивач має право та отримує передбачені Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» щомісячні грошові страхові виплати, тому такі доводи позивача є необгрунтованими.

Стосовно відшкодування позивачу витрат на правову допомогу апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо відсутності належних доказів, що адвокат ОСОБА_2 здійснював свої повноваження з представництва інтересів позивача від імені юридичної фірми «ОСОБА_3 та право», яка згідно свідоцтва платника єдиного податку (а.с. 38 зворот) не має статусу адвокатського об’єднання або адвокатського бюро.

Так, згідно вказаного свідоцтва платника єдиного податку ОСОБА_3 уповноважений на здійснення господарської діяльності 74.11.2, яка згідно KVED-2005 передбачає нотаріальну та іншу юридичну діяльність, а саме: діяльність державних нотаріусів, нотаріусів, судових виконавців, експертів і арбітрів, надання рекомендацій та консультацій з загальних питань, складання юридичних документів: статутів, установчих та інших, пов'язаних зі створенням підприємств (організацій), патентів та авторських прав, підготовку юридичних актів, заповітів, доручень тощо.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Будь – яких доказів того, що саме адвокат ОСОБА_2 оплатне здійснював захист прав та інтересів позивача, ОСОБА_1 не навів.

Тому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов’язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 грудня 2017 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 квітня 2018 року.

Судді: