Рішення № 73477936, 17.04.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/1089/18

РІШЕННЯ

іменем України

17 квітня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М.

за участі:секретаря судового засідання Нетичай Ю.В. представника позивача - ОСОБА_1, представників відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної фіскальної служби України , Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 17.03.2017 року щодо затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 з врахуванням відсотку втрати працездатності;

- зобов'язати Головне управління ДФС у Хмельницькій області надіслати до Державної фіскальної служби України висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 виходячи із 150-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб та зобов'язати Державну фіскальну службу України затвердити висновок.

Позовні вимоги позивача вмотивовані тим, що розрахунок, закладений в основу висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 з врахуванням відсотку втрати працездатності не відповідає жодним нормативно-правовим актам, що регулюють питання виплати одноразової грошової допомоги, внаслідок чого звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги повністю, просила позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідачів в судовому засіданні та наданому відзиві на позовну заяву позов не визнали. Пояснили, що відповідачами правомірно сформовано та затверджено висновок про призначення одноразової допомоги ОСОБА_4 з врахуванням відсотку втрати працездатності.

Заслухавши представника позивача та представників відповідачів, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що позовні вимоги належать до часткового задоволення з підстав наведених нижче.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду по справі № 822/793/16 від 03.06.2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 року, позов ОСОБА_4 задоволено. Постановлено визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України про відмову, щодо нарахування одноразової грошової допомоги, в зв'язку із втратою чинності ЗУ "Про міліцію". Зобов'язати Головне управління ДФС у Хмельницькій області та ДФС України здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, відповідно до ст. 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 року №565-XII, а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850, чинними на момент встановлення інвалідності, виходячи із 150-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Вказана постанова суду набрала законної сили 22.09.2016 року.

Виконуючи постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.06.2016 року по справі №822/793/16, Головне управління ДФС у Хмельницькій області сформувало, а ДФС України затвердило висновок від 17.03.2017 року про призначення одноразової допомоги ОСОБА_4 у розмірі 62010,00 грн., з врахуванням відсотку втрати працездатності.

Вищевказане підтверджується висновком про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції згідно із Податковим кодексом України старшому оперуповноваженому відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області майору податкової міліції ОСОБА_4 від 17.03.2017 року, копіями платіжного доручення №1130 від 13.09.2017 року та виписки з карткового рахунку про нарахування грошової допомоги ОСОБА_4 на суму 62010,00 грн.

Позивач, вважаючи, що відповідачами невірно сформовано та затверджено висновок про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції від 17.03.2017 року з врахуванням відсотку втрати працездатності зазначеного у довідці МСЕК, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Відповідно до частини 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 року № 565-XII, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі:

250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи;

200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи;

150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На момент подання заяви (рапорту) про виплату грошової допомоги, у зв'язку з установленням інвалідності, діяв Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.

Згідно підпункту 2 пункту 3 вказаного Порядку грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності ІII групи.

Тобто, як у Законі так і в Порядку, чітко зазначений розмір виплати - в 150- кратному розмірі прожиткового мінімуму у разі встановлення третьої групи інвалідності, про що Хмельницький окружний адміністративний суд зазначив у постанові по справі № 822/793/16 від 03.06.2016 року.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто та обставина, що позивач має право на отримання грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності ІII групи, доказування не потребує.

Щодо права позивача на отримання вказаної допомоги без врахування відсотку втрати працездатності суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося вище частиною 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" визначено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов’язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.

Суд зазначає, що наведена норма імперативно вказує на розмір необхідної до виплати допомоги.

Зазначення у ній "залежно від ступеня втрати працездатності" жодним чином не впливає на визначення розміру такої допомоги від інших обставин, крім власне, встановлення певної групи інвалідності.

Відповідно до Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісія ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України 05.06.2012 року за № 420, ступінь втрати професійного працездатності встановлюється: при І групі інвалідності – не вище 100%, при ІІ групі - не вище 85%, при ІІІ групі інвалідності – не вище 65 %.

Таким чином, у разі ймовірного застосування відсотку ступеня втрати працездатності, як зазначають відповідачі у відзиві, у разі встановлення особам ІІ та ІІІ груп інвалідності, вони взагалі не претендували б на визначений законом розмір допомоги 200-кратний та 150-ти кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.

Відтак, суд робить висновок, що стаття 23 Закону України "Про міліцію" вказує, що грошова допомога надається залежно від ступеня втрати працездатності та в подальшому конкретизує, що розмір такої допомоги залежить саме від встановлення інвалідності певної групи.

Ступінь втрати працездатності установлюється МСЕК за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав позивач до ушкодження здоров'я.

МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, причину, час настання та групу інвалідності у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги, відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров’я України від 05.06.2012 року № 420, тобто ступінь втрати працездатності впливає лише на встановлення групи інвалідності органами медико-соціальної експертної комісії, а не органами Державної фіскальної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги з встановленням відповідної групи інвалідності.

З врахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку, що відповідач - Головне управління ДФС у Хмельницькій області при формуванні, а відповідач - ДФС України при затвердженні висновку про призначення одноразової допомоги ОСОБА_4, з врахуванням відсотку втрати працездатності діяли протиправно, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 17.03.2017 року щодо затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 з врахуванням відсотку втрати працездатності - в сумі 62010,00 грн., підлягають задоволенню.

Статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Позовна вимога щодо зобов'язання Головного управління ДФС у Хмельницькій області надіслати до Державної фіскальної служби України висновок про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції ОСОБА_4 виходячи із 150-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб є похідною від першої вимоги та підлягає задоволенню, оскільки рішення Державної фіскальної служби України щодо затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 з врахуванням відсотку втрати працездатності є протиправним.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Державну фіскальну службу України затвердити висновок про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції ОСОБА_4 виходячи із 150-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, суд зазначає, що вона задоволенню не підлягає, оскільки уповноважений орган (Головне управління ДФС у Хмельницькій області) на момент розгляду справи не подав відповідний висновок до розпорядника бюджетних коштів (Державної фіскальної служби України), а тому зобов'язання Державної фіскальної служби України до вчинення дій є передчасним.

Таким чином, з огляду на викладене суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме в частині визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 17.03.2017 року щодо затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 з врахуванням відсотку втрати працездатності в сумі 62010,00 грн. та зобов'язання Головне управління ДФС у Хмельницькій області надіслати до Державної фіскальної служби України висновок про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції ОСОБА_4 виходячи із 150-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_4 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України про затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 від 17.03.2017 року.

Зобов'язати Головне управління ДФС у Хмельницькій області надіслати висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 до Державної фіскальної служби України виходячи із 150 - кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

В решті позову відмовити.

Стягнути на користь позивача - ОСОБА_4 судовий збір в сумі 1409,60 грн. (одна тисяча чотириста дев'ять грн. 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області.

Позивач: ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, 29000, ідентифікаційний код - НОМЕР_1).

Відповідачі: Державна фіскальна служба України (Львівська площа, 8, м. Київ-53, 04655, код ЄДРПОУ - 39292197), Головне управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код ЄДРПОУ - 39492190).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду, - з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 18 квітня 2018 року

Головуючий суддя ОСОБА_5