Рішення № 73477816, 18.04.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2018 р. Справа № 818/984/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Волкової Ю.В.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 818/984/18

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Управління Укртрансбезпеки у Сумській області

про визнання протиправною і скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (42200, Сумська область, м. Лебедин, вул. Калініченків, 133), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Укртрансбезпеки у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Шишкарівська, 9), у якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу №021575 від 09.01.2018 р., прийняту заступником начальника управління Укртрансбезпеки у Сумській області ОСОБА_2

- стягнути судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.01.2018 р. позивачем отримана спірна постанова, якою, за порушення вимог ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", на нього накладено штраф в розмірі 1700 грн.

Згідно з актом від 28.11.2017 та постановою №021575, 28.11.2017 о 12:05 год. на перехресті автодороги Суми-Полтава та автодороги Суми-Лебедин при перевезенні пасажирів по нерегулярному маршруту Лебедин-Суми-Лебедин перевізником не оформлений інформаційний лист та відсутні поліси обов’язкового особистого страхування пасажирів від нещасного випадку на транспорті.

Позивач не погоджується із прийнятим рішенням, оскільки зазначені документи були у старшого групи від замовника ОСОБА_3, який знаходився в іншому автобусі. Вважає, що управлінням Укртрансбезпеки у Сумській області до нього неправомірно застосовано штрафну санкцію.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 16.03.2018 відкрито провадження по справі та розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін (а.с. 2-3).

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки у судове засідання не повідомив (а.с. 48).

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 28.11.2017 в ході проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом інспекторами управління Укртрансбезпеки у Сумській області на перехресті автодороги Суми-Полтава та автодороги Суми-Лебедин зупинено автобус MAN д.н.з. АХ 5277 СТ.

Водій вказаного автобусу, здійснюючи нерегулярні перевезення пасажирів, не надав на перевірку необхідних документів, а саме: інформаційний лист та поліси обов’язкового особистого страхування пасажирів від нещасного випадку на транспорті, чим порушив ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", про що складено відповідний акт від 28.11.2017 №014570 (а. с. 28).

За фактом виявлених порушень, 09.01.2018 управлінням Укртрансбезпеки у Сумській області прийнято постанову №021575 про застосування адміністративно-господарського штрафу на суму 1700,00 грн. (а. с. 30, зворотній бік).

25.01.2018 позивач не погодившись зі змістом зазначеної постанови оскаржив її до Державної служби України з безпеки на транспорті (а. с. 32-33).

09.02.2018 Державною службою України з безпеки на транспорті прийнято рішення яким постанова про застосування адміністративно – господарського штрафу від 09.01.2018 №021575 залишено без змін, а скарга- без задоволення (а. с. 34).

Задовольняючи позовні вимоги, виходить з наступного.

Так , приймаючи оскаржуване рішення відповідач виходив з того, що позивачем порушено вимоги ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» у зв’язку з тим, що під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за маршрутом Суми-Лебедин не надав інформаційний лист.

Суд зазначає, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» та Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. N 176 «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту» (надалі по тексту –Правила), Наказу Міністерства інфраструктури України від 20.06.2012 №331, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09 липня 2012 р. за N 1130/21442 «Про затвердження Типової форми договору про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньообласних маршрутах протяжністю понад 50 км та міжобласних маршрутах» (надалі по тексту- Наказ №331).

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт".

Так, відповідно до ст. 1 вказаного Закону, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про автомобільний транспорт" нерегулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт.

Згідно з ч. 1 ст. 29 Закон України "Про автомобільний транспорт" автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Стаття 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначає документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, а саме для нерегулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до п.1 Наказу №331 затверджено Типову форму договору про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньообласних маршрутах протяжністю понад 50 км та міжобласних маршрутах . Додатком зазначеного Наказу також затверджено і Інформаційний лист щодо здійснення нерегулярних перевезень пасажирів.

Згідно п. 2 Наказу №331 автомобільним перевізникам, крім суб'єктів господарювання, які надають туристичні та екскурсійні послуги власним чи орендованим транспортним засобом, при укладанні договорів про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньообласних маршрутах протяжністю понад 50 км та міжобласних маршрутах в обов'язковому порядку керуватися Типовою формою договору.

Отже, із системного аналізу зазначеного Наказу обов’язковою умовою наявності договору на перевезення та інформаційного листа є факт нерегулярного перевезення на внутрішньообласних маршрутах протяжністю понад 50 км та міжобласних маршрутах.

З матеріалів справи, а саме зі змісту договору перевезення судом встановлено, що нерегулярне перевезення здійснювалося за маршрутом Лебедин-Суми.

Відповідно до наданої до суду позивачем копії проекту організації дорожнього руху на територіальній автомобільній дорозі Т-19-09 Суми –Лебедин відстань між населеними пунктами складає 47 км.850 м.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що на вимогу суду відповідачем не спростовано доводи позивача щодо відстані між м. Суми та м. Лебедином.

Отже, суд приходить висновку, що у позивача була відсутня взагалі необхідність складання інформаційний лист оскільки відстань між населеними пунктами складає менше 50 км.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 09.01.2018 №021575 прийнята необґрунтовано, оскільки штраф застосовано без урахуванням усіх обставин, що мали значення для її прийняття, а тому позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, позивачу відшкодовується за рахунок бюджетних асигнувань Управління Укртрансбезпеки у Сумській області судовий збір в розмірі 1762,00 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 4 статті 134 цього Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 має право на зайняття адвокатською діяльністю згідно свідоцтва №180 (а.с.37).

Згідно розрахункових квитанцій серії АА №002027 та АА№002032 позивачем сплачено 2978 грн. та 3474 грн. (а.с. 40-41).

Суд наголошує, що не має право змінювати розмір гонорару і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Проте, з аналізу статті 134 КАС України, впливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто суд зобов’язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Так, суд наголошує, що позивачем не надано до суду договір про надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_4 Зазначена обставина унеможливлює встановити намір сторін щодо обсягу прав та обов’язків.

Крім того, суд зауважує, що всі документи, зокрема скарги, позовна заява підписані особисто позивачем по справі, що спростовує наданий позивачем акт прийняття виконаних робіт, розрахунок витрат на правову допомогу.

Суд зазначає, що при визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність) а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі “East/West Allianse Limited”, суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позивачем не надано належних доказів щодо отримання правової допомоги від адвоката ОСОБА_4, а тому відмовляє в стягненні витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Сумській області про визнання протиправною і скасування постанови – задовольнити.

Скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Сумській області №021575 від 09.01.2018 року.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (42200, Сумська область, м. Лебедин, вул. Калініченків, 133, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Укртрансбезпеки у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Шишкарівська, 9) судовий збір в розмірі 1762 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19.04.2018 року.

Суддя О.А. Прилипчук