Рішення № 73477382, 21.12.2017, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1983/17

21 грудня 2017 р.м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючої судді Мірінович У.А.

за участю:

секретаря судового засідання Хоменко Л.В.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся у Тернопільський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, якими визначено суми податкового зобов’язання за платежем: "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" № 2081-03 від 15.06.2017 на суму 1081,73 грн., № 2082-03 від 15.06.2017 на суму 2808,92 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за позивачем згідно свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 02.11.2015 індексний номер 46777074, індексний номер 467724283, виданих Реєстраційною службою Кременецького районного управління юстиції Тернопільської області рахуються нежитлові будівлі, а саме:

- ангар за адресою Тернопільська область, Кременецький район, с. Великі Бережці, вул. Лесі Українки, 69з, загальною площею 1019,2 кв.м.

- їдальня - гараж за адресою: Тернопільська область, Кременецький район, с. Великі Бережці, вул. Лесі Українки, 69в, загальною площею 392,5 кв.м.

Зазначені нежитлові будівлі є приватною власністю та не використовуються з комерційною метою.

Відповідно до рішення Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області 6 скликання 1 пленарного засідання 45 сесії від 02.06.2015 № 616 "Про встановлення місцевих податків і зборів та акцизний податок на 2016 рік" (далі – рішення Великобережецької сільської ради № 616) ставки податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки для об’єктів житлової та не житлової нерухомості що перебувають у власності фізичних осіб за 1 кв.м. загальної площі об’єкта:

- для житлової нерухомості в розмірі 0,1 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;

- для нежитлової нерухомості, а саме для господарських (присадибних) будівель в розмірі 0,01 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;

- для будівель торгівельних в розмірі 0,5 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;

- для інших будівель в розмірі 0,2 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

На підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі – ПК України) відповідач виніс податкові повідомлення – рішення, якими визначено суми податкового зобов’язання позивачу за платежем: "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" № 2081-03 від 15.06.2017 на суму 1081,73 грн. (392,5 кв.м. х 2,7 грн.), № 2082-03 від 15.06.2017 на суму 2808,92 грн. (1019,2 кв.м. х 2,7 грн.).

Позивач вважає, що зазначені податкові повідомлення - рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки нежитлові будівлі, а саме ангар та їдальня – гараж мають господарське призначення, і взагалі не підпадають під оподаткування, або ж для оподаткування має застосуватись ставка – 0,01% відповідно до рішення Великобережецької сільської ради № 616, як для "господарських (присадибних) будівель".

Таким чином, позивач вважає, що відповідач безпідставно відніс зазначені нежитлові будівлі, які належать позивачу як до "інших будівель", внаслідок чого протиправно застосував ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 0,2 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві та письмових пояснень на заперечення відповідача до позовної заяви від 11.12.2017, просив позов задовольнити.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, суду пояснила, що оскаржені дії відповідача щодо винесення на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 податкових повідомлень – рішень від 15.06.2017 №№ 2081-03, 2082-03 здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та ПК України, та посилаючись на пояснення викладені у письмовому запереченні та додатковому запереченні від 11.12.2017, просила у задоволені позову відмовити.

Додатково зазначила, що нежитлові будівлі, які належать позивачу є єдиними будівлями на земельній ділянці, а тому вони не можуть відноситися до присадибних та до господарських будівель. Вважає, що господарськими будівлями є лише ті будівлі, які використовуються у господарській діяльності, а оскільки позивач не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, то і вказані об'єкти не рухомості не є господарськими будівлями. Таким чином, вважає, що відповідач правомірно застосував ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 0,2 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року зазначеної у рішенні Великобережецької сільської ради № 616, як для "інших будівель".

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 266.1.1. пункту 266.1. статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1. пункту 266.2. статті 266 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з підпунктом 266.3.1. пункту 266.3. статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до підпункту 266.5.1. пункту 266.5. статті 266 ПК України (підпункт 266.5.1. в редакції, який діяв на момент прийняття рішення Великобережецької сільської ради Кременецького району від 02.06.2015 № 616) ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Рішенням Великобережецької сільської ради № 616 встановлено ставки податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки для об’єктів житлової та не житлової нерухомості що перебувають у власності фізичних осіб за 1 кв.м. загальної площі об’єкта:

- для житлової нерухомості в розмірі 0,1 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;

- для нежитлової нерухомості, а саме для господарських (присадибних) будівель в розмірі 0,01 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;

- для будівель торгівельних в розмірі 0,5 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;

- для інших будівель в розмірі 0,2 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Суд встановив, що за позивачем на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 02.11.2015 індексний номер 46777074, індексний номер 467724283, виданими Реєстраційною службою Кременецького районного управління юстиції Тернопільської області рахуються нежитлові будівлі, а саме:

- ангар за адресою: Тернопільська область, Кременецький район, с. Великі Бережці, вул. Лесі Українки, 69з, загальною площею 1019,2 кв.м.;

- їдальня - гараж за адресою: Тернопільська область, Кременецький район, с. Великі Бережці, вул. Лесі Українки, 69в, загальною площею 392,5 кв.м.

Як підтверджується матеріалами справи, Головним управлінням ДФС у Тернопільській області на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України було винесено податкові повідомлення – рішення, якими визначено суми податкового зобов’язання позивачу за платежем: "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" № 2081-03 від 15.06.2017 на суму 1081,73 грн. (392,5 кв.м. х 2,7 грн.), № 2082-03 від 15.06.2017 на суму 2808,92 грн. (1019,2 кв.м. х 2,7 грн.).

Не погодившись із оскарженими податковими – повідомленнями рішеннями, позивач звернувся у відповідності до статті 56 ПК України до контролюючого органу із скаргою про перегляд зазначених рішень. Згідно рішення від 19.10.2017 (арк. справи 11) прийнятого ДФС України, скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржені податкові повідомлення – рішення без змін. Надалі, позивач звернувся з позовом у суд.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі – КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд встановив та не заперечується сторонами по справі, що відповідач відніс зазначені нежитлові будівлі, які належать позивачу як до "інших будівель", внаслідок чого застосував ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 0,2 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року зазначеної у рішенні Великобережецької сільської ради № 616.

Проте, відповідно до підпункту 14.1.129 - 1 пункту 14.1. статті 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

Водночас, ангар – закрита велика структура складського типу для зберігання матеріальних цінностей, технічний засобів, товарів.

Своє застосування ангари знайшли у вигляді: стоянок для автомобілів; спеціалізованої техніки; складів; елеваторів; овочесховищ; приміщень для утримання худоби і т.д.

У відповідності до Порядку прийняття в експлуатацію і проведення технічного обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24.04.2015, № 79, господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо та прибудови до них;

Системний аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що нежитлові будівлі, а саме ангар та їдальня - гараж відносяться до господарських будівель, а тому відповідач зобов’язаний був застосувати ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 0,01 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року зазначеної у рішенні Великобережецької сільської ради № 616.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно відніс зазначені нежитлові будівлі, які належать позивачу, як до "інших будівель", внаслідок чого протиправно застосував ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 0,2 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, а тому оскаржені податкові повідомлення – рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа..

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області (46000, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Білецька, 1, код ЄДРПОУ 39403535) від 15 липня 2017 року №2081-03 про визначення податкового зобов'язання ОСОБА_1 (47004, Тернопільська обл., Кременецький р-н, с. Підлісці, вул. Б.Хмельницького, РНОКПП НОМЕР_1) за платежем: "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" на суму 1081 (одна тисяча вісімдесят одна) гривня 73 коп.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області (46000, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Білецька, 1, код ЄДРПОУ 39403535) від 15 липня 2017 року №2082-03 про визначення податкового зобов'язання ОСОБА_1 (47004, Тернопільська обл., Кременецький р-н, с. Підлісці, вул. Б.Хмельницького, РНОКПП НОМЕР_1) за платежем: "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" на суму 2808 (дві тисячі вісімсот вісім) гривень 92 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області (46000, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Білецька, 1, код ЄДРПОУ 39403535) в користь ОСОБА_1 (47004, Тернопільська обл., Кременецький р-н, с. Підлісці, вул. Б.Хмельницького, РНОКПП НОМЕР_1) сплачений судовий збір на суму 640 (шістсот сорок) грн. 00 (нуль) коп. згідно квитанції № 11 від 20.11.2017 року.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в строки передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 02 січня 2018 року.

Головуючий суддя Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя Мірінович У.А.