Рішення № 73476126, 19.04.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року (09:30)Справа № 808/746/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В. за участю секретаря судового засідання Стратулат С.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

01.03.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі – Шевченківське об’єднане УПФУ м. Запоріжжя, відповідач), в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині відмови включення до розрахунку розміру пенсії позивача підвищення передбаченого ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;

зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачу, пенсію за віком, включивши до розрахунку розміру пенсії підвищення, передбачене ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію у розмірі 25 %, починаючи з 01.06.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу з 01.06.2017 призначено пенсію за віком, відповідно до приписів Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Вважає, що оскільки вона народилась 15.05.1957, то право на призначення пенсії у неї виникло при досягненні 55 років, проте з урахуванням Перехідних положень вказаного Закону отримала можливість призначити пенсію лише в 56 років. Вказує на те, що 55-річного віку досягла 15.05.2012, після чого продовжила працювати, тобто їй має бути розраховано пенсію з урахуванням ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 15.05.2012 по 01.06.2017, а саме на 25% за кожні 6 місяців більш пізнього виходу на пенсію. Стосовно строку, з якого їй має бути перерахована пенсія, пояснює, що із заявою звернулась 01.06.2017, проте їй було призначено пенсію за віком, яку розраховано із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік, а тому змушена була звернутись до суду з метою захисту своїх прав. Так, постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.07.2017 по справі №333/3488/17 адміністративний позов задоволено, зобов’язано Шевченківське об’єднане УПФУ м. Запоріжжя здійснити позивачу перерахунок та призначити пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 3 календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2014-2016 рр.) та виплатити позивачеві недоотриману суму пенсії у вигляді різниці між фактично отриманою та перерахованою пенсією з 01.06.2017. вказує, що з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням ст. 29 Закону звернулась у грудні 2017 року, оскільки саме в цьому місяці дізналась про виплату пенсії у зменшеному розмірі, проте листом від 04.01.2018 №666/К-1 їй відмовлено у такому перерахунку. На підставі викладеного, просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді від 20.03.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у судовому засіданні на 10.04.2018. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

10.04.2018 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 11280), в якому зазначає, що однією із обов’язкових умов для проведення підвищення розміру пенсії за віком, відповідно до ст. 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є не одержання пенсіонером жодного виду пенсії після досягнення пенсійного віку, передбаченого абз. 1 ч.1 ст. 26 зазначеного Закону. Разом з тим, позивач у період з 11.06.2003 по 01.06.2017 отримувала пенсію за вислугу років. Вказує, що у позивача відсутній страховий стаж за період з 01.09.2013 по 01.12.2013, з 01.01.2014 по 01.04.2016, що значить, що після досягнення пенсійного віку, передбаченого абз. 1 ч.1 ст. 26 згаданого Закону, позивач не продовжувала працювати після досягнення пенсійного віку за вказаний період. Також посилається на приписи ст. 122, 123 КАС України та вважає, що позивачем пропущений строк для звернення до адміністративного суду, при цьому, не зазначено жодної причини пропуску строку звернення до суду. Крім того, на думку представника відповідача, позивач із заявою про перерахунок пенсії за віком до відповідача не звертався, тому й рішення з цього приводу не приймалось, а листом від 01.01.2018 надано роз’яснення щодо перерахунку пенсії за віком. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що з 11.06.2003 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Шевченківському об’єднаному УПФУ м. Запоріжжя Первинно їй було призначено пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788.

01.06.2017, продовжуючи працювати, позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком. Відповідач здійснив перерахунок пенсії позивачу з виду на вид із застосовуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік і призначив з 01.06.2017 їй пенсію за віком у загальному розмірі 1 128,97 грн.

Проте позивач вважав дії відповідача щодо невірного обчислення та виплати пенсії протиправними, у зв’язку з чим звернувся до суду.

Так, постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.07.2017 у справі № 333/3488/17, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Шевченківського об’єднаного УПФУ м. Запоріжжя щодо призначення ОСОБА_1 в 2017 році пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, за 2007 рік. Зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком з 01.06.2017 року у розмірі, обчисленому відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, тобто за 2014-2016 роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Вказане рішення судом обґрунтовано тим, що позивачу була призначена пенсія за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», норми якого залишаються чинними на даний час. Виплата позивачу пенсії за вислугу років була припинена у зв'язку з його працевлаштуванням. З заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, позивач звернувся до відповідача 01.06.2017 вперше, при цьому, продовжуючи працювати, тому підстав для поновлення виплати пенсії за вислугу років, переведення позивача на інший вид пенсії - за віком - і застосування частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при обчисленні розміру пенсії у відповідача не було.

Зазначені обставини встановлені постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.07.2017 у справі № 333/3488/17, яка набрала законної сили 26.10.2017, а тому в силу положень частини четвертої статті 78 КАС України не підлягають доказуванню.

У грудня 2017 року позивач звернувся до Шевченківського об’єднаного УПФУ м. Запоріжжя із заявою про проведення перерахунку пенсії із застосуванням підвищення, передбаченого статтею 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», проте листом від 04.01.2018 №666/К-1 відповідачем відмовлено позивачу у проведенні такого перерахунку, у зв’язку із тим, що позивач перебуває на обліку (з 46 років), як отримувач пенсії за вислугу років, а тому відсутні підстави для перерахунку пенсії із застосуванням пункту 3 статті 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Позивач, не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії, звернувся із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи, державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно із частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – Закон №1058).

Згідно зі статтею 1 Закону №1058 пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Частиною 1 статті 45 Закону №1058 передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. У разі якщо при відстрочці часу призначення пенсії за віком не здійснюється підвищення розміру пенсії за неповний місяць страхового стажу, пенсія, обчислена відповідно до статті 29 цього Закону, призначається з дня, що настає за останнім днем повного місяця відстрочки часу виходу на пенсію, який враховано до страхового стажу; 2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності; У такому самому порядку призначається пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком, якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані на день встановлення інвалідності, і з дня виникнення такого права - якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані в період після встановлення інвалідності до дня звернення за призначенням пенсії по інвалідності. У разі коли вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані після призначення пенсії по інвалідності, пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком призначається з дня настання такого права, якщо звернення за призначенням пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відбулося не пізніше трьох місяців з дня настання такого права. 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Стаття 10 зазначеного Закону встановлює, що особі яка має право одночасно на різні види пенсії призначається за її вибором один із видів пенсії.

Згідно із статті 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними такого віку: - 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно; - 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; - 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; - 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; - 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; - 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; - 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; - 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; - 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; - 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; - 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

За приписами статті 29 Закону №1058 особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток:

- на 0,5 % - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців;

- на 0,75 % - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.

При цьому підвищення розміру пенсії за неповний місяць страхового стажу не здійснюється.

Отже, набуття особою права на підвищення розміру пенсії відповідно до частини третьої статті 29 Закону №1058 пов'язано саме з моментом більш пізнього виходу на пенсію за віком.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» було призначено з 01 червня 2017 року, тобто у віці більш, ніж 60 роки.

При цьому, сторонами не заперечується та обставина, що право на отримання пенсії за віком, відповідно до умов Закону №1058, ОСОБА_1 набула з 15.05.2012.

При цьому, судом встановлено, що після призначення пенсії за вислугу років 01.06.2003 до часу призначення пенсії за віком 01.06.2017 позивач продовжувала працювати та сплачувати страхові внески, що не спростовано відповідачем.

Відповідно до частини 3 статті 29 Закону №1058 жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку.

Щодо наполягання відповідача на застосуванні до спірних правовідносин положень частини 3 статті 29 Закону №1058, у редакції Закону від 03.10.2017 №2148-VIII чинній з 11.10.2018, а саме «Жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку, за умови, що до цього їм не призначалася будь-яка пенсія», суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в Рішенні від 09.02.1999 № 21-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Тобто, застосування до правовідносин, які виникли до 11.10.2018, положень Закону №1058, в редакції чинній після 11.10.2017, порушуватиме конституційний принцип незворотності дії законів в часі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що даний спір повинен вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у позивача права на призначення пенсії за віком.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки позивач набув права на вихід на пенсію за віком з 15.05.2012, а фактично скористався таким правом лише з 01.06.2017, при цьому продовжував працювати та сплачувати страхові внески, то відповідно має право на отримання пенсії з підвищенням розміру на 2,5 % за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку.

Відповідно до частини 3 статті 45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Так, суд зазначає, що пенсію за віком відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу призначено з 01.06.2017, а з 11.06.2003 позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. Отже, доводи відповідача про те, що оскільки ОСОБА_1 у 2003 році скористалась правом виходу на пенсію за вислугу років та на час призначення пенсії за віком мала статус пенсіонера, підвищення розміру пенсії не застосовується, є необґрунтованими.

При цьому, судом враховано також, що про порушення своїх прав та виплату пенсії у зменшеному розмірі позивач дізналась саме у грудні 2017 року, оскільки саме в цьому місяці на виконання постанови Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.07.2017 у справі № 333/3488/17, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017, відповідачем було здійснено перерахунок та виплату пенсії позивачу за віком з 01.06.2017 у розмірі, обчисленому відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, тобто за 2014-2016 роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а тому доводи відповідача щодо пропущення позивачем строку для звернення до адміністративного суду судом також не приймаються.

Щодо заперечень відповідача про те, що заява була подана позивачем не за формою встановленою Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, суд зазначає наступне.

У відповіді від 04.01.2018 №666/К-1 Шевченківським об’єднаним УПФУ м. Запоріжжя повідомлено позивача про відсутність підстав для проведення відповідного перерахунку по ст. 29 Закону №1058, у зв’язку з тим, що позивач перебуває на обліку (з 46 років), як отримувач пенсії за вислугу років.

При цьому, жодних посилань на те, що заява позивача про здійснення перерахунку пенсії на відповідає встановленій формі, вказана відповідь не містить, у зв’язку з чим суд вважає, що зазначена обставина не була підставою для відмови у проведенні перерахунку пенсії.

Більш того, відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин, суд не бере до уваги посилання представника відповідача, що заява позивача не відповідала вимогам встановленим чинним законодавством України.

Щодо позовних вимог про зобов’язання відповідача включити до розрахунку пенсії підвищення, передбачене частиною 3 статті 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію у розмірі 25%, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону №1058, підвищення розміру пенсії за неповний місяць страхового стажу не здійснюється.

Згідно із частиною 2 статті 24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, визначення відсотка, на який має бути підвищено пенсію позивачеві, законом віднесено до компетенції органу Пенсійного фонду після перевірки відповідних даних, тобто до його дискреційних повноважень.

За таких обстави, враховуючи те, що відповідачем відповідний розрахунок не проводився, доказів протилежного суду не надано, суд приходить до висновку про передчасність заявлених позовних вимог в частині підвищення пенсії саме на 66 відсотків та відсутність підстав для їх задоволення у вказаній частині.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (69118, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 25 А, код ЄДРПОУ 41248959) про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя в частині відмови включення до розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 підвищення, передбаченого ч.3 ст.29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Зобов’язати Шевченківське об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя призначити та виплачувати ОСОБА_1, пенсію за віком, включивши до розрахунку розміру пенсії підвищення, передбачене ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію, починаючи з 01.06.2017.

В частині позовних вимог про зобов’язання включити до розрахунку розміру пенсії підвищення, передбачене ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за більш пізній вихід на пенсію у розмірі, визначеному ОСОБА_1, а саме 25% - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (69118, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) сплачену суму судового збору в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 25 А, код ЄДРПОУ 41248959).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.293, 295, 297 КАС України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 19.04.2018.

Суддя Ю.В. Калашник