Рішення № 73476021, 19.04.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року ЛуцькСправа № 803/426/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Андрусенко О. О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернувся з позовом до Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі – Луцьке об’єднане управління ПФУ Волинської області, відповідач) про визнання протиправною відмови у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням даних про нараховану та виплачену матеріальну допомогу на оздоровлення у серпні 2016 року, зобов’язання здійснити з 27.09.2016 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням отриманої в серпні 2016 року матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 15 950,00 грн., 1/12 частки якої становить 1 329,16 грн., з урахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач постановою Верховної ОСОБА_2 України № 1515-VIII від 08.09.2016 року був звільнений з посади судді у відставку відповідно до пункту 9 частини п’ятої статті 126 Конституції України, а наказом Апеляційного суду Волинської області № 9.7/15 від 15.09.2016 року - відрахований зі штату працівників суду з 26.09.2016 року.

27.09.2016 року позивач подав до Луцького об’єднаного управління ПФУ Волинської області повний пакет документів для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді, у т. ч. документи про стаж роботи на посаді судді та довідку про суддівську винагороду, які передбачені Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 року за № 200/14891 (далі - Порядок № 3-1). За змістом вказаної довідки (додаток № 2 до Порядку № 3-1) суддівська винагорода позивача складалася із посадового окладу та надбавки за вислугу років, з яких і було визначене щомісячне довічне грошове утримання.

Відповідно до Порядку № 3-1 довідка про суддівську винагороду має містити крім наведених вище даних (зокрема, посадовий оклад, доплата за вислугу років) відомості про інші виплати, які враховуються при обчисленні щомісячного довічного утримання.

Проте, видані Апеляційним судом Волинської області довідка № 119 від 26.09.2016 року, а пізніше і довідка № 143 від 06.12.2016 року не містили даних про виплату у серпні 2016 року матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу 15 950,00 грн. і ця виплата не була врахована при обчисленні його щомісячного довічного грошового утримання.

Згідно із довідкою Апеляційного суду Волинської області від 08.02.2018 року за № 9.40/14/2018 у серпні 2016 року позивачу була нарахована і виплачена матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі 15 950,00 грн., з якої було нараховано єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в розмірі 22% від нарахованої суми у сумі 3 509,00 грн.

08.02.2018 року позивач звернувся до Луцького об’єднаного управління ПФУ Волинської області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням відомостей про виплату у 2016 році матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 15 950,00 грн., проте листом від 22.02.2018 року № 77/П-01, отриманим позивачем 06.03.2018 року, відповідач відмовив у проведенні такого перерахунку, мотивуючи відмову відсутністю законних підстав для проведення такого перерахунку.

Позивач вважає відмову у проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці протиправною, оскільки сума допомоги на оздоровлення є такою виплатою, яка має враховуватися при обчисленні грошового утримання, відповідачем не враховані положення статей 133, 134 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI), рішень Конституційного Суду України від 11.10.2005 року № 8-рп/2005, від 03.06.2013 року № 3-рп/2013, від 08.06.2016 року № 4-рп/2016, статті 66 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ), статті 41 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), додатку № 2 Порядку № 3-1.

Позивач просить визнати протиправною відмову Луцького об’єднаного управління ПФУ Волинської області у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням даних про нараховану та виплачену матеріальну допомогу у серпні 2016 року та зобов’язати Луцьке об’єднане управління ПФУ Волинської області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням 1/12 отриманої в серпні 2016 року матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 1 329,16 грн.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 28.03.2018 року № 3545/06-14 (а. с. 27-175) відповідач позов заперечив та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що позивачу щомісячне довічне грошове утримання призначене та виплачується відповідно до чинного законодавства, а допомога на оздоровлення не є складовою суддівської винагороди і для її включення до складу заробітної плати для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці немає підстав.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 року прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та на підставі пункту 2 частини першої, частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (а. с. 1).

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з статтею 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що постановою Верховної ОСОБА_2 України від 08.09.2016 року №1515-VIII “Про звільнення суддів” відповідно до пункту 9 частини п’ятої статті 126 Конституції України, у зв’язку із поданням заяви про відставку звільнено позивача ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду Волинської області.

Наказом Апеляційного суду Волинської області від 15.09.2016 року № 9.7/15 ОСОБА_1 відраховано зі штату суду з 26.09.2016 року (а. с. 9-10).

Апеляційним судом Волинської області було скеровано до відповідача подання від 27.09.2016 року про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (за формою додатку № 4 до Порядку № 3-1) (а. с. 94-95), разом з пакетом документів, в т. ч.: довідку про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (за формою додатку № 2 до Порядку № 3-1), з якої вбачається, що заробітна плата позивача, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, становить 27 115,00 грн., у т. ч. оклад – 15 950,00 грн., надбавка за вислугу років (70%) – 11 165,00 грн. (а. с. 117), та розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до якого стаж роботи позивача за станом на 26.09.2016 року становить 31 рік 00 місяців 07 днів (а. с. 96).

З матеріалів пенсійної справи № 827426 (а. с. 32-165) вбачається, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Луцькому об’єднаному управлінні ПФУ Волинської області як одержувач довічного грошового утримання відповідно до Закону № 2453-VI з 28.09.2016 року, розмір довічного грошового утримання становив 26 928,00 грн. (29 920,00 грн.. х 90%), у т. ч.: 17 600,00 грн. посадовий оклад, 12 320,00 грн. надбавка за вислугу років (70%).

08.02.2018 року позивач звернувся до Луцького об’єднаного управління ПФУ Волинської області із заявою про проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з 27.09.2016 року, оскільки при призначенні не була врахована матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі 15 950,00 грн., виплачена відповідно до Закону № 2453-VI у серпні 2016 року при наданні щорічної відпустки, додавши до заяви довідку Апеляційного суду Волинської області від 08.02.2018 року № 9.40/14/2018, з якої вбачається, що позивачу у серпні 2016 року була виплачена допомога на оздоровлення в сумі 15 950,00 грн. до щорічної відпустки (а. с. 14).

Листом від 22.02.2018 року № 77/П-01 Луцьке об’єднане управління ПФУ Волинської області повідомило про відсутність законних підстав для проведення вказаного перерахунку, зокрема, у зв’язку з тим, що допомога на оздоровлення була виплачена у серпні 2016 року, згідно довідки від 08.02.2018 року, тоді як позивач переходив з пенсії за віком на довічне грошове утримання судді у відставці з 28.09.2016 року, тому оклад з надбавкою за вислугу років враховано саме на цю дату (а. с. 16).

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів правомірності дій щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з такого.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 Закону № 2453-VI (чинного на момент виходу позивача у відставку) судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними такого віку: 60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року; 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія.

Відповідно до частини третьої статті 141 Закону № 2453-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 року № 213-VIII частину третю статті 141 Закону № 2453-VI було викладено у такій редакції: щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016 у справі № 1-8/2016 за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та положень пункту 5 розділу III “Прикінцеві положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) (далі - рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: частини третьої статті 141 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010 № 2453-VI у редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 року № 213-VIII.

За приписами частин першої - третьої статті 133 Закону № 2453-VI (чинного на момент виходу позивача у відставку) суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України “Про Конституційний Суд України” та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, а посадовий оклад судді апеляційного суду встановлюється пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом - 1,1.

Згідно із частиною першою статті 134 Закону № 2453-VI суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

Відповідно до пунктів 1.1 - 1.2 Порядку № 3-1 (у редакції, чинній на момент виходу позивача у відставку) заява про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 1) (далі - щомісячне довічне утримання) подається до управлінь Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі - органи, що призначають щомісячне довічне утримання) за місцем проживання (реєстрації) судді через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи (далі - уповноважена особа). Щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного після відрахування судді зі штату суду згідно з наказом, виданим на підставі акта Верховної ОСОБА_2 України або Президента України про звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку, у тому числі у відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків, та припинення виплати щомісячного грошового утримання працюючому судді, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду. У разі звернення пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду щомісячне довічне утримання призначається з дня звернення.

Пунктом 2.1 Порядку № 3-1 (у редакції, чинній на момент виходу позивача у відставку) передбачено, що до заяви про призначення щомісячного довічного утримання судді у відставці додається, зокрема, довідка про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2), при цьому, як вбачається із додатку № 2 до Порядку № 3-1, при складанні довідки про заробітну плату, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, необхідно вказати загальну суму заробітної плати, до якої входять оклад, доплата за кваліфікаційний клас, надбавки, премія та інші виплати, які враховуються при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до частини першої статті 66 Закону № 1788-ХІІ до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Згідно із пунктом 1 статті 41 Закону № 1058-IV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 16.09.2014 року у справі № 21-314а14, відповідно до якої отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати. Суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема матеріальна допомога на оздоровлення та допомога на вирішення соціально-побутових питань, сума індексації заробітної плати, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.

При вирішенні даного спору суд також враховує правові висновки, викладені у пунктах 2, 3 рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016, відповідно до яких конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 у справі про незалежність суддів як складову їхнього статусу, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 у справі щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці). Право на справедливий суд в Україні з часу проголошення її незалежності забезпечувалося шляхом розвитку принципу незалежності суддів у законах України “Про статус суддів” від 15 грудня 1992 року № 2862-XII, “Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 року № 3018-III та Законі № 2453, в яких послідовно закріплювалися самостійність суддів, свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до внутрішнього переконання суддів та їх належне матеріальне забезпечення. Гарантії незалежності суддів встановлено у статтях 48, 52 розділу III, статті 117 розділу VII, розділах IX, X Закону № 2453 в редакції Закону № 192, зі змісту яких вбачається, що однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці - щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів. Конституційний Суд України вважає, що положення Закону № 2453 щодо належного матеріального та соціального забезпечення суддів повинні відображати положення Конституції України та міжнародних актів щодо незалежності суддів, бути спрямованими на забезпечення здійснення справедливого правосуддя та стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів. Матеріальне забезпечення суддів після виходу їх у відставку як складова їхнього правового статусу є не особистим привілеєм, а засобом конституційного забезпечення незалежності суддів, які здійснюють правосуддя, і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду за справедливим, неупередженим та незалежним правосуддям.

Відповідно до Європейської хартії про закон “Про статус суддів” від 10 липня 1998 року рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4). Як зазначається в рекомендаціях Комітету ОСОБА_2 Європи від 13 жовтня 1994 року № (94)12, від 17 листопада 2010 року № (2010)12, кожна держава має забезпечити відповідність статусу і винагороди суддів гідності їхньої професії та відповідальності, яку вони беруть на себе; суддівська винагорода має бути достатньою, щоб захистити суддів від дії стимулів, через які можна впливати на судові рішення; мають існувати гарантії виплат у зв'язку з відставкою суддів, які мають відповідати попередньому рівню оплати праці суддів.

Таким чином, Конституційний Суд України наголошує, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя. Конституційний Суд України виходить з того, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Системний аналіз зазначених вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що незалежно від того, чи судді у відставці виплачується пенсія, чи за його вибором - щомісячне довічне грошове утримання, матеріальна допомога на оздоровлення, з якої фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, повинна бути врахована при обчисленні як розміру пенсії, так і розміру довічного грошового утримання судді у відставці.

Відтак, допомога на оздоровлення в розмірі 15 950,00 грн., виплачена позивачу у серпні 2016 року відповідно до статті 134 Закону № 2453-VI та на яку був нарахований єдиний соціальний внесок, повинна була бути врахована при обчисленні розміру щомісячного грошового утримання позивача.

При цьому, на думку суду, оскільки допомога на оздоровлення виплачується працюючим суддям у розмірі посадового окладу одноразово та щорічно разом із наданням щорічної оплачуваної відпустки, тому її розмір повинен обчислюватися, виходячи із 1/12 від нарахованої суми допомоги на оздоровлення.

Як вбачається із довідки Апеляційного суду Волинської області від 08.02.2018 року № 9.40/14/2018 позивачу у серпні 2016 року була виплачена допомога на оздоровлення в сумі 15 950,00 грн., на яку проведено нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в розмірі 22 відсотки в сумі 3 509,0 грн. (а. с. 14).

Проте, вказана допомога на оздоровлення не була включена до довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (за формою додатку № 2 до Порядку № 3-1), на підставі якої позивачу було призначено щомісячне довічне грошове утримання (а. с. 12).

Крім того, відповідач безпідставно відмовив у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі заяви позивача від 08.02.2018 року та поданої довідки Апеляційного суду Волинської області від 08.02.2018 року № 9.40/14/2018, у зв’язку із чим, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, таку відмову з наведених вище підстав рішенням суду необхідно визнати протиправною, одночасно зобов’язавши відповідача провести перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання, з урахуванням отриманої в серпні 2016 року допомоги на оздоровлення, з урахуванням уже виплачених сум.

При цьому, суд звертає увагу, що за приписами розділу ІІ Порядку № 3-1 (у його чинній редакції) перерахунок довічного грошового утримання проводиться у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.

Разом з тим, згідно із пунктом 1.2 Порядку № 3-1 (у редакції, чинній на час виходу позивача у відставку) щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного після відрахування судді зі штату суду згідно з наказом, виданим на підставі акта Верховної ОСОБА_2 України або Президента України про звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку, у тому числі у відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків, та припинення виплати щомісячного грошового утримання працюючому судді, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду. У разі звернення пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду щомісячне довічне утримання призначається з дня звернення.

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 3-1 (у його чинній редакції) щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного за днем звільнення судді з посади у відставку, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня звільнення судді з посади. У разі звернення пізніше трьох місяців з дня звільнення судді з посади щомісячне довічне утримання призначається з дня звернення за його призначенням.

Отже, на думку суду, оскільки позивач звернувся за призначенням щомісячного довічного утримання відразу після його відрахування зі штату суду згідно з наказом, виданим на підставі акта Верховної ОСОБА_2 України, і таке утримання йому призначено з дня, наступного за днем звільнення судді з посади у відставку, при цьому, при розрахунку його розміру не була врахована допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу, тому відповідача необхідно зобов’язати провести перерахунок щомісячного довічного утримання з дня, наступного за днем звільнення позивача з посади судді у відставку, тобто з 27.09.2016 року.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 704,80 грн., який підлягав сплаті за подання даного позову та який сплачений квитанцією від 14.03.2018 року № 0.0.985689786.1 (а. с. 2).

Керуючись статтями 243-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області у проведенні перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням даних про нараховану та виплачену допомогу на оздоровлення у серпні 2016 року.

Зобов’язати Луцьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області здійснити ОСОБА_1 з 27 вересня 2016 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням отриманої ним у серпні 2016 року матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 15 950 гривень 00 копійок, 1/12 частки якої становить 1 329 гривень 16 копійок, з урахуванням виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (43005, Волинська область, місто Луцьк, проспект Грушевського, будинок 1, код ЄДРПОУ 40370530) на користь ОСОБА_1 (43026, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_3 Андрусенко