Рішення № 73474930, 19.04.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Провадження №2/263/67/2018

Справа №263/3543/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2018 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Папаценко П.І., при секретарі Масюк М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Маріуполі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 до Донецького національного медичного університету про стягнення заборгованості по заробітній платі, невиплаченої заробітної плати за час відпустки, несплаченої компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1, через свого представника, звернулася до суду із вказаним позовом, просила суд стягнути з Донецького національного медичного університету на її користь: заробітну плату за період з вересня 2014 року по лютий 2015 року включно в розмірі 17000 грн.; грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 32 дні у 2014-2015 роках у розмірі 5632 грн.; грошову компенсацію за невикористану соціальну відпустку за 2011, 2012, 2013, 2014 роки у розмірі 7040 грн. (10 додаткових днів в кожному році, із розрахунку заробітної плати на момент звільнення 5300 грн.); суму моральної шкоди, завданої діями посадових осіб Донецького національного медичного університету у розмірі 10000 грн. та допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. В обґрунтування позовних вимог зазначила наступне. Згідно наказу від 22.08.2002 року №479-К її прийняли на посаду викладача-стажера кафедри фізіотерапії та лікувальної фізкультури Донецького національного медичного університету м.Донецьк, пр.Ілліча,16, після чого 21.08.2004 року перевели за наказом №539К від 31.08.2004 року на посаду асистента кафедри фізіотерапії та лікувальної фізкультури з курсом нетрадиційної медицини та рефлексотерапії. 10.01.2013 року у зв'язку з перемогою в конкурсі уклала контракт на 5 років на посаду асистента кафедри фізичної реабілітації, фізіотерапії, спортивної та нетрадиційної медицини (наказ №1670 від 23.01.2013 року). За контрактом вона працювала та отримувала 0,75% ставки. З червня 2014 року отримала щорічну відпустку. У відпустці знаходилася 56 днів та 10 діб за невикористану відпустку за попередні роки. В серпні 2014 року подала заяву на отримання пільгової соціальної відпустки, як мати двох малолітніх дітей, строком на 40 діб. Відпустку не отримала, як і гроші за відпустку у розмірі 6270,58 грн., про нарахування яких свідчить довідка з ГУ ДФС України в Донецькій області. З вересня по листопад 2014 року за вказівкою керівництва університету працювала дистанційно, заробітну плату не отримувала. 1.12.2014 року подала заяву згідно ст.32 КЗпП України про згоду на переведення з 1.12.2014 року разом з університетом на роботу в іншу місцевість, за адресою - м.Лиман, вул.Кирова,27. Згідно домовленостей з завідувачем кафедрою, повинна була отримувати 1,0 ставки, але заробітна плата за січень 2015 року склала тільки 0,5 ставки. 5.01.2015 року їй видали дублікат трудової книжки із записом про переведення на роботу в іншу місцевість, однак відомості про попередні накази та інше в дублікат книжки не внесли. Вона звільнилася з посади за наказом №03/16/2-з від 16.03.2016 року, з яким ознайомилась в той же день. Врегулювати спірну ситуацію їй не вдалось, тому вимушена була звернутися до суду з позовом. Розрахунок заборгованості по заробітній платі наступний: за вересень 2014 року - 3000 грн.; за жовтень 2014 року - 3000 грн.; за листопад 2014 року - 3000 грн.; за грудень 2014 року - 4000 грн.; за січень 2015 року - 2000 грн.; за лютий 2015 року - 2000 грн., всього 17000 грн. Крім того відповідач не виплатив їй грошову компенсацію невикористаної щорічної відпустки за 32 дні за 2014-2015 роки, приблизно 5632 грн. та компенсацію за невикористані соціальні відпустки за 2011, 2012, 2013, 2014 роки у приблизному розмірі 7040 грн. (10 додаткових днів в кожному році, із розрахунку заробітної плати на момент звільнення 5300 грн., за ст.38 КЗпП України). Загальна сума невиплачених коштів складає 27932 грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 не з'явилися, про час місце розгляду справи були повідомлені належним чином, останній надав суду заяву про підтримку позовних вимог та розгляд справи у його відсутності, вважав за можливе закінчити судовий розгляд у справі на підставі наданих доказів та обставин зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача Донецького національного медичного університету позов визнав частково, посилаючись на наступне. Згідно даних ДФС відображених у 1ДФ за 3 квартал 2014 року позивачу нарахована заробітна плата 6270,58 грн. В зв'язку із відсутністю бухгалтерських та кадрових документів, які залишилися на окупованій території, відповідач припускає, що дана сума є виплатою відпускних, яка була виплачена позивачці в 4 кварталі 2014 році в сумі 4352,56 грн., з яких 943,86 грн. - податки, 3408,49 грн. - видано на руки. Таким чином борг відповідача перед позивачем за нарахованою сумою 6270,58 грн. становить 1918,02 грн., без утримання обов'язкових податків та платежів, за додаткову відпустку у вересні 2014 року. Відносно заробітної плати: відповідач за період жовтень, листопад, грудень 2014 року, що є часом простою університету дорахував позивачу заробітну плату до 2/3 від 0,75% ставки посадового окладу, що склало за три місяці 5615,68 грн., без утримання обов'язкових податків та платежів; доплата по заробітній платі до 0,75% ставки від посадового окладу за січень, лютий 2015 року склала 2519,62 грн., без утримання обов'язкових податків та платежів; а доплата щодо різниці в надбавці за майстра спорту міжнародного класу за період березень - серпень 2015 року склала 491, 61 грн. без утримання обов'язкових податків та платежів. Щодо виплати відпускних та компенсації за невикористану відпустку при звільненні зазначає наступне. 1918,02 грн., без утримання обов'язкових податків та платежів, це несплачена компенсація за невикористану додаткову відпустку у вересні 2014 року. За період з 1.10.2014 року по 30.09.2015 року позивачу нараховано 56 календарних днів відпустки, що складає до виплати 8309,84 грн., при цьому відповідач помилково виплатив 8694,56 грн., переплата склала 384,72 грн. Щодо виплати компенсації за невикористану відпустку при звільнені в розрахунок включено період з 1.10.2015 року по 16.03.2016 року, кількість днів склала 31 день + 20 днів додаткової відпустки. За розрахунком виплата складає 9763,44 грн., фактично сплачено 8183,12 грн. Доплата складає 1580,32 грн., за мінусом переплати 2015 року - 384,72 грн., доплата по компенсації складає 1195,60 грн., без утримання обов'язкових податків та платежів. Таким чином на користь позивача відповідачем повинно бути сплачено: 1918,02 + 5615,68 + 2519,62 + 491,61 + 1195,60 = 11740,53 грн., з яких повинні бути утримані обов'язкові податки та платежі. Відносно виплати позивачу компенсації за невикористану додаткову відпустку у період з 2011 року по 2014 рік, відповідач вважає за необхідне зазначити, що не має документально підтверджених підстав на здійснення вказаних виплат, оскільки архівні, фінансові, юридичні, кадрові та інші документи університету були залишені у м.Донецьку. Разом з тим позивач, жодним доказом не довів свого твердження щодо перебування чи не перебування у додатковій відпустці за вказаний період, отримання чи не отримання нею відповідної компенсації. Стосовно позовних вимог про стягнення моральної шкоди, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивач не довів моральних страждань, які він переніс під час затримки виплати заробітної плати та не надав докази, якими це підтверджується. Крім того у даному випадку мали місце форс-мажорні обставини, пов'язані з проведенням АТО, які унеможливили виконання в установлений законом термін, обов'язку щодо нарахування, виплати заробітної плати, відповідної компенсації невикористаної відпустки, отже в цьому відсутня вина відповідача, внаслідок відсутності причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями її заподіювача, що є основною умовою відповідальності за ст.237-1 КЗпП України та ст.23 ЦК України.

Неявка в судове засідання зазначених осіб не є перешкодою для розгляду справи, фіксація судового процесу технічними засобами не велась у відповідності з ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть в ній участь.

Враховуючи позицію сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

При вирішенні спірних правових відносин суд перш за все керується наступними вимогами цивільно-процесуального законодавства.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідне для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Зі змісту статті 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

Згідно наданої позивачем копії трудової книжки серії НОМЕР_2, виданої 9.06.1978 року на ім'я ОСОБА_1, остання: 20.08.2002 року, за наказом прийнята на посаду викладача-стажера кафедри фізіотерапії та лікувальної фізкультури Донецького державного медичного університету імені М.Горького, а 21.08.2004 року переведена на посаду асистента кафедри фізіотерапії та лікувальної фізкультури з курсом нетрадиційної медицини та рефлексотерапії за договором; за наказом №493-к від 7.07.2005 року, з 1.07.2005 року продовжені трудові відносини за строковим договором на посаді асистента кафедри фізіотерапії лікувальної фізкультури та нетрадиційної медицини; 12.10.2007 року Донецький державний медичний університет імені М.Горького перейменованого в Донецький національний медичним університетом імені М.Горького; з 10.01.2013 року, у зв'язку з обранням по конкурсу, Вченою радою укладений контракт, на посаді асистента кафедри фізичної реабілітації, фізіотерапії, спортивної та нетрадиційної медицини, а 2.09.2013 року у зв'язку з реорганізацією кафедри переведена на посаду асистента на кафедру фізичної реабілітації, спортивної, нетрадиційної медицини та фізичного виховання на умовах раніше укладеного контракту.

Слід зазначити, що позивачем та відповідачем копія вказаного контракту суду не надана, йому умови належними доказами суду не доведені, як і розмір заробітної плати позивача, що дорівнює 0,75 ставки посадового окладу, на який посилається позивач.

Наказом №1-а від 1.09.2014 року «Про затвердження акта простою Донецького національного медичного університету імені М.Горького», ректор університету, керуючись ст.113 КЗпП України:

1.Затвердив акт про простій Донецького національного медичного університету імені М.Горького; 2.Встановив початок простою з 1 вересня 2014 року на термін, який визначить засновник та розпорядник бюджетних коштів - Міністерство охорони здоров'я України;

3.Працівникам університету дозволив не виходити на роботу до закінчення простою, якщо не виникне термінової потреби відновлення робіт;

- наказав :

4.Відділу кадрів вчасно повідомити працівників університету про відновлення робіт у повному обсязі;

5.Начальнику відділу та відповідальним з виховної роботи вчасно повідомити студентів про відновлення роботи університету, а також про термін початку навчального року;

6.Головному бухгалтеру провести відповідні розрахунки заробітної плати для працівників, які припинили роботу у м.Донецьку.

За ст.113 КЗпП України, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Згідно наказу Міністерства охорони здоров'я України від 21.11.2014 року №876 «Про організацію діяльності Донецького національного медичного університету імені М.Горького», на виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», враховуючи зміну місцезнаходження Донецького національного медичного університету імені М.Горького, та з метою організації його діяльності, наказано:

1. Установити, що до завершення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей Донецький національний медичний університет імені М. Горького тимчасово проводить свою діяльність на базі Краснолиманського медичного коледжу Донецького національного медичного університету імені М.Горького.

2. Взяти до відома, що Донецький національний медичний університет імені М.Горького розміщується за адресою: м. Красний Лиман, вул. Кірова, будинок 27.

3. Ректору Донецького національного медичного університету імені М. Горького, Ю. Думанському:

1) в оперативному порядку вирішувати всі питання забезпечення початку нового 2014/2015 навчального року на базі Краснолиманського медичного коледжу Донецького національного медичного університету імені М.Горького, починаючи його з 01 грудня 2014 року;

2) забезпечити оперативне інформування працівників та осіб, які навчаються у Донецькому національному медичному університеті імені М.Горького, з усіх питань, що стосуються роботи цього університету;

3) вжити заходів щодо тимчасового розміщення структурних підрозділів Донецького національного медичного університету імені М.Горького, зокрема, гуртожитків, використовуючи бази інших вищих навчальних закладів, закладів охорони здоров'я та установ, а також інші приміщення згідно з законодавством.

4. Департаменту охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації спільно з Донецьким національним медичним університетом імені М.Горького вжити заходів щодо залучення закладів охорони здоров'я Донецької області до процесу практичної підготовки осіб, які навчаються у цьому університеті, згідно з законодавством.

На виконання наказу Міністерства охорони здоров`я України від 21.11.2014 року №876 «Про організацію діяльності Донецького національного медичного університету імені М.Горького», ректор університету Думанський Ю.В. наказом №1 від 25.11.2014 року, наказав:

1. До завершення антитерористичної операції на територіях Донецької і Луганської областей Донецький національний медичний університет ім. М.Горького буде проводити свою діяльність на базі Краснолиманського медичного коледжу.

2. Прийняти до уваги, що з 13 листопада 2014 року Донецький національний медичний університет ім. М.Горького знаходиться за наступною юридичною адресою: 84404, Донецька область, м.Красний Лиман, вул. Кірова, буд. 27.

3. Першому проректору (проректорам), завідуючим кафедрами Донецького національного медичного університету імені М.Горького:

3.1 вжити всіх необхідних заходів стосовно початку нового 2014/2015 навчального року в нових умовах з 01 грудня 2014 року;

3.2 забезпечити оперативне інформування працівників та студентів, інтернів, магістрів, клінічних ординаторів, слухачів, аспірантів, докторантів тощо стосовно всіх питань з режиму роботи Донецького національного медичного університету імені М.Горького.

4. Працівникам Донецького національного медичного університету імені М.Горького приступити до виконання своїх функціональних обов`язків з 01 грудня 2014 року.

5. Працівники Донецького національного медичного університету імені М.Горького, які не зможуть своєчасно приступити до виконання своїх функціональних обов'язків за новою юридичною адресою, повинні повідомити про це керівництво університету письмово або по електронній пошті.

6. Працівники Донецького національного медичного університету імені М.Горького, які не приступили до виконання своїх функціональних обов'язків за новою юридичною адресою, або заздалегідь не повідомили керівництво університету про поважну причину невиходу на роботу за новою юридичною адресою, будуть звільнені з роботи у відповідності до діючого законодавства України.

За довідкою від 17.10.2014 року №1411000013 ОСОБА_1 взята на облік, як внутрішньо переміщена особа разом з дітьми ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 25.09.2014 року за адресою: АДРЕСА_1

Згідно заяви ОСОБА_1 на ім'я ректора Донецького національного медичного університету імені М.Горького від 8.12.2014 року, відповідно до ст.32 КЗпП України нею дана згода на переведення з 1.12.2014 року разом з університетом на роботу в іншу місцевість за адресою: м.Красний Лиман, вул.Кірова, буд. 27, з базовими медичними установами у містах Слов'янськ, Краматорськ, Маріуполь.

Наказом ректора Донецького національного медичного університету імені М.Горького №1/40-ок від 5.01.2015 року «Про переведення на роботу в іншу місцевість», у зв'язку отриманням ОСОБА_1 письмової згоди про таке переведення, переведено на роботу в іншу місцевість разом з ДонНМУ імені М.Горького ОСОБА_1, асистента кафедри фізичної реабілітації, фізіотерапії, спортивної та нетрадиційної медицини, асистентом кафедри фізичної реабілітації, фізіотерапії, спортивної та нетрадиційної медицини, з 5.01.2015 року до обрання за конкурсом на 0,25 ставки з окладом 594,25грн. + 20% доплати за вислугу років + 77% доплата за лікувально-діагностичну роботу + 15% доплата за майстра спорту (КПУВ 2301070 - загальний фонд) та на 0,25 ставки з окладом 594,25 грн. + 20% доплата за вислугу років + 77% доплата за лікувально-діагностичну роботу + 15% доплата за майстра спорту (КПУВ 2301070 - спеціальний фонд).

Наказом ректора Донецького національного медичного університету імені М.Горького №03/02/10пр від 2.05.2015 року «Про переведення на іншу роботу», за заявою ОСОБА_1 про переведення її з посади 0,5 ставки асистента на 1,0 ставки, переведено ОСОБА_1, асистента кафедри фізичної реабілітації, фізіотерапії, спортивної та нетрадиційної медицини на 0,5 ставки, асистентом кафедри фізичної реабілітації, фізіотерапії, спортивної та нетрадиційної медицини з 2.03.2015 року на 1,0 ставки з окладом 2377 грн. + 20% за вислугу років (педагогічний стаж) + 10% доплата за спортивне звання майстра спорту (КПУВ 2301070 - загальний фонд).

Наказом ректора Донецького національного медичного університету імені М.Горького №03/16/2-з від 16.03.2016 року «Про припинення трудового договору», звільнено ОСОБА_1, асистента кафедри фізичної реабілітації, фізіотерапії, спортивної та нетрадиційної медицини, 16.03.2016 року за призовом на військову службу, згідно п.3 ст.36 КЗпП України (з виплатою вихідної допомоги у розмірі двох мінімальних заробітних плат, ст.44 КЗпП України. Компенсація за невикористану щорічну відпустку за період з 5.01.2015 року по 16.03.2016 року складає: основна щорічна відпустка 24 календарних днів, додаткова соціальна відпустка (як матері яка має двох дітей віком до 15 років) за 2015, 2016 рік складає 20 календарних днів.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 26.01.2015 року, про видачу дублікату трудової книжки, внаслідок втрати трудової книжки, остання отримала дублікат трудової книжки серії НОМЕР_3 від 5.01.2015 року в якій містяться наступні записи щодо трудової діяльності ОСОБА_1:

- 5.01.2015 року, за наказом №1/40-ок від 5.01.2015 року, переведено на роботу в іншу місцевість разом з ДонНМУ імені М.Горького асистентом кафедри фізичної реабілітації, фізіотерапії, спортивної та нетрадиційної медицини до проведення конкурсу на заміщення посад 0,5 ставки;

- 2.03.2015 року, за наказом від 2.03.2015 року, переведено асистентом кафедри фізичної реабілітації, фізіотерапії, спортивної та нетрадиційної медицини до проведення конкурсу на заміщення посад 1,0 ставки;

- 3.09.2015 року, за наказом від 3.09.2015 року, у зв'язку з обранням за конкурсом укладено контракт на посаді асистента кафедри фізичної реабілітації, фізіотерапії, спортивної та нетрадиційної медицини, строком на п'ять років;

- 16.03.2016 року звільнено за призивом на військову службу п.3 ст.36 КЗпП України, за наказом №03/16/2-з від 16.03.2016 року.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.12.2016 року №1394 «Про перейменування Донецького національного медичного університету імені М.Горького», вказаний університет перейменований у Донецький національний медичний університет.

Судом наведений повний зміст вказаних наказів щодо простою, організації діяльності Донецького національного медичного університету імені М.Горького» за новою адресою, переведення ОСОБА_1 на роботу в іншу місцевість, зміни умов, оплати праці та її звільнення, але до теперішнього часу жоден із цих наказів позивачем не оскаржений, тому суд вважає, що вона погодилась на цих умовах працювати, претензій з цього приводу не висловлювала, про що свідчать її особисті заяви.

Згідно ч.1 ст.94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Як передбачено ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначеній у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ч.2 ст.233 КЗпП України).

Відповідно до абзацу 5 п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без урахування цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Під час судового розгляду цивільної справи відповідач визнав заборгованість з виплати заробітної плати ОСОБА_1, що не була виплачена їй при звільнені, яку відповідач дорахував, але не виплатив до теперішнього часу, а саме:

- доплата по заробітній платі до 2/3 від 0,75% ставки посадового окладу, яка склала за жовтень 2014 року - 1604,48 грн., листопад 2014 року - 1604,48 грн., грудень 2014 року - 2406,72 грн., за три місяці без утримання обов'язкових податків та платежів - 5615,68 грн., сума до виплати без урахування цього податку й інших обов'язкових платежів складає 4520,62 грн.;

- доплата по заробітній платі до 0,75% ставки від посадового окладі, яка склала за січень 2015 року - 1259,81 грн., лютий 2015 року - 1259,81 грн., що є часом простою університету, за два місяці без утримання обов'язкових податків та платежів - 2519,62 грн., сума до виплати без урахування цього податку й інших обов'язкових платежів складає 2028,30 грн.;

- доплата різниці в надбавці за майстра спорту міжнародного класу за березень 2015 року - 118,85 грн., за квітень 2015 року - 118,85 грн., за травень 2015 року - 118,85 грн., за червень 2015 року - 118,85 грн., за серпень 2015 року - 16,21 грн., за п'ять місяців без утримання обов'язкових податків та платежів - 491,61 грн., сума до виплати без урахування цього податку й інших обов'язкових платежів складає 395,76 грн.

Отже вказана заборгованість по заробітній платі без утримання обов'язкових податків та платежів складає загальну суму 8626,91 грн., але підлягають стягненню з відповідача на користь позивача без урахування цього податку й інших обов'язкових платежів - 6944,68 грн., оскільки вона доведена відповідачем відповідним розрахунком, з посиланням на бухгалтерські документи, разом з тим позивач ОСОБА_1 відповідними доказами не довела обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі з вересня 2014 року по лютий 2015 року в розмірі 17 000 грн., тому в решті позовних вимог їй слід відмовити.

Відносно позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації невикористаної щорічної відпустки за 32 дні за 2014-2015 роки приблизно у розмірі 5632 грн. та компенсації за невикористану соціальну відпустку за 2011,2012,2013,2014 роки у приблизному розмірі 7040 грн. слід зазначити наступне.

За статтею 74 КЗпП України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Згідно статті 75 КЗпП України, щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Для деяких категорій працівників законодавством України може бути передбачена інша тривалість щорічної основної відпустки. При цьому тривалість їх відпустки не може бути меншою за передбачену частиною першою цієї статті.

Відповідно до статті 76 КЗпП України, щорічні додаткові відпустки надаються працівникам:

1) за роботу із шкідливими і важкими умовами праці; 2) за особливий характер праці; 3) в інших випадках, передбачених законодавством. Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання встановлюються нормативно-правовими актами України.

Статтею 6 Закону України «Про відпустки» передбачено, що щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних частин інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затверджуваному Кабінетом Міністрів України. від 02.11.2000 року).

Стаття 24 Закону України «Про відпустки» передбачає, що у разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

За статтею 19 Закону України «Про відпустки» жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно (соціальна) додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

Згідно статті 83 КЗпП України: у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи; у разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

Відповідно до статті 21 КЗпП України заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку. Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв'язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За даними ДФС відображеними у 1ДФ за 3 квартал 2014 року позивачу нарахована заробітна плата у розмірі 6270,58 грн. В зв'язку із відсутністю бухгалтерських та кадрових документів, які залишились на окупованій території, відповідач стверджує, що дана сума є заробітною платою позивача за час відпустки, яка частково виплачена в 4 кварталі 2014 року в сумі 4352,56 грн., з яких 943,86 грн. - податки, 3408,49 грн. - видано на руки, що підтверджується витягами відомостей виплати заробітної плати, наведеним розрахунком. Залишок невиплаченої заробітної плати позивача за час відпустки у вересні 2014 року без утримання обов'язкових податків та платежів - 1918,02 грн., сума до виплати без урахування цього податку й інших обов'язкових платежів складає 1544,01 грн., яку відповідач погоджується сплатити позивачу.

Суд згоден з наведеним відповідачем розрахунком заробітної плати позивача за час відпустки у період з 1.10.2014 року по 16.03.2016 року та наявності залишку не сплаченої компенсації за невикористану відпустку з 1.10.2015 року по 16.03.2016 року у розмірі 1195,60 грн., без утримання обов'язкових податків та платежів, сума до виплати без урахування цього податку й інших обов'язкових платежів складає 962,46 грн., яку відповідач погоджується сплатити позичу.

При вказаних обставин, за відсутності доказів, що обґрунтовують позовні вимоги, суд вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги щодо стягнення невиплаченої заробітної плати позивача за час відпустки та несплаченої компенсації за невикористану відпустку, у наведених розмірах. В іншій частині позовних вимог слід відмовити оскільки не має документального підтвердження підстав на здійснення вказаних виплат, так як при переміщенні університету на підконтрольну Україні територію архівні, фінансові, юридичні, кадрові та інші документи були втрачені і залишені у м.Донецьку. До того ж слід зазначити, що позивачем з цього приводу не надано жодного доказу.

З позицією відповідача, щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди і-за їх необґрунтованості та наявності форс-мажорних обставин, суд не може погодитись, виходячи з наступного.

Згідно статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами.

З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першоїстатті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Сертифікатом №6727 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданого Донецькою Торгово-промисловою палатою засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зокрема: зупинення казначейського обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у непідконтрольних містах Донецької області, акти тероризму на території Донецької області для Донецького національного медичного університету імені М.Горького. Період дії форс мажорних обставин (непереборної сили) з 1 вересня 2014 року по 1.12.2014 року.

Відповідно до Пленуму Верховного Суду України в постанові від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних страждань та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з вимогами ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування працівникові моральної шкоди покладено на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України та положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача, часу та зусиль необхідних для відновлення попереднього стану та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих та виробничих зв`язках.

Доводи відповідача стосовно відсутності підстав для задоволення вимог позивачки про стягнення моральної шкоди, на увагу не заслуговують, оскільки порушивши трудові права позивача, відповідач тим самим завдав їй моральної шкоди і для відшкодування моральної шкоди достатньо самого факту такого порушення, про що неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у різних справах.

Посилання з цього приводу на форс-мажорні обставини у даному випадку є безпідставним, так як порушення трудових прав позивача триває і по цей час, оскільки відповідачем на час розгляду справи не проведено виплату ОСОБА_1 відповідних сум заборгованості по заробітній платі, заробітної плати за час відпустки та компенсації за невикористану відпустку, які визнані самим відповідачем.

Встановлюючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, суд на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, враховуючи конкретні обставини справи, тривалість характеру і ступінь моральних страждань позивачки, порушення нормального укладу її життя, і обґрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення позову про стягнення моральної шкоди у розмірі 1000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Згідно ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. В зв'язку з цим, рішення суду в цій частині підлягає негайному виконанню.

За даними відповідача середньомісячна заробітна плата позивача ОСОБА_1 без утримання обов'язкових податків та платежів складає 6582,60 грн., але підлягають стягненню з відповідача на користь позивача без урахування цього податку й інших обов'язкових платежів - 5298,99 грн.

Відповідно до 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із позовних заяв майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (640 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (8000 грн.) та із позовних заяв немайнового характеру справляється судовий збір 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (640 грн.)

Позивачем ОСОБА_1 при пред'явленні позову до суду судовий збір не сплачено.

Позовні вимоги позивача в частині відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 29 672,00 гривень задоволено частково на суму 9 451,15 гривень, що становить 31,85% від заявлених позовних вимог, тому з відповідача слід стягнути судовий збір на користь держави в розмірі 203,84 гривень (31,85% від судового збору 640,00 гривень).

Позовні вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000,00 гривень задоволено частково на суму 1 000,00 гривень, що становить 10% від заявлених позовних вимог, тому з відповідача слід стягнути судовий збір на користь держави в розмірі 64 гривень (10% від судового збору 640,00 гривень).

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141 ,247, 263-265,430 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник ОСОБА_2, до Донецького національного медичного університету про стягнення заборгованості по заробітній платі, невиплаченої заробітної плати за час відпустки, несплаченої компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Донецького національного медичного університету (ідентифікаційний код юридичної особи 02010698, Донецька область, місто Лиман, вул.Привокзальна, будинок 27) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі в сумі 6944,68 грн., невиплачену заробітну плату за час відпустки в сумі 1544,01 грн., несплачену компенсацію за невикористану відпустку в сумі 962,46 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 грн., всього 10451,15 (десять тисяч чотириста п'ятдесят одну) грн. п'ятнадцять копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за один місяць у розмірі 5298 (п'ять тисяч двісті дев'яносто вісім) грн. дев'яносто дев'ять копійок.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Донецького національного медичного університету (ідентифікаційний код юридичної особи 02010698, Донецька область, місто Лиман, вул.Привокзальна, будинок 27) на користь держави судовий збір в сумі 267,84 грн

Згідно пп.15.5 п.1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 19 квітня 2018 року.

Суддя : П.І. Папаценко