Вирок № 73474240, 16.04.2018, Корабельний районний суд м. Миколаєва

справа № 488/3746/17

провадження № 1-кп/488/119/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2018 року Корабельний районний суд м. Миколаєва

у складі :

головуючої судді - Кутурланової О.В.,

секретаря судового засідання - Кривопішиної О.С.,

за участю сторін та учасників кримінального провадження:

прокурора – Миронця В.М.,

потерпілого – ОСОБА_1,

законного представника потерпілого – ОСОБА_2,

захисника – ОСОБА_3,

обвинуваченого – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017150050001946, по обвинуваченню

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, інваліда ІІІ групи, студента ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого:

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України,

В С Т А Н О В И В

04.08.2017 року близько 21 години неподалік будинку № 2 по вул.. Литовченко в м. Миколаєві між обвинуваченим ОСОБА_4 та раніше йому знайомим потерпілим ОСОБА_1 виник конфлікт. Під час конфлікту у обвинуваченого виник умисел на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_4 навмисно декілька разів кулаком штовхнув в область обличчя та тулубу потерпілого, від чого останній впав на землю. Після чого, продовжуючи свій злочинний намір ОСОБА_4 наніс не менше одного удару ногою в область тулуба ОСОБА_1.

Своїми протиправними діями обвинувачений заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми живота з розривом печінки, що супроводжувалась внутрішньочеревною кровотечею і ускладненою механічною жовтянкою, саден нижньої частини грудної клітини, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

В судовому засіданні обвинувачений вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, щиро покаявся та показав, що дійсно 04.08.2017 року у вечірній час він знаходився поблизу будинку № 2 по вул..Литовченко м.Миколаєва, де між ним та раніше йому знайомим потерпілим ОСОБА_1 виник конфлікт. Під час якого у нього раптово виник умисел на заподіяння ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень. З цією метою він декілька разів штовхнув ОСОБА_1 в область тулубу. Після чого потерпілий впав на землю. Тоді він наніс останньому ще два удари ногою в область тулубу.

Аналогічні показання обвинувачений надав під час проведення слідчого експерименту, що відображено у відповідному протоколі в протоколі від 05.08.2017 року.

Крім визнання своєї винуватості самим обвинуваченим, вина останнього у вчинені інкримінованого йому злочину, підтверджується іншими доказами, дослідженими судом.

Як вбачається із показань потерпілого ОСОБА_1, 04.08.2017 року у вечірній час він разом із своїми знайомими перебував біля будинку № 2 на вул.. Литовченко в м.Миколаєві, де до нього підійшов ОСОБА_4. Під час їх розмови, ОСОБА_4 несподівано наніс йому не менше двох ударів кулаком в область обличчя та тулуб, від яких він, не втримавшись на ногах, впав на землю. Після чого ОСОБА_4 наніс ще два удари ногами йому в область тулубу.

Як слідує з висновку судово-медичної експертизи (акт № 304 від 04.10.2017 року) у потерпілого ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у виді закритої тупої травми живота з розривом печінки, що супроводжувалась внутрішньочеревною кровотечею і ускладненою механічною жовтянкою, садин нижньої частини грудної клітини, які за ступенем тяжкості відноситься до категорії тяжких за ознакою небезпеки для життя. Заподіянні тілесні ушкодження могли виникнути внаслідок дії тупих твердих предметів. Виникнення вказаних тілесних ушкоджень: при падінні з висоти власного зросту та при самооборонні – малоймовірні. В момент заподіяння тілесних ушкоджень потерпілий знаходився, як у вертикальному положенні, так і у горизонтальному, обличчям до нападника. Виявити конкретну кількість заподіяних тілесних ушкоджень не виявилось можливим.

Надавши оцінку дослідженим доказам, суд приходить до переконання про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, та дії останнього, які виразились в спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, кваліфікує за ч. 1 ст.121 КК України.

Обираючи обвинуваченому вид та міру покарання, суд бере до уваги, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, яке є насильницьким і спрямованим на здоров’я людини, та дані про його особу, що ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності, є сиротою, навчається в Миколаївському базовому медичному коледжу, є інвалідом ІІІ групи з дитинства по зору, за місцем проживання та навчання характеризується позитивно. Крім того, суд приймає до уваги прохання потерпілого не призначати обвинуваченому покарання, пов’язане з позбавленням волі.

В якості обставин, які пом'якшують покарання, суд визнає повне визнання своєї винуватості, щире каяття обвинуваченого у вчиненому ним злочині, часткове відшкодування матеріальної шкоди потерпілому, а також його молодий вік.

З урахуванням конкретних фактичних обставин справи, особи обвинуваченого, з метою виправлення ОСОБА_4 та запобіганню вчиненню ним нових злочинів, суд вважає, що останньому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в мінімальній межі, передбаченої санкцією ч. 1 ст. 121 КК України.

В той же час, приймаючи до уваги обставини, які пом’якшують покарання, особу обвинуваченого, який позитивно характеризується, є сиротою, навчається, частково відшкодував завдану матеріальну шкоду, а також, беручи до уваги, прохання потерпілого не позбавляти ОСОБА_4 волі, суд приходить до висновку, що досягти мети виправлення останнього можливо і без ізоляції його від суспільства, тому на підставі положень ст.75 КК України він може бути звільнений від відбування покарання з встановленням іспитового строку, з покладенням на нього обов’язків, передбачених ст.. 76 КК України.

Щодо клопотання обвинуваченого про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році» та звільнення його від відбування покарання, яке останній мотивував тим, що на день набрання чинності цим Законом у встановленому порядку його визнано інвалідом третьої групи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального кодексу України та цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Відповідно п. «г» ст.. 1 Закону України “Про амністію у 2016 році” від 22.12.2016 року, який набрав чинності 07.09.2017 року, суд звільняє від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 КК України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, які на день набрання чинності цим Законом у встановленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи.

Згідно ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

За таких обставин, беручи до уваги, що ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні умисного тяжкого злочину, він не підлягає звільненню від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому його клопотання не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог, заявлених прокурором Миколаївської місцевої прокуратури № 2 Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної дитячої клінічної лікарні Миколаївської обласної ради про відшкодування коштів, витрачених закладом охорони здоров'я на лікування потерпілого ОСОБА_1 у сумі 12 588,04 гривні, які визнанні обвинуваченим в повному обсязі, суд зазначає, що протиправними діями обвинуваченого названому медичному закладу, де з 05.08.2017 року по 20.08.2017 року та з 04.09.2017 року по 08.09.2017 року проходив курс стаціонарного лікування в хірургічному відділенні потерпілий, спричинена матеріальна шкода, яка частково залишилася невідшкодованою.

Відтак, приймаючи до уваги положення ст.206 ЦПК України (в редакції чинній на момент ухвалення вироку), вимоги прокурора з підстав, зазначених в ч.1 ст.1166, ч.1 ст.1206 ЦК України, є законним та підлягає задоволенню з зарахуванням добровільно відшкодованої ОСОБА_4 суми, завданої шкоди, а саме: у сумі - 8 788, 04 грн..

Що стосується позовних вимог законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2, яка діє на підставі ст. 59 ЦПК України, про стягнення на її користь з обвинуваченого ОСОБА_4 майнової шкоди у сумі 34 549, 84 грн. та моральної шкоди у сумі 500 000 грн., які також визнанні обвинуваченим в повному обсязі, суд, керуючись ст. 1167, 1168 ЦК України, находить їх законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню з зарахуванням добровільно відшкодованої обвинуваченим суми, завданої шкоди, а саме: матеріальної шкоди у сумі - 31 859, 84 грн., та моральної шкоди у сумі 500.000,0 грн..

Керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з встановленням іспитового строку – 1 рік, та покласти на останнього, на підставі ст.. 76 КК України, обов'язки: періодично з'являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в особі Миколаївської обласної дитячої клінічної лікарні Миколаївської обласної ради (р/р 31415544700001 в ГУ ДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 37992030), в якості відшкодування матеріальної шкоди - коштів, витрачених на лікування потерпілого ОСОБА_1 - 8 788, 04 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь законного представника неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди – 31 859, 84 грн. , та моральної шкоди – 500.000,0 грн..

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області через Корабельний районний суд м.Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В.Кутурланова