Постанова № 73473974, 16.04.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2018 р. Справа№ 927/935/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання: Куценко К.Л.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засіданні від 16.04.2018;

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.12.2017 (повне рішення складено - 19.12.2017)

у справі № 927/935/17 (суддя - Шморгун В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Срібнянська районна державна адміністрація

про стягнення збитків 460238,40 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Обрій» (надалі - позивач) звернулося з позовом до Господарського суду Чернігівської області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» (надалі - відповідач), у якому позивач просив стягнути з відповідача 460 238,40 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.07.2017 та 01.08.2017 відповідачем проведено дії по збору врожаю 2017 року, який на праві власності належить позивачу, оскільки саме позивач був належним користувачем земельних ділянок, засіяв спірні земельні ділянки, поніс значні затрати на обробіток та посів на спірних земельних ділянках восени 2016 року озимою пшеницею, що є порушенням його прав та охоронюваних законом інтересів.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14.12.2017 у позові відмовлено повністю, а також на підставі ч. 1 ст. 83 ГПК України визнано недійсним договір оренди землі від 20.05.2010, укладений між Срібнянською районною державною адміністрацією Чернігівської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Обрій", за яким об'єктом оренди є земельна ділянка №315 площею 5,2754 га, яка знаходиться на території Олексинської сільської ради Срібнянського району Чернігівської області, зареєстрований Срібнянським районним відділом Чернігівської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у державному реєстрі земель вчинено запис за № 041085300656 від 21.06.2010.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Обрій" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.12.2017 та прийняти нове про задоволення його позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції було ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням всіх обставин справи. Так, за доводами апелянта, суд першої інстанції ухвалив рішення за відсутності представника позивача, що позбавило його права надати пояснення по суті справи та додаткові докази у справі. Окрім цього, судом першої інстанції не було враховано, що спірні договори оренди, укладені між позивачем та Срібнянською РДА, діють до моменту збору позивачем врожаю 2017 року. Тоді як з урахуванням неповідомлення третьою особою позивачу того, що спірні земельні ділянки виділено в натурі їх власникам та оскільки вона не вчинила дій щодо припинення договорів оренди, фактично позивач зазнав збитків у розмірі 460238,40 грн у результаті протиправних дій відповідача щодо збору врожаю 2017 року зі спірних земельних ділянок. А тому позивач просив апеляційну скаргу у даній справі задовольнити, рішення суду першої інстанції про відмову у стягненні збитків - скасувати з прийняттям нового - про задоволення його позову повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.12.2017 у справі № 927/935/17.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 було закінчено проведення підготовчих дій та призначено до розгляду апеляційну скаргу у даній справі на 16.04.2018.

12.04.2018 через канцелярію суду від апелянта надійшло заява про долучення письмових доказів.

В судовому засіданні 16.04.2018 представник позивача апеляційну скаргу у даній справі підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції про відмову у стягненні збитків у розмірі 460 238,40 грн скасувати з прийняттям нового, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Підтримав раніше подану заяву про долучення додаткових доказів.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.04.2018 проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Окрім цього, заперечив проти задоволення клопотання позивача про долучення доказів з посиланням на п. 3 ст. 269 ГПК України.

Судом апеляційної інстанції було залишено подану позивачем заяву про долучення доказів без розгляду в порядку ч. 2 ст. 207 ГПК України з підстав, викладених у відповідній ухвалі від 16.04.2018. А тому подані позивачем нові докази не досліджуються судом апеляційної інстанції та не враховуються при перегляді рішення суду першої інстанції через порушення процесуального порядку їх подання.

Представник третьої особи в судове засідання 16.04.2018 не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення 20.03.2018 ухвали суду від 15.03.2018. Жодних заяв, клопотань від учасника до суду не надходило.

З урахуванням наявності доказів повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, за відсутності представника третьої особи, оскільки її неявка не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між Срібнянською районною державною адміністрацією (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Обрій» надалі - орендар) було укладено ряд договорів оренди земельних ділянок (невитребуваних земельних часток (паїв)), які розташовані на території Гурбинської, Гриціївської та Олексинської сільських рад Срібнянського району Чернігівської області, а саме:

- договір оренди землі від 20.05.2010 на земельну ділянку № 302 площею 4,7660 га на території Олексинської сільської ради строком на 5 років, (державна реєстрація: запис за № 041085300626 від 21.06.2010 (т. 1 а. с. 45-47)). 29.04.2015 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору, якою внесено зміни до договору, зокрема, щодо строку його дії, виклавши п. 8 договору у такій редакції: «Договір укладено строком на 15 (п'ятнадцять) років (або до моменту отримання їх власниками свідоцтва про право власності на земельну ділянку)». Зазначена додаткова угода зареєстрована у Олексинській сільській раді, про що вчинено запис від 15.05.2015 за №21 (т. 1, а. с. 48);

- договір оренди землі від 20.05.2010 на земельну ділянку № 280 площею 5,2290 га на території Олексинської сільської ради строком на 5 років, (державна реєстрація: запис за № 041085300629 від 21.06.2010 (т. 1 а. с. 49-51)). 29.04.2015 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору, якою внесено зміни до договору, зокрема, щодо строку його дії, виклавши п. 8 договору у такій редакції: «Договір укладено строком на 15 (п'ятнадцять) років (або до моменту отримання їх власниками свідоцтва про право власності на земельну ділянку)». Зазначена додаткова угода зареєстрована у Олексинській сільській раді, про що вчинено запис від 15.05.2015 за №8 (т. 1, а. с. 52);

- договір оренди землі від 20.05.2010 на земельну ділянку № НОМЕР_8 площею 5,2754 га на території Олексинської сільської ради строком на 5 років, (державна реєстрація: запис за № 041085300656 від 21.06.2010 (т. 1 а.с. 53-55)). 29.04.2015 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору, якою внесено зміни до договору, зокрема, щодо строку його дії, виклавши п. 8 договору у такій редакції: «Договір укладено строком на 15 (п'ятнадцять) років (або до моменту отримання їх власниками свідоцтва про право власності на земельну ділянку)». Зазначена додаткова угода зареєстрована у Олексинській сільській раді, про що вчинено запис від 15.05.2015 за №24 (т. 1, а. с. 56);

- договір оренди землі від 14.03.2012 на земельну ділянку № 141 площею 1,9613 га на території Гриціївської сільської ради строком на 7 років, (державна реєстрація: запис за № 742510004003226 від 11.06.2012). Відповідно до п. 39 цього договору розірвання договори оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є момент витребування земельної ділянки паю та отримання власниками (спадкоємцями) державного акта на право власності на земельну ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину. Після повного збирання урожаю (т. 1 а.с. 57-59);

- договір оренди землі від 21.05.2012 на земельну ділянку № 387 площею 2,9883 га на території Гурбинської сільської ради строком на 7 років, (державна реєстрація: запис за № 742510004003933 від 01.10.2012). Відповідно до п. 39 цього договору розірвання договори оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є момент витребування земельної ділянки паю та отримання власниками (спадкоємцями) державного акта на право власності на земельну ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину. Після повного збирання урожаю (т. 1 а.с. 42-44).

Щодо інших земельних ділянок, з матеріалів справи вбачається та правомірно встановлено судом першої інстанції, що 28.04.2016 розпорядженням голови Срібнянської районної державної адміністрації № 229 земельну ділянку - земельну частку (пай) загальною площею 1,9613 га з присвоєним кадастровим номером НОМЕР_6 передано ОСОБА_2 у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Гриціївської сільської ради Срібнянського району Чернігівської області (т. 2 а.с. 91), державна реєстрація права власності проведена 13.05.2016 (т. 1, а. с. 81-83).

25.05.2016 між ОСОБА_2 та СТОВ «Батьківщина» укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, яка знаходиться на землях території Гриціївської сільської ради. Договір укладено строком на 7 років (п. 8 договору) (т. 2, а. с. 114-116). Державна реєстрація права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_6 за СТОВ «Батьківщина» проведена державним реєстратором 26.05.2016 (т. 1, а. с. 81-83).

30.08.2016 розпорядженням голови Срібнянської районної державної адміністрації № 396 земельну ділянку - земельну частку (пай) загальною площею 5,2290 га з присвоєним кадастровим номером НОМЕР_5 передано ОСОБА_3 у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Олексинської сільської ради Срібнянського району Чернігівської області (т. 2, а.с. 93), державна реєстрація права власності проведена 31.08.2016 (т. 1 а. с. 84-86).

У подальшому, 05.09.2016 між ОСОБА_3 та СТОВ «Батьківщина» укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, яка знаходиться на землях території Олексинської сільської ради. Договір укладено строком на 7 років (п. 8 договору) (т. 2, а.с. 109-111). Державна реєстрація права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_5 за СТОВ «Батьківщина» проведена державним реєстратором 06.09.2016 (т. 1, а. с. 84-86).

Щодо земельної ділянки площею 2,9883 га, яку позивач орендував на підставі договору оренди землі від 21.05.2012, судом першої інстанції правомірно встановлено, що таку ділянку було розділено на три земельні ділянки площею 0,9961 га кожна. Щодо кожної окремо з них, судом першої інстанції було правомірно встановлено наступне.

Так, розпорядженням Срібнянської районної державної адміністрації від 28.09.2016 № 436, земельну ділянку - земельну частку (пай) загальною площею 0,9961 га кадастровий номер: НОМЕР_4 передано у власність ОСОБА_4 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Гурбинської сільської ради Срібнянського району Чернігівської області (т. 2 а. с. 95), державна реєстрація права власності проведена 06.10.2016 (т. 2 а.с. 47). 17.10.2016 між ОСОБА_4 та СТОВ «Батьківщина» укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться на землях Гурбинської сільської ради. Договір укладено строком на 7 років (п. 8 договору) (т. 2 а.с. 42-44). Державна реєстрація права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4 за СТОВ «Батьківщина» проведена державним реєстратором 17.10.2016 (т. 2, а. с. 49-51).

Розпорядженням голови Срібнянської районної державної адміністрації від 28.09.2016 № 435 земельну ділянку - земельну частку (пай) загальною площею 0, 9961 га, кадастровий номер НОМЕР_3 передано у власність ОСОБА_5 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Гурбинської сільської ради Срібнянського району Чернігівської області (т. 2 а. с. 94), державна реєстрація права власності проведена 07.10.2016 (т. 2 а.с. 57). 17.10.2016 між ОСОБА_5 та СТОВ «Батьківщина» було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, яка знаходиться на землях Гурбинської сільської ради. Договір укладено строком на 7 років (п. 8 договору) (т. 2 а.с. 52-54). Державна реєстрація права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 за СТОВ «Батьківщина» проведена державним реєстратором 17.10.2016 (т. 2, а. с. 59-61).

Розпорядженням голови Срібнянської районної державної адміністрації від 28.09.2016 №434 земельну ділянку - земельну частку (пай) загальною площею 0,9961 га, кадастровий номер: НОМЕР_2 передано у власність ОСОБА_6 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Гурбинської сільської ради Срібнянського району Чернігівської області (т. 2 а. с. 96), державна реєстрація права власності проведена 19.10.2016 (т. 2 а. с. 67).

26.10.2016 між ОСОБА_6 та СТОВ «Батьківщина» укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться на землях Гурбинської сільської ради. Договір укладено строком на 7 років (п. 8 договору) (т. 2 а.с. 62-64).

Державна реєстрація права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 за СТОВ «Батьківщина» проведена державним реєстратором 26.10.2016, що підтверджується копією Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (т. 2, а. с. 69-71).

Земельну ділянку - земельну частку (пай) загальною площею 4,7660 га з присвоєним кадастровим номером НОМЕР_1, розпорядженням голови Срібнянської районної державної адміністрації № 03 від 05.01.2017 передано у власність ОСОБА_7 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Олексинської сільської ради Срібнянського району Чернігівської області (т. 2 а.с. 92), державна реєстрація права власності проведена 11.01.2017, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1 а. с. 77).

19.01.2017 між ОСОБА_7 та СТОВ «Батьківщина» укладено договір оренди вказаної земельної ділянки (т. 2, а. с. 104-106). Державна реєстрація права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 за СТОВ «Батьківщина» проведена державним реєстратором 19.01.2017 (т. 1, а. с. 77-78).

Зазначені обставини не заперечувались та не були спростовані учасниками апеляційного провадження ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду рішення суду, що на зазначені невитребувані земельні частки (паї) (які були передані в оренду позивачу за спірними договорами оренди) фізичними особами було оформлено право власності, що підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Тоді як в подальшому такі земельні ділянки (після оформлення права власності) були передані в оренду СТОВ «Батьківщина».

Так, згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_9, виданого 07.04.2009 відділом Держкомзему у Срібнянському районі, власником земельної ділянки № НОМЕР_8 площею 5,28 га на території Олексинської сільської ради Срібнянського району Чернігівської області є ОСОБА_8 (т. 2 а. с. 38-39).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою виникнення права власності на цю земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_7) у ОСОБА_8 є державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_9, виданого 07.04.2009 відділом Держкомзему у Срібнянському районі.

Разом з цим, судом першої інстанції правомірно зазначено, що незважаючи на невідповідність у розмірах вказаної земельної ділянки у державному акті на право власності (де зазначена площа - 5,28 га), та у договорі оренди від 20.05.2010, укладеного між ТОВ «Обрій» та Срібнянською районною державною адміністрацією (де зазначена площа - 5,2754 га), сторони як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції не заперечували, що це є одна і та ж земельна ділянка, оскільки площа 5,2754 га, встановлена у договорі оренди від 20.05.2010, визначена в умовних гектарах згідно з проектами землеустрою щодо організації земельних часток (паїв), а площа 5,28 га є розміром вже визначеним технічною документацією щодо встановлення меж в натурі при передачі цієї земельної ділянки у власність.

Тобто, на момент укладення договору оренди землі від 20.05.2010 між позивачем та третьою особою на земельну ділянку № НОМЕР_8 площею 5,2754 га на території Олексинської сільської ради строком на 5 років, (державна реєстрація: запис за № 041085300656 від 21.06.2010 (т. 1 а.с. 53-55), вказана земельна ділянка була виділена в натурі та на неї оформлено право власності ОСОБА_8, що підтверджується державним актом.

В подальшому, 07.06.2016 між ОСОБА_8 (надалі - орендодавець) та СТОВ «Батьківщина» (надалі - орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого, орендодавець - надає, а орендар - приймає у строкове платне володіння і користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на землях території Олексинської сільської ради (кадастровий номер НОМЕР_7, загальна площа 5,28 га). Договір укладено строком на 7 років (п. 8 договору) (т. 2 а.с. 34-36). Державна реєстрація права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_7 за СТОВ «Батьківщина» проведена державним реєстратором 09.06.2016, що підтверджується копією Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (т. 2, а. с. 40-41).

Тобто з 09.06.2016 спірна земельна ділянка була фактично двічі передана в оренду (та двічі право оренди було зареєстроване за позивачем та відповідачем, відповідно). Така подвійна передача однієї земельної ділянки фактично відбулась через неправомірні дії третьої особи, яка двічі передача спірну земельну ділянку: у власність та у користування.

Стосовно договору оренди від 20.05.2010, укладеного між Срібнянською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Обрій", за яким об'єктом оренди виступає земельна ділянка №315 площею 5,2754 га, який суд першої інстанції в порядку ч. 1 ст. 83 ГПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення) визнав недійсним, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, суд першої інстанції зазначив, що зважаючи на імперативність правової норми щодо автоматичного припинення договору оренди невитребуваної земельної частки (паю) з моменту отримання її власником державного акту на право власності на земельну ділянку, виникає правова колізія, коли договір оренди від 20.05.2010 припинився задовго до його укладення.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що не можна вважати договір оренди від 20.05.2010 (земельна ділянка №315) та додаткову угоду №1 від 29.04.2015 до нього такими, які укладені відповідно до ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", тобто такий договір суперечить нормам чинного законодавства та має бути визнаний недійсним.

При цьому суд апеляційної інстанції під час перегляду рішення місцевого господарського суду не встановив порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, з урахуванням наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Разом з цим, з тексту апеляційної скарги вбачається, що сторона фактично просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення збитків в розмірі 460 238,40 грн. Натомість жодних доводів (підстав) оскарження рішення в частині визнання недійсним в порядку ч. 1 ст. 83 ГПК України договору оренди від 20.05.2010, укладеного між Срібнянською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Обрій", за яким об'єктом оренди виступала земельна ділянка №315 площею 5,2754 га - апелянт не навів. Більше того, в судовому засіданні 16.04.2018 (на якому здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу) представник позивача зазначив, що апелянт рішення в частині визнання договору оренди від 20.05.2010 не оскаржував, жодних доводів в цій частині апеляційна скарга не містить. Судовий збір апелянт сплатив також в частині оскарження рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення збитків.

Таким чином, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 269 ГПК України про перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції досліджує доводи апелянта стосовно відмови в задоволенні його позовних вимог.

Так, спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що позивачем восени 2016 року засіяно орендовані земельні ділянки озимою пшеницею, проте урожай був зібраний відповідачем 31.07.2017 та 01.08.2017, що порушило майнові права позивача та зумовило настання збитків для останнього на суму 460 238,40 грн.

Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем належним чином не обґрунтовано свої позовні вимоги та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у позові. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Так, щодо доводів апелянта про неправомірну відмову суду першої інстанції про стягнення збитків у розмірі 460 238,40 грн, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За змістом ст. ст. 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина боржника. (Суд апеляційної інстанції враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року у справі № 3-7гс15 на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України).

При цьому згідно наданого позивачем розрахунку вбачається, що останнім до складу збитків було віднесено 460 238,40 грн - вартість неотриманого позивачем доходу від збору вражаю, яка включає в себе 136 376,96 грн - витрати на обробіток та посів озимої пшениці (які в свою чергу складаються із 16 складових (т. 1, а.с. 6-7). Тобто, позивач всього просив стягнути з відповідача суму в розмірі 460 238,40 грн.

Натомість у даному випадку необхідно встановити наявність зазначених вище чотирьох умов відповідальності.

Щодо наявності протиправної поведінки та вини боржника, позивач у підтвердження власних доводів у позові посилався на заяву, надіслану начальнику Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП у Чернігівській області, у якій повідомлялося, що комбайни СТОВ "Батьківщина" 31.07.2017 та 01.08.2017 провели обмолот пшениці на площі 17,2 га на територіях Гриціївської та Олексинської сільських рад, вказана площа знаходиться в оренді ТОВ "Обрій".

Тоді як в суді апеляційної інстанції позивачем було подано постанову про закриття кримінального провадження від 08.11.2017. Суд апеляційної інстанції у порядку ч. 3 ст. 269 ГПК України прийняв вказаний доказ та долучив його до матеріалів справи, оскільки, за доводами апелянта, такий доказ було отримано вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, а тому існують об'єктивні поважні причини неможливості подання такого доказу до суду першої інстанції. Також суд апеляційної інстанції зазначає, що представник відповідача в судовому засіданні 16.04.2018 (на якому здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу) зазначив, що не заперечує проти долучення до матеріалів справи такої постанови. А тому суд апеляційної інстанції вирішив долучити такий доказ до матеріалів справи як неподані з поважних причин.

Так, у поданій апелянтом постанові було зазначено наступне:

«Під час проведення досудового розслідування було встановлено, що 31.07.2017 року, близько 17-00 годин, техніка СТОВ «Батьківщина» прибула на поле, яке розташоване на території Гриціївської сільської ради та розпочала збирати врожай із земельних ділянок за кадастровими номерами 7425182500:00:0001:0688 та 7425182500:00:0001:0689 площею по 2 га кожна».

Разом з цим, вказаною постановою слідчий Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП у Чернігівській області постановив: кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017270250000152 від 01.08.2017 закрити у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що зазначені в постанові (про закриття кримінального провадження) кадастрові номера земельних ділянок (7425182500:00:0001:0688 та 7425182500:00:0001:0689) не співпадають із тими кадастровими номера земельних ділянок, які перебувають в оренді у відповідача. Тоді як відносно земельних ділянок, які перебували в користуванні позивача, з урахуванням відсутності кадастрових номерів земельних ділянок (оскільки позивачу передавались в оренду невитребувані земельні паї) у спірних договорах оренди, такі земельні ділянки взагалі не можливо ідентифікувати.

Тобто, постановою від 08.11.2017 було встановлено відсутність складу кримінального правопорушення. А тому доводи апелянта з посиланням на вказану постанову, яка, за доводами позивача, встановлює вину відповідача - не приймаються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані, оскільки при наявності вини відповідача (посадових осіб відповідача) - ухвалюється обвинувальний вирок, а не постанова про закриття кримінального провадження.

Таким чином, з матеріалів справи не вбачається встановлення вини відповідача в частині неправомірного збору врожаю. В цій частині суд апеляційної інстанції приймає доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

При цьому, у якості доказів проведення відповідних посівних робіт на земельних ділянках, які перебували в оренді у ТОВ "Обрій", позивачем надано реєстри підтверджуючих документів, за статтями витрат: насіння, засоби захисту рослин, добрива, оренда землі, оренда техніки, паливо-мастильні матеріали, заробітна плата, витрати на електроенергію, витрати на відрядження, страхування майна, поточний ремонт техніки, послуги сторонніх організацій, витрати на охорону польових робіт та виробничих цінностей, харчування співробітників на полях.

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що вказані реєстри по своїй суті є лише переліком певних документів, а самих документів, зазначених у реєстрах позивачем (як ініціатором даного провадження) не надано. З цих реєстрів взагалі неможливо встановити, які саме роботи проводились, місце та час проведення робіт, їх обсяг, осіб, які здійснювали певні роботи тощо.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено виконання посівних робіт на вказаних земельних ділянках саме під час належного користування цими земельними ділянками.

Тобто, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, які підтверджують збирання цього урожаю безпосередньо відповідачем та неможливість його збирання позивачем.

Таким чином, позивачем у розумінні ст.ст. 74, 76-79 ГПК України не було доведено жодної складової (протиправної поведінки боржника, наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина боржника) для застосування такої міри відповідальності як збитки за цивільно-правове правопорушення.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість подані позивачем до суду апеляційної інстанції додаткові докази були залишені судом апеляційної інстанції без розгляду через порушення порядку їх подання.

Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині прийняття рішення за відсутності представника позивача, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з процесуальними документами суду першої інстанції, провадження у даній справі було порушено 12.10.2017 та призначено до розгляду на 08.11.2017. В судовому засіданні 08.11.2017 був присутній представник позивача - ОСОБА_9, розгляд справи було відкладено на 29.11.2017. В судовому засіданні 29.11.2017 також за участі представників обох сторін в судовому засіданні було оголошено перерву до 14.12.2017. І лише на судовому засіданні 14.12.2017 (на якому було проголошено вступну та резолютивну частини рішення) був відсутній представник позивача.

Таким чином, під час розгляду справи в суді першої інстанції фактично відбулось три судових засідання, на двох із яких представник позивача був присутнім. І сам позов з додатками також подався апелянтом, тоді як всі документи, про які клопоче сторона, датовані до дати позовної заяви.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що у позивача було достатньо часу (з 12.10.2017 по 14.12.2017) з урахуванням обмеженого строку розгляду справи (протягом двох місяців) для надання всіх необхідних доказів та належного захисту своїх інтересів. А тому доводи апелянта в цій частині відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, ч. 3 ст. 269 ГПК України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.12.2017 у справі № 927/935/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.12.2017 у справі № 927/935/17 - залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.12.2017 у справі № 927/935/17.

4. Матеріали справи № 927/935/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, встановленому ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 19.04.2018.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк