Постанова № 73473694, 16.04.2018, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/1741/17

Провадження №2-а/148/5/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 квітня 2018 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Ковганича С.В.

при секретарі Галькевич І.В.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Лівандовської О.В.

свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій відповідача незаконними та зобов'язання здійснити нарахування пенсії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій відповідача незаконними та зобов'язання здійснити нарахування пенсії, мотивуючи свої вимоги тим, що вона як потерпілий внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на пільгову пенсію за віком з пониженням пенсійного віку, проте відповідач відмовив їй у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Вважає таку відмову відповідача незаконною. В зв'язку з даними обставинами вона змушена звернутися до суду з даним позовом. Просить визнати дії відповідачащодо відмови їй в призначенні пенсії неправомірними та зобов'язати його нарахувати їй з 30.08.2017 дпенсію, як особі, яка станом на 01.01.1993 не менше 4-х років проживала в зоні посиленого радіологічного конторолю відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", судові витрати стягнути відповідно до закону.

В судове засідання позивач підтримала позовні вимоги, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини. Просить позов задовольнити. Також суду пояснила, що з 01.05.1986 вона стала проживати з ОСОБА_6 і переїхала жити до АДРЕСА_1 в гуртожиток підприємства "Шпиківський ДОЗ". Її син від першого шлюб жив з ними та ходив до дитячого садка в смт.Шпиків. Проживаючи в смт.Шпиків, вона ходила на роботу в с.Левківці. 03.02.1991 вона з ОСОБА_6 зареєстрували шлюб. В 1991 році її син пішов навчатися в Шпиківську школу, яку закінчив в 2002 році. В 1998 році вони з чоловіком купили будинок в смт.Шпиків по вул.Набережна і перейшли жити до нього. В 2001 році вона поміняла паспорт в якому вже було зазначено, що вона проживає в купленому будинку. Тобто з 1986 по 1993 вона проживала в зоні посиленого радіологічного контролю, проте надати відомості щодо реєстрації до 2001 року вона не може, оскільки відомості реєстрації в установах зберігаються лише 6 років. Про те, що її син ходив у садок в смт.Шпиків також надати документів не може, оскільки садочок згорів.

Представник позивача підтримала позовні вимоги, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини. Просить позов задовольнити.

Відповідач - представник Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що 30.08.2017 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області із заявою та додатково наданими документами про призначення їй пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до п.2 ст. 55 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак протоколом №1187 від 05.09.2017 згідно чинного законодавства їй було відмовлено в призначенні пенсії, оскільки останньою не надано всіх необхідних документів, що засвідчили, що вона перебувала або відпрацювала станом на 01.01.1993 4 роки в зоні посиленого радіологічного контролю. З наданих позивачем документів даний факт встановити було неможливо. Надане позивачем чорнобильське посвідчення лише надає їй пільги для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, а статус надає довідка про період проживання, роботи на забрудненій території. Вважає дії відповідача правомірними та просить відмовити в задоволенні позову.

Свідок ОСОБА_7. в судовому засіданні пояснила, що вона багато років проживає в смт.Шпиків Тульчинського район. Знає ОСОБА_1 з 1986 року, оскільки вона була її сусідкою. Їхні діти ходили разом у садочом смт.Шпиків, який давно згорів. ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_6 та жила в смт.Шпиків Тульчинського району, тільки на роботу ходила до с.Левківці.

Аналогічні покази надала свідок ОСОБА_8

Заслухавши учасників справи, свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити, виходячи з наступних підстав.

15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі КАС України) викладено у новій редакції.

Згідно з п.10, 12 РозділуVIІ Перехідних положень КАС України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ч.3 ст.30 КАС України, справа, прийнята адміністративним судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому адміністративному суду.

Таким чином, проводячи системний аналіз вищевказаних норм законодавства, суд приходить до висновку про неможливість передачі даної справи до іншого суду, а необхідність її розгляду Тульчинським районним судом Вінницької області за правилами КАС України в новій редакції.

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту ч.1 п.1 ст.19 КАС України.

В судовому засіданні встановлено, що позивач, досягнувши 53 років, що підтверджується копією паспорта серія НОМЕР_2 (а.с.3), ІНФОРМАЦІЯ_7 звернувся із заявою до Тульчинського об'єднаного управління ПФУ Вінницької області про призначення їй пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до п.2 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Протоколом №1187 від 05.09.2017 (а.с.5-6) комісією позивачу було відмовлено в призначенні пенсії по віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки відповідно до поданих ОСОБА_1 документів, зокрема трутової книжки було встановлено, що остання в період з 01.03.1986 по 03.02.2000 працювала в КСП "Поділля" с.Левківці, Тульчинського району, яке не відноситься до населених пунктів, що віднесені до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи згідно переліку постанови КМУ від 23.07.1991 №106. Будь-яких інших документів для визначення статусу потерпілого, які б підтверджували факт проживання або роботи в зоні радіологічного контролю в період до 01.01.1993 заявником подано не було. Також було роз'яснено останній, що вона має право на пенсію за віком після досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме, після ІНФОРМАЦІЯ_6.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася з даним позовом в суд.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані Конституцією України, нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Так в ч.2 ст.55 Закону зазначено, що мають право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років.

Таким чином, із даної норми закону вбачаються альтернативні підстави для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку: або постійне проживання, або постійна робота.

При цьому, згідно з ч.3 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призначення та виплата пенсій, особам які мають право на її отримання із зменшенням пенсійного віку, провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

При цьому беручи до уваги, що відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року, відповідно до розділу 2 прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року.

Тож жінки, які згідно зі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є потерпілими 4 категорії, мають право на зниження пенсійного віку на 5 років, пенсія за віком призначається після досягнення ними такого віку: 53 роки - які народилися з 1 квітня 1964 року по 30 вересня 1964 року.

Оскільки позивачу виповнилось 53 роки, то при наявності не менше 15 років страхового стажу, у неї виникло право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку.

Статтею 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що заява про призначення пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій регулюється Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005.

Відповідно до п.п. «ґ» п. 7 вищезазначеного Порядку документами, що засвідчують особливий статус особи, є: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із використанням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

При цьому, згідно з п. 38 Порядку - орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.

Судом встановлено, що позивач 02.12.1994 отримала посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю серія НОМЕР_3 (категорія 4).

В свою чергу, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Згідно зі ст.15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» довідки про період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є лише підставою для визнання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У відповідності до ст.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Згідно ст.10 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року №51 видача посвідчень провадиться зокрема іншим потерпілим обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання. Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення. У разі встановлення цими комісіями факту необгрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії посвідчення на підставі рішення комісії підлягає вилученню.

Аналізуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими вищезазначеним Законом, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

А тому, відповідно, посилання представника позивача у своїх поясненнях, щодо того, що позивач не підтвердила свій статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, оскільки не надала довідки про проживання та роботи на забрудненій території є помилковим.

В свою чергу, на час звернення до відповідача, належність позивача до особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи 4 категорії ніким не оспорювалась, а тому посвідчення є чинним і воно вказує на те, що позивач має право на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Чинність посвідчення вказує і на той факт, що позивач згідно абз.4 ст.14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" станом на 01.01.1993 проживала та відпрацювала у зоні посиленого радіологічного контролю не менше чотирьох років. Таким чином, першопочаткова величина зниження пенсійного віку 2 роки є встановленою.

Стосовно додаткового строку зменшення пенсійного віку, а саме 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але в загальному з урахуванням першопочаткової величини, не більше 5 років, то позивач отримала це право, оскільки з січня1986 року по даний час проживає - в смт.Шпиків, Тульчинського району. Даний факт знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, а саме підтверджується: показами свідків, які в судовому засідання підтвердили, що ОСОБА_1 з 1986 проживала та наданий час проживає в смт.Шпиків; копією повторного свідоцтва про шлюб від 18.02.2014 серія НОМЕР_4 (а.с.9), згідно якого вбачається, що позивач 03.02.1991 зареєструвадла шлюб з ОСОБА_6; довідкою Шпиківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Тульчинської районної ради від 13.09.2017 №215 (а.с.17), згідно якого син позивача ОСОБА_9 дійсно навчався в даній школі з 1991 по 2002 роки; довідкою Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 29.08.2017 №1046 (а.с.20), згідно якої ОСОБА_1 з 15.11.2001 по даний час проживає та зареєстрована в смт.Шпиків; довідкою виконкому Левківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 05.10.2017 №677 (а.с.52), згідно якої ОСОБА_1 з січня 1989 по 25.04.1991 була зареєстрована в с.Левківці, але проживала в смт.Шпиків.

Також судом встановлено, що позивач має більше 15 років страхового стажу, що підтверджується копією її трудової книжни серія НОМЕР_5 (12-15). Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач, у відповідності до ст.55 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на призначення пенсії за віком зі зниженням, пенсійного віку на 5 років після досягнення 53 років.

У частині 2 ст. 77 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його дій.

В даному випадку, представником відповідача в судовому засіданні не доведено правомірності дій відповідача.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем було безпідставно відмовлено в призначенні пенсії на пільгових вимогах.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд прийшов до висновку, що позивач подала до відповідача всі необхідні для призначення пенсії документи та підтвердила статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, таким чином вона виконала вимоги Закону та отримала право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку.

Аналізуючи вищевикладені норми законодавства, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки проживала у зоні посиленного радіологічного контролю не менше 4 років станом на 01.01.1993.

Щодо часу з якого слід призначити та нараховувати позивачу пенсію, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Таким чином, враховуючи, що позивачу ІНФОРМАЦІЯ_7 виповнилося 53 роки, а з заявою про призначення пенсії остання звернулася 30.08.2017, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, тому саме з 26.08.2017 позивач має право на призначення пенсії. Однак, оскільки позивач просить назачити пенсію з 30.08.2017, а суд не може вийти за межі позовних вимог, тому саме з 30.08.2017 суд призначає пенсію.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.,

В судовому засіданні документально підтверджено сплату позивачем судового збору в розмірі 640 гривень (а.с.1).

Таким чином, судові витрати по сплаті судового збору слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області.

На підставі викладеного, керуючись ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст ст.19, 46 Конституції України, ст. ст. 15, 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 26, 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 5, 77, 139, 242-246, 262 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій відповідача незаконними та зобов'язання здійснити нарахування пенсіїзадовольнити.

Визнати дії Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо відмови ОСОБА_1в нарахуванні пенсії - протиправними.

Зобов'язати Тульчинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області нарахувати ОСОБА_1з 30.08.2017 пенсію, як особі, яка станом на 01.01.1993 не менше 4-х років проживала в зоні посиленого радіологічного конторолю відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Тульчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, місцезнаходження якого: вул. Миколи Леонтовича, 51, м. Тульчин, Вінницька область, ЄДРПОУ: 41247206, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, понесені судові витрати з оплати судового збору в сумі 640 грн. (шістсот сорок гривень).

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького адміністративного апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 19.04.2018.

Суддя: