Рішення № 73473065, 10.04.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.04.2018 Справа № 905/206/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

Секретар судового засідання Хадієва М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (Ідентифікаційний код 37243279, адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «ДОНРИБКОМБІНАТ» (Ідентифікаційний код 00476625, адреса: 84173, Донецька область, Слов’янський район, селище ОСОБА_1)

про стягнення 957 341,62 грн.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність

від відповідача: ОСОБА_2 – адвокат

вільний слухач: ОСОБА_3 - паспорт

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДОНРИБКОМБІНАТ" про стягнення 957 341,62 грн., з яких: 795702,30 грн. - основного боргу, 29457,64 грн. - пені, 7525,96 грн. - інфляційних, 38147,41 грн. - 36% річних, 31944,58грн. - 7% штрафу, 51677,45 грн. - 15% договірної санкції, 2886,28грн. - пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договірної санкції.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки власної продукції № 41 від 22.02.2016 та додаткових угод до нього.

Нормативно вимоги обґрунтовані положеннями статей 509, 526, 527, 530, 599, 610, 625, 946, 957 Цивільного кодексу України, статей 22, 193, 216, 217, 265 Господарського кодексу України.

На підтвердження позовних вимог надано суду: договір поставки власної продукції № 41 від 22.02.2016 з додатками та додатковими угодами, видаткові накладні, довідку ПАТ «Державний ощадний банк України» № 118.22/48/15-563 від 18.12.2017 з додатком, угоди про зарахування зустрічних вимог від 31.08.2016, від 22.09.2016, від 31.10.2016, від 31.07.2017, лист № 1601/05 від 09.06.2016, претензію від 07.11.2017 № 1651/05 з доказами направлення та вручення поштового відправлення, акти звірки, акти приймання-здачі виконаних робіт, статутні документи підприємства.

Ухвалою суду від 02.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження у справі №905/206/18; призначено підготовче судове засідання на 26.02.2018; визначено відповідачу строк для подання суду відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), що підтверджують доводи відповідача, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 20.02.2018. Копію відзиву на позовну заяву і всі додані до нього докази направити позивачу, докази направлення надати суду у вказаний строк. Надати контррозрахунок позовних вимог.

Ухвалою суду від 26.02.2018 підготовче засідання відкладено на 19.03.2018; визначено відповідачу строк для подання суду відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), що підтверджують доводи відповідача, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 15.03.2018. Копію відзиву на позовну заяву і всі додані до нього докази направити позивачу, докази направлення надати суду у встановлений строк; визначено позивачу строк для надання відповіді на відзив до 19.03.2018. Копію відповіді на відзив на позовну заяву і всі додані до неї докази направити відповідачу, докази направлення надати суду у встановлений строк; явку представників сторін у судове засідання визнано не обов'язковою.

Ухвалою від 19.03.2018 закрито підготовче провадження у справі №905/206/17, призначено розгляд справи по суті на 10.04.2018. Явка сторін обов’язковою визнана не була.

26.03.2018 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 19.03.2018 вих. № 37/12.1-20-03.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 8 ст. 80 ГПК України, докази не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Ухвалою суду від 26.02.2018 було надано сторонам строк для реалізації всіх своїх процесуальних прав та добросовісного виконання своїх обов'язків, передбачених законом з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи (для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень до відповіді на відзив, для направленням їх копій усім учасникам справи). Крім того, вищевказаною ухвалою відповідачу був встановлений строк для надання відзиву до 15.03.2018. Вказана ухвала суду отримана відповідачем 06.03.2018, про що свідчить наявне у справі відповідне Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Статтею 113 ГПК України визначено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ст. 114 ГПК України).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач своїм правом не скористався та у визначені судом строки не подав відзив на позов, про що також було зазначено в ухвалі суду від 19.03.2018.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Представник відповідача посилається на те, що ПАТ «ДОНРИБКОМБІНАТ» звернувся до нього за правовою допомогою лише 15.03.2018, тому він був позбавлений можливості подати відзив на позовну заяву у підготовчому засіданні по справі. Також, представник відповідача зазначав, що подача відзиву суду ним була запланована у день судового засідання в підготовчому провадженні 19.03.2018, але в силу складних погодних умов він був позбавлений можливості прибути до суду та відповідно представити відзив на позов, про що направив на електронну адресу суду відповідне клопотання.

З матеріалів справи вбачається, що судове засідання в підготовчому провадженні по справі № 905/206/18 було призначено на 19.03.2018 о 12-30 год., фактично розпочалось о 12-38. Клопотання відповідача від 19.03.2018 № 37-12.1-20-03 на електронну адресу суду надійшло о 13-00 год. та зареєстровано канцелярією суду за вх.№ 04-27/760 від 19.03.2018 об 14.01. Зі змісту цього клопотання вбачається, що відповідач через погодні умови (снігові замети) не зміг прибути у судове засідання, призначене на 19.03.2018, у зв’язку з чим просив відкласти слухання справи на інший день та прийняти документи, направлені поштою. До цього клопотання було додано лише виписку з договору № 01/03 від 15.03.2018 про надання правових послуг.

Суд наголошує, що сторонам були забезпечені рівні можливості та права, виходячи з принципів господарського судочинства таких, як: рівність перед законом і судом, приницип диспозитивності, у відповідача було достатньо часу на формування своєї правової позиції і надання суду всіх письмових та електронних доказів, як шляхом направлення витребуваних судом документів поштою, так і шляхом направлення таких документів на електронну адресу суду, а вказані представником відповідача обставини неподання відзиву у встановлений строк не є поважними та на даний час не можуть бути визнані судом належною підставою для поновлення відповідачу строку для подання відзиву на позовну заяву.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача про поновлення процесуального строку на подання відзиву та повертає ПАТ «ДОНРИБКОМБІНАТ» відзив та додані до нього документи.

В судовому засіданні, що відбулось 10.04.2018, позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач проти позову усно заперечив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» як постачальником та Публічним акціонерним товариством «ДОНРИБКОМБІНАТ» як покупцем укладено договір поставки власної продукції № 41 від 22.02.2016.

Предметом цього договору є передача у власність покупця комбікорму, що використовується у тваринництві, птахівництві, рибоводстві та інші (надалі - товар) в строки, обумовлені даним договором, а покупець зобов’язується цей товар прийняти та оплатити відповідно до умов даного договору. Товар за даним договором поставляється партіями згідно погодженого сторонами графіку поставки.

Кожна партія товару вказується у відповідних видаткових накладних та рахунках-фактурах постачальника (п.3.4 договору).

Загальна сума даного договору складається з вартості кожної партії товару і визначається на підставі рахунків-фактур або видаткових накладних постачальника протягом строку дії цього договору (п.3.5 договору).

Покупець здійснює 100% попередню оплату товару, в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або готівкою в касу постачальника в національній валюті України – гривні (п.5.2 договору). За письмовим погодженням сторін оплата отриманого товару може проводитися і на інших умовах (п.5.6 договору).

Обов’язки покупця по оплаті товару вважаються виконаними в момент надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника при здійсненні оплати вартості товару відповідно до реквізитів, зазначених у цьому договорі (п.5.4 договору).

До десятого числа кожного місяця, що слідує за місяцем в якому був поставлений товар, сторони здійснюють звірку взаєморозрахунків на підставі письмових актів звірки взаєморозрахунків (п.5.8 договору).

Право власності на товар переходить в момент підписання уповноваженими представниками обох сторін видаткової накладної на товар або підписання покупцем супровідних документів з проставленням дати фактичного отримання товару в таких документах. Якщо дата покупцем не проставляється, моментом отримання є дата, позначена постачальником при складанні супровідного документа (п.6.8 договору).

У випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов даного договору, покупець сплачує постачальнику на вимогу останнього пеню в розмірі 10% загальної вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості товару за даним договором (п.7.4 договору).

У відповідності зі ст. 625 ЦК України прострочена сума боргу підлягає сплаті з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення з нарахуванням на прострочену суму 36 % річних (п.7.5 договору).

Умови цього договору можуть бути змінені та доповнені за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткових письмових угод, які є його невід’ємною частиною (п.11.1 договору).

У пункті 13.1 сторони встановили строк дії договору з моменту підписання його сторонами до 31.12.2016 включно, але у будь-якому випадку до повного виконання ними прийнятих на себе зобов’язань.

У листі від 09.06.2016 № 1601/05 на ім’я ПАТ «ДОНРИБКОМБІНАТ» позивач погодився на зміну умов оплати товару – комбікорму по договору поставки власної продукції № 41 від 22.02.2016 зі 100% передоплати на післяплату з відстроченням платежу протягом трьох банківських днів з дня отримання товару.

Доказів направлення цього листа відповідачу матеріали справи не містять, але така обставина сторонами не заперечується.

Матеріали справи містять додаткову угоду № 1 від 09.06.2016 до договору № 41 від 22.02.2016, в якій сторони встановили, що оплата за товар за умовами договору має здійснюватися у відповідності до строків та сум платежів, що вказані у наступному графіку платежів:

До 31.07.2016 – 50 000,00 грн.;

До 31.08.2016 – 50 000,00 грн.;

До 30.09.2016 – 600 000,00 грн.;

До 31.10.2016 – 800 000,00 грн.;

До 30.11.2016 – 1 000 000,00 грн.

Разом – 2 500 000,00 грн.

Інші умови договору залишаються незмінними (п.2 додаткової угоди).

Дана додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання повноважними представниками сторін і діє протягом терміну дії договору (п.3 додаткової угоди).

Додатковою угодою № 2 від 01.11.2016 до договору № 41 від 22.02.2016 сторони визначили, що беручи до уваги лист покупця № 2018/09 від 01.11.2016 на ім’я постачальника про визнання покупцем заборгованості перед постачальником за поставлений комбікорм згідно договору в розмірі 1 258 702,30 грн. станом на 01.11.2016, сторони дійшли згоди реструктуризувати – визначити обов’язок покупця здійснення поетапного щомісячного погашення виниклої заборгованості в строк до 31.12.2016 за наступним графіком погашення (п.1, п.1.2 додаткової угоди):

З 20.11.2016 по 30.11.2016 – 320 000,00 грн.;

З 31.11.2016 по 10.12.2016 – 320 000,00 грн.;

З 11.12.2016 по 20.12.2016 – 320 000,00 грн.;

З 21.12.2016 по 30.12.2016 – 298 702,30 грн.

Покупець має право достроково (до настання дат вказаних у підпункті 1.2 цієї додаткової угоди) погашати або взагалі повністю погасити заборгованість, що вказана в підпункті 1.2 цієї додаткової угоди (п.1.3 угоди).

Сторони дійшли згоди, що у випадку не виконання або неналежного виконання покупцем обов’язків визначених в п.1.2 цієї додаткової угоди покупець зобов’язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої продукції за кожен день затримки розрахунків, що буде діяти на час прострочення (п.2 додаткової угоди).

Сторони домовились, що у відповідності зі ч.2 ст. 625 ЦК України прострочена сума боргу підлягає сплаті з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення з нарахуванням на прострочену суму 6% річних (п. 3 додаткової угоди).

Сторони домовились, що до повного виконання покупцем свої обов’язків визначених в підпункті 1.2 цієї додаткової угоди відпуск (відвантаження) продукції (комбікорму) згідно умов договору повністю припиняється (п.4 додаткової угоди).

У пункті 5 сторони визначили, що ця додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами і невід’ємною частиною договору та обов’язковою для виконання сторонами.

Додатковою угодою № 3 від 30.12.2016 до договору № 41 від 22.02.2016 сторони визначили, що беручи до уваги лист покупця № 2233/05 від 29.12.2016 на ім’я постачальника про визнання покупцем заборгованості перед постачальником за поставлений комбікорм згідно договору в розмірі 1 178 702,30 грн. станом на 31.12.2016, сторони дійшли згоди визначити обов’язок покупця здійснити поетапне щомісячне погашення виниклої заборгованості в строк до 31.12.2017 за наступним графіком погашення (п.1, п.2 додаткової угоди):

До 31.01.2017 – 50 000,00 грн.;

До 28.02.2017 – 50 000,00 грн.;

До 31.03.2017 – 50 000,00 грн.;

До 30.04.2017 – 50 000,00 грн.;

До 31.05.2017 – 50 000,00 грн.;

До 30.06.2017 – 50 000,00 грн.;

До 31.07.2017 – 50 000,00 грн.;

До 31.08.2017 – 50 000,00 грн.;

До 30.09.2017 – 50 000,00 грн.;

До 31.10.2017 – 50 000,00 грн.;

До 30.11.2017 – 339 351,15 грн.;

До 31.12.2017 – 339 351,15 грн.

Покупець має право достроково (до настання дат вказаних у пункті 2 цієї додаткової угоди) погасити заборгованість, що вказана в підпункті 1 цієї додаткової угоди (п.3 угоди).

Сторони домовились, що у зв’язку з несвоєчасною оплатою за поставлений згідно договору комбікорм покупець погоджується та зобов’язується щомісяця сплачувати постачальнику договірну санкцію в розмірі 15 % на залишок заборгованості вказаної в п.2 цієї додаткової угоди, котра є непогашеною. (п. 4 додаткової угоди).

Фактична сума договірних санкцій, що підлягає сплаті нараховується щомісяця постачальником на фактичну суму заборгованості покупця та в строк до 5 числа наступного місяця надається рахунок покупцю. Покупець в 5-ти денний термін сплачує суму договірних санкцій згідно рахунку (п.5 додаткової угоди).

До 10-го числа кожного місяця сторони здійснюють звірку взаєморозрахунків на підставі актів звірки розрахунків (п.7 додаткової угоди).

Сторони дійшли згоди, що у випадку не виконання або неналежного виконання покупцем обов’язків визначених в п.п. 2, 4 та 5 цієї додаткової угоди покупець зобов’язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми (в тому числі і за несплачену суму договірних санкцій) за кожен день затримки розрахунків, що буде діяти на час прострочення (п. 8 додаткової угоди).

Ця додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами і діє до повного виконання покупцем своїх обов’язків по даній додатковій угоді. Дана додаткова угода є невід’ємною частиною договору та обов’язковою для виконання сторонами (п.9 додаткової угоди).

Матеріали справи свідчать, що договір поставки власної продукції № 41 від 22.02.2016 та додаткові угоди № 1 від 09.06.2016, № 2 від 01.11.2016 та № 3 від 30.12.2016 підписані обома сторонами без заперечень та скріплені печатками обох підприємств.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 627, а також ч.1 ст.628 ЦК України, зазначено, що, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Водночас, ч.3 ст.6 ЦК України дозволяє сторонам відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати відносини на власний розсуд.

Частиною першою та другою статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частин першої та другої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно з статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що позивач як постачальник за договором № 41 від 22.02.2016 поставляв, а відповідач як покупець отримував без заперечень товар за видатковими накладними № 00711 від 13.04.2016 на загальну суму 239 408,00 грн., № 00728 від 14.04.2016 на загальну суму 111 072,00 грн., № 00732 від 15.04.2016 на загальну суму 116 376,00 грн., № 00757 від 18.04.2016 на суму 115 024,00 грн., № 00768 від 19.04.2016 на суму 114 920,00 грн., № 00783 від 20.04.2016 на суму 257 712,00 грн., № 00795 від 21.04.2016 на суму 103 584,00 грн., № 00985 від 16.05.2016 на суму 126 360,00 грн., № 00986 від 16.05.2016 на суму 117 520,00 грн., № 00997 від 17.05.2016 на суму 123 032,00 грн., № 01025 від 19.05.2016 на суму 122 408,00 грн., № 01050 від 21.05.2016 на суму 107 016,00 грн., № 01055 від 23.05.2016 на суму 117 728,00 грн., № 01070 від 24.05.2016 на суму 113 464,00 грн., № 01077 від 25.05.2016 на суму 109 928,00 грн., № 01085 від 26.05.2016 на суму 104 416,00 грн., № 01100 від 27.05.2016 на суму 102 544,00 грн., № 01127 від 31.05.2016 на суму 111 488,00 грн., № 01135 від 01.06.2016 на суму 109 720,00 грн., № 01159 від 02.06.2016 на суму 240 343,99 грн., № 01165 від 03.06.2016 на суму 122 304,00 грн., № 01173 від 06.06.2016 на суму 181 186,00 грн., № 01199 від 08.06.2016 на суму 267 176,00 грн., № 01210 від 09.06.2016 на суму 185 858,00 грн., № 01211 від 09.06.2016 на суму 282 256,00 грн., № 01221 від 10.06.2016 на суму 159 030,00 грн., № 01231 від 11.06.2016 на суму 144 438,00 грн., № 01244 від 13.06.2016 на суму 183 230,00 грн., № 01256 від 14.06.2016 на суму 129 940,00 грн., № 01264 від 15.06.2016 на суму 278 480,00 грн., № 01275 від 16.06.2016 на суму 123 546,00 грн., № 01283 від 17.06.2016 на суму 119 770,00 грн., № 01300 від 21.06.2016 на суму 127 440,00 грн., № 01316 від 22.06.2016 на суму 279 542,00 грн., № 01348 від 26.06.2016 на суму 113 988,00 грн., № 01350 від 28.06.2016 на суму 274 232,00 грн., № 01353 від 24.06.2016 на суму 118 236,00 грн., № 01355 від 29.06.2016 на суму 140 538,00 грн., № 01383 від 01.07.2016 на суму 283 318,00 грн., № 01395 від 04.07.2016 на суму 120 478,00 грн., № 01407 від 05.07.2016 на суму 161 660,00 грн., № 01419 від 07.07.2016 на суму 165 710,00 грн., № 01514 від 21.07.2016 на суму 146 000,00 грн., № 01555 від 28.07.2016 на суму 148 774,00 грн., № 01681 від 18.08.2016 на суму 134 166,00 грн., № 01689 від 19.08.2016 на суму 132 750,00 грн., № 01724 від 26.08.2016 на суму 133458,00 грн.

З відомостей ПАТ «Державний ощадний банк України» про рух коштів по рахунку позивача за період з 01.01.2016 по 18.12.2017 вбачається, що ПАТ «ДОНРИБКОМБІНАТ» здійснював розрахунки за договором № 41 від 22.02.2016 з порушенням порядку і строків, визначених умовами такого договору та додаткових угод до нього.

Матеріали справи містять угоди про зарахування зустрічних вимог, укладені між позивачем та відповідачем.

Так, за наслідками угоди про зарахування зустрічних вимог від 31.08.2016 заборгованість ПАТ «ДОНРИБКОМБІНАТ» перед позивачем за договором поставки власної продукції № 41 від 22.02.2016 за отриманий комбікорм склала 2 567 071,60 грн.;

За наслідками укладення угоди про зарахування зустрічних вимог від 22.09.2016 заборгованість ПАТ «ДОНРИБКОМБІНАТ» перед позивачем за договором № 41 від 22.02.2016 склала 2 165 302,30 грн.;

За наслідками укладення угоди про зарахування зустрічних вимог від 31.10.2016 заборгованість ПАТ «ДОНРИБКОМБІНАТ» перед позивачем за договором № 41 від 22.02.2016 склала 1 258 702,30 грн.;

За наслідками укладення угоди про зарахування зустрічних вимог від 31.07.2017 заборгованість ПАТ «ДОНРИБКОМБІНАТ» перед позивачем за договором № 41 від 22.02.2016 склала 828 702,30 грн.; згідно додаткової угоди № 3 до договору поставки власної продукції № 41 від 22.02.2016 за нараховані санкції в розмірі 15 % за липень 2017 у сумі 10 619,08 грн. погашено в повному обсязі.

Між сторонами підписано без зауважень акти приймання-здачі виконаних робіт згідно додаткової угоди № 3 від 30.12.2016 до договору № 41 від 22.02.2016, згідно з якими відповідачу нараховано санкції 15 % за січень 2017 на суму 14 753,36 грн., за лютий 2017 – 12 864,52 грн., за березень 2017 – 13 680,72 грн., за квітень 2017 – 12 620,99 грн., за травень 2017 – 12 427,30 грн., за червень 2017 – 11 449,77 грн., за липень 2017 – 10 619,08 грн., за серпень 2017 – 10 557,44 грн., за вересень 2017 – 10 216,88 грн., за жовтень 2017 – 10 557,44 грн., за листопад 2017 – 10 079,21 грн., за грудень 2017 – 10 266,48 грн. Разом – 140 093,19 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 1651/05 від 07.11.2017 щодо погашення заборгованості за договором поставки власної продукції № 41 від 22.02.2016 та додаткової угоди № 3 від 30.12.2016 до нього на загальну суму 857 034,06, з яких: 825 702,3 грн. – основного боргу та 31 331,76 грн. – санкції 15%. Дана претензія направлена відповідачу поштою 09.11.2017 листом з описом вкладення і отримана відповідачем 14.11.2017, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення.

В матеріалах справи відсутні докази реагування на цю претензію з боку відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами проводилась звірка взаємних розрахунків у тому числі й за договором № 41 від 22.02.2016, про що сторонами складено та підписано без зауважень акти звірки станом на 01.04.2016, на 01.07.2016, на 01.08.2016, на 01.09.2016, на 01.11.2016, на 01.12.2016, на 01.01.2017, на 01.02.2017, на 01.03.2017, на 01.04.2017, на 01.05.2017, на 01.06.2017, на 01.08.2017, на 01.08.2017, на 01.09.2017, на 01.10.2017, на 01.11.2017, на 01.12.2017, на 01.01.2018 та на 16.01.2018.

Так, згідно акту звірки взаємних розрахунків на 16.01.2018, заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 41 від 22.02.2016 склала 795 702,30 грн.

Матеріалами справи підтверджується і відповідачем не спростовується наявність основного боргу перед позивачем за поставлений згідно договору комбікорм на момент звернення до суду з цим позовом у розмірі 795 702,30 грн., а також боргу з встановленої п.4 додаткової угоди № 3 від 30.12.2016 договірної санкції у розмірі 51 677,45 грн.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованих на заборгованість сум: пені - 29457,64 грн., 7525,96 грн. - інфляційних, 38147,41 грн. - 36% річних, 31944,58грн. - 7% штрафу та 2886,28грн. - пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договірної санкції, суд виходить з наступного.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

У справі, що розглядається, договором та додатковими угодами до нього передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки – пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми та штрафу за прострочення понад тридцять днів у розмірі 7% вартості неоплаченого товару.

Згідно розрахунку позивача, пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми по п.8 графіку погашення заборгованості за додатковою угодою № 3 від 30.12.2016 до договору № 41 від 22.02.2016 за період 01.09.2017 – 14.01.2018 склала 3 923,67 грн.; по п.9 графіку погашення заборгованості за додатковою угодою № 3 від 30.12.2016 до договору № 41 від 22.02.2016 за період 01.10.2017 – 19.01.2018 склала 4 132,88 грн.; по п.10 графіку погашення заборгованості за додатковою угодою № 3 від 30.12.2016 до договору № 41 від 22.02.2016 за період 01.11.2017 – 19.01.2018 склала 3 057,53 грн.; по п.11 графіку погашення заборгованості за додатковою угодою № 3 від 30.12.2016 до договору № 41 від 22.02.2016 за період 01.12.2017 – 19.01.2018 склала 13 220,75 грн.; по п.12 графіку погашення заборгованості за додатковою угодою № 3 від 30.12.2016 до договору № 41 від 22.02.2016 за період 01.01.2018 – 19.01.2018 склала 5 122,81 грн. Всього – 29 457,64 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає такий розрахунок обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню у пред’явленому до стягнення розмірі.

Згідно до п.7.4 договору, у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов даного договору за прострочення понад тридцять календарних днів передбачено додатково стягнення штрафу у розмірі семи відсотків вказаної вартості товару.

Матеріалами справи підтверджується і відповідачем не спростовується, що загальна сума прострочення понад тридцять календарних днів складає 456 351,15 грн.

Розмір штрафу розраховується: 456 351,15 грн. : 100 х 7% = 31 944,58 грн.

Отже, пред’явлений позивачем до стягнення з відповідача штраф на рівні 7% у розмірі 31 944,58 грн. є обґрунтованим, а вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Як вже зазначалось судом, згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною третьою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ця правова норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов'язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно із чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.

Частиною третьою статті 692 Цивільного кодексу України фактично конкретизовано передбачений статтею 536 цього Кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене статтею 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Зі змісту цих статей випливає, що договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Сторони у пункті 7.5 договору № 41 від 22.02.2016 обумовили, що у відповідності зі ст. 625 ЦК України прострочена сума боргу підлягає сплаті з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення з нарахуванням на прострочену суму 36 % річних.

В той же час, додатковою угодою № 2 від 01.11.2016 сторони змінили порядок розрахунків за договором шляхом реструктуризації заборгованості і здійснення поетапного щомісячного погашення заборгованості згідно встановленого графіку. У пункті 3 цієї додаткової угоди сторони домовились, що у відповідності зі ч.2 ст. 625 ЦК України прострочена сума боргу підлягає сплаті з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення з нарахуванням на прострочену суму 6% річних.

Згідно умов п.5 цієї додаткової угоди, сторони обумовили, що ця додаткова угода набирає чинності з моменту її підписанні сторонами і є невід’ємною частиною договору та обов’язковою для виконання сторонами.

Відповідно до положень статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Отже, позивач безпідставно здійснив розрахунок річних виходячи зі ставки 36 % без врахування умов додаткової угоди № 2 від 01.11.2016, яка набрала чинності з моменту її підписання сторонами.

Здійснивши перерахунок річних з урахуванням умов п.3 додаткової угоди № 2 від 01.11.2016 до договору № 41 від 22.02.2016 та визначеного позивачем періоду розрахунку (по п.8 графіку за додатковою угодою № 3 від 30.12.2016 – з 01.09.2017 по 14.01.2018; по п.9 графіку за додатковою угодою № 3 від 30.12.2016 – з 01.10.2017 по 19.01.2018: по п.10 графіку за додатковою угодою № 3 від 30.12.2016 – з 01.11.2017 по 19.01.2018; по п.11 графіку за додатковою угодою № 3 від 30.12.2016 – з 01.12.2017 по 19.01.2018; по п.12 графіку за додатковою угодою № 3 від 30.12.2016 – з 01.01.2018 по 19.01.2018), суд вважає, що обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги про стягнення 6% річних в розмірі 6 357,89 грн.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача простроченої суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення (за період з 01.09.2017 по 31.12.2017), який склав 7 525,96 грн., суд вважає обґрунтованими та доведеними, тому такі вимоги підлягають задоволенню у пред’явленому розмірі.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 2886,28грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договірної санкції, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, додатковою угодою № 3 від 30.12.2016 до договору № 41 від 22.02.2016 сторони домовились, що у зв’язку з несвоєчасною оплатою за поставлений згідно договору комбікорм покупець погоджується та зобов’язується щомісяця сплачувати постачальнику договірну санкцію в розмірі 15 % на залишок заборгованості вказаної в п.2 цієї додаткової угоди, котра є непогашеною (п. 4 додаткової угоди).

Фактична сума договірних санкцій, що підлягає сплаті нараховується щомісяця постачальником на фактичну суму заборгованості покупця та в строк до 5 числа наступного місяця надається рахунок покупцю. Покупець в 5-ти денний термін сплачує суму договірних санкцій згідно рахунку (п.5 додаткової угоди).

Сторони дійшли згоди, що у випадку не виконання або неналежного виконання покупцем обов’язків визначених в п.п. 2, 4 та 5 цієї додаткової угоди покупець зобов’язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми (в тому числі і за несплачену суму договірних санкцій) за кожен день затримки розрахунків, що буде діяти на час прострочення (п. 8 додаткової угоди).

Суд враховує правову позицію Верховного суду України, викладену у постанові від 22.11.2010 у справі № 3-24гс10, що відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено Цивільним кодексом України види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Разом з тим суд враховує й положення статті 61 Конституції України, якою встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

На переконання суду, умови п.8 додаткової угоди № 3 від 30.12.2016 до договору № 41 від 22.02.2016 в частині зобов’язання покупця сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми договірних санкцій, встановлених п.4 цієї додаткової угоди, не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, оскільки є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності за порушення грошових зобов’язань за договором, що також не узгоджується з принципами розумності та справедливості договору, порушує права та інтереси відповідача.

Нарахування пені на суму договірної санкції за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання суд вважає необґрунтованими, тому в цій частині позову відмовляє.

При цьому, способи захисту майнового права та інтересу позивача передбачені умовами п.2.1, п.3 додаткової угоди № 2 від 01.11.2016, а також п. 4 додаткової угоди № 3 від 30.12.2016 до договору № 41 від 22.02.2016 – це право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, також сплата боржником пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої продукції за кожен день затримки розрахунків, а також щомісячна сплата постачальнику договірної санкції в розмірі 15 % на залишок заборгованості, котра є непогашеною.

З огляду на встановлені судом обставини та норми чинного законодавства, позовні вимоги підлягають задоволенню частково. Протилежного відповідачем не доведено.

Судові витрати за розгляд цієї справи розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73 - 80, 86, 129, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про стягнення з Публічного акціонерного товариства «ДОНРИБКОМБІНАТ» заборгованості у розмірі 957 341,62 грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДОНРИБКОМБІНАТ» (Ідентифікаційний код 00476625, адреса: 84173, Донецька область, Слов’янський район, селище ОСОБА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (Ідентифікаційний код 37243279, адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1) 795702,30 грн. - основного боргу, 29457,64 грн. - пені, 7525,96 грн. - інфляційних, 6357,89 грн. - 6% річних, 31944,58грн. - 7% штрафу, 51677,45 грн. - 15% договірної санкції, а всього – 922 665,82 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДОНРИБКОМБІНАТ» (Ідентифікаційний код 00476625, адреса: 84173, Донецька область, Слов’янський район, селище ОСОБА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (Ідентифікаційний код 37243279, адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1) судовий збір у розмірі 13 839,98 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через двадцять днів з дня його підписання та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 18.04.2018.

Суддя Н.В. Величко