Постанова № 73473050, 11.04.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2018 р. м. Київ Справа№ 925/1421/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Григораш Н.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 11.04.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛЄН-2001"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.12.2017 (повний текст складено 21.12.2017)

у справі №925/1421/17 (суддя Чевгуз О.В.)

за позовом Військової частини 1471 Державної прикордонної служби України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛЄН-2001"

про стягнення 7686,62 грн.

В судовому засіданні 11.04.2018 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 Військова частина 1471 Державної прикордонної служби України звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛЄН-2001" про стягнення штрафних санкцій за прострочення термінів поставки товару та постачання недоброякісної продукції за договором №153-17 від 10.05.2017 в розмірі 7577,82 грн., з яких: 5064,62 грн. пеня за прострочення строків постачання товару (з урахуванням клопотання про збільшення розміру позовних вимог №14/1707 від 24.11.2017) та 2622,00 грн. штраф за поставку недоброякісної продукції.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказав на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договором №15317 від 10.05.2017 щодо поставки товару в установлений цим договором строк та передбаченої стандартом якості.

04.12.2017 представник позивача до дня судового засідання подав суду клопотання про збільшення позовних вимог на суму 108,80 грн. Свої вимоги мотивує тим, що на момент судового розгляду даного позову виявлено додаткове порушення умов договору №153-17 від 10.05.2017 зі сторони відповідача, пов'язаного з порушенням строків поставки товару, що і призвело до збільшення позовних вимог. Позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції в розмірі 7686,62 грн., з яких 5064,62 грн. пені та 2622,00 грн. штрафу.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що заявка вих. №722-124 від 31.05.2017 була отримана ТОВ "ТАЛЄН-2001" 14.06.2017 під розписку та може свідчити лише про погодження кількості та місць поставки. Згідно з п.5.2 Договору строк поставки товару складає двадцять календарних днів відповідно до заявки Замовника. Термін поставки з 31.05.2017 по 20.06.2017 суперечить вимогам п.5.2 Договору, встановлює обов'язок із вчинення дій в минулому часі та не може вважатися узгодженим Сторонами. ТОВ "ТАЛЄН-2001" вважає, що Замовник не може встановлювати Постачальнику термін поставки в минулому часі.

Відповідач вважає, що Військова частина 1471 має у своєму розпорядженні невірні дані. Зокрема, поставки до ВЧ 1495 (м. Житомир) та ВЧ 2193 (м. Могильов-Подільський) відбулися 23.06.2017, що підтверджуються товарно-транспортними накладними та записами відеорегістраторів перевізника.

Уповноваженими особами Товароотримувачів були вказані у актах невірні дані про дату господарської операції. На звернення відповідача до Військової частини 1471 від цих товароотримувачів були відправлені пояснення щодо правильної дати отримання товару, однак Військова частина 1471 проігнорувала їх.

Заявка вих. №722-157 від 29.06.2017 була отримана ТОВ "ТАЛЄН-2001" 06.07.2017, про що свідчить лист за вих. № 0607-19/1 від 06.07.2017. Посилання позивача на іншу дату отримання заявки на думку відповідача безпідставне, оскільки особа, якій Військова частина 1471 її вручила, не є співробітником відповідача та відповідно до доручення від 03.07.2017 не має необхідного для цього обсягу повноважень.

Поставки за цією заявкою були здійснені вчасно, однак поставки до військової частини 2382 м. Краматорськ (у кількості 4 800 кг) та військової частини 9938 м. Старобільськ (у кількості 500 кг) були зірвані замовником.

Зокрема, як вбачається з листа вих. №1907021/1 від 19.07.2017, при доставці товару у Краматорськ ТОВ "ТАЛЄН-2001" було відмовлено у прийманні заявленого товару у зв'язку з відсутністю потужностей холодильного обладнання.

У зв'язку з тим, що поставки до Краматорську та Старобільську здійснюється одним маршрутом та одним транспортним засобом поставка була зірвана і до Старобільску, оскільки транспортне сполучення з Краматорську до Старобільську не дозволяє транспортному засобу при повній загрузці здійснювати перевезення вантажу.

Вимоги Військової частини 1471 щодо сплати штрафу у розмірі 2% вартості товару, а саме 2 662,00 грн., у зв'язку з поставкою товару з порушенням вимог до тари, упаковки та маркування, не обґрунтовані та, на думку відповідача, нічим не підтверджені. ТОВ "ТАЛЄН-2001" ніяких повідомлень та актів не отримувало, поставок товару неналежної якості не здійснювало. Про акт від 10.07.2017 щодо непридатності харчових продуктів відповідачу нічого не відомо.

Відповідно до накладних № 2453 від 14.06.2017, № 2454 від 14.06.2017, № 2455 від 14.06.2017, № 2540 від 07.07.2017 поставка товару Замовнику була здійснена у строк, визначений у п. 5.2 Договору. Товар переданий у власність замовника вчасно у повному обсязі.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.12.2017 у справі № 925/1421/17 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛЄН-2001" на користь Військової частини 1471 Державної прикордонної служби України 5064,62 грн. пені та 1054,22 грн. судового збору. В решті вимог відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що із вказаних позивачем у позові та розрахунку стягуваних сум пені та штрафів за прострочення відповідачем поставки товару та поставки товару неналежної якості, доказаними є лише обставини прострочення відповідачем поставки товару, за що позивач має право на стягнення з відповідача пені у сумі 5064,62 грн., згідно п. 7.3 Договору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована неповним та неправильним встановленням обставин, що мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови надати достатній час для надання доказів, а саме товарно-транспортних накладних, та не залучення ПП «Райсин-М'ясокомбінат» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Апелянт зазначає, що позивач не надав жодного доказу належного подання заявки у строк, визначений п. 5.2 договору.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначає, що постачальник зобов'язувався поставити товар в кількості та строк, зазначений в заявці замовника, але при виконанні договору допустив прострочення строків поставки продуктів до військових частин Державної прикордонної служби України на різні терміни.

Датою прийняття товару, на думку позивача, є дата вказана уповноваженою особою товароодержувача при отриманні товару в акті приймання-передачі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу відповідача 07.02.2018 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 у справі № 925/1421/17 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ТАЛЄН-2001" строк для подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження, встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22.03.2018 у справі №925/1421/17 розгляд апеляційної скарги відповідача призначено на 11.04.2018.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 11.04.2018 підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 11.04.2018 заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Пунктом 9 ч.1 Перехідних положень ГПК України, що набрав чинності 15.12.2017, роз'яснено, що справи у суді апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 10.05.2017 між Військовою частиною 1471 Державної прикордонної служби України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАЛЄН-2001" (постачальник) було укладено договір №153-17.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язався передати замовнику у власність яловичину заморожену 1 категорії (код 15110000-м'ясо), далі по тексту - товар, якість, кількість, асортимент і ціна якого, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток 1), а замовник зобов'язався прийняти цей товар та оплатити на умовах цього договору.

Пунктом 5.2. договору визначено, що строк поставки товару за цим договором до товароодержувача складає 20 календарних днів відповідно до заявки замовника.

Заявка замовника подається шляхом надсилання її на електронну пошту постачальника. Постачальник зобов'язаний в день отримання заявки замовника підтвердити отримання шляхом відправлення на електронну пошту замовника central baza@pvu.gov.ua, з підписом відповідальної особи про дату та час отримання на бланку заявки замовника, з подальшим письмовим підтвердженням на адресу замовника про початок та кінцевий термін поставки товару відповідно до отриманої заявки замовника.

Пунктом 5.7 договору визначено, що датою прийняття товару є дата вказана уповноваженою особою товароодержувача при отриманні товару в акті приймання-передачі товару на перевезення.

Право власності на товар переходить від постачальника до замовника після прийняття товару на склад замовника і підписання уповноваженими на це особами постачальника та замовника накладної (п.5.4 договору).

З матеріалів справи вбачається, що 31.05.2017 позивачем відповідачу було надіслано заявку на постачання продовольства № 722-124 (а.с. 23), в якій позивач просив відповідача в період з 31.05.2017 по 20.06.2017 поставити яловичину заморожену 1 категорії.

Про отримання вказаної Заявки позивача 14.06.2017 свідчить підпис представника відповідача ОСОБА_2 безпосередньо на Заявці позивача, яка діяла на підставі Доручення відповідача від 22.05.2017 (а.с. 25) та поштове повідомлення про вручення від 16.06.2017 №00198308 (а.с. 23 зворотня сторона).

В письмовому повідомленні від 20.06.2017 відповідач підтвердив отримання вищевказаної заявки на постачання товару за договором № 153-17 від 10.05.2017 в період з 31.05.2017 по 20.06.2017. Водночас у вказаному повідомленні відповідач просив позивача про продовження терміну виконання заявки до 27.06.2017 включно (а.с.26).

29.06.2017 позивачем відповідачу було надіслано заявку на постачання продовольства за №722-157 (а.с. 24), в якій позивач просив відповідача в період з 29.06.2017 по 19.07.2017 поставити яловичину заморожену 1 категорії.

Про отримання даної Заявки позивача 05.07.2017 свідчить підпис представника відповідача ОСОБА_3 безпосередньо на Заявці позивача, який діяв на підставі Доручення відповідача від 03.07.2017 (а.с. 28) та поштове повідомлення про вручення від 18.07.2017 № 00221768 (а.с. 27).

В письмовому повідомленні від 06 липня 2017 відповідач підтвердив отримання вищевказаної заявки на постачання товару за договором № 153-17 від 10.05.2017 та її виконання в період з 06.072017 до 19.07.2017 (а.с.29).

Задовольняючи позов в частині стягнення пені за прострочення строків поставки товару, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач у визначені у заявках позивача строки товар не поставив, допустив прострочення строків поставки на різні терміни, що є підставою для нарахування та стягнення з нього пені у відповідності до п.7.3 договору.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

За умовами Договору за заявкою позивача №722-124 від 31.05.17 відповідачу необхідно було здійснити поставку яловичини замороженої (далі - товар) до військових частин Держприкордонслужби в період з 31.05.2017 по 20.06.2017, в т.ч. на адресу військових частин:

- 1495 м.Житомир в кількості 1700 кг;

- 9937 м.Маріуполь в кількості 1900 кг;

- 2193 м.Могилів-Подільський в кількості 1 000 кг.

Відповідно до п. 7.3 Договору за порушення строку поставки товару зазначеного у п.5.2 Договору Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0.1% вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки.

Згідно п.5.7 договору датою прийняття товару є дата вказана уповноваженою особою товароодержувача при отриманні товару в Акті приймання-передачі товару на перевезення.

Поставка товару до військової частини 1495 м. Житомир в кількості 1700 кг за видатковою накладною № 2453 від 14.06.2017 відбулась 26.06.2017, що підтверджується підписом уповноваженої особи товароодержувача та відбитком печатки військової частини на акті приймання-передачі товару для перевезення №877 від 14.06.2017 (а.с. 31) та копією видаткової накладної №2453 від 14.06.2017 (а.с. 30).

Таким чином, відповідачем було порушено строк поставки товару на 5 календарних днів, що призвело до нарахування пені в розмірі 586, 50 грн.

Поставка товару до військової частини 9937 м. Маріуполь в кількості 1900 кг за видатковою накладною№2454 від 14.06.2017 відбулась 17.07.2017, що підтверджується підписом уповноваженої особи товароодержувача та відбитком печатки військової частини на акті приймання-передачі товару для перевезення № 878 від 14.06.2017 (а.с. 33) та копією видаткової накладної №2454 від 14.06.2017 (а.с. 32).

Отже, відповідачем було порушено строк поставки товару на 26 календарних днів, що призвело до нарахування пені в розмірі 3408, 60 грн.

Поставка товару до військової частини 2193 м. Могилів-Подільський в кількості 1000 кг за видатковою накладною № 2455 від 14.06.2017 відбулась 07.07.2017, що підтверджується підписом уповноваженої особи товароодержувача та відбитком печатки військової частини на акті приймання-передачі товару для перевезення № 879 від 14.06.2017 (а.с. 35) та копією видаткової накладної № 2455 від 14.06.2017 (а.с. 34).

Таким чином, відповідачем було порушено строк поставки товару на 13 календарних днів, що призвело до нарахування пені в розмірі 857, 22 грн.

За заявкою Замовника № 722 - 157 від 29.06.17, відповідачу необхідно було здійснити поставку яловичини замороженої до військових частин Держприкордонслужби в період до 07.08.2017 (згідно з листом Замовника "Про коригування строку поставки від 24.07.2017 №722/1026, а.с. 38), в т.ч. на адресу військової частини 9938 м. Старобільск в кількості 500 кг.

Поставка товару до військової частини 9938 м. Старобільск в кількості 500 кг за видатковою накладною № 2540 від 07.07.2017 відбулась 11.08.2017, що підтверджується підписом уповноваженої особи товароодержувача та відбитком печатки військової частини на акті приймання-передачі товару для перевезення № 949 від 07.07.2017 (а.с. 37) та копією видаткової накладної №2540 від 07.07.2017 (а.с. 36).

Таким чином, відповідачем було порушено строк поставки товару на 3 календарних дні, що призвело до нарахування позивачем пені в розмірі 103,50 грн.

В зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору поставки товару, позивачем направлені на адресу відповідача листи-попередження №722/1098 від 02.08.2017 "Про виконання умов договору від 10.05.2017 року №153-17" (а.с.41) та №722/1295 від 21.09.2017 (а.с. 42). Відповідно до поштового повідомлення про вручення від 17.08.2017 відповідач отримав лист позивача від 02.08.2017, однак відповіді не надав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статей 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з поставки товару, відтак права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 54 ЦК України.

Приписом ч. 2 ст. 712 ЦК України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як зазначено в статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів", застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір.

Тому, для застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, господарський суд повинен встановити наявність усіх обставин, з якими законодавець пов'язує можливість стягнення зазначеного виду штрафних санкцій.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що відповідачем всупереч п.5.2 договору порушено строки поставки товару, а саме двадцять календарних днів відповідно до заявки замовника, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 5064,62 грн. пені за прострочення строків поставки товару.

Колегія суддів критично ставиться до доводів апеляційної скарги про те, що заявка вих. № 722-124 від 31.05.2017 була отримана ТОВ "ТАЛЄН-2001" 14.06.2017 під розписку та може свідчити лише про погодження кількості та місць поставки, оскільки таке погодження не передбачено договором, крім того зазначеним доводам була надана оцінка судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Колегія суддів зазначає, що відповідач погодився з термінами поставки продукції, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які претензії до відповідача щодо надсилання заявок не у спосіб передбачений договором або відповідних пропозицій щодо внесення змін до договору в частині порядку виконання його умов. Крім того, акти приймання - передачі товару на перевезення складаються в декількох примірниках: перший залишається у замовника, другий передається товароодержувачу, третій постачальнику, четвертий після оформлення товароодержувачем повертається до замовника.

Пунктом 5.7 договору зазначено, що разом з четвертим примірником акту приймання-передачі товару на перевезення до замовника постачальником в термін не пізніше п'яти робочих днів з дня прийняття товару товароодержувачем повертаються оформлені належним чином один примірник накладної, довіреність на отриманий товар та копії документів, що підтверджують якість товару.

Датою прийняття товару є дата вказана уповноваженою особою товароодержувача при отриманні товару, матеріали справи не містять будь- яких заперечень чи зауважень щодо правильності зазначення дати на акті-приймання, представник відповідача лише у судових засіданнях почав зауважувати щодо того, яким чином оформлювались зазначені документи.

Договором чітко визначено перелік документів, які підтверджують факт передачі товару до товароодержувачів, а саме накладна на товар, акт приймання - передачі товару на перевезення, який є невід'ємною частиною договору, при цьому пакет документів, які засвідчують отримання та передачу товару є однаковим та знаходиться у кожної сторони договору, що дозволяє сторонам контролювати факт передачі товару до товароодержувача та відповідно оплати за поставлений товар.

Надані апелянтом до суду апеляційної інстанції копії товарно- транспортних накладних від 23.06.2017 (дві накладні) та від 07.08.2017, не приймаються колегією суддів як належні та допустимі докази на підтвердження дати отримання товару товароотримувачем, оскільки вони виписані ПП «Гайсин-Мясокомбінат», яке не є стороною договору, ТТН не є документом, що підтверджує отримання товару товароотримувачем, оскільки в ній відсутні підписи уповноваженої особи товароотримувача, а згідно п.5.7 договору датою прийняття товару є дата вказана уповноваженою особою товароодержувача при отриманні товару в Акті приймання-передачі товару на перевезення.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд правомірно відмовив відповідачеві у залученні ПП «Гайсин-Мясокомбінат» третьою особою у справі.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 2622,00 грн. штрафу за поставку недоброякісної продукції, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 10.07.2017 комісія у складі працівників позивача склала і підписала акт без номеру про непридатність харчових продуктів (а.с. 39-40). У цьому акті зазначено, що комісія військової частини 9937 м. Маріуполь здійснила огляд продукції (м'ясо заморожене яловичини 1-ї категорії), завезеної ТОВ "Талєн-2001" згідно з договором від 10.05.2017 № 15317 та прийняла рішення на підставі Акту від 10.07.2017 про непридатність харчових продуктів та повернення товар відповідачу в повному обсязі - 1853,00 кг, через його невідповідність вимогам розділу 8.2 ДСТУ 6030:2008, а саме: відсутність клейма, сортового штампа та "Правилам перевезення швидкопсувних продуктів". В акті вказано, що водій відмовився давати свої особисті дані та підписувати акт.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що складений комісією позивача акт про непридатність харчових продуктів (м'ясо заморожене яловичини 1-ї категорії) від 10.07.2017 без номеру не є належним і достатнім доказом поставки відповідачем товару за Договором взагалі і неналежної якості поставленого товару зокрема через те, що не є двостороннім актом приймання товару, передбаченим Договором, не встановлює невідповідності поставленого товару вимогам державних стандартів, а містить лише висновок комісії про сумнів щодо такої відповідності.

Доводи апелянта щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме не надання достатнього часу для подання як доказу товарно-транспортних накладних та відмова у залученні ПП «Гайсин- м'ясокомбінат» третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог, не заслуговують на увагу, оскільки ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 у справі №925/1421/17 розгляд справи відкладено на 14.12.2017 та зобов'язано відповідача надати суду додаткові докази на підтвердження своїх заперечень, викладених у письмовому відзиві на позов, крім того обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення третіх осіб.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач вимоги ухвали суду не виконав, додаткові докази до суду першої інстанції не подав.

Враховуючи вищевикладене, доводи відповідача (апелянта) щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позову.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛЄН-2001" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.12.2017.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛЄН-2001" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.12.2017 у справі №925/1421/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 14.12.2017 у справі №925/1421/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/1421/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України з урахуванням перехідних положень ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

Повний текст постанови складено 19.04.2018.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська