Рішення № 73472347, 18.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.04.2018Справа № 910/1601/18За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім"

про стягнення 6833,74 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" про стягнення 6833,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем в силу положень ст.27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки відповідальність власника транспортного засобу, водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою суду від 19.02.2018 відкрито провадження у справі № 910/1601/18, постановлено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

05.03.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечував у повному обсязі. Просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Відповідач обґрунтовує свої заперечення тим, що позивачем не підтверджено фактичну шкоду завдану власнику транспортного засобу та її розмір; не підтверджено факт проведення (чи не проведення) відновлювального ремонту транспортного засобу (відсутній акт виконаних робіт); позивачем взагалі не проведено оцінку завданої шкоди; надано чорно-білі фотоматеріали та не засвідчені копії документів.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.06.2016 між Приватним акціонерним товариством "Страхова Компанія "АХА Страхування" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Б. Браун Медікал Україна" (страхувальник), укладено договір добровільного страхування наземного транспорту "все включено" № 87030а6коа, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням транспортним засобом "Citroen C-Elysee", д.р.н. НОМЕР_1.

0 14.05 год. 24.03.2017 в м. Полтаві, шосе Київське, 29-А, відбулась дорожньо-транспортна пригода (наїзд на транспортний засід, що стоїть по ходу руху) за участю транспортного засобу "Citroen C-Elysee", д.р.н. НОМЕР_1, який належить ТОВ "Б. Браун Медікал Україна" під керуванням ОСОБА_3, та вантажного транспортного засобу "Mercedes-Benz, Sprinter" д.р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 (власник ОСОБА_5.). Довідка про дорожньо-транспортну пригоду № 3017083644791854.

Повідомлення про подію було зафіксовано позивачем 24.03.2017 о 13.52 год. Вказане повідомлення містить прохання про перерахування суми страхового відшкодування на рахунок СТО - ФОП Бахметов Руслан Камілійович.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 18.04.2017 № 554/2523/17 (набрала законної сили), відповідно до якої ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно акту огляду транспортного засобу від 19.04.2017 (підписаний власником та учасником ДТП), ремонтної калькуляції № 1.003.17.0 від 19.04.2017 вартість відновлювального ремонту становить 6833,74 грн. Ремонтна калькуляція містить перелік та вартість ремонтних робіт, перелік та вартість запасних частин, комплектуючих. Тобто вказаними документами визначено вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу.

Згідно рахунку № АМСНС06114 від 19.04.2017, виставленого СПД Бахметов Р.К. (Арма Моторс) вартість ремонту автомобіля "Citroen C-Elysee", д.р.н. НОМЕР_1 становить 6833,74 грн без ПДВ.

Відповідно до страхового акту № АХА2205391 від 10.05.2017 року та розрахунку страхового відшкодування до нього сума страхового відшкодування складає 6833,74 грн. (сума згідно рахунку СТО).

Згідно платіжного доручення № 331517 від 11.05.2017 сума вартості відновлювального ремонту автомобіля "Citroen C-Elysee", д.р.н. НОМЕР_1 була сплачена на рахунок СТО (ФОП Бахметов Р.К) у розмірі 6833,74 грн. з призначенням платежу: страхове відшкодування згідно акту №АХА2205391, Б.Браун Медікал Україна ТОВ, ІПН 36798085, рахунок АМСНС06114 від 19.04.2017, без ПДВ.

Тобто сума розрахована позивачем та виплачена за ремонт автомобіля "Citroen C-Elysee", д.р.н. НОМЕР_1 становить суму визначену у страховому акті № АХА2205391 від 10.05.2017 та складає 6833,74 грн.

Позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування від 04.10.2017 № СУ/004117/3 на суму 6833,74 грн. (докази направлення та отримання в матеріалах справи).

Відповідач відповіді на заяву не надав суму страхового відшкодування не сплатив.

Позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 6833,74 грн. (сплачена сума страхового відшкодування).

Відповідно до ст.ст.8, 9 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ст.25 Закону України "Про страхування").

Згідно із Законом України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" (ст.ст.9, 22, 28, 29) страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того

власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Ст. 36 зазначеного Закону передбачений порядок виплати страхового відшкодування. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення

страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у

зв'язку з визнанням майнових вимог заявника тощо.

У разі визнання вимог заявника обґрунтованими страховик зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Виплата страхового відшкодування здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв'язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.

Зважуючи на викладене, саме положеннями ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" регулюються правовідносини між сторонами у справі, яка розглядається: позивач, виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором добровільного страхування, отримав від останнього права кредитора до ПрАТ "Київський страховий дім", яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника автомобіля "Mercedes-Benz, Sprinter" д.р.н. НОМЕР_2 перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу.

ПрАТ "СК "АХА Страхування" реалізувало своє право кредитора шляхом пред'явлення вимоги до ПрАТ "Київський страховий дім", оскільки за договором страхування відповідальності (Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") останнє надало згоду на прийняття обов'язку сторони боржника у деліктному зобов'язанні, якщо воно виникне.

Тобто, до позивача перейшло право вимоги до відповідача за сплаченою ним сумою страхового відшкодування з вирахуванням франшизи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 30.01.2018 Верховного суду по справі №910/12500/17.

Вищезазначене спростовує доводи відповідача про ту обставину, що у позивача не виникло право вимоги до відповідача.

Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п. 1,3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина учасника ДТП, який керував автомобілем "Mercedes-Benz, Sprinter" д.р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_4 встановлена у судовому порядку постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 18.04.2017 № 554/2523/17 (набрала законної сили).

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля "Mercedes-Benz, Sprinter" д.р.н. НОМЕР_2, на момент ДТП була застрахована ПрАТ "Київський страховий дім" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/2236837.

Згідно витягу з бази МТСБУ, договором (полісом) № АК/2236837 передбачено, що франшиза становить 0,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 100000,00 грн.

Відповідно до п. 22.1, ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Положеннями ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Позивач виплатив страхове відшкодування у розмірі 6883,74 грн. шляхом переказу коштів на рахунок СТО. Отже позивач поніс фактичні затрати у розмірі 6883,74 грн.

Щодо заперечень відповідача щодо не належності доказів розміру вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, зокрема не проведення суб'єктом оціночної діяльності відповідного дослідження зі складення звіту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.9 ч.2 ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Норма ч.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку станції технічного обслуговування чи акту виконаних робіт.

Крім того, з аналізу положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" слідує, що обов'язки, пов'язані з оцінкою шкоди, не стосуються Приватного акціонерного товариства "Страхован компанія "АХА Страхування"" (страховика за договором добровільного страхування майна), дії якого не регулюються цим Законом, а тому в даному випадку відсутні правові підстави перекладати на позивача обов'язки ПрАТ "Київський страховий дім" (здійснити оцінку вартості відновлювального ремонту), яке є страховиком за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Договором добровільного страхування, зокрема п. 29.12-29.17 передбачено визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу і відповідно розміру страхового відшкодування на підставі рахунків, виставлених СТО.

Тобто для позивача не є обов'язковим визначення розміру страхового відшкодування на підставі звіту суб'єкта оціночної діяльності, оскільки саме договором та Законом України "Про страхування" унормовані правовідносини між страховиком та страхувальником за договорами добровільного страхування. Щодо не надання кольорових фото, то вони необхідні згідно методики у разі проведення товарознавчої експертизи, що здійснюється суб'єктом оціночної діяльності, а оскільки позивач не зобов'язаний проводити товарознавчу експертизу і відповідної її не проводив, то в кольорових фото не вбачається необхідність. Крім того, відповідач не відповів позивачу на його вимогу про сплату коштів та не надав доказів того, що він звертався до позивача з вимогами про надання додаткових документів, необхідних йому для проведення оцінки завданої ДТП шкоди.

Вищезазначене спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві.

Суд зазначає, що наявність або відсутність акту виконаних робіт з ремонту застрахованого транспортного засобу не впливає на виплату страхового відшкодування, оскільки цей документ не є обов'язковим для здійснення страхового відшкодування за умовами договору добровільного страхування. Натомість, для виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування необхідним є рахунок-фактура, на підставі якого в порядку укладеного договору позивачем і було здійснено страхове відшкодування. Судом не приймаються до уваги доводи відповідача про недоведеність фактичного здійснення ремонту застрахованого автомобіля, оскільки відшкодуванню підлягає виплачене страховиком страхове відшкодування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Крім того, суд звертає увагу, що первинні документи, долучені позивачем до позовної заяви, зокрема рахунок та платіжне доручення відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Також суд відзначає, за умовами пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" (затв. Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту "підпис". Така відмітка проставляється на кожному аркуші засвідченої копії документа.

Долучені до матеріалів справи копії документів, подані позивачем, належним чином засвідчені.

Аргументи відповідача щодо ненадання позивачем фото фіксації пошкоджень застрахованого транспортного засобу спростовуються наявними у матеріалах справи фотокопіями транспортного засобу.

Решта аргументів відповідача щодо відсутності підстав задоволення позову визнаються судом необґрунтованими та неприйнятими з огляду на чинне законодавство

Позивач, при визначенні основної суми заборгованості, врахував розмір франшизи (0,00 грн.), ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб (100000,00 грн) за полісом № АК/2236837 та наявність вини ОСОБА_4 і просив стягнути з відповідача 6833,74 грн.

Відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу марки "Citroen C-Elysee", д.р.н. НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Дійсно, суд обмежений у праві самостійного збору доказів, проте, відповідач помилково вбачає лише у позивача обов'язок доведення своїх вимог. Господарським процесуальним кодексом України обов'язок доказування своїх заперечень також покладено на відповідача. Натомість, відповідач в підтвердження своїх заперечень не подав жодного доказу, на відміну від позивача, який до матеріалів справи долучив належним чином засвідчені копії первинних документів, на підставі який суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен із доводів сторін.

Судом встановлено, що станом на момент ухвалення судом рішення у даній справі права позивача порушені, а строк виплати страхового відшкодування є таким, що настав.

Таким чином, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 6883,74 грн.

Відповідно до статті 123 ГПК України, удові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (04053, м. Київ, вул. Артема, 37-41, код ЄДРПОУ 25201716) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) суму страхового відшкодування в розмірі 6883 (шість тисяч вісімсот вісімдесят три) грн. 74 коп., 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко