Рішення № 73472151, 20.03.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.03.2018 Справа № 905/559/17

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів: головуючого судді Ніколаєвої Л.В., суддів Попова О.В., Тарапати С.С.,

при секретарі судового засідання (помічнику судді) Неонеті А.В.,

розглянувши справу № 905/559/17

за позовом: Державного підприємства «Енергоринок»

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго»

про стягнення 248 983 445,32 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю №01/44-1045Д від 21.12.2017р.

від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю №252 від 26.12.2017р.

Суть спору: ДП «Енергоринок» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить суд стягнути з ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» 248 983 445,32 грн., з яких 229 733 226,36 грн. основний борг; 12 253 013,85 грн. - пеня, 165 894,10 грн. – штраф, 5 432 081,58 грн. - інфляційні втрати; 1 399 229,43 грн. - 3% річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором № 4863/01 від 19.08.2008р. щодо повної та своєчасної оплати купленої відповідачем електричної енергії.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2017р. для розгляду даної справи визначено суддю Ніколаєву Л.В. Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.03.2017р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 905/559/17.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.05.2017р. задоволено клопотання ПАТ «ДТЕК «Донецькобленерго» за вх.№14192/17 від 24.05.2017р. в частині призначення справи до колегіального розгляду та призначено справу № 905/559/17 до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Донецької області. Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 25.05.2017р. для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Ніколаєва Л.В., судді Бойко І.А., Попов О.В. Ухвалою суду від 25.05.2017р. справу прийнято до колегіального розгляду у вказаному складі суду.

Під час розгляду справи склад суду змінювався. Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.01.2018р. для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Ніколаєва Л.В., судді Попов О.В., Тарапата С.С., а ухвалою суду від 18.01.2018р. справу прийнято до колегіального розгляду у вказаному складі суду.

У письмових поясненнях за вх.№10054/17 від 11.04.2017р. позивач посилається на те, що положення ЗУ «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки останні ані за суб’єктним складом, ані за об’єктом не збігаються із правовідносинами, які регулюються зазначеним законом. У даному випадку йде мова про відносини, що склалися між енергопостачальними компаніями, тобто ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» та іншими суб’єктами (споживачами енергоносіїв), яким здійснюється продаж таких ресурсів відповідачем, розширеному тлумаченню норми закону не підлягають.

У письмових поясненнях за вх.№ 12849/17 від 04.05.2017р. позивач посилається на те, що сума заборгованості відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків, актами купівлі-продажу електроенергії, довідками про стан взаєморозрахунків між сторонами.

У відзиві на позовну заяву за вх.№12847/17 від 04.05.2017р. відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 12 253 013,85 грн. пені, 165 894,10 грн. штрафу, 5 432 081,58 грн. - інфляційних втрат; 1 399 229,43 грн. 3% річних, з посиланням на те, що:

- по-перше, прострочення виконання грошового зобов’язання за договором відбулося внаслідок настання форс-мажорних обставин (проведення антитерористичної операції, захоплення виробничих та адміністративних потужностей відповідача), що засвідчено належним доказом у розумінні ст. 10 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та розділу 9 договору № 4863/01 від 19.08.2008р., а саме, сертифікатом ТПП України від 17.07.2014р. №1926/05-4;

- по-друге, відповідач є виробником житлово-комунальної послуги з електропостачання, що надається у районі проведення антитерористичної операції, а позивач є енергопостачальною компанією, а тому до спірних правовідносин мають бути застосовані положення ст. 2 ЗУ «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», якою встановлено мораторій на час, визначений статтею 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції;

- по-третє, з огляду на специфіку ринку електричної енергії позивач не є власником грошових коштів, що надходять на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання, обставини справи не свідчать про те, що відповідач користувався грошовими коштами, що належать або призначаються безпосередньо та виключно позивачеві, та, що належні саме позивачеві грошові кошти знецінювалися внаслідок інфляційних процесів, а тому підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат відсутні;

- по-четверте, зобов’язання позивача щодо оплати електричної енергії, закупленої у виробників електричної енергії, обмежені дією алгоритму розподілу коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії та сумою коштів, яка фактично надійшла від споживачів за отриману електричну енергію, а тому позивач фактично звільнений від будь-яких додаткових фінансових наслідків, пов’язаних з несвоєчасними розрахунками постачальників електричної енергії, як то пеня, 3% річних та втрати від інфляції, з огляду на що, вимоги позивача в частині їх стягнення за прострочення оплати купленої електроенергії за договором № 4863/01 від 19.08.2008р. є несправедливими.

У додаткових письмових поясненнях за вх. № 12849/17 від 04.05.2017р. відповідач посилається на те, що станом на 03.05.2017р. сума заборгованості суттєво змінилася і складає 42 666 497,54 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звірки розрахунків станом на 28.02.2017р. та листом позивача від 21.04.2017р. №07/51-4-4479 про зарахування переплати березня 2017р. в рахунок погашення заборгованості за жовтень-грудень 2016р. При цьому погашення заборгованості за договором відбувалось в т.ч. шляхом підписання спільних протокольних рішень за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, що свідчить про зміну сторонами порядку і строку проведення розрахунків за електроенергію та, відповідно, відсутність правових підстав для стягнення пені, штрафу, інфляційних та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості, строк оплати якої змінений.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.05.2017р. строк вирішення спору продовжено на 15 днів до 25.05.2017р. у зв’язку із задоволенням відповідного клопотання представників сторін.

У письмових поясненнях за вх.№14493/17 від 24.05.2017р. позивач посилається на те, що спірна заборгованість за договором погашена відповідачем у повному обсязі після порушення провадження у справі. Крім того, позивач зазначає, що підписання спільних протокольних рішень не припиняло та не змінювало порядок сплати вартості купованої відповідачем електроенергії за договором. Спільні протокольні рішення не є ані додатковими угодами, ані договорами новації та не містять жодних положень про зміну умов договору. Постанова КМУ №20 регламентує поточну оплату вартості купованої електроенергії, яка не змінює встановлений договором строк остаточного розрахунку, а фактично виступає механізмом забезпечення зобов’язання.

24.05.2017р. господарський суд одержав від відповідача:

- за вх.№ 14490/17 клопотання, згідно з яким відповідач просить суд витребувати у ДП «Енергоринок» копії спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, відповідно до переліку №1; залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Головне Управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (код ЄДРПОУ 37967785, 87500, м. Маріуполь, пр. Миру, 68); викликати посадових осіб Головного Управління Державної казначейської служби України у Донецькій області для дачі пояснень по справі № 905/559/17 з питання непрофінансування державою спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, відповідно до переліку №2;

- за вх.№14491/17 клопотання, згідно з яким відповідач просить суд відмовити ДП «Енергоринок» у задоволенні позовних вимог зі стягнення 129 286 605,94 грн. основного боргу, припинити провадження у справі у частині стягнення 100 446 620,42 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.05.2017р. витребувано з Головного Управління Державної казначейської служби України у Донецькій області спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, учасниками яких є ДП «Енергоринок» та ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», укладених з метою проведення розрахунків за договором №4861/01 від 19.08.2008р. відповідно до Постанови КМУ №20 від 11.01.2005р., за період червень - грудень 2016р., січень-квітень 2017р. разом із зведеними реєстрами актів звіряння для погашення заборгованості пільг та субсидій та платіжними дорученнями щодо їх фінансування; письмові пояснення щодо того, які саме із витребуваних спільних протокольних рішень (із зазначенням їх номерів та дат) профінансовані у 2016-2017р.р., а на які кошти виділені не були. При цьому, вказаною ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання відповідача за вх.№ 14490/17 від 24.05.2017р. про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Головного Управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, виклик у судове засідання посадових осіб Головного Управління Державної казначейської служби України у Донецькій області для дачі пояснень по справі № 905/559/17.

У запереченнях на відзив за вх.№18751/17 від 13.07.2017р. позивач просить суд припинити провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 229 733 226,36 грн. у зв’язку з відсутністю предмета спору, в іншій частині - позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з посиланням на те, що:

- по-перше, наданий відповідачем сертифікат ТПП України від 17.07.2014р. №1926/05-4 підтверджує тільки факт наявності форс-мажорних обставин та причинно-наслідкового зв’язку між цими обставинами і невиконанням зобов’язань за договором на час видачі сертифіката, тобто станом на 17.07.2014р., відповідного сертифікату ТПП України щодо неможливості виконання своїх зобов’язань у період з серпня по грудень 2016р. відповідачем не надано. При цьому порушення умов договору зі сторони відповідача не мали абсолютного і системного характеру (щомісяця у спірний період відбувалося часткове виконання грошових зобов’язань), що також вказує на відсутність прямого причинного зв’язку із наведеними обставинами форс-мажору та зазначеними порушеннями зобов’язань;

- по-друге, звільнення сторін від виконання зобов’язань за договором на термін дії форс-мажорних обставин і усунення їх наслідків, а відтак і відповідальності за порушення його умов, у відповідності до п.9.2 договору можливе лише у разі призупинення дії останнього на час дії цих обставин, тобто обставин, що виключають можливість його виконання однією зі сторін згідно п.9.1 договору. При цьому таке зупинення не впливає на вже існуючі права та обов’язки, які виникли з договору. Між тим, виконання сторонами зобов’язань за договором на термін дії вказаних відповідачем форс-мажорних обставин не зупинялось, відповідач продовжує здійснювати закупівлю електричної електроенергії у ДП «Енергоринок», про що свідчать підписані відповідачем та скріплені печаткою останнього акти купівлі-продажу електричної енергії за спірний період, а також здійснює оплату купленої електричної енергії, а отже вказані відповідачем форс-мажорні обставини не унеможливили реальне виконання договору;

- по-третє, проведення антитерористичної операції на території Донецької області та пов’язані із цим несприятливі наслідки не обумовлюють неможливість відповідача здійснювати господарську діяльність, не мають ознак надзвичайності чи невідворотності для виконання обов’язку за укладеним правочином, не перебувають у причинному зв’язку з невиконанням грошових зобов’язань, оскільки починаючи з травня 2015р. ДП «Енергоринок» не здійснює за договором від 19.08.2008р. №4863/01 продаж ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» електричну енергію на неконтрольовану територію, порушення виконання грошового зобов’язання пов’язане з продажем електроенергії саме на контрольовану державною владою України територію. При цьому місцезнаходженням відповідача є м. Краматорськ Донецької області, тобто підконтрольна територія України. Відповідачем не надано ані доказів повної неможливості здійснення господарської діяльності, ані доказів вжиття ним всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов’язання, не висловлено відмови від купівлі у 2016 році обсягу електроенергії за наявності форс-мажорних обставин з дня отримання сертифікату на їх підтвердження;

- по-четверте, обов’язок відповідача сплатити в повному обсязі вартість купованої у позивача електроенергії, з огляду на положення ЗУ «Про електроенергетику», ДЧОРЕ, п.п. 6.1,6.4 договору від 19.08.2008р. №4863/01, не обмежується наявними коштами на його поточному рахунку зі спеціальним режимом використання, відповідач має та зобов’язаний розраховуватись також зі своїх поточних господарських рахунків;

- по-п’яте, алгоритм перерахування коштів, який щомісячно затверджується постановами НКРЕ України не визначає остаточних строків, в межах яких повинні розрахуватися між собою оптовий постачальник електроенергії та ліцензіат з постачання електричної енергії за регульованим тарифом за укладеним між ними договором; не впливає на домовленість сторін за договором щодо строків та оплати вартості купованої відповідачем у позивача електроенергії; не припиняє зобов’язання з оплати боргу відповідачем.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.07.2017р. повторно витребувано з Головного Управління Державної казначейської служби України у Донецькій області спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, учасниками яких є ДП «Енергоринок» та ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго».

18.07.2017р. за вх.№19103/17 господарський суд одержав інформацію Головного Управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, згідно з якою органи казначейства не здійснюють облік в розрізі договорів між суб’єктами господарювання; спільні протокольні рішення діють протягом одного бюджетного року; не профінансовані протягом року спільні протокольні рішення втрачають свою юридичну силу, тому в казначействі не зберігаються; в органах казначейства не передбачено ведення обліку заборгованості між учасниками розрахунків – суб’єктами господарювання.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.09.2017р. строк вирішення спору продовжено до 28.09.2017р. у зв’язку із задоволенням відповідного клопотання сторін за вх.№23088/17 від 05.09.2017р.

У письмових поясненнях за вх.№25791/17 від 04.10.2017р. відповідач посилається на те, що фактично сторони не змінювали призначення платежу, вказані у спільних протокольних рішеннях, а лише, шляхом обміну листами, які є в матеріалах справи, визначили за взаємною згодою, яким чином перерозподілити кошти, що на момент фінансування цих протокольних рішень вже надійшли на рахунок ДП «Енергоринок» грошовими коштами в якості погашення заборгованості за той чи інший місяць. Дані дії обумовлені вимушеною необхідністю, оскільки через фінансування спільних протокольних рішень із запізненням в окремих місяцях утворилася переплата, врегулювати яку неможливо ніяким іншим чином, як шляхом обміну листами.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.12.2017р. справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

У клопотанні за вх.№33696/17 від 26.12.2017р. відповідач визнає суми, періоди та призначення платежів, які здійснені останнім та відображені позивачем у довідці про стан взаємних розрахунків станом на 31.01.2017р., розшифровці банківської виписки ДП «Енергоринок» про надходження коштів ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» за період з 31.05.2017р., та не погоджується лише з порядком зарахуванням грошових коштів, що надійшли відповідно до невчасно профінансованих державою спільних протокольних рішень, а також грошових коштів, сплачених понад повну поточну вартість купленої електроенергії: позивач зараховує їх в останній день місяця, в той час як фактично ці кошти надійшли раніше (впродовж поточного місяця) і відповідно перебували вже певний час на рахунку ДП «Енергоринок». Разом з тим, відповідач посилається на те, що позивачем безпідставно не враховано в якості оплат за договором купівлі-продажу електричної енергії від 19.08.2008р. №4863/01 кошти, які були попередньо спрямовані на погашення заборгованості за договором купівлі-продажу різниці перетоків електричної енергії від 12.06.2015р. №11296/01 відповідно до абз.5 п.1 постанови КМУ від 07.05.2015р. №263 в редакції постанови КМУ від 25.05.2016р. №368 (абз. 4 п.1 постанови) з огляду на те, що постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2017р. у справі №826/13109/16, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017р., абз.4 п.1 постанови КМУ від 25.05.2016р. №368 визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття.

У заяві на виконання вимог суду за вх.№33727/17 від 26.12.2017р. позивач посилається на те, що зарахування сплачених відповідачем коштів, здійснювалось з урахуванням п.6.2 договору.

У запереченнях на клопотання за вх.№1177/18 від 17.01.2018р. позивач зазначає, що у останнього не виникло правових підстав щодо перерахування/повернення/зарахування грошових з коштів отриманих відповідно до абз.4 п.1 Постанови КМУ від 15.05.2015р. №368, з огляду на те, що на момент прийняття рішення про зарахування коштів існували відповідні правові підставі.

У клопотанні за вх.№3330/18 від 13.02.2018р. відповідач просить суд зменшити розмір штрафу та пені на 90% з посиланням на те, що:

- по-перше, відповідачем повністю погашена заборгованість за договором №4863/01 віл 19.08.2008р. за період з серпня по грудень 2016р., що є предметом позову;

- по-друге, відповідач здійснює господарську діяльність в зоні проведення антитерористичної операції та зазнає пов’язаних з цим негативних наслідків (зниження рівня платоспроможності споживачів, припинення діяльності фінансових установ, не компенсування державою втрат у розмірі 873 064 грн. від постачання електричної енергії пільговим категоріям споживачів на території НКТ, пошкодження підстанцій, ліній, електромереж, зростання виробничих витрат на відновлення постачання електроенергії, втрата відповідачем контролю над своєю господарської діяльністю);

- по-третє, відповідач має значну дебіторську заборгованість;

- по-четверте, позивач не зазнав жодних збитків внаслідок прострочення виконання грошового зобов’язання відповідачем.

У письмових поясненнях за вх.№3317/18 від 13.02.2018р. позивач посилається на те, що кошти, які надійшли як надлишок коштів понад очікувану вартість електричної енергії (сплачені у березні, квітні 2017р. понад повну поточну вартість електроенергії січня, лютого, березня 2017р.) в розрахунковому періоді, з урахуванням п.п. 6.8.2. п.6.8 ІВКОР, були зараховані в рахунок погашення заборгованості попередніх періодів.

У запереченнях за вх.№4350/18 від 26.02.2018р. позивач зазначає, що відповідачем залишено поза увагою той факт, що предметом позову є заборгованість (за серпень-грудень 2016р.), яка станом на день подання позову так і не була погашена, а її погашення здійснювалось в період з 01.01.2017р. по 30.04.2017р., з порушенням строків, встановлених договором від 19.08.2008р. №4863/01. При цьому, відповідачем долучено до матеріалів справи спільні протокольні рішення на 2016р., які залишилися не профінансованими та не виконаними сторонами.

У запереченнях за вх.№4331/18 від 26.02.2018р. позивач просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Під час розгляду справи у судових засіданнях 24.05.2017р., 05.09.2017р., 14.02.2018р., за участю представників сторін оголошувались перерви до 25.05.2017р., до 18.09.2017р., до 27.02.2018р. відповідно.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.02.2018р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.03.2018р.

На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 20.03.2018р. за участю представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

19.08.2008р. між ДП «Енергоринок» (ДПЕ, позивач) та ВАТ «Донецькобленерго» (в подальшому перейменовано на ПАТ «ДТЕК «Донецькобленерго») (ЕК, відповідач) укладено договір №4863/01, за умовами якого ДПЕ зобов’язується продавати, а ЕК зобов’язується купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов даного договору (п.2.1 договору).

Відповідно до п.3.1 договору, сторони визнають свої зобов’язання за ДЧОРЕ (договір між членами Оптового ринку електричної енергії України) і додатками до ДЧОРЕ, що є його невід’ємними частинами, та керуються його положеннями при виконанні цього договору. У разі внесення змін до ДЧОРЕ, які матимуть наслідком неузгодженості між положеннями ДЧОРЕ та умовами цього договору, перевагу мають положення ДЧОРЕ.

За змістом п.3.2 договору (в редакції додаткової угоди №11292/01 від 09.06.2015р.) ДПЕ продає, а ЕК купує електричну енергію в точках поставки на межі балансової належності електричних мереж, що визначені в Акті розмежування балансової належності електричних мереж і експлуатаційної відповідальності (додаток №4 до цього Договору), в обсягах, які визначаються згідно з розділом 4 Договору. Точки обліку електричної енергії наведені у додатку №1 до цього договору «Перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку». Право власності на електричну енергію, яка постачається за цим Договором, переходить від ДПЕ до ЕК в момент передачі електричної енергії в точках поставки.

Вартість електроенергії, купленої ЕК у ДПЕ у розрахунковому місяці, визначається у відповідності до Правил ОРЕ за середньозваженою ціною та фактичними обсягами отриманої ЕК електроенергії (п.3.5 договору).

Згідно п.4.2 договору обсяги фактично отриманої електроенергії в точках поставки ЕК визначаються на підставі погодинних даних системи комерційного обліку, що встановлена в точках обліку, згідно з ІКО. Вся фактично отримана ЕК електроенергія, крім електричної енергії, купленої ПНТ у ДПЕ та електроенергії, виробленої електростанціями, що постачають електроенергію ЕК або споживачам на території здійснення ліцензованої діяльності ЕК, вважається купленою ЕК у ДПЕ. В разі змін в схеми обліку сторони вносять відповідні зміни до додатків 1 та 5 до цього договору.

Документом, який підтверджує факт переходу права власності на електроенергію від ДПЕ до ЕК, є підписаний з боку ДПЕ та ЕК та скріплений печатками Акт купівлі-продажу електроенергії. (п.4.13 договору).

У п.4.10 договору визначено, що ДПЕ надсилає ЕК поштою до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим, акт купівлі-продажу електроенергії, підписаний зі свого боку у двох примірниках.

ЕК в триденний термін після отримання Актів купівлі-продажу зі свого боку підписує їх у двох примірниках та надсилає до ДПЕ один примірник поштою (п.4.11 договору).

Оплату за куплену електроенергію ЕК здійснює відповідно до ІВКОР грошовими коштами, що перераховуються на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання ДПЕ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання ЕК, відкритих відповідно до чинних нормативно-правових актів України, які регулюють порядок розрахунків за електроенергію, а також з інших рахунків ЕК. Перерахування коштів ЕК за куплену у ДПЕ електроенергію здійснюються кожного банківського дня розрахункового місяця з урахуванням умов пункту 6.3 і зараховується сторонами як оплата за електричну енергію, куплену ЕК у ДПЕ у цьому місяці з урахуванням умов п.п.6.4 та 6.5 цього Договору та окремих рішень Кабінету Міністрів України (п.п. 6.1, 6.2 договору).

Відповідно до п.6.4 договору остаточний розрахунок за куплену ЕК в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків ЕК. У цьому випадку ЕК зобов’язана обов’язково вказати призначення платежу.

У розділі 7 договору встановлені права, зобов’язання та відповідальність сторін, зокрема, ЕК зобов’язана купувати у ДПЕ електроенергію відповідно до умов розділу 4 цього договору та здійснювати за неї своєчасні розрахунки відповідно до умов розділу 6 цього договору, а також виконувати інші умови цього договору; в разі несплати ЕК за куплену в ДПЕ електроенергію у терміни, встановлені п.6.4 цього договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, ДПЕ має право нарахувати пеню ЕК у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягнути штраф у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу. Сплата ЕК пені та штрафу здійснюється з поточного рахунку ЕК на поточний рахунок ДПЕ і не звільняє ЕК від обов’язку відшкодувати збитки, спричинені несплатою або несвоєчасною оплатою отриманої електроенергії.

Договір укладено на термін з 01.09.2008р. по 31.12.2008р. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявила письмово про намір розірвати цей договір за один місяць до дати закінчення строку дії цього договору (п.11.6 договору).

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов’язання з продажу відповідачу електричної енергії за період серпень-грудень 2016р. в загальному обсязі 1 518 139,391 тис. кВт/год та на загальну суму 1 385 277 580,91 грн., що підтверджується підписаними сторонами і скріпленими їх печатками актами купівлі-продажу електроенергії від 31.08.2016р. в обсязі 258 967,104 тис. кВт/год на суму 208 575 214,56 грн., від 30.09.2016р. в обсязі 246 800,172 тис. кВт/год на суму 270 813 571,16 грн., від 31.10.2016р. в обсязі 302 934,658 тис. кВт/год на суму 299 696 611,38 грн., від 30.11.2016р. в обсязі 327 228,587 тис. кВт/год на суму 274 539 037,73 грн., від 31.12.2016р. в обсязі 382 208,870 тис. кВт/год на суму 331 653 145,78 грн.

Між тим, оплату за куплену електричну енергію відповідач здійснив частково на загальну суму 1 155 544 354,25 грн., у зв’язку з чим борг відповідача становить 229 733 226,36 грн. (1 385 277 580,91 грн. - 1 155 544 354,25 грн.), а саме, за зобов’язаннями серпня 2016р. – 23 070 704,05 грн., вересня 2016р. – 60 840 659,24 грн., жовтня 2016р. – 72 168 732,36 грн., листопада 2016р. – 9 813 999,86 грн., грудня 2016р. – 63 839 130,85 грн., про що свідчать розшифровка банківської виписки ДП «Енергоринок» та довідка про стан взаємних розрахунків між ДП «Енергоринок» та ПАТ ДТЕК «Донецькобленерго» станом на 31.01.2017р. При цьому така оплата здійснена відповідачем як за рахунок власних коштів так і на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо повної та своєчасної оплати купленої електричної енергії стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, в якому останній просить суд стягнути з відповідача, крім основного боргу в сумі 229 733 226,36 грн., також і пеню в розмірі 12 253 013,85 грн., штраф в розмірі 165 894,10 грн., що нараховані на підставі пп. 7.3.2. п. 7.3 договору, 3% річних в розмірі 1 399 229,43 грн., інфляційні втрати в розмірі 5 432 081,58 грн., що нараховані на підставі ст. 625 ЦК України.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов’язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу вимог ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вище встановлено судом, між сторонами укладено договір № 4863/01 від 19.08.2008р., за умовами якого позивач продає електричну енергію відповідачу, а відповідач оплачує позивачу її вартість до 14 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим.

Господарським судом встановлено, що позивач свої зобов’язання за договором виконав належним чином та продав відповідачу електричну енергію, що підтверджується підписаними актами купівлі-продажу електроенергії, а відповідач порушив умови договору та не здійснив у передбачені договором строки її повної оплати, у зв’язку з чим у відповідача виник станом на 31.01.2017р. борг в розмірі 229 733 226,36 грн.

Водночас, при зверненні до суду з даним позовом (28.02.2017р. - дата відправлення позову до суду згідно поштового штампу на конверті) позивачем не враховано здійснених відповідачем оплат за електричну енергію, куплену у серпні-жовтні 2016р. на суму 129 286 605,94 грн., про що свідчить лист ДП «Енергоринок» №07/51-4-2947 від 16.03.2017р. про зарахування коштів у сумі 138 572 629,03 грн., сплачених ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» у лютому 2017р. понад повну поточну вартість електроенергії січня, лютого 2017р. за договором від 19.08.2008р. №4863/01, в рахунок погашення заборгованості, зокрема, за серпень 2016р. у сумі 23 070 704,05 грн., за вересень 2016р. у сумі 60 840 659,24 грн., за жовтень 2016р. у сумі 45 375 242,65 грн. Тобто, на момент звернення позивача до суду з даним позовом розмір основного боргу складав 100 446 620,42 грн. (борг за жовтень 2016р. 26 793 489,71 грн. + борг за листопад 2016р. 9 813 999,86 грн. + борг за грудень 2016р. 63 839 130,85 грн.), що також вбачається з акту звірки розрахунків між ДП «Енергоринок» та ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» станом на 28.02.2017р.

Під час розгляду даної справи вказаний борг сплачений відповідачем у повному обсязі, про що свідчать листи ДП «Енергоринок» №07/51-4-4479 від 21.04.2017р. про зарахування коштів у сумі 69 892 906,66 грн., сплачених ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» у березні 2017р. понад повну поточну вартість електроенергії січня, лютого 2017р. за договором від 19.08.2008р. №4863/01, в рахунок погашення заборгованості, зокрема, за жовтень 2016р. у сумі 26 793 489,71 грн., за листопад 2016р. у сумі 9 813 999,86 грн., за грудень 2016р. у сумі 21 172 633,31 грн.; №07/51-4-5466 від 16.05.2017р. про зарахування коштів у сумі 59 192 938,37 грн., сплачених ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» у квітні 2017р. понад повну поточну вартість електроенергії березня 2017р. за договором від 19.08.2008р. №4863/01, в рахунок погашення заборгованості, зокрема, за грудень 2016р. у сумі 42 666 497,54 грн. Разом з тим, факт повної оплати відповідачем заборгованості підтверджується також довідкою відповідача про розрахунки ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» з ДП «Енергоринок» станом на 31.01.2017р. та довідкою позивача про стан взаєморозрахунків між ДП «Енергоринок» та ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» станом на 30.04.2017р.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 129 286 605,94 грн., оскільки такий борг був відсутній на момент звернення позивача до суду з даним позовом, та про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 100 446 620,42 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, згідно з яким господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 1 399 229,43 грн. за період з 15.09.2016р. по 31.01.2017р. за зобов’язаннями серпня - грудня 2016р., інфляційні втрати в сумі 5 432 081,58 грн. за період з 01.10.2016р. по 31.01.2017р. за зобов’язаннями серпня – листопада 2016р.

Перевіривши розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем господарським судом встановлено, що вказаний розрахунок виконаний позивачем з арифметичними помилками.

Господарським судом самостійно, із врахуванням конкретних обставин справи, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов’язання, здійснений розрахунок 3% річних, згідно з яким сума 3% річних становить 1 396 805 грн., що підлягає стягненню з відповідача.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, який здійснений позивачем, господарським судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат містить арифметичні помилки. Тому, господарським судом самостійно, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов’язання, здійснено розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що розмір інфляційних втрат за загальний період з 01.10.2016р. по 31.01.2017р. становить 5 421 416,62 грн., що підлягає стягненню з відповідача.

Позивачем також заявлено до стягнення 12 253 013,85 грн. пені за період з 20.09.2016р. по 31.01.2017р. за зобов’язаннями серпня-грудня 2016р. та 165 894,10 грн. 0,1 % штрафу від суми простроченого платежу понад 30 днів за зобов’язаннями серпня-листопада 2016р.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 6 ст. 232 ЦК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

В силу положень ст. ст. 1, 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з умовами п.п. 7.3.2 п. 7.3 договору в разі несплати ЕК за куплену в ДПЕ електроенергію у терміни, встановлені п.6.4 цього договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, ДПЕ має право нарахувати пеню ЕК у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягнути штраф у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу.

Перевіривши розрахунок пені, який здійснений позивачем господарським судом встановлено, що розрахунок пені містить арифметичні помилки.

Господарським судом самостійно, із врахуванням вірно визначеного періоду нарахування, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов’язання, здійснений розрахунок пені, згідно з яким сума пені становить 12 222 879,62 грн.

Перевіривши розмір нарахованого позивачем штрафу, господарський суд встановив, що 0,1% штрафу від суми заборгованості 165 894 095,51 грн. за зобов’язаннями серпня-листопада 2016р. становить 165 894,10 грн., а отже, розрахунок позовних вимог в зазначеній частині є арифметично вірним.

Відповідно до ч.2 ст.218 ГК України укладаючи договір, сторони мають право самостійно визначити, при настанні яких обставин вони будуть звільнені від відповідальності за невиконання зобов'язань за цим договором.

В силу норм ч.4 ст.219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини.

Згідно з п. п. 9.2, 9.4 договору при настанні обставин форс-мажору сторони звільняються від виконання зобов’язань за цим договором на термін дії форс-мажорних обставин і усунення їх наслідків. Потерпіла сторона негайно дає повідомлення другій стороні про виникнення такої події, що оголошується форс-мажорною, і якомога швидше подає інформацію про вжиті заходи щодо усунення наслідків цієї події.

Згідно ч.1 ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У п.1 ч.1 ст.263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, із наведеного вбачається, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі ст.617 ЦК України, ст.218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.06.2015р. у справі №904/6463/14 (3-216гс15).

Окрім того, повинен бути наявним елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов’язання.

Сертифікатом Торгово-промислової палати України №1926/05-4 від 17.07.2014р. для відповідача засвідчено настання форс-мажорних обставин за договором №4863/01 від 19.08.2008р., а саме з 14.04.2014р. Дату закінчення терміну дії форс-мажорних обставин на момент видачі сертифікату встановити неможливо.

Згідно із Сертифікатом № 2123 (від 10.12.2014р. вих. № 5330/05-4) Торгово-промисловою палатою України також засвідчено настання з 14.04.2014р. для відповідача обставин форс мажору, які зумовили неможливість дотримання Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, затверджених Постановою Національною комісії з питань регулювання електроенергетики № 15/1 від 13.06.1996р.

Листом №61/ис-6355 від 29.07.2014р. відповідач звернувся до позивача з повідомленням про настання обставин непереборної сили (форс-мажор).

Матеріали справи свідчать, що спірні зобов’язання виникли у 2016р., та відповідач здійснює оплату купованої електричної енергії, доказів повної неможливості виконання зобов’язань, здійснення господарської діяльності відповідачем не надано. Більш того, місцезнаходженням відповідача є м. Краматорськ Донецької області (підконтрольна українській владі територія).

Судом також встановлено, що починаючи з травня 2015р. позивач не здійснює продаж відповідачу електроенергії на неконтрольовану державною владою територію згідно зі ст. 23 ЗУ «Про електроенергетику» та постановою КМУ № 263 від 07.05.2015р. «Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження», а отже порушення виконання відповідачем зобов’язань за договором пов’язані з продажем електроенергії виключно на контрольовану державною владою територію.

Крім того, відповідачем не надано доказів вжиття ним усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, не висловлено відмови від купівлі електричної енергії у 2016р. за наявності форс-мажорних обставин від дня отримання відповідного сертифікату у їх підтвердження.

Отже, проведення антитерористичної операції на території Донецької області та пов'язані із цим несприятливі наслідки не обумовлюють неможливість відповідача здійснювати господарську діяльність, не мають ознак надзвичайності чи невідворотності для виконання обов'язку за укладеним правочином та не перебувають у причинному зв'язку із несплатою відповідачем за договором №4863/01 від 19.08.2008р., у межах спірних правовідносин, а тому підстави для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення виконання спірних зобов’язань за договором №4863/01 від 19.08.2008р. відсутні, у зв’язку з чим відповідні посилання відповідача, які викладені у відзиві на позов, відхилені господарським судом.

Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У п.3.2 рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013р. зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Таким чином, враховуючи ступінь виконання зобов’язання, надмірно великий розмір заявлених до стягнення пені та штрафу, загальний розмір нарахованих сум у відповідності до ст.625 ЦК України, значний розмір кредиторської (5 782 979 тис. грн.) та дебіторської заборгованості (1 613 733 тис. грн.), проведення антитерористичної операції в Донецькій області, що безпосередньо ускладнює господарську діяльність відповідача та, як наслідок, впливає на його фінансовий стан, а також відсутність доказів про завдання позивачу збитків порушенням відповідачем зобов'язання, господарський суд дійшов висновку про наявність виняткових обставин, які є підставою для зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення пені та штрафу на 50%, а отже, і про часткове задоволення відповідного клопотання відповідача.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу задовольняються господарським судом частково в розмірі 6 111 439,81 грн. та 82 947,05 грн. відповідно.

Посилання відповідача на необхідність застосування до спірних відносин положень Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово - комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» не прийняті судом з огляду на наступне.

Законом України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» №85-VІІІ від 13.01.2015р. встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції (ст.2 Закону).

Метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція (ст.1 Закону).

Сферою застосування даного нормативного акту є суб’єктний та об’єктний склад, географічне (територіальне) його розповсюдження.

Частиною 2 ст.2 ЗУ «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» №85-VІІІ від 13.01.2015р. встановлено мораторій на нарахування штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

За визначеннями ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Разом з тим, у розумінні ст.275 ГК України енергопостачальним підприємством (енергопостачальником) є суб’єкт господарювання, що відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві за договором.

Енергопостачальниками, за визначеннями термінів, приведених у ЗУ «Про електроенергетику», є учасники оптового ринку електричної енергії України, які купують електричну енергію на цьому ринку з метою її продажу та/або постачання споживачам або з метою її експорту та/або імпорту.

Таке тлумачення знаходить своє відображення у наказі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України «Про затвердження Порядку здійснення заходів щодо часткового або повного припинення різниці перетоків електричної енергії у точках її обліку» №440 від 10.07.2015р.

За визначеннями ЗУ «Про електроенергетику» енергія - електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики «Про затвердження Правил користування електричною енергією» до електричної енергії (активна) віднесено енергоносій, який виступає на ринку як товар, що відрізняється від інших товарів особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками (одночасність виробництва та споживання, неможливість складування, повернення, переадресування), які визначають необхідність регулювання та регламентації використання цього товару, до електричної енергії (реактивна) - технологічно шкідливу циркуляцію електричної енергії між джерелами електропостачання та приймачами змінного електричного струму, викликана електромагнітною незбалансованістю електроустановок.

Відтак, здійснивши аналіз приведених термінів, виходячи з визначень ЗУ «Про теплопостачання», «Про електроенергетику», ст.275 ГК України та мети і сфери застосування ЗУ «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», слідує висновок, додержання суб'єктного складу, яким є наявність обох означених у Законі учасників, а саме суб'єкт, якому встановлені обмеження в силу приведеного Закону як енергопостачальна компанія, діяльність якої пов'язана з постачанням безпосередньо самої енергії, як різновиду товару, що виробляється, виходячи з її властивостей, у результаті перетворення енергетичних ресурсів/джерела енергії, та суб'єкт, як підприємство - виконавець/виробник житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги громадянам у районі проведення антитерористичної операції.

Як свідчать статутні документи відповідача ПАТ «ДТЕК «Донецькобленерго» здійснює розподілення електроенергії.

У свою чергу, ДП «Енергоринок» є підприємством, предметом діяльності якого, зокрема, визначено купівля електричної енергії у виробників, потужність чи обсяг відпуску яких більші ніж граничні показники (крім електричної енергії, виробленої на теплоелектроцентралях, що входять до складу енергопостачальників, для споживання на території здійснення ліцензованої діяльності), а також у суб'єктів підприємницької діяльності, які є власниками електричної енергії, виробленої з давальницької сировини; купівля в учасників оптового ринку електричної енергії електроенергії, отриманої ними за угодами на її імпорт; оптове постачання електричної енергії.

Виходячи з умов договору №4863/01 від 19.08.2008р. поряд із наведеними нормами чинного законодавства, останній укладено між ДП «Енергоринок» та ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» як учасниками (членами) оптового ринку електроенергії України задля здійснення ліцензованої діяльності відповідача.

З наведеного можна зробити висновок, що за видом господарської діяльності та результатом її здійснення, ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» є, зокрема, у межах спірного питання, енергопостачальною компанією. Тобто, спірними є правовідносини між двома підприємствами - енергопостачальниками.

Отже відповідач не є суб'єктом у розумінні приведених приписів чинного Закону України, якому обмежено відповідальність.

За таких обставин, положення ЗУ «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» №85-VІІІ від 13.01.2015р. не можуть бути застосовані до спірних відносин, з огляду що відповідні посилання відповідача, які викладені у відзиві на позов, відхилені господарським судом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10.08.2016р. по справі № 913/282/16.

Посилання відповідача на те, що позивач не є власником грошових коштів, що надходять на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання, та не має правових підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат господарським судом відхилені з огляду на те, що відносини сторін за своїм предметом хоча і мають специфічний характер, але їх правова природа залишається господарською, а тому позивачу як власнику електричної енергії та, відповідно, власнику грошових коштів, належних до сплати відповідачем за одержану електричну енергію, належить право вимоги до відповідача щодо повернення боргу з урахування сум передбачених ст. 625 ЦК України. Крім того, виходячи із системного аналізу положень ЗУ «Про електроенергетику», ДЧОРЕ, п.п. 6.1,6.4 договору від 19.08.2008р. №4863/01 обов’язок відповідача щодо оплати електричної енергії не обмежується наявними коштами на його поточному рахунку зі спеціальним режимом використання, відповідач має та зобов’язаний розраховуватись також зі своїх поточних господарських рахунків.

Посилання відповідача на те, що зобов’язання позивача щодо оплати електричної енергії, закупленої у виробників електричної енергії, обмежені дією алгоритму розподілу коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії та останній фактично звільнений від будь-яких додаткових фінансових наслідків, пов’язаних з несвоєчасними розрахунками постачальників електричної енергії, як то пеня, 3% річних та втрати від інфляції також не приймаються господарським судом з огляду на те, що позовні вимоги ґрунтуються саме на договірних відносинах, які склалися між ДП «Енергоринок» та ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», відносини ДП «Енергоринок» з виробниками електричної енергії є відмінними за своїм суб’єктним складом та жодним чином не впливають на форму та обсяг відповідальності відповідача за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Посилання відповідача на відсутність підстав для нарахування пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання з огляду на підписання у серпні-грудні 2016р. спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, та, відповідно, зміну способу та строків розрахунків за договором, не прийняті господарським судом до уваги, оскільки спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, на які посилається відповідач, на кінець бюджетного року профінансовані не були, а отже, в силу положень ч. 12 ст. 23 Бюджетного кодексу України, відповідні бюджетні призначення втратили свою силу, що свідчить про відсутність підстав для зміни порядку та строків розрахунків за договором у спірному періоді.

Разом з тим, сума заборгованості, на яку позивачем здійснено нарахування пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат повністю погашена шляхом зарахування коштів, отриманих відповідачем у зв’язку із фінансуванням спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, предметом яких сторонами визначено погашення заборгованості за зобов’язаннями саме січня-березня 2017р., тобто такі спільні протокольні рішення не змінюють порядок та строки розрахунків між сторонами у серпні – грудні 2016р.

Посилання відповідача на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2017р. у справі №826/13109/16 не прийняті судом з огляду на те, що всі зарахування на виконання абз. 4 п. 1 Постанови КМУ від 25.05.2016р. №368 здійснені позивачем за наявності правової підстави, жодних висновків щодо проведення перерахування, повернення, зарахування грошових коштів, отриманих ДП «Енергоринок» відповідно до абз. 4 п. 1 Постанови КМУ від 25.05.2016р. №368, вказана постанова суду не містить. Разом з тим, враховуючи, що відносини сторін підпадають під дію спеціального правового регулювання, вирішення питання щодо здійснення/нездійснення перерахування, повернення, зарахування грошових коштів отриманих позивачем відповідно до абз. 4 п. 1 Постанови КМУ від 25.05.2016р. № 368 віднесено саме до компетенції спеціально уповноваженого органу в сфері електроенергетики (НКРЕКП, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України), а не суду.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог (із врахуванням покладення судового збору на відповідача за позовними вимогами про стягнення штрафних санкцій, розмір яких зменшено судом).

Керуючись ст. ст. 129, 231-233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства «Енергоринок» задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Островського, буд. 8, код ЄДРПОУ 00131268) на користь Державного підприємства «Енергоринок» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, код ЄДРПОУ 21515381) 3% річних у розмірі 1 396 805 (один мільйон триста дев’яносто шість тисяч вісімсот п’ять) грн., інфляційні втрати у розмірі 5 421 415 (п’ять мільйонів чотириста двадцять одна тисяча чотириста п’ятнадцять) грн. 62 коп., пеню у розмірі 6 111 439 (шість мільйонів сто одинадцять тисяч чотириста тридцять дев’ять) грн. 81 коп., штраф у розмірі 82 947 ( вісімдесят дві тисячі дев’ятсот сорок сім) грн. 05 коп., судовий збір у розмірі 115 336 (сто п’ятнадцять тисяч триста тридцять шість) грн. 45 коп.

3. Закрити провадження у справі №905/559/17 в частині позовних вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» на користь Державного підприємства «Енергоринок» основного боргу у розмірі 100 446 620,42 грн.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складено 21 березня 2018р.

Головуючий суддя Л.В. Ніколаєва

Суддя О.В. Попов

Суддя С.С. Тарапата