Ухвала суду № 73469287, 16.04.2018, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 6-а/742/4/18

Єдиний унікальний № 742/3347/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2018 року м. Прилуки

Суддя Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області Коваленко А.В. розглянувши у порядку письмового провадження заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про розстрочення виконання постанови, -

В С Т А Н О В И В :

04 квітня 2018 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУПФ в Чернігівській області) звернулось до суду із заявою та просить розстрочити виконання постанови Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 листопада 2017 року , а саме розстрочення виплати донарахованої суми пенсії з січня 2016 року по грудень 2017 року в сумі 24200,48 грн.

Свою заяву мотивує тим, що 21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», якою визначено прядок перерахунку і виплати пенсій, що призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в тому числі і для колишніх працівників міліції з урахуванням розміру грошового забезпечення поліцейського, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». Враховуючи наведене, просить розстрочити виконання вказаного рішення суду відповідно до запропонованого графіку, а саме: з 01.01.2019 по 01.06.2021.

Зазначив, що здійснити виплату донарахованої суми пенсії з січня 2016 року по грудень 2017 року в сумі 24200,48 грн. є неможливим, оскільки відсутні кошти для виплати вказаної суми. Вважає, що виплата таких коштів призведе до збитків як з державного бюджету, так само і бюджету Пенсійного фонду. Крім того, з врахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виплата донарахованої суми здійснюється після виділення коштів на їх фінансування з Державного бюджету, згідно встановленого Постановою порядку.

Наведене стало підставою для звернення ГУПФ в Чернігівській області до суду із заявою про розстрочення виконання постанови Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 листопада 2017 року.

Представник заявника в судове засідання не з»явився, але попередньо надав заяву в якій підтримує заявлені вимоги та просить розглянути справу без його участі.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином.

Представник третьої особи Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області в судове засідання не прибув, хоча був повідомлений про час та місце слухання справи належним чином.

Відповідно до частини дев’ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки сторони про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути заяву у письмовому провадженні на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду ГУПФУ в Чернігівській області слід відмовити, виходячи з наступного.

Встановлено, що постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 листопада 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області було задоволено частково та, в тому числі, зобов'язано ГУПФ в Чернігівській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900 від 23 грудня 2015 року, ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», починаючи з 01.01.2016 на підставі довідки Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області № 101/9362,№0 від 25.07.2017 (а.с. 27-29 ). Вказане рішення суду набрало законної сили 22.02.2018.

15 березня 2018 Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області видано ОСОБА_1 виконавчий лист № 742/3347/17, яким зобов'язано ГУПФ в Чернігівській області здійснити вищевказані дії.

Заявником здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016. Доплата пенсії за період з 01.01.2018 по 31.03.2018 в розмірі 2677, 38 грн. виплачена позивачу 20 березня поточного року. Пенсія в розмірі 2344,46 грн. виплачується щомісяця з 01.04.2018(а.с.68, 70).

Вирішуючи вказану заяву по суті, суд враховує таке.

Питання відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення визначає стаття 378 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до ч.2 ст. 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина третя статті 378 КАС України).

Частиною п’ятою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим судом способом. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 378 КАС України, ця норма не вимагає. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому положення КАС України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 90 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. З урахуванням наведеного, суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.

Підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк встановлений судом, тому всі ці обставини повинні бути доведені заявником.

Суд вважає, що відстрочення виконання судового рішення може бути застосовано при врахуванні не тільки інтересів боржника, а й стягувача. В даному випадку слід врахувати, що борг у відповідача виник не з вини позивача, а тому, відстрочення виконання судового рішення може мати несприятливі наслідки для держави.

Більш того, слід зазначити, що статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, суд зазначає, що відстрочення судового рішення може призвести до порушення конституційних прав і свобод громадян, які гарантуються основним Законом України.

Відповідно до частини п’ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами Іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов’язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Разом з тим необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, пункт 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», № 22774/93, пункт 74, ECHR 1999-V).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як «потерпілої сторони»; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції», у справі «Бурдов проти Росії», у справі «Ясюнієне проти Литви»).

Отже, єдиною правовою підставою для розстрочення виконання судового рішення можуть бути виняткові обставини, які ускладнюють його виконання. Факт наявності таких обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, обов'язок доказування покладається на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Втім, заявником не надано жодних переконливих доказів на підтвердження наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Посилання ГУПФ в Чернігівській області на постанову Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», якою визначено порядок перерахунку і виплати пенсій, що призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в тому числі і для колишніх працівників міліції з урахуванням розміру грошового забезпечення поліцейського, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», суд вважає необґрунтованими, оскільки вони не спростовують вищевказані висновки.

Крім того, з наданого ГУПФ в Чернігівській області графіку (а.с. 71), заявник просить розстрочити виконання постанови Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 листопада 2017 року в частині виплати донарахованої ОСОБА_1 суми пенсії з січня 2016 року по грудень 2017 року в розмірі 24200,48 грн., в період з 01.01.2019 по 01.06.2021, тобто більше одного року з дня ухвалення судового рішення, що суперечить вищевказаним вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.

Розстрочення виконання рішення суду є правом суду і враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви ГУПФ в Чернігівській області слід відмовити.

Керуючись статтями 205, 241-242, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви про розстрочення виконання постанови Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 листопада 2017 року Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області - відмовити.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд протягом п»ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Коваленко А.В.