Постанова № 73467989, 12.04.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2198/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

12 квітня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

представника відповідача: Плахотнюка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2017 року (повний текст якого складено в м. Вінниці 05 січня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у листопаді 2017 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись в суд з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (ГУ Держгеокадастр у Вінницькій області) в якому просили:

-визнати протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, викладену в листі №Ч-9549/0-3858/6-17 від 27 червня 2017 року, у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Козлівської сільської ради, Піщанського району, Вінницької області;

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Козлівської сільської ради, Піщанського району, Вінницької області;

- визнати протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, викладену в листі №Ч-9530/0-3861/6-17 від 27 червня 2017 року, у наданні ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Козлівської сільської ради, Піщанського району, Вінницької області;

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надати ОСОБА_4 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Козлівської сільської ради, Піщанського району, Вінницької області;

- визнати протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, викладену в листі №Ч-9540/0-3860/6-17 від 27 червня 2017 року, у наданні ОСОБА_5 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Козлівської сільської ради, Піщанського району, Вінницької області;

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надати ОСОБА_5 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Козлівської сільської ради, Піщанського району, Вінницької області;

- визнати протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, викладену в листі №Ч-9544/0-7923/6-17 від 19 вересня 2017 року, у наданні ОСОБА_6 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Козлівської сільської ради, Піщанського району, Вінницької області;

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надати ОСОБА_6 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Козлівської сільської ради, Піщанського району, Вінницької області.

28 грудня 2017 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення адміністративного позову частково.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив про те, що оскаржувані відмови у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою є законними та такими, що прийнятті Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством, оскільки місце розташування земельних ділянок, на які претендують позивачі, суперечить основним принципам системи організації процесу виконання Стратегії, розробленої на виконання постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" №413 від 07.06.2017 року.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Позивачі в судове засідання не з'явилися. До початку судового засідання через канцелярію Вінницького апеляційного адміністративного суду за вхідним №867/18 представник позивачів подав заяву з проханням розглянути апеляційну скаргу за відсутності позивачів.

Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, у травні 2017 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га кожному для ведення особистого селянського господарства на території Козлівської сільської ради, Піщанського району Вінницької області.

Листами від 27 червня 2017 року №Ч-9549/0-3858/6-17, №Ч-9530/0-3861/6-17, №Ч-9540/0-3860/6-17 ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області відмовив ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у наданні дозволів на розробку проекту землеустрою. Дані відмови мотивовані тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року №413 «Про деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» затверджено Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.

При цьому, місце розташування земельних ділянок, на які позивачі бажають отримати дозволи на розробку документації із землеустрою, суперечать основним принципам системи організації процесу виконання вказаної Стратегії, а отже не відповідають вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України).

Також, листом від 19 вересня 2017 року №Ч-9544/0-7923/6-17 ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області відмовив ОСОБА_6 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, посилаючись на те, що у наданому викопіюванні не можливо визначити бажане місце розташування земельної ділянки.

Не погоджуючись з формою та змістом відмов позивачі звернулись до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що відповідач відмовляючи діяв не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 14 Конституції України земля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із ст. 1 Земельного кодексу України (ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюється Земельним кодексом України.

Частиною 1 ст. 3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Так, згідно ст. 33 Земельного кодексу України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Так, Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року №333, чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, зокрема і форма прийнятих відповідних рішень.

Пунктом 8 Положення визначено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Відповідно до ст. 118 ЗК України за результатами розгляду відповідного клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки або надати відмову у наданні такого дозволу.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачі в даному випадку звернулись до відповідача з клопотаннями саме в порядку ст.118 ЗК України про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою ведення особистого селянського господарства, проте за результатами розгляду клопотань відповідачем позивачам були направлені лише листи "Щодо розгляду клопотання", без прийняття будь-якого рішення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що клопотання позивачів про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою ведення особистого селянського господарства фактично відповідачем не розглянуті та рішення на підставі ч.7 ст. 118 ЗК України - не прийняті, а відтак позовні вимоги про визнання протиправними відмови відповідача, викладених в листах від 27 червня 2017 року №Ч-9549/0-3858/6-17, №Ч-9530/0-3861/6-17, №Ч-9540/0-3860/6-17 та від 19 вересня 2017 року №Ч-9544/0-7923/6-17 підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі №К/9901/1242/17.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що відповідач при розгляді клопотань позивачів повинен був застосовувати законодавство, діюче на момент звернення позивачів до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, а не на момент прийняття рішення та надання відповіді.

Відтак, посилання ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області у відмовах, викладених листами, на постанову Кабінету Міністрів України "Про деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" від 07.06.2017 року № 413, як на підставу для відмови позивачам у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою є безпідставними, оскільки вказана постанова набрала чинності 17.06.2017 року (опублікування "Урядовий кур'єр" 2017, №111 від 17.06.2017 р.), тобто після звернення позивачів з клопотаннями про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою.

Такий спосіб застосування відповідачем положень нормативно-правового акту суперечить встановленим нормам законодавства, оскільки згідно рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 року (справа № 1-7/99) за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, правові відносини між позивачами та відповідачем щодо отримання дозволів на розроблення проектів землеустрою виникли до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року №413, а тому до даних правовідносин вказана постанова застосовуватися не може.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України №413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" не встановлено заборону надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати інші ніж у переліку земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації.

Більше того, цією постановою лише затверджено Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними. Затверджена Стратегія не встановлює нових норм права, а лише вказує на певні можливі напрямки удосконалення управління землями. Пунктом 3 названої Постанови зокрема доручено Міністерству аграрної політики та продовольства разом з Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру розробити та внести на розгляд Кабінету Міністрів України у двомісячний строк проект постанови Кабінету Міністрів України щодо внесення змін до Типового договору оренди землі; у шестимісячний строк проекти відповідних нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію Стратегії, затвердженої цією постановою.

Таким чином, порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, зокрема, порядок одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, врегульовано безпосередньо Земельним кодексом України, і зміни до нього, у зв'язку із затвердженням вказаної Стратегії, не вносились.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою задоволенню не підлягають, оскільки адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки його дій та рішень, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зобов'язання відповідача повторно розглянути подані позивачами клопотання з прийняттям рішень про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою зазначеної площі або про мотивовану відмову з дотриманням вимог Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 17 квітня 2018 року.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Гонтарук В. М. Граб Л.С.