Постанова № 73467413, 12.04.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 681/970/17

Провадження № 22-ц/792/39/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Купельського А.В., Спірідонової Т.В.,

секретаря: Лапка Ю.В., Медведчук Н.Д.,

за участю: сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 22 серпня 2017 року (суддя - Горгулько Н.А.) за позовом комунального підприємства Полонської міської ради «Благоустрій» до ОСОБА_4 про стягнення боргу за комунальні послуги,-

в с т а н о в и в :

В липні 2017 року КП «Благоустрій» звернулось до суду із позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_4 на свою користь заборгованість по оплаті послуг з вивезення побутових відходів у сумі 780 грн. та судовий збір в розмірі 1600 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_4, є власником будинку АДРЕСА_1 та отримує послуги з вивезення побутових відходів. Однак, протягом тривалого періоду, а саме з 01.05.2015 року по 30.06.2017 року, не виконує своїх зобов'язань по оплаті. Таким чином, станом на 01.07.2017 року заборгованість за надані послуги з вивезення побутових відходів становить 780 грн.

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 22 серпня 2017 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_4 на користь КП «Благоустрій» заборгованість по оплаті за надання послуг з вивезення побутових відходів в сумі 780 грн. та 1600 грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що договір про надання послуг з вивезення побутових відходів не підписувала, а в отриманні зазначених послуг потреби ніколи не мала, та не має, оскільки проживає у власному приватному будинку, розташованому на земельній ділянці 0,15 га, де достатньо місця для ________________

Головуючий у першій інстанції: Горгулько Н.А. Категорія: 24

Доповідач: Янчук Т.О.

складування будь-яких відходів, які можливо використати в подальшому у вигляді органічних добрив або матеріалів для пічного обігріву будинку.

Вказує на те, що позивачем не надано суду жодного акту прийому-передачі виконаних робіт із надання послуг зазначених в договорі № 2675 від 01 травня 2015 року, окрім представлених маршрутних листів на вивіз ТПВ із зазначенням певного періоду, але відсутністю будь-якого підпису отримувача маршруту та зазначення транспортного засобу, яким можливо було надавати відповідні послуг з вивезення побутових відходів населення.

Окрім того, суд розглянув справу за її відсутності, чим позбавив можливості подавати докази по справі на підтвердження недійсності договору, підписаного від її імені іншою особою.

В судовому засіданні ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_6 підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представник КП Полонської міської ради «Благоустрій» Грохольська Н.М. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила її відхилити.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, нова редакція якого набрала чинності 15 грудня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому діючою редакцією ЦПК України.

Згідно з ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору №2675 від 01 травня 2015 року КП Полонської міської ради «Благоустрій» є виконавцем та надавав ОСОБА_4, як власнику приватного житлового будинку АДРЕСА_1 послуги з вивезення побутових відходів.

Однак, відповідач, всупереч умовам договору, оплату за надані послуги здійснювала нерегулярно, що призвело до утворення заборгованості за період з травня 2015 року по червень 2017 року у розмірі 780 грн.

Зазначені обставини підтверджуються письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як споживач комунальних послуг з вивезення побутових відходів, належним чином не виконує своїх обов'язків щодо оплати таких послуг, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача.

З таким висновком суду можна погодитись.

Згідно із ч.1 ст.13 Закону України від 24 червня 2004 р. N 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст.20 Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами Закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме графіків вивезення побутових відходів, копії маршрутних листів на вивезення побутових відходів за 2015, 2016, 2017 роки, копії подорожних листів на вантажні автомобілі на вивіз сміття з приватного сектора позивачем такі послуги надавалися, однак споживачем оплата таких послуг не проводилася.

Зважаючи на зазначене, висновки суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача заборгованості за комунальні послуги в розмірі 780 грн. є правильними та ґрунтуються на вимогах закону.

Доводи апеляційної скарги щодо недійсності договору №2675 від 1 травня 2015 року не впливають на зазначені висновки суду.

Недійсність договору №2675 від 01.05.2015 року укладеного між КП «Благоустрій» та ОСОБА_4 прямо не встановлена законом та не має жодного рішення, що набрало чинності, та яким би встановлювалась недійсність вказаного договору.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, презумпція правомірності правочину, закріплена ст.204 ЦК України, означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватись, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Не впливають на правові висновки суду також твердження апелянта, щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме те, що суд замість постановлення загального рішення зобов'язаний був постановити заочне рішення, так як відповідачка, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, не була присутньою в судовому засіданні, оскільки порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни судового рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови у позові на позивача.

Оскільки позовна заява позивача задоволена, судові витрати покладаються на відповідача.

При вирішенні справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального права, порушень норм процесуального права, які б могли привести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 22 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 квітня 2018 року.

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Т.О. Янчук