Рішення № 73466185, 05.04.2018, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 2-о/593/21/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" квітня 2018 р. Бережанський районний суд Тернопільської області

в складі:

головуючої - судді Данилів О.М.

при секретарі Паньків М.М.

за участі заявниці ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бережанах справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,-

В С Т А Н О В И В:

Заявниця звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім"єю із ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4. В обгрунтування своїх вимог посилалася на те, що встановлення зазначеного факту їй необхідно для отримання спадщини після смерті ОСОБА_2, з яким вона проживала однією сім"єю більше п"яти років.

В судовому засіданні заявниця свої вимоги підтримала, просила їх задоволити з підстав, викладених нею в заяві.

Представник заінтересованої особи Бережанської державної нотаріальної контори в судове засідання не з"явився, надіслав на адресу суду заяву, у якій просив справу розглядати у його відсутності, заперечень проти задоволення заяви немає, щодо вирішення заявлених вимог покладається на думку суду.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи окремого провадження, заслухавши пояснення заявниці, взявши до уваги письмову заяву заінтересованої особи, пояснення свідків, проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що вимоги заявниці обґрунтовані та підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно із ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Цією статтею визначено, які категорії справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, підлягають розгляду в порядку окремого провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Зокрема, згідно п.5 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до вищевказаної статті справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних органів за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови.

Відповідно до ч.2 ст. 3 СК України сім"єю є особи, які спільно проживають, пов»язані спільним побутом, мають взаємні права та обов»язки. Для визнання осіб сім»єю необхідна одночасна наявність

всіх цих ознак.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 1 січня 2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 проживав однією сім"єю із заявницею ОСОБА_1 в м. Бережанах Тернопільської області, АДРЕСА_1.

Вищевказаний факт підтверджується поясненнями самої заявниці, свідків та оглянутими у судовому засіданні письмовими доказами.

В судовому засіданні заявниця показала, що із ОСОБА_2 вона з 2006 року підтримувала дружні відносини, які згодом переросли у відносини подружжя. Вони разом як сім"я проживали у квартирі ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 в місті Бережани Тернопільської області, однак свої відносини не узаконювали у зв"язку з відсутністю такої необхідності. За час спільного проживання як подружжя ні вона, ні ОСОБА_2 у зареєстрованих шлюбах з іншими особами не перебували. ОСОБА_2 свій шлюб розірвав ще 18 квітня 1997 року, а вона - 25 серпня 2011 року. Далі заявниця пояснила, що за час спільного проживання однією сім"єю вони за спільні кошти та спільними зусиллями провели косметичний ремонт його квартири, у якій разом проживали, купували речі домашнього вжитку, так як планували проживати разом. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_4, у віці 56 років, ОСОБА_2 передчасно помер. 16 січня 2018 року вона звернулася до Бережанської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, і дізналася, що поскільки свідоцтва про реєстрацію шлюбу із спадкодавцем у неї немає, бо самої реєстрації шлюбу не було, тому їй для прийняття спадщини необхідно довести факт проживання із спадкодавцем однією сім"єю без реєстрації шлюбу, бо вона, хоч проживала разом з спадкодавцем в одному помешканні, але фактично вони були зареєстрованими за різними адресами, а тому без встановлення зазначеного факту вона позбавлена права отримати спадщину після смерті спадкодавця та належним чином реалізувати свої права на спадкування належного спадкодавцю майна, що було ними придбано за час спільного проживання, тому для захисту свого порушеного права змушена звернутися до суду.

Для встановлення зазначеного факту заявниця представила суду для огляду ряд документів та просила допитати у якості свідків: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Із свідоцтва про смерть НОМЕР_1, виданого 10 січня 2018 року Бережанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, видно, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 56 років.

Оглянутий в судовому засіданні акт обстеження матеріально побутових умов проживання заявниці, складений 15 січня 2018 року комісією Бережанської міської ради, свідчить про те, що ОСОБА_1 без реєстрації проживає в м. Бережанах АДРЕСА_1, у квартирі ОСОБА_2. Зі слів сусідів у цій квартирі вона проживала із власником квартири ОСОБА_2 до його смерті, разом вели спільне господарство.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що його матір ОСОБА_1 багато років перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4. Йому відомо, що вони почали підтримувати відносини у 2006 році. Він, свідок, одружувався у 2008 році, то вони вже проживали разом на АДРЕСА_1 та вже разом як одна сім"я готувалися до його весілля. ОСОБА_2 хоч не був у зареєстрованому шлюбі із його матір"ю, однак протягом всіх цих років вони проживали разом однією сім"єю як чоловік і жінка, мали спільний бюджет. Він відносився до ОСОБА_2 як до батька. Вони все робили разом, проводили ремонт квартири, у якій ОСОБА_2 проживав із його матір"ю. Далі у своїх поясненнях свідок зазначив, що його мама спочатку працювала на склозаводі та отримувану зарплату вкладала для відновлення їх квартири. Потім, оформившись на пенсію, їздила до Польщі, і всі свої доходи вкладала у квартиру, у якій проживала разом із ОСОБА_2. Вони поміняли у квартирі дерев"яні вікна на металопластикові, змінили вхідні та міжкімнатні двері, провели до квартири воду, придбали бойлер, зробили ремонт у кухні, облицювали її керамічною плиткою, купили новий кухонний гарнітур, встановили унітаз, придбали та встановили ванну. Всі роботи він виконував разом із ОСОБА_2.За всім він звертався до ОСОБА_2, та був з ним як батько із сином. Його, свідка, діти вважали ОСОБА_2 своїм дідом і так його і кликали.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що вона 44 роки проживає на вулиці Рогатинській. Її будинок знаходиться по сусідству із будинком, у якому в даний час проживає заявниця та у якому вона проживала із покійним ОСОБА_2 протягом багатьох років. Вона погано

пам"ятає першу дружину покійного, з якою він мав двоє дітей, а от що заявниця була лише співмешканкою ОСОБА_2 вона не знала. Вона протягом багатьох років бачила їх разом, спілкувалася з ними і навіть не сподівалася, що вони не були чоловіком і дружиною, бо вони все робили разом. Разом робили ремонт свого помешкання та разом няньчили внуків. Далі свідок пояснила, що ОСОБА_2 заявницю називав своєю дружиною, а її внуки вважали його своїм дідом.

В судовому засіданні допитана у якості свідка ОСОБА_5 підтвердила, що заявниця ОСОБА_1 з 2006 року проживала на їх вулиці разом із ОСОБА_2, який помер в січні 2018 року. Вони разом робили ремонт його квартири. Їй також відомо, що вони разом влаштували у його квартирі ванну, якої раніше не було. В квартирі змінили старі дерев"яні вікна на металопластикові, поміняли вхідні двері. Вони жили як чоловік та дружина, мали спільний бюджет. Все, що заробляла заявниця, вкладала, щоб відновити квартиру, у якій спільно проживала із ОСОБА_2. У них були дуже хороші відносини. Син заявниці ОСОБА_6 вважав ОСОБА_2 за батька, а його діти мали його за діда. ОСОБА_2 хворів, тому заявниця завжди була з ним. Разом їздила з ним на обстеження, відвідувала його у лікарні.

Із врахуванням наведеного у суда не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Дані про їх заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об"єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Доказування не повинно ґрунтуватися на припущеннях. Доказами в розумінні ст.76 ЦПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень заявниці, письмової заяви представника заінтересованої особи, свідків та письмових доказів.

Відповідно до Постанови № 5 Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року " Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Як вбачається з викладеного, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявниці, а саме: встановлення факту проживання однією сім»єю дає змогу ОСОБА_1 прийняти спадщину.

Таким чином, зібрані по справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність пістав для задоволення заяви про встановлення факту проживання однією сім"єю.

В зв"язку з викладеним суд вважає, що заява є обгрунтованою, законною в зв"язку з чим підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись стст. 4, 10, 19, 76-81, 89, 90, 258-259, 264, 268, 293-294, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 задоволити.

Встановити той факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, в період з 1 січня 2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 проживала однією сім"єю в м. Бережани Тернопільської області, АДРЕСА_1 із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4,

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Бережанський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Бережанського

районного суду Тернопільської області Данилів О.М.