Вирок № 73466042, 16.04.2018, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/1105/13-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2018 року Сумський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Токаревій В.М., прокурора Слинька І.В., захисника Кругляк В.В., потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника потерпілих ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки смт. Краснопілля, Краснопільського району Сумської області, українки, громадянки України, заміжньої, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючої лікарем КУ СМКЛ № 5, мешканки: АДРЕСА_1, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачена ОСОБА_5 вчинила необережний злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, за наступних обставин.

Так, 22 вересня 2012 року близько 17.00 ОСОБА_5, керуючи автомобілем «МІТSUBISHI Outlender», реєстраційний номер НОМЕР_1, на автодорозі «Суми-Полтава-Олександрія» рухалася в напрямку м. Суми. В районі повороту на село Бездрик Сумського району ОСОБА_5 розпочала маневр обгону автомобіля «АLFА Romeo» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6 та невстановленого автомобіля марки ІЖ.

В цей час водій ОСОБА_6, не переконавшись в безпеці свого маневру, в порушення вимог пунктів 10.1 та 14.3 Правил дорожнього руху України почав виконувати обгін невстановленого автомобіля ІЖ. В цій ситуації ОСОБА_5, порушуючи вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, не прийняла негайних заходів для зменшення швидкості руху транспортного засобу аж до повної зупинки і продовжила виконання маневру обгону, що призвело до дотичного попутного зіткнення автомобілів «АLFА Romeo» та «МІТSUBISHI Outlender». Не відчувши поштовху від цього зіткнення, ОСОБА_5 продовжила рух. Внаслідок попутного зіткнення автомобіль «АLFА Romeo» виїхав в правий кювет і перекинувся, а водій автомобіля «АLFА Romeo» ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні пошкодження, від яких настала його смерть, а пасажирам вказаного автомобіля ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_3 були заподіяні легкі тілесні ушкодження.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена свою вину не визнала, пояснивши, що дійсно 22 вересня 2012 року близько 17 години, рухаючись своїм автомобілем по автошляху "Суми-Полтава" в бік міста Суми, недалеко від повороту на село Бездрик Сумського району, вона побачила, що попереду неї на невеликій швидкості рухався автомобіль «АLFА Romeo», а перед ним ще один автомобіль. Так як дорожня обстановка дозволяла їй робити обгін, вона стала виконувати цей маневр, збільшивши швидкість. Проте, саме в цей момент автомобіль «АLFА Romeo» став робити обгін автомобіля, що рухався попереду нього, зміщуючись на смугу зустрічного руху, де вона вже перебувала. Вона вимушена була виїхати на смугу зустрічного руху майже на узбіччя дороги, обігнала автомобіль «АLFА Romeo», повернулася на свою смугу руху і продовжила рух. При цьому вона не відчула, що автомобіль «АLFА Romeo» контактував з її автомобілем, можливо тому, що дорожнє покриття узбіччя дороги було таким, що її автомобіль кидало і трясло на нерівностях проїзної частини. Приїхавши до м. Суми вона виявила на своєму автомобілі механічні пошкодження і повернулася до місця обгону автомобіля «АLFА Romeo», де зрозуміла, що сталася ДТП.

Не дивлячись на зайняту обвинуваченою позицію, її вина підтверджується зібраними і дослідженими в судовому засіданні доказами.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що 22 вересня 2012 року він з іншими потерпілими знаходився в автомобілі «АLFА Romeo» під керування його сина ОСОБА_6. Перебуваючи на передньому пасажирському сидінні, він спостерігав дорожню обстановку і бачив, як ОСОБА_6, рухаючись з швидкістю близько 70 км/год, увімкнув сигнал лівого повороту та почав здійснювати обгін автомобіля, що рухався попереду. Коли вони завершили обгін, з лівої сторони їх вдарив, як потім з*ясувалося, автомобіль «МІТSUBISI Outlender», який подавав звуковий сигнал. В той момент їх автомобіль трьома колесами знаходився на своїй смузі руху, а одне заднє колесо було на зустрічній полосі. Після удару автомобіль «АLFА Romeo», де вони перебували, злетів в кювет і перекинувся. Він втратив свідомість, а коли прийшов до тями, то автомобіля «МІТSUBISI Outlender» не було, водій «Жигулів» надавав їм допомогу.

Потерпіла ОСОБА_3 суду пояснила, що 22 вересня 2012 року близько 17.00 вона знаходилась в автомобілі «АLFА Romeo» і сиділа позаду водійського сидіння. За кермом знаходився її син ОСОБА_6, який їхав з невеликою швидкістю, бо вони нікуди не поспішали. Пропустивши автомобіль, який їхав в зустрічному напрямку, ОСОБА_6 увімкнув сигнал лівого повороту і почав здійснювати маневр обгону автомобіля, який рухався попереду. Перед цим він повернув голову, впевнився, що позаду машин не було, подивився в дзеркало заднього виду і почав маневр обгону. Здійснивши обгін, вони ще не встигли повернутися на свою смугу руху, коли автомобіль під керуванням ОСОБА_5 вдарив автомобіль «АLFА Romeo», внаслідок чого автомобіль під керуванням ОСОБА_6 злетів в кювет і перекинувся.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що 22 вересня 2012 року він був на городі, а близько 17 години повертався на своєму автомобілі додому. Він бачив, як автомобіль «АLFА Romeo», що рухався зі швидкістю близько 70 км/год, почав маневр обгону, і коли вже маневр обгону майже закінчився і «АLFА Romeo» повертався на свою смугу руху, його вдарив автомобіль «МІТSUBISI Outlender», який після зіткнення продовжив рух.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що 22 вересня 2012 року вона їхала як пасажир в автомобілі, за кермом якого була ОСОБА_5 Вона сиділа позаду з 4-х річним Анатолієм. Вони почали обгін червоного автомобіля, інших автомобілів попереду не було, виконанню маневру нічого не перешкоджало. Потім червоний автомобіль, як з*ясувалося згодом, «АLFА Romeo» почав рух в їхню сторону, а їх винесло на узбіччя, машину трясло, зіткнення вона не відчула.

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що 22 вересня 2012 року ОСОБА_5 разом з його дочкою їздили в село. Йому зателефонувала його дочка і сказала, що ОСОБА_5 обганяла червоний автомобіль і відбулося зіткнення. Він поїхав їм назустріч в напрямку с. В. Сироватка, оскільки дочка була налякана. Зустрівшись з ОСОБА_5, він забрав свою дочку та поговорив з ОСОБА_5 Потім він поїхав на місце ДТП, де побачив 2-х чоловіків та машину в кюветі.

З висновку судово-автотехнічної експертизи № 237 від 28.12.2012 року вбачається, що, керуючи автомобілем «МІТSUBISI Outlender», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_5 порушила вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України (затверджених постановою КМ України від 10.10.01р. №1306, введених в дію з 1.01.02р.), у відповідності з яким у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди. Допущені ОСОБА_5, порушення пункту 12.3 ПДР України знаходяться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП і наслідками, що настали. Водій автомобіля ОСОБА_5 мала технічну можливість попередити виникнення дорожньо-транспортної пригоди (ар.с. 228-234 кр. провадження № 12012200260000065).

Згідно висновку транспортно-трасологічної експертизи № 158 від 14.11.2012 р. в момент первинного контакту кут взаємного розташування між повздовжніми вісями транспортних засобів складав близько 15-35 град., розгорнутий ліворуч відносно напрямку руху автомобіля «МІТSUBISI Outlender» д.н. НОМЕР_1. Місце зіткнення транспортних засобів розташоване на середині проїзної частини в районі початку слідів автомобіля «АLFА Romeo», зафіксованих при огляді місця події, що підтверджує пояснення сторін про місце зіткнення автомобілів (ар.с. 202-216 кр. провадження № 12012200260000065).

Згідно висновку комплексної додаткової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 43/44 від 19.02.2015 р. в момент дорожньо-транспортної пригоди 22.09.2012 року мало місце попутне, дотичне зіткнення транспортних засобів, як зазначено у висновках транспортно-трасологічної експертизи № 158 від 14.11.2012 р. (ар.с. 70-77 т. 2, провадження № 1-кп/587/3/15).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 844 від 28.10.2012 року смерть водія автомобіля «АLFА Romeo» ОСОБА_6 настала внаслідок закритої тупої травми живота, що супроводжувалась розривом печінки та ускладненим гострим малокрів*ям. Зазначені тілесні ушкодження виникли в результаті дії тупих предметів незадовго до моменту настання смерті і знаходяться в прямому причинному зв*язку з настанням смерті. (ар.с. 196, кр. провадження № 12012200260000065).

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 1546 від 26.10.2012 року внаслідок ДТП пасажир автомобіля «АLFА Romeo» ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді «садна лівої гомілки в нижній третині», які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження (ар. с. 187, кр. провадження № 12012200260000065).

Згідно висновку судово-медичної експертизи №1548 від 26.10.2012 року внаслідок ДТП пасажир автомобіля «АLFА Romeo» ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді «крововиливу в області лівої лопатки та крововиливу в області правого та лівого колінних суглобів по внутрішній поверхні», які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження (ар.с. 189, кр. провадження № 12012200260000065).

Згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи № 1810 від 15.12.2012 року внаслідок ДТП пасажир автомобіля «АLFА Romeo» ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді «забою лівого плечового та колінного суглобу та садна лівого колінного суглобу», які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження (а.с. 193, кр. провадження № 12012200260000065).

З висновку комплексної судово-автотехнічної експертизи та експертизи технічного стану транспортного засобу №360/361 від 25.03.2013 року вбачається, що в даній дорожній ситуації водій автомобіля ОСОБА_5 повинна була діяти відповідно до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху і мала технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «АLFА Romeo» шляхом виконання вимог п.12.3 Правил дорожнього руху. В даній дорожній ситуації водій автомобіля «АLFА Romeo» ОСОБА_6 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1,14.2 Правил дорожнього руху. Порушення водієм ОСОБА_6 вимог п.п. 10.1,14.2 Правил дорожнього руху з технічної точки зору знаходяться в прямому причинному зв*язку з ДТП. Аварійна ситуація була створена діями водія ОСОБА_6, які полягали в зміні напрямку руху шляхом виїзду на зустрічну смугу руху, по які рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_5, а ОСОБА_5 повинна була реагувати на ці дії у відповідності до вимог п.12.3 ПДР України (ар.с. 194-205 т. 1, провадження № 1-кп/587/3/15).

Вина ОСОБА_5 також підтверджується протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди з схемою до протоколу ( ар.с. 12 кримінального провадження № 12012200260000065), протоколом відтворення обстановки та обставин події від 19 листопада 2012 року за участю ОСОБА_7, ( ар.с. 72-75 кримінального провадження № 12012200260000065), протоколом відтворення обстановки та обставин події від 19 листопада 2012 року за участю ОСОБА_2 ( ар.с. 90-93 кримінального провадження № 12012200260000065), протоколом відтворення обстановки та обставин події від 13 листопада 2012 року за участю ОСОБА_5 ( ар.с. 141- 144 кримінального провадження № 12012200260000065).

В судовому засіданні захисник обвинуваченої Кругляк В.В. послався на положення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті». У пункті 7 цієї постанови роз'яснено, що у випадках, коли передбачені статтею 286 КК суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома або більше водіями транспортних засобів, суди повинні з'ясовувати характер порушень, які допустив кожен із них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. При цьому треба мати на увазі, що за певних умов виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, котра керувала транспортним засобом.

Оскільки, на думку захисника, аварійна ситуація була створена саме водієм автомобіля «АLFА Romeo», захисник вважав, що в діях ОСОБА_5 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Разом з тим, не дивлячись на те, що в діях водія автомобіля «АLFА Romeo» також є порушення вимог Правил дорожнього руху, це не виключає кримінальну відповідальність ОСОБА_5, вина якої підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а наявність в діях водія автомобіля «АLFА Romeo» ОСОБА_6 порушень Правил дорожнього руху, які також знаходяться в прямому причинному зв*язку з ДТП, може бути врахована як пом*якшуюча відповідальність обвинуваченої обставина.

Проведена за клопотання захисту додаткова комплексна фотоскопічна та автотехнічна експертиза ( т. 4 ар. с. 233-239) також не свідчить про відсутність в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки вона містить загальні положення щодо визначення моменту небезпеки для водія ОСОБА_5, а висновки, до яких прийшли експерти, надані з тим чи іншим ступенем вірогідності та припущень і не спростовують інші досліджені в судовому засіданні докази.

Висновок експертів за результатами проведення комплексної фототехнічної та автотехнічної експертизи за №5946/14-35/5947/14-52 від 31.10.2014 року не може свідчити ані про наявність вини ОСОБА_5, ані про відсутність такої вини, оскільки його зміст містить в собі припущення та ствердження вини кожного учасника ДТП за наявності певних умов, які суд не може встановити у судовому засіданні.

Органами досудового розслідування ОСОБА_5 звинувачується в тому, що після зіткнення автомобіля під її керуванням з автомобілем «АLFА Romeo» залишила без допомоги ОСОБА_6, який перебував у небезпечному для життя стані і був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану.

На думку органів досудового розслідування такі дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч.1 ст.135 КК України, тобто як завідоме залишення без допомоги особи, яка перебувала в небезпечному для життя стані і була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, коли вона поставила потерпілого в небезпечний для життя стан.

Разом з тим, суд вважає, що вина ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 135 КК України в судовому засіданні свого підтвердження не знайшла.

Об'єктивна сторона залишення в небезпеці характеризується двома видами злочинної бездіяльності: 1) бездіяльність-невтручання, що полягає у невиконанні особою обов'язку щодо надання необхідної допомоги потерпілому, який перебуває у небезпечному для життя стані й позбавлений можливості вжити заходів для самозбереження, коли небезпека виникла незалежно від суб'єкта цього злочину; 2) змішана бездіяльність - бездіяльність щодо надання допомоги потерпілому особою, яка сама поставила його в небезпечний для життя стан.

За змістом статті 135 КК України, поставлення в небезпеку виступає як основа для виникнення спеціального обов'язку надати допомогу особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Іншими словами, саме поставлення в небезпеку знаходиться за межами вказаного злочину та за певних умов містить окремий склад злочину.

Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого статтею 135 КК, завжди характеризується прямим умислом щодо самого діяння. Що стосується наслідків, ставлення суб'єкта злочину до них завжди характеризується необережністю (злочинною недбалістю чи злочинною самовпевненістю).

Вольовий момент вчинення злочину, передбаченого статтею 135 КК, полягає у небажанні суб'єкта злочину надати допомогу безпорадній особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Мотиви вчинення цього злочину можуть бути різними (прагнення уникнути кримінальної відповідальності, небажання обтяжувати себе, байдуже ставлення до долі іншої людини, егоїзм, небажання допомогти через брак часу, неприязнь до потерпілого, легкодухість, ревнощі, помста тощо), але на кваліфікацію вони не впливають.

Поняття «завідомість» означає усвідомлення особою, яка чинить будь-яке діяння, певних фактів чи обставин, які випливають зі змісту кримінально-правової заборони залишення в небезпеці, та є ознакою, яка характеризує інтелектуальний момент умислу. В діях особи наявний склад злочину лише тоді, коли вона достовірно знала про небезпеку, що загрожує потерпілому, і про те, що вказана небезпека загрожує життю останнього. Тільки неусвідомлення особою небезпечного для життя стану безпорадної особи виключає кримінальну відповідальність за залишення в небезпеці.

Отже, відповідно до змісту диспозиції статті 135 КК суб'єкт цього злочину має усвідомлювати: а) небезпечний для життя стан потерпілого; б) безпорадність особи, про яку даний суб'єкт повинен був піклуватися або яку поставив в небезпечний для життя стан; в) загроза життю виникла внаслідок поставлення його в небезпечний для життя стан суб'єктом злочину чи внаслідок подій або явищ, не пов'язаних з поведінкою винного; г) суб'єкт злочину має можливість надати необхідну потерпілому допомогу.

Сама ОСОБА_5 свою вину за ч.1 ст. 135 КК України не визнала і пояснила, що внаслідок порушення Правил дорожнього руху водієм автомобіля «АLFА Romeo» вона діяла в екстремальній ситуації і, завершивши маневр обгону, рухаючись частково по узбіччю зустрічної смуги руху, не відчула контактування автомобілів один з одним, продовжила рух автомобіля на швидкості близько 90км/год і після обгону не бачила, як автомобіль «АLFА Romeo» з*їхав в кювет. Приїхавши в м. Суми, вона виявила пошкодження правої задньої частини свого автомобіля, після чого одразу сповістила про це органи поліції і повернулася на місце обгону автомобіля «АLFА Romeo».

Пояснення ОСОБА_5 в цій частині є логічними, послідовними, узгоджуються з матеріалами справи і підтверджуються іншими зібраними по справі доказами.

В судовому засіданні потерпілі та представник ОСОБА_4 послалися на те, що в разі своєчасного надання медичної допомоги ОСОБА_6, можна було врятувати його життя, чого ОСОБА_5, будучи лікарем, не зробила, умисно залишивши постраждалого у небезпечному для життя становищі.

Разом з тим, з висновку судово-медичної експертизи №844 від 28 жовтня 2012 року вбачається, що не можна виключити можливість збереження життя потерпілого при наданні йому своєчасної кваліфікованої медичної допомоги. Однак, враховуючи характер ушкоджень печінки, шанси виживання потерпілого навіть при наданні вказаного виду медичної допомоги були мінімальні ( ар.с. 196 кримінального провадження № 12012200260000065).

З висновку комісійної судово-медичної експертизи від 23 січня 2013 року вбачається, що за наявності у ОСОБА_6 множинних розривів печінки, які спричинили масивну кровотечу, малоймовірно, що навіть при наданні йому своєчасної кваліфікованої медичної допомоги в лікувальному закладі смерті можна було б уникнути( ар.с.198-200 кримінального провадження № 12012200260000065).

З висновку комплексної додаткової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 43/44 від 19.02.2015 р. вбачається,ю що в момент дорожньо-транспортної пригоди 22.09.2012 року мало місце попутне, дотичне зіткнення транспортних засобів (ар.с. 70-77 т. 2, провадження № 1-кп/587/3/15). При цьому, відповідаючи на питання чи могла обвинувачена не помітити такого характеру зіткнення експерти відзначили, що відповідь на зазначене запитання можуть мати декілька варіантів, які не відносяться до компетенції експертів-автотехніків, а тому надати відповідь на це запитання не уявляється за можливе.

Отже, досліджені в судовому засіданні докази, а також послідовність дій ОСОБА_5 після ДТП свідчать про те, що ОСОБА_12, рухаючись по узбіччю дороги, яке за станом покриття не призначено для руху транспортних засобів, могла і не помітити такого характеру контактування автомобілів, як попутне, дотичне зіткнення транспортних засобів; об*єктивних доказів, які б спростовували позицію обвинуваченої суду не надано; будь-яких доказів того, що ОСОБА_5 умисно залишила без допомоги постраждалого не добуто.

За таких обставин суд вважає, що за ч.1 ст.135 КК України ОСОБА_5 необхідно виправдати за відсутністю в її діях складу цього злочину.

Дії обвинуваченої суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки вона, керуючи транспортним засобом, порушила п. 12.3 Правил дорожнього руху України, що потягло настання смерті ОСОБА_6

При призначенні покарання суд враховує обставини справи, характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу обвинуваченої яка займається суспільно-корисною працею, виключно позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, пом*якшуючі відповідальність обставини - раніше не судима, розкаялася у скоєному, добровільно відшкодувала завдану моральну шкоду в розмірі 60000 гривень та матеріальну шкоду в розмірі 16000 гривень.

Обставин, що обтяжували б покарання обвинуваченої судом не встановлено.

Як пом*якшуючу відповідальність обставину суд враховує і неправомірну поведінку самого потерпілого ОСОБА_6, який також, керуючи автомобілем «АLFА Romeo», порушив п. 10.1., 14.2 Правил дорожнього руху, які також знаходяться в прямому причинному зв*язку з дорожньо - транспортною пригодою і наслідками, що настали. При цьому водій автомобіля «АLFА Romeo» ОСОБА_13 мав технічну можливість попередити виникнення дорожньо-траснпортної пригоди, що підтверджується висновком судово-автотехнічної експертизи № 237 від 28.12.2012 року (ар. с. 228-234 кр. провадження № 12012200260000065).

З врахуванням зазначених пом*якшуючих відповідальність обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливе без її ізоляції від суспільства, а тому вважає за необхідне призначити покарання з застосуванням статті 75 КК України і з застосуванням додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

У справі заявлений цивільний позов представником потерпілих, в якому він просить стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілих матеріальну шкоду у розмірі 13121,31 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 8000 грн., моральну шкоду у розмірі 300000 грн.

Також у своєму позові представник просить стягнути з ПАТ "ХДІ страхування" на користь потерпілих страхову виплату у розмірі 9923,00 грн.

З врахуванням ступеню вини кожного водія, суд вважає, що ступінь вини ОСОБА_6 у завданні шкоди становить 70%, а обвинуваченої ОСОБА_5 - 30%.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

На підставі вищевикладеного, враховуючи добровільну сплату в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 60000 грн. та вини обвинуваченої - 30%, слід вважати, що ОСОБА_5 в повному обсязі відшкодувала моральну шкоду потерпілим при 100% відсотковому розмірі в 200000 грн.

Стосовно матеріальних збитків, що були спричинені автомобілю «АLFА Romeo», то ці збитки були визначені висновком експерта НДЕКЦ УМВС України в Сумській області №140 від 29 січня 2013 року, згідно якого вартість автомобіля на момент аварії складала 13121,31 грн., а вартість відновлюваного ремонту майже в два рази перевищує вартість автомобіля після аварії. Отже, розмір завданого матеріального збитку дорівнює вартості автомобіля на момент аварії і складає 13121,31 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, виходячи з того, що суд встановлює ступінь вини потерпілого ОСОБА_6 - 70%, а обвинуваченої ОСОБА_5 30 %, з обвинуваченої на користь потерпілих необхідно стягнути 30 % вказаної вище суми шкоди, а саме 3936,4 грн. ( при 100% відсотковому розмірі 13121,31), тобто по 1312,14 грн. кожному ( 3936,4 : 3 = 1312,14).

Відповідно до ст.1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Під час судового засідання встановлено, що потерпілими було здійснено витрати щодо виготовлення пам'ятнику для ОСОБА_6 вартістю 7223,00 грн. та огорожі на могилу вартістю 2700 грн. Дані витрати підтверджуються договором підряду №67/2 від 10.06.2014 року та квитанціями про оплату цього договору, а також договір про надання послуг від 01.09.2014 року.

Зазначені витрати повинна відшкодувати страхова компанія ПАТ "ХДІ страхування", оскільки під час дії Договору страхування, а саме 22 вересня 2012 року стався страховий випадок, який передбачений договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/1002239, отже циваільно-правову відповідальність у визначених межах має нести страхова компанія.

В частині відшкодування витрат на надання правової допомоги необхідно відмовити, оскільки представниками потерпілої сторони не надано жодних доказів, про те що потерпілими сплачувались кошти за надання такої допомоги.

Витрати на проведення експертиз підлягають стягненню з обвинуваченої.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

П Р И Г О В О Р И В :

ОСОБА_5 визнати винною за ч. 2 ст. 286 КК України і призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 ( три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2(два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, а додаткове покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами виконувати самостійно.

ОСОБА_5 виправдати за ч. 1 ст. 135 КК України в зв'язку з відсутністю в її діях складу цього злочину.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 1312 гривень 14 копійок завданої шкоди.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 1312 гривень 14 копійок завданої шкоди.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 1312 гривень 14 копійок завданої шкоди.

Стягнути з ПАТ "ХДІ страхування" на користь ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3 9923 гривні витрат, пов*язаних з виготовленням пам'ятника для ОСОБА_6 та огорожі на могилу.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави (рахунок: 31114115700355, код бюджетної класифікації: 24060300, одержувач: УК у Сумському р/Сумський р/24060300, банк: ГУ ДКСУ у Сумській області, МФО: 837013, код банку: 37970621, назва податку: інші надходження) - 5216 (три тисячі триста сімдесят одну) грн. 50 копійок за проведення транспортно-трасологічної експертизи № 158 від 14.11.2012 р., судово-автотехнічної експертизи № 237 від 28.12.2012 р., комплексної додаткової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 43/44 від 19.02.2015 р.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави - 10360 (десять тисяч триста шістдесят) грн. за проведення комплексної фототехнічної та автотехнічної експертизи №5946/14-35/5947/14-52 від 31.10.2014 року (експертизу проводив Київський науково-дослідний інститут судових експертиз, м. Київ, вул. Смоленська, 6).

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Сумської області через Сумський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя