Постанова № 73465353, 11.04.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1426/18

Номер справи місцевого суду: 500/2280/15-ц

Головуючий у першій інстанції Грубіян Л. І.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Таварткіладзе О.М.

суддів: Заїкіна А.П., Ващенко Л.Г.

при секретарі: Томашевській К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 березня 2017 року по цивільній справі за позовом ТОВ «Авто Просто» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ТОВ « Авто Просто», треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненим, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ТОВ « Авто Просто», треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року ТОВ «Авто Просто» звернулося до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу, яким просив стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на свою користь заборгованість за угодою № 308512 від 30.10.2009 року в розмірі 337 616 грн.80 коп. та понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 3376 грн.16 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 жовтня 2009 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено Угоду № 308512 із додатками № 1 та № 2 до неї, які є невід'ємними частинами Угоди. Дана Угода укладена в рамках створеної позивачем в Україні системи надання послуг з придбання автомобілів «Авто Так». Дана система продажу полягає у створенні групи покупців, які бажають придбати товар високої вартості і які стають учасниками системи. Система встановлює відповідні механізми, які забезпечують придбання кожним учасником автомобіля шляхом сплати його вартості та вартості послуг невеликими щомісячними внесками протягом декількох років.

Згідно угоди № 308512 від 30.10.2009 року відповідач мав намір придбати автомобіль КІА Sportage MID за ціною 175 130 грн. Згідно Акту вибору автомобіля від 01.03.2010 року відповідач ОСОБА_2 скористався своїм правом, передбаченим ст. 7 Додатку № 2 до Угоди та обрав інший автомобіль, а саме КІА Magentis. 22.03.2010 року ОСОБА_2 отримав автомобіль КІА Magentis та зареєстрував його на своє ім'я. На момент отримання вказаного автомобіля його ціна становила 188600.00 грн. Відповідач ОСОБА_2 в свою чергу, зобов'язався оплатити 100% вартість автомобіля та вартість наданих йому послуг шляхом сплати 120 щомісячних повних внесків ( ст. 5 Угоди № 308512).

16.03.2010 року між позивачем та ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладено договір поруки, за яким він зобов'язався відповідати як боржник перед кредитором у разі невиконання зобов'язань ОСОБА_2 за угодою № 308512 від 30.10.2009 року(т.1а/с11).

Протягом листопада 2009 - червня 2014 року ОСОБА_2, хоча із порушенням строків, сплачував щомісячно внески, визначені угодою. З липня 2014 року припинив їх сплату. На неодноразові письмові звернення відповідачі не реагують та не погашають наявну заборгованість. У зв'язку з цим ТОВ «Авто Просто» звернулось до суду за захистом своїх прав.

12.10.2015 року відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом, яким просить визнати договір поруки припиненим посилаючись на те, що 16.03.2010 року між ТОВ « Авто Просто» та ним укладено договір поруки, за яким він зобов'язався відповідати як боржник перед кредитором у разі невиконання зобов'язань ОСОБА_2 за угодою № 308512 від 30.10.2009 р. ОСОБА_2 перестав виконувати зобов'язання в зв'язку з чим Кредитор направив йому платіжну вимогу № 308512/п в якої вимагає сплатити достроково всі несплачені внески, не пізніше 09.08.2014 року згідно з графіком внесків в сумі 185501,91 грн. Кредитор скористався своїм правом передбаченим Угодою № 308512 від 30.10.2009 року та змінив строк виконання основного зобов'язання, встановивши кінцеву дату виконання зобов'язань в повному обсязі - 09.08.2014 року, відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України вимоги до поручителів повинні буди заявлені в межах шести місяців від дня настання цього строку. В строк до 09.08.2014 року Боржник та Поручителі борг не сплатили, тому у Кредитора виникло право пред'явлення вимоги до позивача про виконання порушеного зобов'язання щодо повернення кредиту, починаючи з 10 серпня 2014 року, протягом 6 наступних місяців до 10.02.2015 року. Однак Кредитор вимог до нього протягом шести місяців не пред'явив тому вважає поруку припиненою, а вимоги ТОВ «Авто Просто» про виконання обов'язків поручителя не підлягаючими задоволенню.

09.11.2015 року відповідач ОСОБА_4 також звернувся до суду з зустрічним позовом, яким просить визнати договір поруки припиненим посилаючись на те, що 16.03.2010 року між ТОВ «Авто Просто» та ним укладено договір поруки, за яким він зобов'язався відповідати як боржник перед кредитором у разі невиконання зобов'язань ОСОБА_2 за угодою № 308512 від 30.10.2009 р. ОСОБА_2 перестав виконувати зобов'язання в зв'язку з чим Кредитор направив йому платіжну вимогу № 308512/п в якої вимагає сплатити достроково всі несплачені внески, не пізніше 09.08.2014 року згідно з графіком внесків в сумі 185501,91 грн. Кредитор скористався своїм правом передбаченим Угодою № 308512 від 30.10.2009 року та змінив строк виконання основного зобов'язання, встановивши кінцеву дату виконання зобов'язань в повному обсязі - 09.08.2014 року, відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України вимоги до поручителів повинні буди заявлені в межах шести місяців від дня настання цього строку. В строк до 09.08.2014 року Боржник та Поручителі борг не сплатили, тому у Кредитора виникло право пред'явлення вимоги до позивача про виконання порушеного зобов'язання щодо повернення кредиту, починаючи з 10 серпня 2014 року, протягом 6 наступних місяців до 10.02.2015 року. Однак Кредитор вимог до нього протягом шести місяців не пред'явив тому вважає поруку припиненою, а вимоги ТОВ «Авто Просто» про виконання обов'язків поручителя не підлягаючими задоволенню.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 березня 2017 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу - задоволено.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» суму заборгованості за угодою № 308512 в розмірі 337616 гривень 80 копійок.

Вирішено питання стосовно судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про визнання договору поруки припиненим - відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про визнання договору поруки припиненим - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального і процесуального права.

Тобто рішення суду першої інстанції ОСОБА_2 фактично оскаржено лише в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Авто Просто». В іншій частині рішення суду апелянтом не оскаржено і в апеляційному порядку не переглядається.

Ухвалами апеляційного суду Одеської області апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області в частині відмови у задоволенні зустрічних позовів про визнання договорів поруки припиненими визнані неподаними та повернуті ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;

3) не відповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Рішення суду першої інстанції усім зазначеним вище вимогам у повній мірі не відповідає.

Будучи належним чином повідомленим про розгляд справи в суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_2 який подав апеляційну скаргу, в судове засідання не з'явився, про причини не явки суду у встановленому порядку з наданням підтверджуючих документів не повідомив.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився. Як вбачається з поверненого судового повідомлення, за адресою реєстрації не проживає. Про зміну адреси ОСОБА_4 апеляційному суду не повідомив і тому в розумінні ч. 8 ст. 128 ЦПК України ввжається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи в апеляційному порядку.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився. Згідно з представленим представником позивача повідомленням підприємства «Нова пошта» вбачається, що судова повістка, яку представник позивача за його згодою отримав в апеляційному суді для відправлення відповідачу ОСОБА_3, доставлена до дверей адресата за адресою, вказаною в позові, яка збігається з адресою реєстрації ОСОБА_3, що за прийнятою формою доставки повідомлень в підприємстві «Нова пошта» є врученням кореспонденції. Слід також вказати, що судом апеляційної інстанції на протязі одного року здійснювалися неодноразові спроби повідомити ОСОБА_3 про апеляційний розгляд справи, в тому числі повідомити про необхідність усунення недоліків за поданою ним апеляційною скаргою на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 березня 2017 року в частині відмови у задоволенні його зустрічного позову. Проте кожного разу повідомлення поверталося до суду за перебігом терміну зберігання, що має всі ознаки недобросовісного зловживання учасником справи своїми процесуальними правами та нехтуванням процесуальними обов'язками, що призводить до тяганини.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Задовольняючи позов, стягуючи солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_9 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «Авто Просто» заборгованість за угодою № 308512 в розмірі 337616 гривень 80 копійок, суд першої інстанції виходив з його обгрунтованості та доведеності. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, стягуючи солідарно з відповідачів на користь позивача судовий збір у повному розмірі, що сплачений позивачем при поданні позову до суду, суд першої інстнації виходив з вимог закону щодо пропорційності розміру стягнення судових витрат обсягу задоволення позовних вимог.

Проте повністю погодитися з усіма такими висновками суду першої інстанції, судова колегія не може.

Судом встановлено, що:

- 30.10.2009 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Авто Просто» укладено угоду № 308512 (т. 1 а. с. 6).

Згідно ст. 1,2 вказаної Угоди її предметом є надання учаснику послуг системи Авто Так, спрямованих на придбання автомобіля. Угода укладається шляхом підписання сторонами угоди, додатків № 1 та №2, які є невід'ємними частинами угоди. Авто Просто є товариством, що надає послуги, предметом яких є придбання автомобілів учасниками через систему придбання в групах Авто Так. Авто Просто гарантує надання учаснику права на отримання автомобіля за умови виконання учасником всіх зобов'язань, передбачених Угодою.

Статтею 3 Угоди визначено обов'язки ТОВ «Авто Просто», а ст. 4 - права учасника, а саме право приймати участь в Асигнаційних актах, організованих Авто Просто; право вибору моделі або марки автомобіля згідно з можливостями постачальника; право сплачувати авансові внески відповідно до положень угоди; право розірвати угоду до моменту отримання автомобіля; право отримання інформації щодо функціонування групи, до якої належить учасник.

Відповідно до ст. 5 вказаної угоди учасник зобов'язується сплатити: вступний внесок при укладанні угоди; плату за право на отримання автомобіля при наданні такого права; щомісячно сплачувати повні внески; сплачувати внески зі страхування автомобіля після отримання автомобіля; отримати автомобіль за умови виконання зобов'язань, визначених угодою; підписати двосторонній акт, що свідчить про виконання зобов'язань за угодою, тощо.

Угода набирає чинності з моменту її підписання обома сторонами і діє до моменту виконання обома сторонами всіх зобов'язань, передбачених угодою (ст. 7 угоди).

- З Додатку № 1 до угоди № 308512, підписаного ОСОБА_2 вбачається, що він є 129 учасником у групі № 1016, ним обрано автомобіль КІА Sportage MID за ціною 175 130 грн. вступний внесок становить 3% + ПДВ = 6304,68 грн., щомісячний цілий чистий внесок становить 0,8333%, щомісячний внесок в оплату послуг становить 0,38% + ПДВ, плата за право на отримання автомобіля становить 3% + ПДВ (т. 1 а. с. 7).

- Додатком № 2 до угоди № 0321100 сторонами погоджено правила функціонування системи придбання в групах Авто Так (а.с. 8-10). Розділом І цього додатку визначено терміни та їх зміст, що використовуються в угоді.

Згідно п.1.2 Додатку № 2 учасник уповноважує Авто Просто на організацію та адміністрування системи.

Пунктом 2.1 та 2.2. визначено, що поточна ціна автомобіля є критерієм для розрахунку розміру складових повних внесків та інших платежів, передбачених угодою, протягом всього строку існування групи, та повідомляється Авто Просто виробником та/або імпортером та/або дистриб'ютором. Поточна ціна автомобіля, зазначена в Додатку № 1 до Угоди - остання поточна ціна автомобіля, повідомлена Авто Просто виробником та/або імпортером та/або дистриб'ютором, на день укладення угоди.

Відповідно до п.2.3, 2.4 Додатку № 2 учасник зобов'язаний повністю сплатити повні внески згідно графіку внесків. Учасник зобов'язаний сплачувати повний внесок протягом перших 15 календарних днів місяця. Авто Просто щомісяця надсилає рахунки на сплату за адресою, вказаною учасником в угоді. Неотримання рахунку на сплату за вказаною в угоді адресою не звільняє учасника від обов'язку вчасно сплачувати внески на банківський рахунок Авто Просто. Авто Просто надає послуги з адміністрування системи до моменту завершення графіка внесків групи, до якої включено угоду.

Пунктом 4.1 визначено, що кожен учасник, який належним чином виконує свої зобов'язання за угодою, отримує автомобіль через механізм надання права на отримання автомобіля, передбачені в угоді.

На асигнаційному акті від 26.02.210 року ОСОБА_2 було надано його право на отримання автомобіля.

Статтею 7 Додатку № 2 до Угоди визначено порядок вибору учасником моделі автомобіля. Так, п. 7.1 визначено, що учасник, якому вже надано право на отримання автомобіля, має право звернутися з проханням надати будь-яку марку та/або модель, що відрізняється від марки та/або моделі автомобіля, зазначеної в Додатку № 1, із модельного ряду, запропонованого постачальником для системи Авто Так.

Відповідно до п. 7.3 вищевказаного додатку, якщо обрана учасником марка та/або модель коштує дешевше, ніж модель автомобіля, зазначена в додатку № 1 до Угоди, учасник може зробити вибір із наступного: зарахувати різницю між цінами автомобілів для послідовного скасування несплачених повних внесків, які передбачені графіком внесків цього учасника, у зворотному порядку, починаючи з останнього повного внеску. В подальшому такий учасник повинен сплачувати майбутні повні внески відповідно до поточної ціни автомобіля, вказаного в Додатку № 1 до Угоди. Якщо зарахування різниці скасує сплату всіх повних внесків учасника, і залишиться грошове сальдо на користь учасника, Авто Просто зобов'язується повернути учаснику таке сальдо протягом 30 банківських днів від дати надання ним банківських реквізитів для перерахування цієї суми. 2) зарахувати різницю між цінами автомобілів, розподіливши її на всі наступні несплачені повні внески з метою пропорційного зменшення розміру повних внесків, які залишаються до завершення графіку внесків.

- відповідач ОСОБА_2 скористався своїм правом, визначеним ст. 7 Додатку № 2 до Угоди внаслідок чого 01.03.2010 року між ним та ТОВ «Авто Просто» підписано акт вибору автомобіля, а саме, замість автомобіля КІА Sportage MID обрано автомобіль КІА Magentis який він зареєстрував на своє ім'я у РЕВ-1 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САА 444056. (т. 1 а. с. 12, 15).

Відповідно до п.8.2.1.4 Додатку № 2 до угоди № 308512 гарантії повинні забезпечити належне функціонування системи та придбання автомобіля всіма учасниками. Учасник, який одержав право на отримання автомобіля, повинен надати визначені Авто Просто засоби забезпечення своїх зобов'язань щодо повної оплати платежів, передбачених угодою. Ці гарантії повинні забезпечувати товариству сплату учасником системи усіх заборгованих несплачених за угодою внесків. На розсуд Авто Просто, такими гарантіями мають бути : договір застави автомобіля; порука одного або двох поручителів, платоспроможність яких підтверджена; банківська гарантія, тощо.

- 16 березня 2010 року між ТОВ «Авто Просто» (кредитор) та ОСОБА_3, ОСОБА_4 (поручителі) підписано договір поруки строк дії якого встановлений до 31 жовтня 2022 року, за яким поручителі зобов'язалися відповідати перед кредитором в повному обсязі за виконання ОСОБА_2 зобов'язань, що виникли на підставі угоди № 308512 від 30.10.2009 року, як солідарні боржники. На момент укладення договору поруки поручителі ознайомились зі змістом, про що свідчать їхні підписи. Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за № 653 (т. 1 а. с. 11).

- відповідач ОСОБА_2 внаслідок виконання ним прийнятих на себе зобов'язань за угодою № 308512 від 30.10.2009 року, 22.03.2010 року отримав автомобіль КІА Magentis. Зокрема, за період з 24 листопада 2009 року по 27.06.2014 року ОСОБА_2 виконував взяті на себе зобов'язання та сплачував визначені угодою внески, внаслідок чого сплатив 151 245,55 грн. Наведене підтверджується розрахунком платежів (т. 1 а. с. 13-14).

На виконання умов Угоди відповідачем ОСОБА_2 було сплачено 51,5884% зі 100% в оплату Чистих внесків та 33 внески із 120-ти внесків в оплату послуг позивача. Розмір боргу відповідача ОСОБА_2 перед ТОВ «Авто Просто» за Угодою станом на квітень 2014 року складає 48,4116% від ціни автомобіля, актуальної у квітні 2014 року, та 87 внесків в оплату послуг позивача.

Проте, з липня 2014 року відповідач ОСОБА_2 за первісним позовом припинив сплачувати ТОВ «Авто Просто» обов'язкові платежі.

Як вже зазначалось, ОСОБА_2 уклав Угоду з метою придбання автомобіля КІА Sportage MID, однак в подальшому звернувся до ТОВ « Авто Просто» з заявою, у якій просив надати йому модель автомобіля, а саме - КІА Magentis, який і отримав.

Відповідно до п.9.1. ст. 9 Додатку № 2 Угоди якщо протягом терміну дії Угоди, Постачальник здійснить заміну або припинить імпортувати або виробляти, або продавати марку та/або модель автомобіля, зазначених в додатку № 1 до Угоди Авто Просто зобов'язується здійснити заміну шляхом застосування Поточної ціни нової марки та/або моделі для розрахунку складових Повного внеску для всіх учасників групи. Якщо ціна поточної марки або моделі автомобіля є щонайбільше на 10% віщою за останню відому поточну ціну автомобіля, нова поточна ціна буде дійсною для розрахунку повного внеску, який мають сплачувати всі учасники групи.

У березні 2010 року, дистриб'ютор автомобіля КІА Sportage - ТОВ « Фалькон- Авто» повідомив ТОВ « Авто Просто» про припинення виробництва автомобілів КІА Sportage.

Відповідно до положень ст. 9 додатку № 2 Угоди, з березня 2010 року позивач здійснив заміну автомобіля КІА Sportage на автомобіль КІА Carens та направив відповідний лист, в якому повідомив про застосування положень ст. 9 додатку № 2 до Угоди разом з квитанцією на сплату внеску за квітень 2010 року.

Оскільки ціна автомобіля КІА Sportage у березні 2010 року становила 168800 грн., а автомобіля КІА Carens - 177600 грн., вбачається, що вартість нової моделі не перевищувала вартість старої, тому у подальшому для розрахунків внесків використовувалась вартість автомобіля КІА Carens.

Згодом дистриб'ютор автомобіля КІА Carens - ТОВ « Фалькон- Авто» повідомив ТОВ "Авто Просто» про припинення виробництва автомобілів КІА Carens. Керуючись положеннями ст. 9 додатку № 2 Угоди, з вересня 2013 року позивач здійснив заміну автомобіля КІА Carens на автомобіль Chevrolet Tracker та направив відповідний лист, в якому повідомив про застосування положень ст. 9 додатку № 2 до Угоди разом з квитанцією на сплату внеску за вересень 2013 року. Факт отримання цих документів підтверджується тим, що ОСОБА_2 сплатив внесок за вересень 2013 року.

Оскільки ціна автомобіля КІА Carens становила 188600 грн., а автомобіля Chevrolet Tracker 189900 грн., вбачається, що вартість нової моделі перевищувала вартість старої менше ніж на 10%, тому у подальшому для розрахунків внесків використовувалась вартість автомобіля Chevrolet Tracker.

Станом на квітень 2015 року остання відома поточна ціна автомобіля Chevrolet Tracker становить 451000 гривень. Розмір боргу ОСОБА_2 перед ТОВ «Авто -Просто» за Угодою на квітень 2015 року складає 48,4116%( 100%-51,5884% від останньої відомої Поточної ціни автомобіля, актуальної у квітні 2015 року) та 87 внесків в оплату адміністративних виплат.

Відповідно, загальний розмір заборгованості складає 337616,80 грн.,80 коп. з яких: - чисті внески - 218336,32 грн., що складає 48,4116 % від ціни автомобіля ( 41500,00 грн.,х48,4116%); - внески в оплату послуг - 119280,48 грн., ( 451000 грн. х 0,25333346%+20% ПДВ х 87 внесків).

Пунктом 14.1 Додатку № 2 до угоди визначено, що сторони домовилися, що наслідки невиконання зобов'язань за угодою регулюються умовами угоди, а у випадках, не передбачених ними, відповідними нормами чинного законодавства.

- своїми подальшими діями, здійсненими після підписання угоди № 308512, відповідач ОСОБА_2 прийняв на себе зобов'язання, визначені угодою, та виконував їх належним чином до червня 2014 року, тобто навіть після отримання бажаного автомобіля.

- відповідно до п.8.2.1.4 Додатку № 2 до угоди № 308512 відповідачем ОСОБА_2 було надано позивачу ТОВ «Авто Просто» гарантію забезпечення ним зобов'язань за Угодою № 308512 - гарантію поручителів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відповідно укладеного ними з ТОВ «Авто Просто» спільного договору поруки від 16.03.2010 року.

- відповідач ОСОБА_2 порушив умови ст. 5 Угоди та ст. 2 Додатку №2 до Угоди, щодо сплати Повних внесків, викникла заборгованість, у зв'язку з чим ТОВ «Авто Просто» направило на адресу ОСОБА_2 та поручителів ОСОБА_4, ОСОБА_3 платіжну вимогу про погашення заборгованості протягом 10 днів з дня її отримання з попередженням про те, що у разі не сплати заборгованості, ТОВ «Автопросто» буде змушене використати передбачені чинним законодаством України механізми щодо примусового стягнення заборгованості (т. 1 а. с. 21-25).

Проте платіжні вимоги залишилися без належного реагування з боку боржника та поручителів.

Відповідно ч. 2 до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав , встановлених ст. 11 ЦК України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Угодою від 30.10.2009 року встановлено грошове зобов'язання для ОСОБА_2, за виконання якого поручилися за спільним договором поруки від 16.03.2010 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

При таких обставинах суд першої інстанції, перевіривши вірність розрахунку заборгованості та його відповідність умовам угоди від 30.10.2009 року з додатками № 1 та № 2, які є його невід'ємною частиною набув обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову та з урахуванням договору поруки від 16.03.2010 року солідарно стягнув з відповідачів заборгованість в загальному розмірі 337616 грн. 80 коп.

Разом з тим набувши правильного висновку про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів, суд першої інстанції при вирішенні питання розподілу судових витрат у вигляді судового збору сплаченого позивачем за подання позову до суду першої інстанції, стягнув з відповідачів судові витрати з урахуванням принципу пропорційності відшкодування судових витрат обсягу задоволення позовних вимог, але при цьому стягнув судові витрати з відповідачів в солідарному порядку.

З таким висновком суду першої інстнації судова колегія не погоджується, оскільки він не заснований на вимогах ст. 141 ЦПК України (на час ухвалення оскаржуваного рішення суду - ст. 88 ЦПК в редакції до 15.12.2017 року).

Тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат у вигляді судового збору в сумі 3376 грн. 16 коп., тобто по 1125 грн. 39 коп. з кожного.

В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 зведені до того, що ТОВ «Авто Просто» на час укладення угоди від 30.10.2009 року не мало статусу фінансової установи, не мало відповідної ліцензії на здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах та що сама угода № 308512 від 30.10.2009 року не відповідає ст. ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» оскільки товариство внаслідок нечесної підприємницької діяльності уклало угоду, що містить несправедливі умови, є неспроможними, оскільки:

- Законом України № 3462-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг», до Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ч. 1 ст. 4 та зазначену статтю доповнено пунктом 11-1, відповідно до редакції якої до фінансових послуг було віднесено зокрема адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах і вказано про ліцензування цієї діяльності. Вказані зміни набули чинності 09.01.2012 року. Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону № 3462-VI від 02.06.2011 року передбачено обов`язок фінансових установ протягом 1 року з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність у відповідність з вимогами цього закону. Тобто вказаним законом була унормована діяльність СПД, які фактично здійснювали діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах. Перехідний період був встановлений для того, щоб такі особи зареєструвалися, як фінансові установи з отриманням відповідного свідоцтва, яке видається Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг та отримали ліцензію на діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах. Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Авто Просто» отримало свідоцтво про реєстрацію в якості фінустанови та відповідну ліцензію, які видані Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг.

- у постанові Верховного Суду України у справі № 6-40цс.13 від 11.09.20-13 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.11.2012 року у справі за позовом ОСОБА_12 до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» зазначено, що отримання ТОВ «Авто Просто» відповідного дозволу (ліцензії) на здійснення державного регулювання у сфері ринків фінансових послуг, не можна вважати правильним висновок суду про те, що така діяльність здійснюється товариством нелигітимно, у тому числі й до введення законом ліцензування такої діяльності. Крім того, Верховний Суд України досліджуючи обставини справи в контексті укладеної зі споживачем угоди від 05.03.2011 року з додатками про придбання автомобіля в групі, яка є типовою, вказав, що ліцензійні умови закріпили визначення, сутність, правовий статус учасників (і вимоги до них) такого виду фінансових правовідносин, як придбання товарів у групах. З аналізу ліцензійних умов слід зробити висновок про те, що діяльність таких груп направлена на легітимне використання фінансової схеми із залученням грошових коштів споживачів для придбання певного виду товарів та/або послуг. Законодавець розрізняє ознаки, що застосовуються до поняття «пірамідальна схема» та «придбання товарів в групах». Якщо перше є порушенням законодавства, то друге, за умови отримання відповідного дозволу та дотримання всіх встановлених вимог, є легітимною підприємницькою діяльністю. У разі, якщо укладений сторонами правочин передбачає одержання споживачем необхідного йому товару, визначає умови (схему фінансування тощо), за яких такий товар може бути одержаний (у тому числі закріплює відповідні права та обов'язки сторін), то для такого правочину не може бути застосовано визначення «пірамідальної схеми».

Враховуючи наведене та з урахуванням встановлених у справі обставин, включаючи те, що ОСОБА_2 отримав автомобіль та тривалий час сплачував внески, як до отримання автомобілю, так і після його отримання, доводи апеляційної скарги з посиланням на невідповідність угоди № 308512 від 30.10.2009 року вимогам ст. ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», є неспроможними.

Доводи апеляційної скарги, що позивач приховав додатки № 3, 4 та 5 до угоди № 308512 від 30.10.2009 року, які спростовують законність його звернення з позовом до ОСОБА_2 та поручителів про стягнення заборгованості, є неспроможними, оскільки відповідач вказані додатки до суду першої інстанції на підтвердження своїх заперечень не додав, як не додав їх і до апеляційної скарги на підтвердження своїх доводів. При цьому, ОСОБА_2 не навів розрахунку заборгованості в контексті умов угоди та цих додатків для підтвердження своїх доводів про відсутність підстав для звернення позивача до суду з відповідними вимогами.

Доводи апеляційної скарги про невірність розрахунку заборгованості виходячи з необгрунтованості базової ціни автомобілю, використаної позивачем в якості бази цього розрахунку, є неспроможними, оскільки поточна ціна у 451000 грн. визначена у відповідності з умовами п. 9.1. ст. 9 додатку № 2 до угоди № 308512 від 30.10.2009 року на час звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості - квітень 2015 року з урахуванням згоди на заміну автомобіля та застосуванням порядку передбаченого п. 9.6. додатку № 2 (т. 1 а. с. 20 ). Апелянт на спростування вірності розрахунку позивача не навів свого розрахунку та не представив ані міськрайонному ані апеляційному суду висновку спеціаліста (експерта) на підтвердження цього доводу апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги про неподання позивачем повної інформації щодо діяльності групи в частині повноти та своєчасності сплати платежів іншими членами групи, щодо існування такої групи, про кількість отриманих учасниками групи автомобілів, не можуть бути взятими до уваги, оскільки безпосередньо не відносяться до предмету спору і не входять до переліку тих документів за відсуності яких неможливо вирішити спір про стягнення заборгованості за угодою № 308512 від 30.10.2009 року.

Доводи апеляційної скарги з урахуванням письмових пояснень про те, що міськрайонний суд безпідставно не зупинив провадження у справі 09.03.2017 року, а ухвалив оскаржуване рішення незважаючи, що ОСОБА_2 цього дня подав до суду першої інстанції позов про визнання недійсною угоди № 308512 від 30.10.2009 року з додатками до угоди., не можуть бути взятими до уваги, оскільки на час ухвалення судом оскаржуваного рішення провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Авто Просто» про визнання недійсною угоди № 308512 від 30.10.2009 року не було відкрито. Подання такого клопотання в суді апеляційної інстанції не надає правових підстав апеляційному суду для зупинення апеляційного провадження, оскільки до п.6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства - до набрання законної сили рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, що відповідно до речення 2 п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, унеможливлює посилання на об'єктивну неможливість розгляду справи про стягнення боргу до вирішення іншої справи про захист прав споживачів та визнання недійсною угоди № 308512 від 30.10.2009 року з додатками, що розглядається в порядку цивільного судочинства. В свою чергу неможливість посилання на об'єктивну неможливість розгляду справи про стягнення боргу до вирішення іншої справи виключає можливість зупинення провадження у справі про стягнення боргу до набрання законної сили рішенням в іншій справі захист прав споживачів та визнання недійсною угоду № 308512 від 30.10.2009 року з додатками № 1 та № 2 до цієї угоди.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат - скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про стягнення у рівних частках з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» судового збору у розмірі 3376 гривень 16 копійок, тобто по 1125 грн. 39 коп. з кожного. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 березня 2017 року в частині розподілу судових витрат - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути у рівних частках з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» судовий збір у розмірі 3376 гривень 16 копійок, тобто по 1125 грн. 39 коп. з кожного.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 17.04.2018 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

Л.Г. Ващенко