Рішення № 73464624, 17.04.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/2151/18

Провадження № 2/521/2194/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2018 року

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Бобуйка І.А.,

при секретарі – Богуш М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 (проживає за адресою: 65016, м. Одеса, вул. Толбухіна, буд. 16-е) до Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» (місцезнаходження: 65031, м. Одеса, вул. М. Боровського, 28-б) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з вказаним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що ПАТ «Одесаобленерго» затримало повний розрахунок під час його звільнення 21.12.2016р., також, відповідачем затримано повний розрахунок при звільненні у зв’язку з тим, що не оплачено лікарняні листи АГЗ №330114 за період тимчасової непрацездатності з 10.11.2016 р. по 18.11.2016 р. та АГЗ № 330290 за період тимчасової непрацездатності з 25.11.16 р. по 30.11.2016 р., які ОСОБА_2 направив підприємству після звільнення 30.10.17 р., але на день подачі позову не отримав по ним виплати та йому підлягає оплата середнього заробітку за час прострочення видачі трудової книжки, оскільки він її отримав лише 01.11.17р.

З урахуванням вищенаведеного позивач просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» на користь ОСОБА_2 середньомісячну заробітну плату директора з питань безпеки Підприємства за час затримки повного розрахунку, видачі трудової книжки - з 21 грудня 2016 року по час ухвалення судового рішення та стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Дослідивши всі матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10.10.2017 р. у справі № 521/5829/17, якою відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні позовної заяви до ПАТ «Одесаобленерго» про поновлення на роботі, були встановлені обставини, що в період з 01.08.2016 р. по 21.12.2016 р. ОСОБА_2 не працював. До 19.10.16 р. позивач знаходився на лікарняних АГГ № 375646, АГЗ № 452095, АГЗ № 395678, АГЗ № 330020 (які були оплачені). Потім з 19.10.16 р. по 08.11.16 р. перебував на курортно-санаторному лікуванні; до роботи повинен був стати 20.12.2016 р., але в цей день на роботу не вийшов. 21.12.16 р. - позивача було звільнено по п. 1 ст. 40 КЗпП України.

В період з 19.10.16 р. по 20.12.2016 р. за позивачем зберігалось робоче місце без збереження заробітної плати, тому на день звільнення позивача 21.12.2016 р. ПАТ «Одесаобленерго» провело наступні нарахування належних йому сум, так за розрахунковим листом по співробітнику таб. № 091034 (ОСОБА_2) за грудень 2016 року позивачу нарахована вихідна допомога (за ст. 44 КЗпП) в сумі 33 322,17 грн. та компенсація за 38 днів невикористаної відпустки (за ст. 83 КЗпП) в сумі 64 779,74 грн. (усього нараховано 98 101,91 грн.), з них до виплати працівнику нараховано 78 972,04 грн., у зв’язку з утриманням податку 17 658, 34 грн. та військового збору 1 471,53 грн.

21.12.16 р. всі нараховані працівнику суми на дату звільнення були виплачені на його картковий рахунок, згідно платіжного доручення № 10073725 від 21.12.16 р. з доданим списком працівників на виплату заробітної плати на картковий рахунок позивача від 21.12.16 р., що також підтверджується довідкою Першого інвестиційного банку від 26.05.17 р. № 111/0/57-17/БТ, яка засвідчує, що було зараховано на картковий рахунок ОСОБА_2 78 972,04 грн.

Відповідно до ст. 47 Кодексу закону про працю (далі КЗпП), роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 КЗпП, а саме в день звільнення. За ст. 83 КЗпП у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки. Відповідно до ст. 44 КЗпП при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Таким чином, суд акцентує свою увагу на тому, що доводи позивача щодо затримання повного розрахунку під час його звільнення 21.12.2016р. спростовуються доказами, викладеними вище.

Що з стосується доводів позивача щодо того, що відповідачем затримано повний розрахунок при звільненні у зв’язку з тим, що не оплачено лікарняні листи АГЗ №330114 за період тимчасової непрацездатності з 10.11.2016 р. по 18.11.2016 р. та АГЗ № 330290 за період тимчасової непрацездатності з 25.11.16 р. по 30.11.2016 р., які ОСОБА_2 направив підприємству після звільнення 30.10.17 р., але на день подачі позову не отримав по ним виплати, судом встановлено наступне.

Частиною першою статті 9 ЦК України передбачено застосування Кодексу законів про працю до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо їх не врегульовано іншими актами законодавства.

Згідно статті 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності регулюються Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Таким чином, відносини між колишнім роботодавцем та колишнім працівником по оплаті листів непрацездатності, які подані колишнім працівником вже після звільнення та проведення з ним остаточного розрахунку - не є трудовим спором щодо затримки розрахунку при звільненні, тобто ст. 47 та ст. 116 КЗпП на такі відносини вже не розповсюджується, з причини, що інший закон, а саме п. 1 ч. 2. ст. 15; п.2 ч. 1 ст. 16; ч. 1 ст. 31; ч. 1, 4 та 5 ст. 32 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» регулює таку ситуацію самостійними нормами щодо порядку, підстав та строків виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Пунктом 1 частини 2 статті 15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» визначено, що роботодавець як страхувальник зобов’язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно з цим Законом.

Також, п. 2 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» визначено, що застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків: 1) тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання.

Водночас, ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» визначає, що підставою. Для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Частина 1 статті 32 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» передбачає, що документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, розглядаються не пізніше десяти днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні допомоги із зазначенням причин відмови та порядку оскарження видається або надсилається заявникові не пізніше п’яти днів після винесення відповідного рішення.

Згідно 2 абзацу ч. 4 ст. 32 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» не одержане застрахованою особою своєчасно матеріальне забезпечення виплачується за минулий час у розмірі, встановленому на час настання страхового випадку.

Абзац 3 ч. 4 ст. 32 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» визначає, що суми матеріального забезпечення, не одержані з вини органу, що призначає матеріальне забезпечення, виплачуються застрахованій особі за минулий час з дотриманням вимог законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Частиною 5 ст. 32 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» визначено, що матеріальне забезпечення, передбачене цим Законом, виплачується у разі, якщо звернення за його призначенням надійшло не пізніше дванадцяти календарних місяців з дня відновлення працездатності, встановлення інвалідності, закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, смерті застрахованої особи або члена сім'ї, який перебував на її утриманні.

Позивачем було направлено листки непрацездатності підприємству по пошті, 30.10.17 р.

03.11.2017р. ПАТ «Одесаобленерго» отримало листи непрацездатності АГЗ №330114 від 10.11.2016р. та серія АГЗ №330290 від 30.11.2016р.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб), або фізичною особою - підприємцем, особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Згідно Наказу ПАТ «Одесаобленерго» № 39 від 30.01.17р. у ПАТ «Одесаобленерго» комісія із соціального страхування на 2017 рік створена Протоколом засідання центральної комісії із соціального страхування № 01 - СС від 31.01.17 р. до складу якої увійшли представники Профспілки (за протоколом Одеської обласної профспілкової організації ПАТ «Одесаобленерго» від 19.01.17 р. № 59-ПО) та ПАТ «Одесаобленерго».

За результатом розгляду наданих позивачем листів непрацездатності АГЗ №330114 від 10.11.2016р. та серія АГЗ №330290 від 30.11.2016р. комісією із соціального страхування ПАТ «Одесаобленерго» було прийнято рішення про направлення листів непрацездатності ОСОБА_2 для виправлення недоліків та усунення порушень в їх заповненні.

13.11.2017р. ПАТ «Одесаобленерго» направило на адресу ОСОБА_2 лист № 101/21/03-6881 від 13.11.2017 р. та оригінали листів непрацездатності АГЗ №330114 від 10.11.2016р. та серія АГЗ №330290 від 30.11.2016р. та повідомило, що повертає їх без здійснення їх оплати для усунення виявлених порушень, що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти від 14.11.17 р. № НОМЕР_1 та описом вкладення в цінний лист № 65009055147110.

Однак, зазначене поштове відправлення повернулося до ПАТ «Одесаобленерго» у грудні 2017 р., у зв’язку з невдалою спробою вручення адресату та закінчення строку зберігання, відповідно до конверту та Випискам щодо відстеження кореспонденції на сайті ПАТ «Укрпошта».

Згідно частини 2 статті 22 Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування», допомога по тимчасовій непрацездатності, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015р. №440 затверджено «Порядок оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травмування, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця».

Пунктом 3 вказаного Порядку № 440 від 26.06.15 р. визначено, що підставою для оплати днів тимчасової непрацездатності є виданий в установленому порядку листок непрацездатності.

Порядок видачі листків непрацездатності визначається «Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001р. №455, та «Інструкцією про порядок заповнення листків непрацездатності», затвердженою Міністерством охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 року №532/274/136-ос/1406.

Надані листи непрацездатності серія АГЗ №330114 від 10.11.2016р. та серія АГЗ №330290 від 30.11.2016р. видані з порушенням вищенаведених інструкцій та, як наслідок, не можуть слугувати належною підставою для оплати днів тимчасової непрацездатності.

Так, лист непрацездатності серії АГЗ №330114 від 10.11.2016р. складено з недотримання вимог пунктів 3.1., 3.3., 3.4. Інструкції №532.

Лист непрацездатності серії АГЗ №330290 від 30.11.2016р. складено з порушенням вимог пунктів 3.1., 3.4., 3.12. Інструкції №532, крім того містить виправленні в написанні дати початку перебування у стаціонарі та дати початку періоду звільнення від роботи, що є порушенням п. 1 Інструкції №532.

Частина 3 ст. 15 Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування» встановлює, що Фонд соціального страхування перевіряє достовірність зазначених у документах даних. У разі подання недостовірних відомостей, використання роботодавцем коштів Фонду з порушенням встановленого порядку роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодувати страховику заподіяну шкоду; а за ч. 6 цієї ж статті - ще сплатити штраф в розмірі 50% від суми виплаченої з порушенням.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування», застрахована особа несе відповідальність згідно із законом за незаконне одержання з її вини (підроблення, виправлення в документах, подання недостовірних відомостей, тощо) матеріального забезпечення. Пунктом 4.7 «Порядку проведення перевірок отримувачів коштів Фонду соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності цільового призначення, оформлення, реалізації та оскарження їх результатів, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22.12.2010 р. № 30, передбачена перевірка наявності документів, які підтверджують правомірне витрачання страхових коштів і їх використання за цільовим призначенням.

Статтею 51 Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування» визначено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а отже для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності єдиною і необхідною умовою, що підтверджує юридичний факт наявності права на її отримання, є належним чином виданий і оформлений листок непрацездатності.

Суд роз’яснює позивачу, що для отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності серія АГЗ №330114 від 10.11.2016р. та серія АГЗ №330290 від 30.11.2016р. йому необхідно усунути недоліки у оформлені листів тимчасової непрацездатності та пред'явити їх повторно для оплати відповідачу.

Що стосується обставини, на яку посилається позивач в своєму позові, що йому підлягає оплата середнього заробітку за час прострочення видачі трудової книжки, оскільки він її отримав лише 01.11.17р., то суд вважає дану обставину такою, що не відповідає дійсності з огляду на наступне.

В день звільнення позивача 21.12.2016 р., у зв’язку з відсутністю його на роботі, йому були направлені поштою на адресу реєстрації місця проживання копія наказу № 1839-к від 21.12.2016 р. та запрошення від 21.12.16 р. № 222-06/02 для отримання трудової книжки (квитанція , однак кореспонденція повернулась 20.01.17 р. до ПАТ «Одесаобленерго» у зв’язку з нез’явленням адресата до поштового відділення та закінченням терміну зберігання.

До повернення недоставленого позивачу запрошення № 222-06/02 від 21.12.16 р., 18.01.2017 р. ОСОБА_2 особисто прибув до відділу кадрів ПАТ «Одесаобленерго», де йому було надано на видачу копію наказу про припинення трудового договору № 1839-к від 21.12.2016 р. та трудову книжку. Позивач 18.01.17 р. отримати надану йому трудову книжку відмовився, що було зафіксовано Актом від 18.01.2017 р. за підписами 4 працівників ПАТ «Одесаобленерго».

Як вже було встановлено раніше, ОСОБА_2 разом з представником ОСОБА_3 прибув на територію ПАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» 18.01.2017 року, де в приміщенні відділу кадрів ОСОБА_2 та адвокату ОСОБА_3 були надані оригінал наказу про звільнення № 1839-к від 21.12.2017 року, копія зазначеного наказу для вручення ОСОБА_2, трудова книжка з відповідними записами, особова картка П-2, книга руху трудових книжок, перелік вакантних посад.

З зазначеним пакетом документів, був ознайомлений ОСОБА_2 та його представник адвокат ОСОБА_3 та після ознайомлення, ОСОБА_2 не погодився лише з датою звільнення, від запропонованих вакантних посад відмовився, вказавши, що він мав бути звільнений 18.01.2017 року на підтвердження чого написав заяву на ім’я голови правління ПАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» з проханням змінити дату його звільнення з 21.12.2016 року на 18.01.2017 року, що підтверджується його особистою заявою, поясненнями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_1, представника відповідача.

Відповідно до ст. 235 КЗпП, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Верховний суд України у постанові від 2 листопада 2016 року по справі № 6-226цс16, сформулював правову позицію, що: положення статті 235 КЗпУкраїни передбачають виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу у визначених цією статтею випадках, перелік яких є вичерпним.

Таким чином, суд зазначає, що ПАТ «Одесаобленерго» здійснило всі дії, передбачені законодавством щодо видачі позивачу трудової книжки, в ній зроблений запис про звільнення та в останній день роботи направлене запрошення її отримати.

Що стосується вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000грн., то суд зазначає, що в порядку судового розгляду справи судом не встановлено дій або бездіяльності відповідача, які б призвели до моральних страждань позивача, а також в матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем моральної шкоди.

Також, що стосується позовної вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення судових витрат в розмірі 10000 грн., суд зазначає, що в матеріали справи наданий договір про надання правової допомоги № 27 від 29 вересня 2016 р. за яким адвокат ОСОБА_3 надає клієнту ОСОБА_2 юридичну допомогу при розгляді кримінальної справи № 420161160000000439. З тексту копії квитанції № 0001755 дата - нерозбірливо, підпису клієнта не має, зазначено, що вона складена на підставі договору № 27 від 29.09.16 р.

Представництво інтересів ОСОБА_2 у цивільній справі № 521/2151/18 здійснюється на підставі довіреності громадянином ОСОБА_3

Відповідно до ч. 4 ст. 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Таким чином, суд акцентує свою увагу на тому, що позивачем не додано до позову укладеного ним договору з адвокатом щодо представництва його інтересів у справі за позовом з ПАТ «Одесаобленерго» по стягненню середнього заробітку за затримку розрахунку та видачі трудової книжки, не додано доказів оплати цих послуг, не додано детальний опис робіт, що зроблені адвокатом, не наданий розрахунок вартості послуг адвоката, що є невиконанням ст. 137 ЦПК України.

Враховуючи все вищевикладене, суд відмовляє позивачу у задоволенні його позовних вимог, оскільки не знайшов підтверджень та доказів щодо неправомірних дій або бездіяльності відповідача.

Керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015р. №440 затверджено «Порядок оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травмування, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця», Порядком оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травмування, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця № 440 від 26.06.15 р., Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001р. №455, Інструкцією про порядок заповнення листків непрацездатності, затвердженою Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 року №532/274/136-ос/1406, ст.ст. 9, 999 ЦК України, ст.ст. 15, 16, 22, 30-32, 51 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», ст.ст. ст. 44, 47, 116, 235 КЗпП, ст.ст. 10, 11, 62, 76, 78, 80, 81, 258, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_2 (проживає за адресою: 65016, м. Одеса, вул. Толбухіна, буд. 16-е) до Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» (місцезнаходження: 65031, м. Одеса, вул. М. Боровського, 28-б) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: Бобуйок І.А.