Рішення № 73464285, 06.04.2018, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/14605/17

Провадження № 2-а/520/136/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2018 року

Київський районний суд м.Одеси

У складі судді Калашнікової О.І.

При секретарі Шеховцевій О.В.

За участю представника відповідача ОСОБА_1

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

ОСОБА_2 до Міністерства Оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 в листопаді 2017 року звернувся до суду з вимогами визнати неправомірною бездіяльність Міністерства оборони України у сфері управлінської діяльності з питань трудового законодавства та зобов'язати Міністерство оборони України об'єктивно, всебічно та у встановлений законом термін перевірити скаргу ОСОБА_2 від 13.10.2017 року і повідомити його письмово про результати перевірки скарги та про суть прийнятого рішення. В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник Міністерства Оборони України позов не визнав.

Суд вислухав сторони, вивчив матеріали справи і встановив наступне:

13 жовтня 2017 року ОСОБА_2 направив поштовою кореспонденцією на адресу міністра Оборони України скаргу на бездіяльність керівників Головного КЕУ ЗСУ, Південного територіального КЕУ щодо поновлення його – ОСОБА_2 – прав на отримання від начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси полковника ОСОБА_3 копій наказів про позбавлення інженера виробничого відділення КЕВ м.Одеси ОСОБА_2 премії за кожний місяць, починаючи з лютого 2017 року. В скарзі ОСОБА_2 зазначив, що керівник КЕВ м.Одеси з наказами про позбавлення його – заявника – премій не ознайомив, а неодноразові звернення про видачу копій цих наказів залишив без уваги, чим позбавив працівника права на звернення до суду за захистом порушених прав, що містяться на умовах трудового договору. ОСОБА_2 просив міністра поновити його – заявника – право на отримання відповіді від начальника КЕВ м.Одеси на неодноразові звернення з питання підстав позбавлення щомісячної премії.

Позивач доводить, що відповіді на свою скаргу від Міністерства Оборони України не отримав, тому 28.11.2017 року звернувся до суду з цим позовом і вимагає визнати бездіяльність Міністерства оборони України у сфері управлінської діяльності з питань трудового законодавства неправомірною та зобов'язати відповідача перевірити скаргу ОСОБА_2 від 13.10.2017 року у відповідності до положень ЗУ «Про звернення громадян» і повідомити письмово про результати перевірки скарги та про суть прийнятого рішення.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на такі докази: скаргу від 13.10.2017 року з письмовими доказами направлення скарги рекомендованим листом на адресу Міністерства Оборони України, заяви ОСОБА_2 від 13.06.2017 року керівнику КЕВ м.Одеси.

Представник Міністерства Оборони України позов ОСОБА_2 не визнав з підстав його недоведеності і стверджував, що скарга ОСОБА_2 була розглянута у відповідності до вимог ст.15 ЗУ «Про звернення громадян» та Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та ЗС України за №735, затвердженої наказом Міністра Оборони України від 28.12.2016 року. Так, скарга ОСОБА_2 отримана 23.10.2017 року та зареєстрована за №В-9604 відділом по роботі з громадянами та доступу до публічної інформації Міністерства оборони України. 27.10.2017 року на підставі приписів п.3.3 Інструкції №735 скарга за дорученням замісника міністра була направлена за належністю для розгляду до Головного квартирно-експлуатаційного управління ЗС України, де скарга була розглянута у встановленому законом порядку та строки і надана відповідь на скаргу уповноваженою особою – начальником Головного КЕУ ЗС України 16.11.2017 року.

Представник відповідача на підтвердження своїх доводів надав копію скарги ОСОБА_2, доручення заступника міністра Оборони України полковнику ОСОБА_4, копію відповіді ОСОБА_4 скаржнику ОСОБА_2 від 16.11.2017 року, доповідь начальника ГКЕУ ЗС України заступнику міністра Оборони України за результатами розгляду скарги.

Дослідивши надані сторонами докази і наведені доводи, суд дійшов висновку, що скарга ОСОБА_2 є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних правових підстав:

Право на звернення особи гарантується ст.19 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, яка визначає, що кожна людина має право на свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами, не забороненими законом. Аналогічні права зазначені у ст. 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та чи не кожним міжнародним актом, який у тій чи іншій мірі стосується прав людини.

Подібне право закріплено у ст. 40 Конституції України, яка говорить, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк, та Законом України «Про звернення громадян», який детально визначає умови та порядок розгляду звернень громадян, встановлюючи права та обов’язки осіб, способи захисту у випадках порушення наданих Конституцією України прав.

Крім цього, питання з приводу звернень регулюється цілою низкою підзаконних нормативно-правових актів, котрі визначають типові положення органів, установ, організацій з питань здійснення особистого прийому, розгляду звернень громадян тощо. Однак ці положення розроблені на основі зазначених вище нормативно-правових актів і не повинні протирічити їх положенням, будь-яким чином обмежувати обсяг прав особи.

Право на звернення передбачає, що кожен громадянин України та громадянин іншої держави, особа без громадянства має право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 ЗУ «Про звернення громадян» визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Статтею 20 Закону передбачені наступні строки розгляду звернень громадян: не більше 15 днів із дня їх одержання (граничний строк розгляду звернень, що не потребують додаткового вивчення);

не довше одного місяця з дня надходження звернення (загальний строк); 45 днів з дня надходження звернення у разі, якщо в місячний строк вирішити порушені у зверненні питання неможливо.

Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду (стаття 7 Закону). Якщо питання, порушені в одержаному зверненні, не входять до повноважень адресата, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення (стаття 7 Закону). Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються (стаття 7 Закону). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) надається за підписом керівника відповідного органу або особи, яка виконує його обов'язки (стаття 15 Закону).

У даному випадку суд встановив і сторони визнали, що звернення (скарга) ОСОБА_2 від 13.10.2017 року оформлене належним чином, направлене Міністру Оборони України і містить посилання на порушення керівниками Головного КЕУ ЗСУ і Південного територіального КЕУ особистого права громадянина, обґрунтування вимог про поновлення права на отримання копій документів, що стосуються заявника (наказів про позбавлення премії).

Доводи представника відповідача про правомірність дій щодо направлення скарги ОСОБА_2 на розгляд керівнику Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України (Головного КЕУ ЗСУ) не містяться на положеннях ЗУ «Про звернення громадян», тому як розгляд скарги було направлено посадовій особі, дії якої оскаржувались.

Не знайшли підтвердження в судовому засіданні і доводи відповідачевої сторони щодо направлення ОСОБА_2 відповіді на його звернення (скаргу) від 13.10.2017 року. З реєстру за №49 поштових відправлень Головного КЕУ ЗСУ від 27.11.2017 року вбачається, що ОСОБА_2 направлено поштовим повідомленням пакет (запис за №77), але адресою отримувача зазначено «м.Одеса вул..Ак.Вільямса», хоча в зверненні ОСОБА_2 вказана повна адреса- місто, вулиця, будинок і номер квартири.

Керуючись ст.ст.241-246 КАС України, суд

Вирішив:

Позов ОСОБА_2 до Міністерства Оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнатипротиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо розгляду та наданні відповіді на звернення ОСОБА_2 «Щодо бездіяльності у сфері управлінської діяльності» від 13.10.2017 року.

Зобов'язати Міністерство оборони України належним чином розглянути скаргу ОСОБА_2 «Щодо бездіяльності у сфері управлінської діяльності» від 13.10.2017 року та надати відповідь ОСОБА_2 на скаргу від 13.10.2017 року «Щодо бездіяльності у сфері управлінської діяльності».

Стягнути з Міністерства оборони України на користь держави судовий збір в сумі 1762 грн.

Рішення може бути оскаржено в Одеський апеляційний адміністративний суд через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Суддя Калашнікова О. І.