Рішення № 73464095, 13.02.2018, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/3230/17

Провадження № 2/496/33/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого – судді Буран В.М.,

при секретарі – Дигуляр А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біляївка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маринівської сільської ради Біляївського району Одеської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності у порядку спадкування за законом на житловий будинок, -

В С Т А Н О В И В

Позивачка звернулася до суду з даним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 21 січня 2011 року помер її батько. Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані в с. Маринівка по вул. Сєвєрна, 2 Біляївського району Одеської області. Позивачка є спадкоємцем першої черги та єдиним спадкоємцем за законом. Звернувшись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, позивачка отримала відмову у зв’язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи та рекомендував звернутись до суду для вирішення цього питання.

Позивачка у судове засідання не з’явилася, до суду надала заяву про розгляд справи за її відсутністю, просила задовольнити позов (а.с. 65).

Представник відповідача, у судове засідання не з’явився, до суду надав заяву про розгляд справи без його участі, проти позову не заперечував (а.с. 28).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши докази по справі суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 січня 2011 року помер ОСОБА_2, про що було складено відповідний актовий запис № 01 та підтверджувався свідоцтвом про смерть серії І-ЖД № 248749, яке видане Виконавчим комітетом Маринівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 21 січня 2011 року. (а.с. 6).

Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, а саме: літня кухня, гараж, три сараї, уборна, льох, огорожа, цистерна, що знаходиться по вул. Сєверна, будинок № 2 в селі Маринівка, Біляївського району, Одеської області, що підтверджуються: свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 22 вересня 2005 року, яке було видано на підставі рішення виконавчого комітету Маринівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 23 серпня 2004 року за № 12 (а.с. 9); технічним паспортом на вказаний житловий будинок з надвірними господарськими будівлями та спорудами від 08 вересня 2005 року (а.с.10-12); довідкою Маринівської сільської ради Біляївського району Одеської області № 249/02-18 від 12 вересня 2017 року виданої позивачці про те, що в зазначеному житловому будинку на день смерті ОСОБА_2, який помер 21 січня 2011 року, крім нього ніхто не був зареєстрований та не проживав, згідно запису в погосподарській книзі № 01/02-20, ст. 197, № об’єкту ПГО 0099_0535 (а.с. 14-15).

Відповідно до свідоцтва про народження серії І-ЯК № 383692 від 12 червня 1968 року позивачка є дочкою померлого ОСОБА_2 (а.с. 8).

Згідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії ІІІ-ЖД № 257866, від 30 вересня 1989 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 уклали шлюб, після якого позивачка змінила прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_3 (а.с. 7).

З довідки Маринівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 12 вересня 2017 року за № 251/02-18 вбачається, що ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину після смерті свого батька – ОСОБА_2, яка розташована за адресою: вул. Сєвєрна, 2 с. Маринівка Біляївський район Одеська область (а.с. 16).

Позивачка звернулась до державного нотаріуса Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_5 з заявою про прийняття спадщини, але отримала лист № 1134/02-14 від 06 квітня 2016 року про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, в обґрунтування посилаючись на те, що не виконано норму закону та не проведено державну реєстрацію права власності вищевказаного будинку у відповідному відділі БТІ (а.с. 13).

Відповідно до довідки КП «БТІ» ОМР від 23 березня 2016 року за № 105 на лист державного нотаріуса Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_5 від 23 березня 2016 року за № 928/02-14, що згідно до архівів філії реєстрації права власності на нерухоме майно за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Маринівка, вул. Сєвєрна, будинок № 2, філією не проводилась (а.с. 17).

Отже, згідно до спадкової справи № 287/2011 року, інших спадкоємців на вищевказане майно, крім позивачки, немає. (а.с. 35-64).

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися в наслідок його смерті.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати їм документа, який засвідчує його права власності.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положеннями Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У Рішенні Європейського Суду від 29 листопада 1991 року у справі «Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю. Зазначені сподівання, тобто те, на що розраховує позивач.

Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Протокол № 1 стаття 1 «Захист власності» говорить «Кожна фізична або юридична особа має право на повагу своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права». Тим самим у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод чітко встановлено: право власності кожної фізичної і юридичної особи, неурядової організації й групи приватних осіб, повинне поважатися.

При таких обставинах позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 328, 392, 1216, 1217, 1218, 1268, 1297 ЦК України, ст.ст. 81, 141, 263-265, 315 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Маринівської сільської ради Біляївського району Одеської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності у порядку спадкування за законом на житловий будинок – задовольнити.

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після ОСОБА_2, що помер 21 січня 2011 року.

Визнати за ОСОБА_1, право власності у порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами: літня кухня, гараж, сарай, сарай, сарай, уборна, льох, огорожа, цистерна, що знаходиться по вул. Сєвєрна, будинок № 2 в селі Маринівка, Біляївського району, Одеської області, який залишився після смерті ОСОБА_2, що помер 21 січня 2011 року.

Р ішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.

Суддя Буран В.М.

13 лютого 2018 року