Рішення № 73463896, 12.04.2018, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/1420/17

Провадження № 2/486/128/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Франчук О. Д.

секретаря с/з ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та пені по виплаті аліментів,

за участю: відповідача ОСОБА_3; представника відповідача ОСОБА_4

ОСОБА_5 виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

27.11.2017 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 з вимогою про стягнення заборгованості та пені по виплаті аліментів. В обгрунтування позову зазначила, що з 13.08.1988 року по 24.07.2007 року перебували з відповідачем в зареєстрованому шлюбі. Від данного шлюбу мають дітей – доньку ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2. Згідно виконавчого листа № 2-1334 від 2009 року, відповідач зобов’язаний до сплати аліментів на утримання дітей, проте своїх зобов’язань не виконував, в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 115 800.00 грн.. Посилаючись на зазначені обставини просить суд стягнути зі ОСОБА_3 заборгованість по сплаті аліментів в сумі 115 800.00 грн. та пеню за прострочення сплати аліментів за період з 09.2009 року по 01.11.2017 року, в сумі 35 424.00 грн..

19.02.2018 року від представника відповідача ОСОБА_4 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначається, що відповідач не визнає позовні вимоги та просить відмовити у задоволенні позову. При цьому вказує, що заборгованість зі сплати аліментів обчислюється державним виконавцем та стягується відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження». Зважаючи на те, що розмір заборгованості сторонами не оспорюється, дане питання не може бути предметом розгляду в суді. Також вказує, що про наявність заборгованості зі сплати аліментів відповідач довідався лише у грудні 2017 року, після отримання даної позовної заяви. А до цього вважав, що між ним та позивачкою досягнуто домовленості щодо сплати аліментів до досягнення дітьми повноліття, взамін надання ним згоди на продаж їх спільної квартири. На підтвердження цього надав копію розписки від 10.11.2011 року про отримання позивачкою від ОСОБА_3 заборгованості по аліментам.

03.03.2018 року позивачка ОСОБА_2 надала відповідь на відзив на позовну заяву та з приводу розписки від 10.11.2011 року пояснила, що спірна квартира була придбана нею в період шлюбу з відповідачем, за рахунок кредитних коштів та передана в іпотеку банку. А приймаючи до уваги стрімке зростання курсу долара з 2008 року, у 2011 році вона вже була неспроможна сплачувати банку щомісячні платежі за кредитним договором, який був оформлений в доларах США. За вказаних обставин вона була вимушена продати іпотечне житло, з метою погашення заборгованості за кредитним договором. А оскільки відповідач в ультимативній формі відмовлявся від надання згоди на відчуження квартири, вона вимушена була написати розписку про відмову від аліментів та передати йому у власність належний їй торгівельний павільйон. Кошти від продажу квартири повністю витратила на погашення кредиту, на підтвердження чого надала копію договору купівлі-продажу та копію довідки банку від 19.03.2012 року.

27.03.2018 року на адресу суду надійшла заява позивачки ОСОБА_2 про зменшення позовних вимог, в якій вона просить залишити без розгляду позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті аліментів в сумі 115 800.00 грн., накладення арешту на майно боржника та зобов’язання надати ідентифікаційний код. Просить про задоволення позову в частині стягнення з відповідача пені, яка виникла в результаті несплати аліментів, у розмірі 35 424.00 грн..

В судове засідання позивачка ОСОБА_2 не з’явилась, причину неявки суду не повідомила.

Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_8 просили відмовити у задоволенні позову пославшись на підстави викладені у відзиві на позовну заяву.

ІІ. Заяви та клопотання учасників справи.

24.01.2018 року на адресу суду надійшла заява відповідача ОСОБА_3 про перенесення розгляду справи у зв’язку з погіршенням його стану здоров’я.

Згідно заяви від 22.02.2018 року. розгляд справи відкладено, у зв’язку зі знаходженням на лікуванні позивачки ОСОБА_2.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 22.12.2017 року, було відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання на 14.00 год. 09.01.2018 року.

09.01.2018 року у зв’язку з неявкою учасників процесу, підготовче судове засідання було відкладене на 09.00 год. 24.01.2018 року.

24.01.2018 року у зв’язку з неявкою учасників процесу, підготовче судове засідання було відкладене на 14.00 год. 06.02.2018 року.

В підготовчому судовому засіданні 06.02.2018 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_4 було оголошено перерву до 09.00 год. 23.02.2018 року.

23.02.2018 року підготовче судове засідання було відкладено до 09.00 год. 20.03.2018 року у зв’язку з хворобою позивачки ОСОБА_2.

Ухвалою суду від 20.03.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи на 14.00 год. 12.04.2018 року.

ІV.Фактичні обставини встановлені судом та змін спірних правовідносин.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с.15-16).

Відповідно до виконавчого листа № 2-1334/2009 від 05.11.2009 року відповідач зобов’язаний до сплати аліментів на користь позивачки на утримання дітей – доньки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1200 грн. щомісячно, починаючи з 14.09.2009 року і до досягнення ними повноліття.

Оскільки відповідач ОСОБА_3 порушив свої зобов’язання за даним виконавчим листом, станом на 01.10.2017 року виникла заборгованість по аліментним платежам в сумі 115 800.00 грн., що підтверджується копією довідки про нарахування заборгованості № 208/1 від 27.10.2017 року.

З довідки № 4635 виданої 13.11.2017 року Олександрівською селищною радою Вознесенського району Миколаївської області, вбачається, що діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають разом з позивачкою ОСОБА_2 по вул. Гагаріна, 3 в смт Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0.26 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в Костянтинівській сщ/раді Арбузинського району Миколаївської області.

16.11.2017 року до ЄРДР на підставі заяви ОСОБА_2 було внесено відомості про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 164 КК України (ухилення від сплати аліментів), що вбачається з витягу з кримінального провадження № 12017150120001036.

V. Оцінка суду.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 180 СК України встановлено обов’язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов’язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Згідно з частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) – це спосіб забезпечення виконання зобов’язання. Її завдання – сприяти належному виконанню зобов’язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Згідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15.05.2006 року, передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв’язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Оскільки неустойка у вигляді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов’язань, які виникають у боржника щомісяця, то і пеня має триваючий характер і обраховується за прострочення кожного зобов’язання окремо.

Отже, з урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов’язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому суд приймає о уваги наявну в матеріалах справи розписку, складену позивачкою ОСОБА_2 10.11.2011 року, з якої слідує, що станом на вказану дату заборгованість зі сплати аліментів була погашена відповідачем ОСОБА_3, а тому за період з вересня 2009 року по листопад 2011 року пеня за несплату аліментів стягненню не підлягає.

Перевіривши правильність здійсненого позивачкою розрахунку пені за несплату відповідачем аліментів, суд вважає, що сума пені, яка підлягає стягненню, складає 26 304.00 грн., за період з грудня 2011 року по листопад 2017 року.

При цьому суд виходить з положень ст. 20 СК України, якою передбачено, що до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується. Так, згідно роз’яснень наданих науково-практичним коментарем до ст. 20 СК України, сімейний Кодекс не передбачає поширення позовної давності на вимогу про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, у зв’язку з чим відповідна вимога може бути пред’явлена у будь-який час.

VІ. Розподіл судових витрат.

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у сумі 704,80 грн., оскільки позивачка при зверненні до суду, на підставі п.3) ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», була звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 263, 264 — 265, 268, 273, п. 9 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 15.12.2017 року), суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_5, фактично проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_6, на користь ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованої та проживаючої: ІНФОРМАЦІЯ_7, пеню за прострочення сплати аліментів в сумі 26 304 (двадцять шість тисяч триста чотири) гривні 00 коп.

Стягнути зі ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_5, фактично проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_6, на користь держави судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Миколаївської області через Южноукраїнський міський суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. У разі оголошенням в судовому засіданні вступної і резолютивної частини рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

Позивач – ОСОБА_2, зареєстрована та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_8 миколаївської області, по вул. Гагаріна, 3.

Відповідач – ОСОБА_3, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_9, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_10.

Суддя Южноукраїнського

міського суду ОСОБА_10