Ухвала суду № 73463670, 31.03.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/11772/18

Провадження № 1-кс/761/8027/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2018 року cлідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва Циктіч В.М., за участі секретаря Філь В.В., прокурора Савчука С.В., підозрюваного ОСОБА_1, захисника Башинської О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 120 181 101 200 002 26 від 29.03.2018, у якому

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Ужгород Закарпатської області, громадянин України, угорець, з неповною середньою освітою, перебуває у незареєстрованому шлюбі, має на утриманні малолітню дитину, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою - АДРЕСА_1, фактично мешкає за адресою - АДРЕСА_2, судимий:

-у 2015 році Ужгородським міським судом за ч. 1 ст. 296 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 22.07.2017;

підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України,

у с т а н о в и в :

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло погоджене з прокурором Бородянського відділу Фастівської місцевої прокуратури Київської області Савчуком С.В. клопотання слідчого Бородянського ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області Преза К.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1

На обґрунтування клопотання зазначено, що 30.03.2018 ОСОБА_1 повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 186 КК України, вказане кримінальне правопорушення вчинене за таких обставин.

ОСОБА_1 29.03.2018 спільно з ОСОБА_5 з метою власного збагачення проникли до приміщення будинку АДРЕСА_3, звідки намагались таємно викрасти майно ОСОБА_6

У цей час підозрюваний та його спільник були помічені ОСОБА_7, однак незважаючи на це, ОСОБА_1 та ОСОБА_5, заволодівши майном, покинули місце вчинення злочину.

На думку слідчого, існують підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні, та вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

У судовому засіданні прокурор наполягав на задоволенні клопотання з наведених у ньому підстав.

Підозрюваний та його захисник заперечували проти задоволення клопотання, наполягаючи на необґрунтованості підозри, оскільки ОСОБА_1 відношення до викладених вище обставин не має. Тому вважали, що наведені стороною обвинувачення ризики не процесуальної поведінки підозрюваного відсутніми.

Слідчий суддя, заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.

Частиною 1 статті 194 КПК на слідчого суддю під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу покладений обов'язок встановити існування наступних складових:

-чи доведені обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри;

-чи наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК, та на які вказує слідчий;

-чи не є достатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв'язку з положеннями Глави 4 КПК приводить слідчого суддю до висновку, що під час вирішення питання щодо застосування до особи запобіжних заходів оцінка наданих сторонами доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній наголосив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «K.F. проти Німеччини»«обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Отже на початковій стадії розслідування,суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як під час формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами достатньою мірою підтверджується наявність в діях підозрюваного ОСОБА_1 ознак інкримінованого злочину.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя приймає до уваги, що Європейський Суд з прав людини у справі «В. проти Швейцарії» зазначив, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати, зокрема, з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв'язків з державою, у якій його переслідують.

Керуючись наведеним, слідчий суддя вважає, що на користь існування наведеного ризику свідчить відсутність у ОСОБА_1тих вагомих стримуючих факторів, які б могли зупинити підозрюваного від вчинення дій з метою переховування, зокрема, міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи.

Наявність на утриманні підозрюваного малолітньої дитини, хоча і свідчить про його певні сімейні зв'язки, у той же час зазначений чинник не є таким, що значно мінімізує ризик переховування ОСОБА_1від слідства та суду.

Крім того, характер інкримінованого підозрюваному ОСОБА_1 злочину, який вчинений шляхом проникнення до житла особи з метою свідчить про наявність достатніх підстав для критичної оцінки моральних якостей останнього, що підтверджує ймовірність свідомої не процесуальної поведінки підозрюваного.

Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його ув'язнення у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, з засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Крім того, враховуючи, що інкримінований злочин вчинений з корисливих мотивів, що ОСОБА_1 офіційного та стабільного джерела коштів не має, не виключено, що з метою отримання доходу, підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, тому вказаний ризик є достатньо високим.

Водночас, стороною обвинувачення не надано даних на підтвердження ризику, що підозрюваний може здійснити незаконний вплив на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні.

За результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених стороною обвинувачення та стороною захисту, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК.

У силу ст.178 КПК слідчий суддя враховує вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, його репутацію, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому діяння.

Відповідно до ч.2 ст.183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Санкція ч.3 ст.186 КК України, за якою підозрюється ОСОБА_1 передбачає позбавлення волі на строк до восьми років.

Зазначене приводить до висновку, що встановлені вище обставини є вагомими для обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Частиною 3 статті 183 КПК передбачено обов'язок слідчого судді визначити розмір застави, який є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Визначаючи відповідно до вимог ч.4 ст. 183 КПК розмір застави, слідчий суддя вважає, що застава у межах, передбачених п.2 ч.5 ст.182 КПК, може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

На підставі викладеного, керуючись ст. 176-179, 182, 183, 193, 194, 309 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в :

Клопотання слідчого Бородянського ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області Преза К.В. задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_1 під вартою визначити по 27 травня 2018 року включно.

Визначити ОСОБА_1 заставу у сумі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 140 960 (сто сорок тисяч дев'ятсот шістдесят) грн.

Застава може бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві (код ЄДРПОУ - 26268059, Банк-одержувач - Державна казначейська служба України в м. Києві, МФО 820172, розрахунковий рахунок № 37318005112089, призначення - застава для Шевченківського районного суду м. Києва).

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до підозрюваного обрано запобіжний захід у виді застави.

У випадку внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки:

- прибувати до слідчого Бородянського ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області, прокурора, слідчого судді та суду з встановленою періодичністю;

- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця перебування;

- носити електронний засіб контролю;

- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

У разі внесення застави, встановити 2-х місячний термін дії покладених судом обов'язків, починаючи з дня внесення застави.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.

На ухвалу слідчого судді до Апеляційного суду м. Києва прокурором, підозрюваним, його захисником упродовж п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.

Слідчий суддя В.М.Циктіч