Постанова № 73461941, 05.02.2018, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/12544/17

провадження № 2-а/753/23/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2018 р. Дарницький районний суд міста Києва

в складі: головуючого - судді - Даниленко В.В.

при секретарі - Пасько І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними , зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, посилаючись на те, що він перебуває на пенсійному обліку в ГУ Пенсійного фонду України в місті Києві і отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивач вважає неправомірною відмову відповідача у нарахуванні йому компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати згідно чинного законодавства. Вважає дії відповідача незаконними і такими, що порушують його права.

Позивач в судове засідання не з'явився, представник позивача надав заяву з проханням про розгляд справи за його відсутності та задоволення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи судом повідомлявся, причини неявки суду не повідомляв.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом при розгляді справи і підтверджено письмовими матеріалами справи, позивач перебуває на пенсійному обліку в ГУ Пенсійного фонду України в місті Києві і отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ).

Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 20.05.2014 року по справі № 753/2122/14 визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в перерахунку пенсійного забезпечення позивача та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 12.07.2013 року та здійснити відповідні виплати починаючи з 22 травня 2008 року.

Крім того, постановою Дарницького районного суду міста Києва від 14.01.2016 року по справі № 753/11918/15-а зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок і виплату пенсії за період з 22.05.2008 року по 07.09.2009 року без обмеження пенсії максимальним розміром та з 22.10.2014 року у розмір встановленому на виконання постанови Дарницького районного суду м. Києва №753/2122/14 від 20.05.2014 року.

ГУ ПФУ України у м. Києві на виконання постанови Дарницького районного суду міста Києва від 20.05.2014 проведено відповідний перерахунок пенсії в порядку встановленому судовим рішенням та виплачена нараховані за період з 08.09.2009 року по 21.10.2014 року на суму 330427,26. На виконання постанови Дарницького районного суду міста Києва від 14.01.2016 року нараховані кошти за період з 22.05.2008 року по 07.09.2009 року та з 22.10.2044 по 31.07.2016 року на суму 155427,96 грн.

У зв'язку з порушенням строків виплати пенсії та заборгованості позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів.

Листом від 21.03.2017 року № 6557/03/к-644 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про те, що рішення судів виконано та підстав для проведення виплати компенсації за втрату частини доходів відсутні.

Відповідно до ст. 55 Закону №2262-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Питання, пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовано Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ (далі Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати, прийнятим для реалізації згаданого Закону та затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 21.01.2001 р. № 159 (далі Порядок).

Як передбачено статтею 7 Закону № 2050-ІІІ, відмова власника або уповноваженого органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

За статтею 1 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Статті 2, 3 цього Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, дається визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.

Пункти 1, 2 Порядку відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У пункті 4 Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

При виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 17 липня 2017 року (справа № 21-2003а16), прийнятої за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, якою також визначено, що для задоволення вимог про стягнення заявленої компенсації потребується дослідження документів та інших обставин, необхідних для встановлення права Особи на компенсацію та і обчислення конкретного її розміру.

Згідно з ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд вважає відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у здійсненні розрахунку та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати суми пенсії позивачу - неправомірною.

Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст.ст. 1-4, 6, 7 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» № 159 від 21.02.2001р., ст.ст. 2, 6-10, 14, 15, 19, 160, 161, 164, 241, 242, 244-246, 250, 255 суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати протиправними.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків випалти його пенсійного забезпечення за період з 22 травня 2008 року по 31 липня 2016 року відповідно до індексів споживчих цін у сумі 503 552 (п'ятсот три тисячі п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 06 коп.

За рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. києві стягнути на користь ОСОБА_2, м. Київ, вул. Мишуги, ?, кВ. 1 судовий збір в розмірі 640 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено длише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: