Ухвала суду № 73461018, 22.02.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 640/10761/14-ц Головуючий І інст. - Попрас В.О.

Провадження № 22ц/790/615/18 Суддя - доповідач - Кісь П.В.

Категорія: спори,що виникають із трудових правовідносин

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2018 року Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів:

головуючого судді - Кіся П.В.,

суддів - Кружиліної О.А.

- Хорошевський О.М.

за участю секретаря - Пузікової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Південна залізниця» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Міністерства інфраструктури України, Державної адміністрації залізничного транспорту України, Державного підприємства «Південна залізниця», публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконними і скасування розпорядження та наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та визнання діючим контракту, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.

Суд вирішив визнати незаконним звільнення ОСОБА_2 з посади начальника Державного підприємства «Південна залізниця», визнав незаконними та скасував розпорядження КМУ від 27.05.2014р. № 514-р., наказ Міністерства інфраструктури України від 03.6.2014р. № 90-О, наказ Державної адміністрації залізничного транспорту України від 03.06.2014р. № 702/ос, наказ (розпорядження) ДП «Південна залізниця» від 03.6..2014р. № 201/ос.; вирішив поновити ОСОБА_2 на посаді начальника Державного підприємства «Південна залізниця» з 03 червня 2014 року та стягнути з ДП «Південна залізниця» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.06.2014 р. по 07.11.2017р.

Відповідачі - ДП «Південна залізниця» та Кабінет Міністрів України - подали апеляційні скарги, в яких просять рішення суду скасувати і у задоволенні позову відмовити.

Під час апеляційного перегляду рішення місцевого суду представник ДП «Південна залізниця» - ОСОБА_3 звернувся до Апеляційного суду Харківської області з заявою про витребування з Державної фіскальної служби України інформацію про доходи, отримані ОСОБА_2 у період з 03.06.2014 року по 07.11.2017 рік, посилаючись на те, що 07.11.2017 року Київський районний суду м. Харкова прийняв рішення про стягнення з ДП «Південна залізниця» на користь ОСОБА_2 розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03.06.2014 по 07.11.2017 (день ухвалення рішення про поновлення на роботі) у сумі 921 095,7 грн., не з'ясувавши обставини щодо можливого працевлаштування позивача в цей період і отримання доходів, тоді як інформація про отримані доходи ОСОБА_2 за цей період має суттєве значення для вирішення судового спору по суті. Одночасно представник відповідача звернувся із заявою про поновлення передбаченого ст.83 ЦПК України процесуального строку на подання доказу, як пропущеного з поважних причин.

Обґрунтовуючи необхідність витребування вказаних доказів заявник посилається на роз'яснення, які містяться в пункті 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», згідно яких при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час і вказує, що представник ДП «Південна залізниця» - ОСОБА_4 звертався до Державної фіскальної служби України із запитом про надання інформації про отриманні доходи ОСОБА_2 у період з 03.06.2014 по 07.11.2017 із зазначенням джерела та розміру доходів, намагаючись самостійно отримати відповідну інформацію, однак Державна фіскальна служба України запитувану інформацію не надала, а в листі від 14.12.2017 № 16731/Ш/99-99-08-02-01-14 повідомила про те, що інформація щодо фізичної особи може бути надана лише на письмову вимогу суду.

З огляду на стислі строки подання апеляційної скарги на рішення суду відповідач змушений був подати апеляційну скаргу без відповідних доказів, які з об'єктивних причин не мав можливості отримати своєчасно.

Представник позивача проти задоволення заперечувала, вважаючи доводи представник відповідача безпідставними та непереконливими, вказуючи, що позивач, якщо цього забажає апеляційний суд, і без цих доказів має змогу подати апеляційному суду заяву про відсутність доходів за вказаний в рішенні суду період і така заява матиме силу належного доказу.

Колегія суддів, заслухавши доводи сторін, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що заяви представника відповідача підлягають задоволенню за таких підстав.

Згідно ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Дане питання до таких випадків не відноситься.

Завданням цивільного судочинства, згідно ч.1 ст.2 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 4 ч.5 ст.12 («Змагальність сторін») передбачено, що суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Аналіз зазначених норм процесуального закону свідчить, що на суд покладено обов'язок забезпечити учасникам процесу можливість реалізувати процесуальні права та вжити заходи з метою з'ясування обставин, які мають значення для вирішення справи.

Крім того, згідно ч.3 ст.411 ЦПК України, однією з підстав скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд судом касаційної інстанції, є необґрунтоване відхилення клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або іншого клопотання (заяви) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Як свідчить аналіз матеріалів справи, яка вже переглядалась усіма судовими інстанціями, неповнота встановлення фактичних обставин тягне негативні наслідки для обох сторін спору, а тому апеляційний суд відхиляє доводи представника позивача про безпідставність заяви представник відповідача про необхідність отримання об'єктивної інформації щодо наявності чи відсутності доходів ОСОБА_2 за період, за який суд вирішив стягнути у повному обсязі на його користь середній заробіток. (т.4 а.с.160-163 - ухвала ВССУ від 15.03.2017р.).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236 «Про Державну фіскальну службу України» на ДФС покладено повноваження з питань ведення обліку податків і зборів, платежів.

З наданих представником позивача письмових доказів вбачається, що ними надсилалися відповідні запити ДВС України, однак у доступі до такої інформації їм відмовили.

Відповідно до ч.1 ст.84 ЦПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Згідно ч.3 ст. 84 ЦПК України, у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Оскільки наявність доказів про працевлаштування та доходи ОСОБА_2 за період з 03.06.2014 року по 07.11.2017 рік має суттєве значення для повного та всебічного з'ясування обставин спору, позивач та його представники не посприяли суду у з'ясуванні цих обставин і відповідних доказів не надали, а вжиті самостійно відповідачем та його представниками заходи з метою отримання достовірних даних про доходи позивача за період з 03.06.2014 по 07.11.2017р. не досягли результатів у зв'язку з відмовою ДФС України у наданні інформації з огляду на режим обмеженого доступу, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задовольнити заяв представника відповідача та витребування з ДФС України інформації про доходи ОСОБА_2 за вказаний у заяві період.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 84, 127, 365, 368, 389 ЦПК України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Заяву представника Державного підприємства «Південна залізниця» - ОСОБА_3 про поновлення строку задовольнити.

Поновити представнику Державного підприємства «Південна залізниця» - ОСОБА_3 строк для подання заяви про витребування доказів.

Заяву представника Державного підприємства «Південна залізниця» - ОСОБА_3 про витребування доказів задовольнити.

Витребувати у Державної фіскальної служби України інформацію про отримані доходи ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платників податків № НОМЕР_1, у період з 03.06.2014 року по 07.11.2017 рік із зазначенням джерела та розміру доходів.

Копію ухвали направити Державній фіскальній службі України та надати строк виконання протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Роз'яснити, що при неможливості надати вказані докази взагалі або у встановлений судом строк Державна фіскальна служба України зобов'язана повідомити суд про причини неможливості їх надання у строк протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.

Уповноважити Державне підприємство «Південна залізниця» одержати від Державної фіскальної служби України витребувані судом докази.

Попередити Державну фіскальну службу України, що у разі ненадання зазначених доказів або неповідомлення суду про неможливість їх подання до керівника може бути застосовані заходи процесуального примусу.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку, відповідно до статті 389 ЦПК України, не підлягає

Головуючий - П.В. Кісь

Судді: О.А. Кружиліна

О.М. Хорошевський