Вирок № 73460609, 18.04.2018, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/7597/16-к

Номер провадження 1-кп/635/228/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2018 року с. Покотилівка.

Харківський районний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Полєхіна А.Ю., при секретарі Лисенко О.Ю., за участі прокурора Зеленькова О.В., обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, захисників - адвокатів Бодян М.В. та Літвінової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220430003903 від 09.10.2016 року відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Рогань Харківського району Харківської області, українця, громадянина України, освіта неповна середня, не працює, раніше судимий: 1) 15.05.1997 року Красноградським районним судом Харківської області за ч.3 ст. 81 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у вигляді позбавлення волі на строк два роки вісім місяців чотири дні; 2) 21.08.2001 року Харківським районним судом Харківської області за ч.2 ст. 229-6, ч.1 ст. 229-1, ч.2 ст. 229-5, ч.3 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ять років, звільненого з місць позбавлення волі умовно-достроково 18.08.2005 року на невідбутий строк один рік два місяці 29 днів, 3) 11.11.2011 року Жовтневим районним судом міста Харкова за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк три роки шість місяців, звільненого з місць позбавлення волі 28.05.2014 року постановою Балаклійського районного суду Харківської області на підставі ст. 7 Закону України «Про амністію в 2014 році», 4) 18.01.2016 року Харківським районним судом Харківської області за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк чотири роки, із застосуванням ст. 75 КК України - іспитовим строком два роки, мешкав за АДРЕСА_1

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки міста Харкова, українки, громадянки України, заміжньої, яка має середню спеціальну освіту, не працює, раніше судима: 10.12.2015 року Київським районним судом міста Харкова ч.1 ст.185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк три роки чотири місяці, із застосуванням ст. 75 КК України - іспитовим строком три роки; 25.02.2016 року Московським районним судом міста Харкова за ч.1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк два роки, із застосуванням ст. 75 КК України - іспитовим строком два роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, будучи засудженим 18.01.2016 року Харківським районним судом Харківської області за ч.3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі із застосуванням, на підставі ст. 75 КК України, іспитового строку на 2 роки, маючи не зняту та непогашену судимість, на шлях виправлення не став та знов вчинив умисне корисне кримінальне правопорушення при наступних обставинах.

Так, 8 жовтня 2016 року близько 20 год. 30 хв. ОСОБА_1, керуючись злочинним умислом та корисливим мотивом, направленим на таємне викрадення чужого майна, вступив з злочинну змову зі своєю співмешканкою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою вчинення кримінального правопорушення та, розподіливши заздалегідь між собою ролі під час спільного вчинення кримінального правопорушення, діючи повторно прибув разом з нею до домоволодіння № АДРЕСА_2. Знаходячись біля вказаного домоволодіння, яке належить ОСОБА_6, упевнившись, що за вказаною адресою власники та інші особи відсутні, ОСОБА_2. залишилась на вулиі біля вказаного домоволодіння з метою стеження за обстановкою та сповіщення ОСОБА_1 в разі виникнення небезпеки, а ОСОБА_1 в той час виконуючи свою роль у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, переконавшись в тому, що за його діями ніхто, крім ОСОБА_2 не спостерігає, безперешкодно, через отвір в огорожі, зайшов на подвір'я домоволодіння № АДРЕСА_2, де знайшов на землі прути арматури довжиною 3 м, діаметром 10 мм в кількості 22 штук, які виніс з подвір'я, обернувши їх на свою користь та розпорядившись ними разом з ОСОБА_2 на власний розсуд. Згідно висновку товарознавчої експертизи № 10372 від 19.10.2016 року, вартість однієї арматури довжиною 3 і діаметром 10 мм складає 24 грн. 12 коп., а сума матеріальної шкоди, яка завдана ОСОБА_7 діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 внаслідок вчинення ними кримінального правопорушення складає 530 грн. 64 коп.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вину у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, визнали повністю, щиро розкаялись у скоєному, пояснили про скоєння правопорушення при викладених вище обставинах.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 пояснив в судовому засіданні про те, що 08 жовтня 2016 року, коли він проходив по АДРЕСА_3, в домоволодінні одного із будинків, він побачив металеву арматуру. Вирішивши її викрасти, він, того ж дня, ввечері запропонував своїй співмешканці ОСОБА_5 піти з ним за арматурою. Коли ОСОБА_5 погодилася, вони разом прийшли до зазначеного домоволодіння. ОСОБА_5 залишилася на вулиці, а він, витяг з території домоволодіння арматуру. Коли вони разом з ОСОБА_5 несли арматуру по вулиці, їм хтось крикнув «Стій !». Він кинув арматуру та втік.

Обвинувачена ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила про те, що ввечері 08 жовтня 2016 року її співмешканець ОСОБА_1 запропонував їй піти з ним та забрати металеву арматуру, яка знаходилася на території одного із домоволодінь на АДРЕСА_3. Вона погодилась та разом з ОСОБА_1 прийшла в зазначене ним місце. ОСОБА_1 пройшов на територію домоволодіння, а вона залишилася на вулиці. Через деякий час ОСОБА_1 витяг з домоволодіння металеву арматуру. Вони разом понесли арматуру. Коли хтось крикнув «Стій !», ОСОБА_1, кинувши арматуру, втік, а її було затримано.

Вказані показання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд визнає належними оскільки, вони прямо і непрямо підтверджують існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України.

Крім того, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст. 185 КК України, визнали повністю, вина останніх підтверджується належними, допустимими та достовірними доказами, які в сукупності та взаємозв'язку є достатніми для постановлення обвинувального вироку, а саме:

- показаннями потерпілої ОСОБА_6, яка пояснила в судовому засіданні про те, що в будинку АДРЕСА_2 проживали два її брати. В цьому ж домоволодінні зберігалися її будівельні матеріали. 08 жовтня 2016 року, приблизно о 23 години, коли брати були у відрядженні, їй зателефонував друг родини ОСОБА_8 та повідомив про те, що зі слів сусідів йому відомо про затримання двох крадіїв та попрохав приїхати до вказаного будинку. Зранку наступного дня, вона поїхала в місто Мерефа до відділу поліції, де написала заяву про скоєння крадіжки. З домоволодіння було викрадено будівельні матеріали, зокрема металеву арматуру. В подальшому, їй було повернуто частину викраденої металевої арматури,

- Показаннями свідків:

- ОСОБА_8, який пояснив в судовому засіданні про те, що 08 жовтня 2016 року, приблизно о 21 годині, коли він знаходився дома, йому зателефонував знайомий ОСОБА_9 та, пояснивши про те, що з його садиби, розташованої по АДРЕСА_2 щось викрали та на місці вже знаходяться співробітники поліції попросив поїхати подивитися, що там трапилося. Коли він на автомобілі приїхав за вказаною адресою, побачив трьох співробітників поліції та ще приблизно п'ятьох осіб, напевно місцевих жителів. Поруч з ними знаходилася жінка, як потім йому стало відомо її прізвище - ОСОБА_2. В його присутності ОСОБА_2 підтвердила, що викрала арматуру з садиби. Зі слів присутніх чоловіків йому відомо, що з разом ОСОБА_2 крадіжку скоїв якийсь чоловік, який втік. Вони затримали ОСОБА_2 після скоєння крадіжки, а потім викликали поліцію. Разом із співробітниками поліції вів заходив до садиби, а потім співробітники поліції передали йому арматуру на зберігання. Арматура, яку йому передано, була в кількості 22 штук, довжиною приблизно три метри;

- ОСОБА_10, який пояснив в судовому засіданні про те, що 08 жовтня 2016 року, у вечірній час, коли він разом з: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, та ще одним хлопцем на ім'я ОСОБА_14, шли по АДРЕСА_3, побачив чоловіка та жінку, які несли вироби з металу, довжиною декілька метрів. При цьому чоловік ніс тримаючи їх спереду, а жінка позаду. Вирішивши, що чоловік та жінка щось вкрали, крикнули «Стій !». Почувши крик, ті кинули метал. Чоловік одразу став втікати, а жінка перейшла на інший бік вулиці та залишилася стояти на місці. ОСОБА_11 побіг вслід за чоловіком. Коли вони підійшли до жінки, та стояла та палила. Жінку впізнав ОСОБА_12, який раніше працював з нею. Через деякий час з будинків, які знаходилися поруч почали виходили сусіди та викликали поліцію. Приблизно через 10 або 15 хвилин повернувся ОСОБА_11 та сказав, що впізнав чоловіка, який втік. Його прізвище - ОСОБА_1;

- ОСОБА_13, який пояснив в судовому засіданні про те, що 08 жовтня 2016 року, у вечірній час він, в компанії друзів, йшов по АДРЕСА_2. Разом з ним були: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_14. Коли вони неподалік побачили чоловіка та жінку, які щось несли, крикнули «Стояти !». Чоловік втік, а жінка залишилася на місці. Підійшовши ближче, він бачив, що поруч з жінкою на землі лежить металева арматура. Через деякий час з будинків, які знаходилися поруч почали виходили люди.

В свою чергу, з досліджених судом, у порядку ст. 358 КПК України, у судовому засіданні, документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об'єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо відомостей, судовим слідством було встановлено наступне.

- витяг з ЄРДР № 12016220430003903 від 09.10.2017 року, містить відомості щодо повідомлення про те, що 08.10.2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1, шляхом вільного доступу з подвір'я домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_2 таємно скоїли крадіжку арматури, чим спричинили матеріальну шкоду ОСОБА_15,

(т.1 а.с. 148);

- даними картки первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону (запис № 18358 від 08.10.2016 року), відповідно до якої, надійшло зі служби 102: 08.10.2016 року о 20.20 повідомлення про те, що в АДРЕСА_2 невідома особа скоїла крадіжку виробів з металу,

(т.1 а.с. 165),

- протоколом прийняття заяви ОСОБА_6 від 09.10.2016 року, про крадіжку виробів з метала з її домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_2, яка мала місце 08.10.2016 року,

(т.1 а.с. 149);

- протоколом огляду місця події від 08.10.2016 року та фототаблицею до нього, складеного слідчим СВ Харківського відділу поліції ГУНП в Харківській області ОСОБА_16 в присутності понятих ОСОБА_13 та ОСОБА_11, за участі підозрюваної ОСОБА_2 у період часу з 21.15 до 21.35 години, відповідно до якого, на відкритій ділянці місцевості, розташованої в АДРЕСА_2, навпроти будинку 38, вздовж автошляху, на обочині, було виявлено металеві прути, довжиною 3 метри, діаметром 8-10 мм в кількості 22 штук, змотані липкою стрічкою білого кольору. Також, на вказаній земельній ділянці, біля металевих прутів, було виявлено особу, яка назвалася ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4.

В ході огляду місця події було вилучено металеві прути в кількості 22 штук.

Сформована фото таблиця завірена підписом особи, яка її сформувала та відображає у собі дані, викладені у протоколі огляду місця події - ділянку, місцевості на узбіччі вздовж автошляху навпроти будинку 38 по АДРЕСА_2 з виявленими металевими прутами та ОСОБА_2 що знаходилася поруч.

(т.1 а.с. 150-153),

При складанні вищевказаного протоколу огляду місця події слідчий роз'яснив учасникам слідчої дії їх права, передбачені КПК України та безпосередньо ними сам керувався, згідно наявних у протоколах даних, відповідно до ст.ст. 104, 105, 106, 234, 237, 223 цього ж Кодексу. Протокол завірено підписами учасників. Зауваження та/або доповнення відсутні.

Вказаний протокол складено у відповідності до положень КПК України та явних та істотних порушень вимог останнього чи ст.ст. 87, 99 КПК України в ході судового розгляду стороною захисту не доведено та судом не встановлено, у зв'язку з чим він є належними доказом, адже прямо і непрямо підтверджує існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимим, враховуючи, що отриманий у порядку встановленому КПК України.

- письмовою заявою ОСОБА_8 про отримання на зберігання арматури, довжиною 3 метри в кількості 22 штук,

(т.1 а.с. 154),

- даними паспорта ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_6, договору купівлі-продажу частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрацію права власності за ОСОБА_6 частини будинку, розташованого за вказаною адресою,

(т.1 а.с. 155-157);

- постановою старшого слідчого Харківського ВП ГУ НП в Харківській області про визнання речовими доказами в кримінальному провадженні арматури, довжиною 3 метри, діаметром 10 мм, в кількості 22 штук, та повернення їх власнику ОСОБА_6,

(т.1 а.с. 158);

- розпискою ОСОБА_6 про отримання майна - арматури, довжиною 3 метри, діаметром 10 мм, в кількості 22 штук,

(т.1 а.с. 159),

- постановою про призначення товарознавчої експертизи від 17.10.2016 року, винесеною ст. слідчим Харківського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_18,

(т.1 а.с. 160);

- висновком судово-товарознавчої експертизи № 10372 від 19 жовтня 2016 року, відповідно до якого, ринкова вартість арматури, довжиною 3 метри, діаметром 10 мм, станом на 08 жовтня 2016 року, складає 24 гривни 12 копійок,

(т.1 а.с. 161-164);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 26.10.2016 року та фототаблицею до нього, складеного старшим слідчим СВ Харківського відділу поліції ГУНП в Харківській області Гребенюк І.С. в присутності понятих ОСОБА_20 та ОСОБА_21, за участі підозрюваного ОСОБА_1 в період часу з 11.30 до 12.10 години, відповідно до якого, ОСОБА_1 пояснив про те, що близько 20 години 30 хвилин 08.10.2016 року, в темну пору доби він, зі своєю співмешканкою ОСОБА_2. прийшли з дому на АДРЕСА_2, де він сказав ОСОБА_2 чекати його на вулиці, а сам з території домоволодіння виніс металеву арматуру. Разом з ОСОБА_2 вони понесли арматуру по АДРЕСА_3, а коли він почув крики «Стій !» та, коли до нього підбігав чоловік та став відбирати з рук арматуру, втік.

Також, ОСОБА_1 показав місце скоєння крадіжки - домоволодіння, розташоване в АДРЕСА_2; місце, де його чекала ОСОБА_2 та місце, де він кинув викрадену арматуру, втікаючи від затримувачів - напроти домоволодіння № 38 по АДРЕСА_3, на відстані 42 метрів від межи домоволодінь №№ 36 та 38.

Фото таблиця слідчої дії завірена підписом особи, яка її сформувала та відображає у собі дані, викладені у протоколі огляду місця події - зазначення ОСОБА_1 на: ділянку, місцевості на узбіччі вздовж автошляху поблизу будинку АДРЕСА_2, де знаходилася ОСОБА_2; територію домоволодіння де знаходилася арматура, яку було викрадено та місце, де він кинув викрадену арматуру, втікаючи від переслідувачів,

(т.1 а.с. 181-186),

- протоколом проведення слідчого експерименту від 26.10.2016 року та фототаблицею до нього, складеного старшим слідчим СВ Харківського відділу поліції ГУНП в Харківській області Гребенюк І.С. в присутності понятих ОСОБА_20 та ОСОБА_21, за участі підозрюваної ОСОБА_2 в період часу з 12.50 до 15.20 години, відповідно до якого, ОСОБА_2 пояснила про те, що близько 20 години 08.10.2016 року, її співмешканець ОСОБА_1 запропонував їй піти з ним за арматурою. Погодившись, вона з ОСОБА_1 пішла до одного з подвір'я домоволодінь, розташованого на АДРЕСА_3. ОСОБА_1 сказав, щоб вона залишалася на вулиці, а сам, з подвір'я виніс зв'язку арматури, довжиною близько трьох метрів. Разом з ОСОБА_1 вони понесли арматуру по АДРЕСА_3, а коли вона почула свист та крик «Стій !», ОСОБА_1 кинув арматуру та втік, а її було затримано.

Також, ОСОБА_2 показала місце скоєння крадіжки - домоволодіння, розташоване в АДРЕСА_2 , місце, де вона чекала ОСОБА_1 та місце, де вон її було затримано з викраденою металевою арматурою - на відстані 45 метрів від входу у двір домоволодіння № АДРЕСА_2.

Фото таблиця слідчої дії завірена підписом особи, яка її сформувала та відображає у собі дані, викладені у протоколі огляду місця події - зазначення ОСОБА_2 на: ділянку, місцевості на узбіччі вздовж автошляху поблизу будинку АДРЕСА_2, де вона знаходилася, очікуючи ОСОБА_1; територію домоволодіння де знаходилася арматура, яку було викрадено та місце, де її було затримано,

(т.1 а.с. 187-192),

- повідомленням ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України - крадіжки, тобто таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, складеними 25 жовтня 2017 року старшим слідчим СВ Харківського ВП ГУНП в Харківській області Гребенюк І.С. та погодженим з прокурором Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області Аносовим Д.О.,

(т.1 а.с. 177-180);

- постановами начальника СВ Харківського ВП ГУ НП в Харківській області від 09.10.2016 року, 21.10.2016 року та 25.10.2016 року про призначення та зміну групи слідчих у кримінальному провадженні,

(т.1 а.с. 173-174);

- постановами першого заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області Хлистова О.Ю. від 10.10.2016 року та 25.10.2016 року про призначення та зміни групи прокурорів у кримінальному провадженні,

(т.1 а.с. 173-174);

- повідомленням старшим слідчим СВ Харківського ВП ГУНП в Харківській області Гребенюк І.С. про завершення досудового розслідування від 27 жовтня 2016 року,

(т.2 а.с.31-32).

Вказані вище докази, безпосередньо досліджені під час судового розгляду, є належними, так як підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, допустимими, оскільки отримані в порядку, встановленому КПК України, є послідовними, переконливими для суду у своїй сукупності і не викликають сумнівів у їх достовірності.

При цьому суд виходить з наступного.

Перевірені в судовому засіданні докази прямо та непрямо підтверджують факти та обставини події кримінального правопорушення: час та місце таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за попередньою змовою, тобто групою осіб; настання наслідків; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують осіб обвинувачених та пом'якшують покарання, розмір процесуальних витрат.

Зазначені докази відповідають вимогам КПК України, а безпосередньо порушень вимог ст.ст. 87, 99 КПК України, судом не встановлено та сторонами не доведено.

При цьому, стороною обвинувачення надано суду постанови про призначення та зміну прокурорів по кримінальному провадженню, а також слідчих, яким доручено проведення досудового слідства, що свідчить про те, що останні були призначені та приймали рішення у відповідності до Кримінального процесуального Кодексу України, а строк досудового розслідування відповідає вимогам ст. 219 цього ж Кодексу (т.1 а.с. 148, т.2 а.с.31-32).

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, суду надано не було.

При цьому суд виходить із правової позиції, висловленої Європейським судом з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року (остаточне - 17.06.2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».

Відповідно до вимог ч.6 ст.22 КПК України, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, сприяв змагальності сторін, які мали можливість самостійно обстоювати їхні правові позиції, права, свободи, законні інтереси, передбачені КПК України, сторони не були позбавлені права та можливості подавати до суду речі, документи, інші докази, заявляти клопотання, а також реалізувати інші права, сприяв рівності сторін у їх процесуальних правах, виходячи також із правових позицій, висловлених Європейським Судом з прав людини у п.24 рішення у справі «Надточій проти України» та в п.23 рішення у справі «Гурепка проти України №2», в яких наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

При цьому, суд констатує факт, що стороною захисту під час підготовчого судового засідання та судового розгляду не заявлялися клопотання щодо виклику свідків сторони захисту, витребування речей та документів, приєднання речей та документів в якості доказів сторони захисту з метою обстоювання правової позиції обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо обставин таємного викрадення майна ОСОБА_6, що вчинено близько 20 години 30 хвилин 08 жовтня 2016 року за адресою: АДРЕСА_2.

Одночасно, суд, виходячи з принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду доказів, передбачених ст.22 КПК України, прийняв відмову сторони обвинувачення від допиту у судовому засіданні свідків обвинувачення ОСОБА_24та ОСОБА_8

Суд констатує той факт, що стороною обвинувачення поза розумним сумнівом доведено винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, у скоєнні крадіжки, тобто таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, тому у суду є достатні підстави для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч.2 ст. 185 КК України, в силу вимог ч.3 ст.373 КПК України, якою передбачено, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

Тож, суд кваліфікує дії обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч.2 ст. 185 КК України, оскільки вони вчинили крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2, згідно з вимогами ст.ст.65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, відповідно до ч.3 ст.12 КК України, є злочином середньої тяжкості, дані про особи винних, та обставини, що пом'якшують покарання, вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а обвинуваченій ОСОБА_2, крім того, наявність на утриманні неповнолітньої дитини.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, судом не встановлено.

Судом вивчались відомості про особи обвинувачених та встановлено, що:

- ОСОБА_1 є громадянином України, має неповну середню освіту, не працює, раніше судимий: 1) 15.05.1997 року Красноградським районним судом Харківської області за ч.3 ст. 81 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у вигляді позбавлення волі на строк два роки вісім місяців чотири дні; 2) 21.08.2001 року Харківським районним судом Харківської області за ч.2 ст. 229-6, ч.1 ст. 229-1, ч.2 ст. 229-5, ч.3 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ять років, звільнений з місць позбавлення волі умовно-достроково 18.08.2005 року на невідбутий строк один рік два місяці 29 днів, 3) 11.11.2011 року Жовтневим районним судом міста Харкова за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк три роки шість місяців, звільненого з місць позбавлення волі 28.05.2014 року постановою Балаклійського районного суду Харківської області на підставі ст. 7 Закону України «Про амністію в 2014 році», 4) 18.01.2016 року Харківським районним судом Харківської області за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк чотири роки, із застосуванням ст. 75 КК України - іспитовим строком два роки, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується посередньо, перебуває на обліку у Харківському РВ з питань пробації (т.1 а.с. 193-201, 213);

- ОСОБА_5 є громадянкою України, має неповну середню спеціальну освіту, одружена, не працює, раніше судима: 1) 10.12.2015 року Київським районним судом міста Харкова ч.1 ст.185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк три роки чотири місяці, із застосуванням ст. 75 КК України - іспитовим строком три роки; 2) 25.02.2016 року Московським районним судом міста Харкова за ч.1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк два роки, із застосуванням ст. 75 КК України - іспитовим строком два роки, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується посередньо, перебуває на обліку у Харківському РВ з питань пробації, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7 (т.1 а.с. 202-212, 214).

Визначаючи ступінь тяжкості скоєного злочину, суд виходить із класифікації злочинів, передбаченої ст. 12 КК України, та враховує, що він відноситься до категорії середньої тяжкості, оскільки передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а також бере до уваги особливості конкретного злочину і обставинами його скоєння, зокрема, такими, як форма вини, мотив і мета, спосіб скоєння, причину припинення злочинних дій, характер і глибину тяжкості наслідків, що настали, а саме - тобто таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Тому, суд знаходить, що обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в своїй сукупності не є виключними та істотно не знижують ступінь тяжкості скоєного злочину, не знижують суспільну небезпеку правопорушення до рівня, що виходить за межи, встановлені у санкції ч.2 ст. 185 КК України, покарання, що виключає застосування до обвинувачених положень статті 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, ніж передбаченого законом.

В зв'язку з відсутністю обставини, що пом'якшує покарання, передбаченої п.2 ч.1 ст. 66 КК України - добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди, підстави для застосування до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 положень ст. 69-1 КК України, у суду відсутні.

Суд, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого правопорушення (злочину), який відповідно до ч.3 ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, відомості про особи обвинувачених та обставини, що пом'якшують покарання, які наведені вище, приходить до переконання, що виправлення обвинувачених і попередження вчинення ними нових злочинів, можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства, і вважає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 має бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде найбільш необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження скоєння ними нових злочинів.

При призначенні покарання, суд, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1. скоїв кримінальне правопорушення після постановлення вироку Харківського районного суду Харківської області від 18 січня 2016 року, яким його було засуджено за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк чотири роки, із застосуванням ст. 75 КК України - іспитовим строком два роки, призначивши покарання за скоєння нового правопорушення, остаточно призначає покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за правилами ч.1 ст. 71 КК України, частково приєднавши невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Також, суд, враховуючи, що обвинувачена ОСОБА_2 скоїла кримінальне правопорушення після постановлення вироків Київського районного суду міста Харкова від 10.12.2015 року, яким її було засуджено за ч.1 ст.185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк три роки чотири місяці, із застосуванням ст. 75 КК України - іспитовим строком три роки та Московського районного суду міста Харкова від 25.02.2016 року, яким її було засуджено за ч.1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк два роки, із застосуванням ст. 75 КК України - іспитовим строком два роки, призначивши покарання за скоєння нового правопорушення, остаточно призначає покарання обвинуваченій ОСОБА_2 за правилами ч.1 ст. 71 КК України, частково приєднавши невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Суд не знаходить підстав для зміни виду запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки продовжує існувати ризик, який був врахований при обранні ним такого запобіжного заходу, а саме: є ризик того, що, вони можуть вчинити інше кримінальне правопорушення.

Тому запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_5 - тримання під вартою, залишити без змін, до набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції станом на 20.06.2017 року) зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Дана норма втратила чинність 21.06.2017 р. на підставі закону України від 18.05.17 № 2046-VIII.

Таким чином, керуючись ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції станом на 20.06.2017 року), суд зараховує у строк відбування покарання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 час їх перебування під вартою в період з 27 жовтня 2016 року по день втрати чинності зазначеної вище норми включно, тобто по 20 червня 2017 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Початок строку відбуття покарання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обчислювати з 27 жовтня 2016 року.

Судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 10372 від 19.10.2016 року в розмірі 176, 20 гривень - задовольнити та стягнути зазначену суму з обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, солідарно, на користь Держави Україна в особі Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса.

Цивільний позов в провадженні відсутній.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк чотири роки три місяці.

На підставі ст. 71 ч.1 КК України, до призначеного покарання, суд, частково, у вигляді трьох місяців позбавлення волі приєднує невідбуту частину покарання за вироком Харківського районного суду Харківської області від 18 січня 2016 року та остаточно призначає покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_1 обчислювати з моменту його затримання, тобто з 27 жовтня 2016 року

Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України ОСОБА_1 зарахувати строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі за період з 27 жовтня 2016 року до 20 червня 2017 року, включно.

ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України і призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі на строк два роки один місяць.

На підставі ст. 71 ч.1 КК України, до призначеного покарання, суд, частково, у вигляді трьох місяців позбавлення волі приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком Московського районного суду міста Харкова від 25.02.2016 року та остаточно призначає покарання обвинуваченій ОСОБА_2 у вигляді позбавлення волі на строк два роки чотири місяці.

Строк відбуття покарання обвинуваченій ОСОБА_2 обчислювати з моменту її затримання, тобто з 27 жовтня 2016 року..

Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України ОСОБА_5 зарахувати строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі за період з 27 жовтня 2016 року до 20 червня 2017 року, включно.

Вирок Київського районного суду міста Харкова від 10.12.2015 року, ухвалений відносно ОСОБА_5 - виконувати окремо.

Судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 10372 від 19.10.2016 року в розмірі 176, 20 гривень - задовольнити та стягнути зазначену суму з обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_5, солідарно, на користь Держави Україна в особі Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса.

Речові докази - арматуру, довжиною 3 метри, діаметром 10 мм, в кількості 22 штук, передані на зберігання потерпілій ОСОБА_6, вважати переданими за належністю.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційної інстанції.

Апеляційну скаргу на вирок можуть подати: обвинувачений, його захисник у частині, що стосується інтересів обвинуваченого, прокурор, потерпілий, його представник у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції, при цьому вирок не підлягає оскарженню в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.

Апеляція на вирок суду подається до апеляційного суду Харківської області через Харківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду.

Суддя: А.Ю.Полєхін.