Рішення № 73460190, 16.04.2018, Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

Справа №628/3280/17

Провадження №2/628/210/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2018 року Куп’янський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого – судді Скородєлової В.В.

за участю секретаря судового засідання Буткової В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в місті Куп'янськуХарківської області цивільну справу за позовомПублічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

встановив:

Позивач – Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до відповідачаОСОБА_1 вказавши, що останній звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим підписав заяву б/н від 06.04.2011 року, згідно якої він отримав кредит у розмірі 21000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

ВідповідачОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua,складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України зобов'язання за вказаним договором не виконав, оскільки не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв'язку з чим ПАТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача заборгованість, яка утворилася станом на 15.11.2017 року у розмірі 16003,71 грн.,яка складається з: 7038,32 грн. – тіло кредиту; 6479,65 грн. – нараховано відсотків за користування кредитом; 1247,47 – нараховано пені; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 738,27 грн. – штраф (процентна складова). Крім того, ПАТ КБ «ПриватБанк» просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 грн..

Добровільно заборгованість відповідачем не погашається, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

08.12.2017 року суддеюКуп’янського міськрайонного суду Харківської області направлявся запит щодо підтвердження місця реєстрації відповідача. Отримавши відповідь 11.01.2018 року, ухвалою судді від 12.01.2018 року у справі відкрито провадження та враховуючиположення ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 274 ЦПК України справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.

Відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України представником відповідача – адвокатом ОСОБА_2 надано відзив на позов, в якому остання просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що у даній справі строк на звернення до суду з позовом про стягнення штрафу, пені у позивача пройшов, так як право на подання позову виникло з 15.06.2015 року. Позов заявлений тільки в листопаді 2017 року. Тому заявлені суми 1247 грн., 500 грн., 738,28 грн. не можуть бути стягнуті з відповідача. Заявляє про застосування щодо цих сум строку позовної давності, який пройшов.

Також представник відповідача вказує, що відповідач не підписував договір. Умови кредитування ОСОБА_1 не надані, позивач стверджує, що заява на надання кредиту містить його підпис, що він ознайомлений з умовами кредитування. Але в жодному випадку ОСОБА_1 не підписував умови кредитування щодо застосування процентів за користування кредитом, а ні в Умовах та Правилах надання кредиту, які позивач надав суду, а також в позовних вимогах відсутній розмір процентів за кредитування.

Тобто порушенні права відповідача як споживача, так як він повинен бути повідомлений про умови кредитування та про сплату процентів за користування кредитом. Суму боргу 16003,71 грн. перевірити неможливо саме через невідомий розмір процентів, який є складовою суми боргу.

За ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» перед укладанням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови , як то - мету, для якої кредит може бути витрачений, форми його забезпечення; форми кредитування, орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги; переваги та недоліки схем кредитування.

Відповідальність кредитодавця за порушення прав споживача на інформацію передбачена за ст.ст. 15 ч.9, 23 ЗУ „ Про захист прав споживачів". Ця вимога закону не була виконана кредитодавцем, що є порушенням прав відповідача - споживача фінансових послуг.

До договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови договору.

Вказані порушення з боку позивача суд повинен врахувати, надати оцінку доказам, які позивач обґрунтовує нарахування процентів.

За ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Аналіз доказів у справі свідчить про те, що вони недостатні для стягнення процентів за користування кредиту, а договір неукладений належним чином в порушення норм вищезгаданих законів.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України умови договору повинні відповідати вимогам розумності та справедливості. Договір укладений в порушення принципу розумності та справедливості, оскільки не можуть бути розумними та справедливими, законними ті умови, що я не повідомлений про всі умови надання кредиту .

За відсутності встановлених обставин висновки суду щодо правомірності дій кредитодавця з укладення договору кредиту, відповідності його законодавству, моральним засадам суспільства, не можуть бути на користь позивача.

Розмір процентів не може бути стягнутий через указані обставини.

А також, у справі немає повного тексту договору, його умов, з матеріалів справи є Відомості про погашення боргу ОСОБА_1 в сумі 12597,31 грн. на 15.06.2015 року на аркуші «Розрахунок заборгованості ...» і в той же час є сума заборгованості 14327,14 грн. на аркуші « Розрахунок заборгованості...» про іншу заборгованість немає відомостей, чи дійсно відповідач заборгував позивачу 16003,71 грн.

Таким чином, наявна вина позивача у виникненні заборгованості, то за ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, передбачених договором, чи законом, до вчинення яких боржник не міг виконати зобов’язання. А саме повідомлення про розмір процентів за користування кредитом. В цьому випадку боржник не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Представник відповідача зазначає, що про спрощений порядок розгляду справи ніхто із сторін не заявляв. Підстав для розгляд у справи у спрощеному порядку немає. Наявний спір про існування боргу, його розмір, розмір його складових.

Тому необхідно розглянути справу за участю сторін з урахування відзиву на позовну заяву.

В судове засідання представник позивача не з’явився, відповіді на відзив відповідно до вимог ст. 179 ЦПК України не надано, в матеріалах справи міститься письмова заява про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися, надавши до суду письмову заяву про розгляд справи без їх участі та просять відмовити в задоволенні позову згідно відзиву на позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Приймаючи рішення по справі, що розглядається, суд виходив з вимог ст. 81 ЦПК України, яка регламентує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим підписав заяву б/н від 06.04.2011 року, згідно якої він отримав кредит у розмірі 21000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. (а.с. 8)

Відповідач ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Така форма оформлення кредитного договору не суперечить діючому законодавству, оскільки укладання договору здійснюється за принципом укладання між банком і клієнтом договору приєднання(ст. 634 ЦК України). Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умовами та Тарифами.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України договір вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Тобто, в даному випадку, зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та тарифах. Таким чином, між банком та позичальником укладається договір у письмовій формі.

Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії для придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов'язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають заяви, Умови, Правила та тарифи, з якими позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в заяві.

При оформленні кредиту, заява на отримання кредиту підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п.1 ст.30 ЦК України), яким підтверджується, що позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами, позичальник підтвердив свою згоду на те, що заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та тарифи складають між ним і банком договір про надання банківських послуг.

Згідно наявних у справі доказів, на сьогоднішній день заяв про розірвання кредитного договору від відповідача до банку не надходило, більше того відповідач користувався карткою, в тому числі неодноразово здійснював погашення заборгованості, зокрема останнього разу 24.07.2017 року в розмірі 630,00 грн..

Ч.ч. 2, 3 ст. 205, ч. 2 ст. 642 ЦК України встановлено, що (навіть за відсутності доказів належного повідомлення боржника) якщо боржник сплачує відсотки та комісію, то пропозицію слід вважати прийнятою і угоду досконалою, так як фактичні дії вказують на прийняття пропозиції.

Відповідач отримав кредитні кошти на підставі власної заяви, в якій зазначено наступне: «Я ознайомився і згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку які були мені представлені для ознайомлення в письмовому вигляді».

Відповідач особистим підписом засвідчив той факт, що відповідна заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами надання послуг, Тарифами між ним і банком становить договір надання банківських послуг.

Відповідно до підписаної заяви, клієнт виявив бажання на отримання послуги від банку у вигляді оформлення платіжної карти.

Крім того, банком на виконання відповідних положень Закону України «Про захист прав споживачів» надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Враховуючи, що законодавчо не встановлений обов'язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» є положення ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією (отримання кредиту боржником та сплата ним періодичних платежів).

Таким чином, кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним.

Судом встановлено, що банк свої зобов’язання перед позичальником виконав, надавши кредитні кошти, що не оспорюється відповідачем, який свої обов'язки за кредитним договором належним чином не виконує, своєчасно погашення не вносить, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості за договором кредиту б/н від 06.04.2011 р. (а.с. 5-7), згідно якого станом на 15.11.2017 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 16003,71 грн., яка складається з: 7038,32 грн. – тіло кредиту; 6479,65 грн. – нараховано відсотків за користування кредитом; 1247,47 – нараховано пені; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 738,27 грн. – штраф (процентна складова).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до п. 2.1.1.5.5 договору відповідач зобов’язався погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 2.1.1.12.2 договору в разі непогашенім клієнтом боргових зобов'язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/kredity/, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 договору.

У разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитом згідно п. 2.1.1.12.2.1. договору клієнт сплачує банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування.

В порушення умов договору відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання, допустивши виникнення за ним заборгованості.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

Разом з тим, представником відповідача було заявлено про застосування строків позовної давності до вимог позивача.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. При цьому, закінчення позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( ст.257 ЦК України).

За загальним правилом, перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно за ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги.

Як вбачається з відповідного розрахунку заборгованості, наданого позивачем, останнє погашення заборгованості ОСОБА_1 здійснив 24.07.2017 року в сумі 630,00 грн.

Разом з тим, позовну заяву було подано до суду 07.12.2017 року, тобто позовна давність за зобов'язанням в даному випадку не може бути застосована.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були вчинені дії, що свідчать про визнання ним свого боргу перед банком. Так, згідно розрахунку, відповідач користувався наданими на платіжній картці грошовими коштами та неодноразово здійснював погашення заборгованості.

Аналізуючи досліджені докази у їх сукупності та беручи до уваги позицію представника відповідача, яка викладена у відзиві на позов, суд вважає, що вона є необґрунтованою, оскільки не відповідає нормам ЦК України та умовами договору. Також наданий банком розрахунок заборгованості за кредитом не спростований відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 141 ЦПК України передбачено порядок розподілу судових витрат між сторонами. Так за загальним правилом, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Так, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню і судові витрати, які складаються з розміру сплаченого позивачем судового збору – 1600,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 264-265, ЦПК України, ст. ст. 256, 266, 509, 526, 536, 625, 1054 ЦК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути зОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», юридична адреса: місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за договором кредиту № б/н від 06.04.2011 року станом на 15.11.2017 р. у розмірі 16003,71 грн., а також 1600,00 грн. – судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області через Куп’янський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення (п. 15, п.п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

На виконання вимог ч. 10 ст. 272 ЦПК України суд повідомляє учасникам справи веб-адресу сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою вони можуть отримати інформацію по даній справі: http://kpm.hr.court.gov.ua/sud2023/gromadyanam/csz/.

Суддя: В.В. Скородєлова