Рішення № 73459306, 22.03.2018, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/1611/17

Провадження № 2/615/145/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Токмакової А.П.,

секретаря Антоненко М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Валки Харківської області цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Старомерчицької селищної ради Валківського району Харківської області, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

в с т а н о в и в:

14.12.2017 року позивач звернувся до суду із вказаною позовною заявою, в якій просить:

- визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер НОМЕР_2, надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року;

- визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,2800 га, кадастровий номер НОМЕР_3, надану для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер її чоловік ОСОБА_3 На підставі ч.1 ст.1261 ЦК України позивач є спадкоємицею за законом І черги, оскільки прийняла спадщину шляхом подачі заяви до нотаріальної контори.

Вказала, що на даний час є власником 3/4 частин житлового будинку, розташованого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, а на 1/4 частину, що належала чоловікові, оформляє спадкові права, як єдиний спадкоємець. За життя ОСОБА_3 розпочав процедуру приватизації земельних ділянок за цією адресою. Після розробки відповідної технічної документації із землеустрою він звернувся до відділу Держгеокадастру у Валківському районі Харківської області, де ділянкам було присвоєно кадастрові номери, а 17.12.2016 року видано Витяги з Державного земельного кадастру НВ -6303580522016 та НВ - 6303580532016.

Отримавши дані Витяги, чоловік звернувся до виконкому Старомерчицької селищної ради Валківського району Харківської області із заявою про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельних ділянок. 23.12.2016 року Рішенням IX позачергової сесії VII скликання Старомерчицької селищної ради Валківського району Харківської області за № 257-VII проект землеустрою було затверджено, а дві земельні ділянки: площею 0,1500 га, що надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_2 та площею 0,2800 га, надана для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_3, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 були передані у приватну власність ОСОБА_3

Після видачі чоловікові даного рішення наблизилися новорічні свята, тому реєстрацію права власності у реєстрі речових прав на нерухоме майно він вирішив здійснити після свят у новому році. Але сталося так, що невдовзі він тяжко захворів і ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер, не встигнувши звернутись до державного реєстратора для реєстрації своїх речових прав на землю. Через відсутність зареєстрованого речового права на це майно та виданих про це на ім'я чоловіка правовстановлюючих документів, позивач позбавлена можливості оформити спадщину в нотаріальному порядку.

Перевірка позовної заяви проводилася за правилами Цивільного процесуального кодексу України в редакції, яка діяла на час пред'явлення позову.

14.12.2017 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено у відкрите судове засідання.

15.12.2017 року набрав законної чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року.

Відповідно до п.9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року справи у судах першої інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі ухвали суду від 18.01.2018 року судовий розгляд цивільної справи продовжено за правилами ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року, з урахуванням вимог ст.274 цього Кодексу за правилами загального позовного провадження, про що оголошено сторонам в підготовчому судовому засіданні та роз'яснено їм про порядок та строки виконання ними вимог ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року, для чого відкладено розгляд справи в погоджені між сторонами строки.

В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_2 підтримали позов в повному обсязі, просили його задовольнити, посилаючись на викладені вище обставини. При цьому позивач вказала, що в житловому будинку, розташованому на спірній земельній ділянці, її сім'я проживала з 1975 року. На даний час вона є єдиним власником житлового будинку, оскільки співвласники - чоловік, донька та сестра померли, право власності на належні їм частини вона отримала в порядку спадкування. При цьому рішенням селищної ради було надано дозвіл на оформлення земельних ділянок в спільну сумісну власність з чоловіком, оскільки на той час вони були єдиними співвласниками житлового будинку, але вони вирішили оформити право власності на одного співвласника - чоловіка, який в подальшому передчасно помер. Витрати на виготовлення земельної документації та вся необхідні дії щодо приватизації земельної ділянки виконували разом, в тому числі за кошти позивача. Вважає, що набула право власності на земельні ділянки на законних підставах, але в позасудовому порядку вирішити дане питання неможливо.

Відповідач надав клопотання, зі змісту якого просить проводити розгляд справи за відсутності його представника. При цьому, вказав, що заперечень щодо рішення суду не матиме.

Представник третьої особи надала письмові пояснення, в яких, посилаючись на положення ст.ст.1216,1218,1225 ЦК України, зазначає, що за інформацією, наданою Міськрайонним управлінням у Валківському та Коломацькому районах Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 15.01.2018 року за №35/421-18-0.23,141 відповідно до рішення XIII позачергової сесії VI скликання Старомерчицької селищної ради Валківського району Харківської області від 22.10.2014 року №728-VI ОСОБА_1 та ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, межі якої не встановлені в натурі (на місцевості) для подальшої передачі її у спільну приватну власність, в межах населеного пункту Старомерчицької селищної ради за адресою: АДРЕСА_1, орієнтовною загальною площею - 0,4300 га, в т.ч. із земель запасу житлової та громадської забудови - 0,1500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, із земель запасу сільськогосподарського призначення - 0,2800 га для ведення особистого селянського господарства.

На підставі розробленого проекту землеустрою 17.12.2016 року державним кадастровим реєстратором відділу Держгеокадастру у Валківському районі проведено реєстрацію земельних ділянок з присвоєнням кадастрових номерів НОМЕР_2 та НОМЕР_4. В системі Державного земельного кадастру інформація про реєстрацію права на зазначені земельні ділянки відсутня. Земельні ділянки перебувають у комунальній власності і розташовані в межах населеного пункту смт. Старий Мерчик Валківського району Харківської області.

На думку представника третьої особи, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку у відповідності до вимог ст.125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні цієї процедури, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - право на завершення приватизації земельної ділянки, а не визнання права власності на земельну ділянку. Оскільки зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст.1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п.1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України. Прови відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Будь-які заяви чи клопотання щодо проведення інших процесуальних дій, в тому числі забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження у справі, учасниками справи не заявлялися.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про право власності на житловий будинок від 19.06.1998 року, виданого на підставі рішення Валківської районної ради Харківської області № 58 від 16.06.1998 року та зареєстрованого Валківським БТІ за реєстровим № 1180, житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належав на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 - чоловіку позивача, ОСОБА_1 - позивачу, ОСОБА_4 - сестрі позивача та її доньці - ОСОБА_5

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВЕЕ №031927 від 27.01.2007 року, посвідченого державним нотаріусом Валківської державної нотаріальної контори Харківської області Кобзар Н.Я., зареєстрованого в реєстрі за № 197, спадкоємицею всього майна ОСОБА_4, а саме 1/4 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 значиться її сестра ОСОБА_1 - позивач у справі.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВТХ №017642 від 06.05.2014 року, посвідченого державним нотаріусом Валківської державної нотаріальної контори Харківської області Кобзар Н.Я., зареєстрованого в реєстрі за № 795, спадкоємицею всього майна ОСОБА_7, а саме 1/4 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 значиться її мати ОСОБА_1 - позивач у справі з урахуванням 1/2 частки у спадщині, від якої відмовився батько спадкодавця ОСОБА_3

За даними Технічного паспорту (Інвентаризаційна справа № 1292), виготовленого КП «Валківське БТІ» 30.08.2017 року, на даний час 3/4 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 - позивачу у справі, 1/4 частина будинку належала ОСОБА_3, з яким перебувала в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується даними свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5, виданого 22.11.1975 року Кобзарівською сільською радою Валківського району Харківської області, актовий запис № 18.

Чоловік позивача ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6, виданого 18.01.2017 року Кобзарівською сільською радою Валківського району Харківської області, актовий запис № 06.

На підставі рішення Старомерчицької селищної ради Валківського району Харківської області ІХ позачергової сесії VІІ скликання № 257-VІІ від 23.12.2016 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 і передачу її у приватну власність ОСОБА_3.», останньому передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0.4300 га, в тому числі із земель запасу житлової та громадської забудови - 0,1500 га, - для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд, кадастровий номер даної земельної ділянки НОМЕР_2 та з земель запасу сільськогосподарського призначення - 0,2800 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий помер даної земельної ділянки НОМЕР_3 по АДРЕСА_1.

Як вбачається з пояснень представника третьої особи, сторонами визнано, що відповідно до рішення XIII позачергової сесії VI скликання Старомерчицької селищної ради Валківського району Харківської області від 22.10.2014 року №728-VI позивачу ОСОБА_1 та її чоловікові ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, межі якої не встановлені в натурі (на місцевості) для подальшої передачі її у спільну приватну власність, але за домовленістю вирішили оформити на одного співвласника, оскільки все одно земельні ділянки відносяться до спільного майна подружжя.

Із інформації Валківської державної нотаріальної контори Харківської області № 1588/02.14 від 10.10.2017 року слідує, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3, 28.04.2017 року відкрита спадкова справа № 84/2017 рік на підставі поданої позивачем заяви про прийняття спадщини, яка зареєстрована в книзі обліку спадкових справ за № 224. Спадкоємцем І черги за законом на підставі ст.1261 ЦК України є позивач - дружина спадкодавця. Будь-які інші заяви про прийняття спадщини чи про відмову від неї станом на 18.08.2017 року до нотаріальної контори не надходили. Відомості про посвідчений спадковий заповіт відсутні. До складу спадкового майна входять земельна ділянка площею 0,15 га для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд та земельна ділянка площею 0,28 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1. Однак право власності на дані земельні ділянки спадкодавець ОСОБА_3 не встиг зареєструвати в зв'язку зі смертю, що позбавляє позивача права оформити спадкові права на земельні ділянки в нотаріальній конторі.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцю за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів, при цьому нотаріус обов'язково перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи які підтверджують вказані факти (п.п. 4.12 і п.п. 4.14 пункту 4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, зі змінами та доповненнями).

Ст. 328 ЦК України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна, в тому числі за заповітом та законом.

Відповідно до вимог ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Ст.61 Сімейного кодексу України передбачає, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Дружина та чоловік відповідно до положень ст.63 Сімейного кодексу України мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Ст.68 Сімейного кодексу України встановлює, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Згідно ч.ч.1,3 ст.70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб. Об'єктом відносин спадкування виступають права та обов'язки спадкодавця у їх сукупності, що належали йому на момент смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України). Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч.1 ст.1220 ЦК України). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч.1 ст.1221 ЦК України).

Ст.1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Пленум Верховного Суду України у п.23 постанови № 7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Дане зобов'язання встановлено законодавством у зв'язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації цього майна.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Право власності на земельну ділянку, згідно положень ст.1225 ЦК України, переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно роз'яснень Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21.02.2005 року у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Ч.1 ст.81 ЦПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вимоги ст.ст.60,69,70 СК України, суд приходить до висновку, що спірне нерухоме майно фактично придбано позивачем у період шлюбу з померлим на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яким вони користувалися з 1975 року на праві спільної сумісної власності подружжя. Оформлення документів щодо державної реєстрації цього майна на ім'я відповідача, не позбавляє позивача права на його частину. Суд визнає частки нерухомого майна сторін рівними.

Твердження представника третьої особи про те, що органом місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства, не знайшли свого підтвердження в ході судового засідання. На підставі рішення Старомерчицької селищної ради Валківського району Харківської області ІХ позачергової сесії VІІ скликання № 257-VІІ від 23.12.2016 року спірні земельні ділянки передано у приватну власність ОСОБА_3 - чоловіку позивача. Згідно ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу, що надає позивачу право продовжити оформлення права власності на спірні земельні ділянки на своє ім'я з урахуванням відсутності спадкоємців після смерті чоловіка.

Оцінивши надані докази в їх сукупності, враховуючи, що позивач у справі є спадкоємицею першої черги за законом, яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо визнання права власності на спадщину, яка залишилася після смерті чоловіка ОСОБА_3, так як досліджені докази свідчать про неможливість оформити спадщину в нотаріальному порядку.

Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер НОМЕР_2, надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на земельну ділянку площею 0,2800 га, кадастровий номер НОМЕР_3, надану для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Валківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 30.03.2018 року.

Суддя А.П. Токмакова