Ухвала суду № 73458929, 17.04.2018, Костопільський районний суд Рівненської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 555/2184/17

17 квітня 2018 року

м.Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області у складі колегії суддів:

головуючий суддя Левчук В.В., суддя Грипіч Л.А., суддя Цвіркун О.С.

секретар судового засідання Зберун К.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12017180060000444 від 19 липня 2017 року стосовно

ОСОБА_1, який народився 15.04.1985 року в с.Прислуч Березнівського району Рівненської області, громадянин України, зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, фактично проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, офіційно не працевлаштований, ІНФОРМАЦІЯ_3, одружений, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимий,

за ознаками суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України

за участю:

прокурора Дячук Ю.О.

особи, стосовно якої розглядається клопотання – ОСОБА_1

законного представника – ОСОБА_2

захисника – адвоката ОСОБА_3

потерпілої – ОСОБА_1

представника потерпілої – ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Згідно клопотання слідчого Березнівського ВП Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області капітана поліції ОСОБА_5, затвердженого прокурором Березнівського відділу Сарненської місцевої прокуратури ОСОБА_6, про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12017180060000444 від 19 липня 2017 року за ч.3 ст.15, ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України, ОСОБА_1 19 липня 2017 року приблизно о 15:00 год., перебуваючи на території подвір'я по місцю свого проживання, а саме в с.Прислуч Березнівського району Рівненської області, вул.Лесі Українки 17, з метою спричинення смерті іншій людині, наніс не менше двадцяти чотирьох ударів кухонним ножом в область життєво важливих органів – шиї, грудної клітки та живота своїй дружині ОСОБА_7, чим спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді ран черевної стінки з проникненням в черевну порожнину та ушкодженням печінки, що в клінічному перерізі ускладнилося внутрішньочеревною кровотечою, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №191 від 15 серпня 2017 року за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення, за ступенем тяжкості належать до тяжких тілесних ушкоджень, а також ран лівої половини грудної клітки, лівої половини спини, лівої половини шиї, ділянки лівого плечового суглоба та лівого передпліччя, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, однак не довів свій намір до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був зупинений рідною сестрою потерпілої та сусідами, які на крики потерпілої прибігли на місце події.

Такі дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.3 ст.15, ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України, а саме, незакінчений замах на вбивство, тобто протиправне заподіяння смерті іншій особі.

Присутній в судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав та просить суд його задоволити.

Потерпіла вирішення клопотання віднесла на розсуд суду, представник потерпілої підтримав думку прокурора.

ОСОБА_1 свою вину визнав частково, пояснив суду, що не усвідомлював своїх дій, заперечив наявність мотиву на заподіяння смерті своїй дружині.

Захисник ОСОБА_1 ОСОБА_3 просить змінити правову кваліфікацію діяння ОСОБА_1 на ч.1 ст.121 КК України та застосувати до ОСОБА_1В примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом.

Факт вчинення ОСОБА_1 суспільного небезпечного діяння, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України за обставин, викладених в клопотанні слідчого, підтверджується наступними дослідженими судом доказами.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка законний представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 показав суду, що 18 липня 2017 року ОСОБА_1 госпіталізували у стаціонарне відділення психіатричної лікарні. Під час обстеження ОСОБА_1 був збуджений та поводився знервовано, підвищував безпричинно голос. 19 липня 2017 року вранці ОСОБА_2 з дружиною привезли синові в лікарню одяг та постіль. Водночас, до лікарні приїхала потерпіла та вимагала відпустити її чоловіка з лікарні. На попередження лікарня уваги не звернула та написала заяву на відмову від лікування. Коли лікар вивів ОСОБА_1 на вулицю для передачі його родині, між ОСОБА_2 з дружиною та потерпілою виник словесний конфлікт з приводу подальшого місця перебування ОСОБА_1 Останній повідомив, що бажає їхати з дружиною та тещею. Впевнений, що його син не мав наміру на вбивство чи тілесні ушкодження. Пояснив, що раніше у ОСОБА_1 не спостерігалось проблем із психікою, він працював у школі, а тому регулярно проходив обстеження.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 надала суду показання про те, що відносини в сім'ї були нормальні, донька на ОСОБА_1 не скаржилися. 19 липня 2017 року ОСОБА_1 подзвонив своїй дружині ОСОБА_7 та попросив забрати його з лікарні. Біля лікарні ОСОБА_1 сказав, що хоче їхати додому з дружиною. Коли привезли ОСОБА_1 додому, він не пішов до себе у двір, а пішов до сусіда, на діалог не йшов. ОСОБА_9 та ОСОБА_7, ОСОБА_8 попрямувала додому. Хвилин через 7-10 зателефонувала дочка ОСОБА_10 та повідомила про те, що сталося. Коли повернулись то побачили купу людей, потерпіла ОСОБА_11 лежала на землі, а сестра Іванка була біля неї. ОСОБА_12 стояв над ними. У ОСОБА_9 до ліктів руки були у крові, в руках нічого не було. ОСОБА_12 лише постійно повторював "Що я наробив?!". Не намагався втікати.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка в присутності законного представника неповнолітня ОСОБА_13 надала суду показання про те, що 19 липня 2017 року привезла дитину ОСОБА_9 та ОСОБА_7 до них додому. Мати, ОСОБА_8, перед від'їздом додому попросила її лишитись з ОСОБА_7. Коли гуляла на вулиці з дитиною, почула як грюкнули двері. Коли заглянула за ріг будинку, побачила, що ОСОБА_9 притиснув ОСОБА_7 на вулиці до стіни ліктем, а в іншій руці у нього був ніж, яким він штрикав ОСОБА_7. При цьому, ОСОБА_9 постійно шепотів: "Уб’ю, уб’ю". Відразу подзвонила до матері та попросила повернутись, а сама віддала дитину сусіду та побігла до сестри ОСОБА_7, яка вже лежала на землі, намагалася зупинити кровотечу. ОСОБА_14 намагався порізати собі вени, але від болю зупинився та викинув ножа. Після події нікуди не втікав.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_15 надала суду показання про те, що 19 липня 2017 року в період з 13 до 14 години до неї зателефонувала сестра ОСОБА_7 та попросила привезти дитину. Під час обіду вдома ОСОБА_14 розмову не підтримував. Коли поверталася з матір'ю, ОСОБА_8, додому, подзвонила молодша сестра Іванка та попросила повернутись. Коли повернулись, то побачили, що ОСОБА_7 вся в крові лежить серед дороги, а Іванка тримає рани. ОСОБА_12 ходив між подвір'ями та повторював слова: "сталось те, чого хотіли". ОСОБА_12 намагався ножем нанести собі тілесні ушкодження, але вона його зупинила.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_16 підтвердила показання, надані ОСОБА_2

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_17 надав суду показання про те, що проживає по сусідству з ОСОБА_14 та ОСОБА_7, однак раніше не спілкувались. Сварок в їхній родині не чув. В день події ОСОБА_14 прийшов до нього додому познайомитись. З будинку ОСОБА_17 ОСОБА_1 забрали його дружина та сестра дружини. ОСОБА_14, коли почув на вулиці галас, вийшов на подвір'я та побачив як ОСОБА_14 стоїть неподалік потерпілої та махає руками. Ножа не бачив.

Свідок ОСОБА_18 надав суду показання про те, що 19 липня 2017 року був вдома та почув на вулиці крики. Коли вийшов на вулицю побачив як падає потерпіла, а ОСОБА_14 стоїть біля неї. Відразу викликав швидку. На руках ОСОБА_1 були сліди крові. Потерпіла лежала посередині вулиці і до неї побігла її сестра, Іванка. ОСОБА_12 пішов до свого двору. Не бачив як ОСОБА_1 завдавав ударів. Конфліктів в сім'ї ОСОБА_1 та ОСОБА_7 не чув.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка лікар ОСОБА_19 надав суду показання про те, що ОСОБА_1 був доставлений в психіатричну лікарню батьком, за медичними показами був скерований на стаціонар. На момент госпіталізації був налаштований вороже до свого батька, напружений, збуджений. Під час подальшого перебування у лікарні ОСОБА_1 був розгублений, кілька разів перепитував де його батько. Ввечері 18.07.2017 року приїхала дружина ОСОБА_7 і вимагала відпустити ОСОБА_1. Після розмови із лікарем погодилась лишити чоловіка на ночівлю в умовах стаціонару. В лікарні ОСОБА_7 поводилась спокійно. ОСОБА_12 провів з ОСОБА_7 нетривалу розмову і першим відмовився від подальшої з нею розмови. 19 липня 2017 року і ОСОБА_7 і ОСОБА_2 написали заяви на відмову від лікування ОСОБА_1 в лікарні. При цьому, свідок намагався пояснити, що ОСОБА_1 потребує лікування та нагляду в умовах стаціонару в лікарні, оскільки психоз характеризується відсутністю критики власних дій. ОСОБА_7 і ОСОБА_2 продовжили сперечались між собою з ким ОСОБА_1 поїде додому. Лікарсько-консультаційна комісія не встановила обставин для обов'язкової госпіталізації ОСОБА_1, тому ОСОБА_19 вивів ОСОБА_19 на подвір'я лікарні та передав родині, які продовжували сперечатись щодо його подальшого місця перебування.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 надала суду показання про те, що у неї склалися неприязні відносини із родиною чоловіка. Щоразу, коли батьки ОСОБА_12 приїздили в гості, в домі відбувались сварки, в яких саме вони і були ініціаторами. При цьому, конфліктів між ОСОБА_7 та ОСОБА_19 за час сімейного життя не виникало. 12 липня 2017 року, коли були в гостях у батьків ОСОБА_12, знову виник конфлікт. В суботу після цього, на прохання ОСОБА_19, зібрала його речі. У неділю ОСОБА_19 не телефонував та не брав трубки від неї. У вівторок 18 липня 2017 року зателефонував свекор ОСОБА_2 та влаштував сварку. Приблизно о 12:00 год. зателефонував чоловік ОСОБА_19 та попросив забрати його з лікарні. Коли приїхала до лікарні, то лікар повідомив, що батько ОСОБА_2 написав заяву на лікування сина. 19 липня 2017 року приїхала забрати чоловіка з лікарні разом з мамою. На вулиці батько ОСОБА_12 намагався вговорити його їхати з ними, однак ОСОБА_19 виявив бажання їхати додому зі своєю дружиною. Після приїзду додому ОСОБА_19 пішов до сусіда, а також подзвонив до батька. ОСОБА_11 випила заспокійливе та сіла на диван в прихожій. В цей час її сестра Іванка була з дитиною на вулиці. ОСОБА_12 у той час вже був на кухні. Підійшов до неї, взяв за волосся, а другою рукою тримав ножа біля горла. Почав називати відьмою та погрожував вбити. Потерпіла відштовхнула його, в подальшому виштовхала на вулицю. ОСОБА_12 продовжував штрикати її ножем у живіт, руки, порізав шию. Коли наносив удари то казав що вб'є її та називав відьмою. Потерпіла при цьому намагалася його заспокоїти, область серця від можливих ударів закривала руками. Потім ОСОБА_1 запитав потерпілу чи вона його пробачає, та коли потерпіла відповіла, що вибачає, це ще більше його розсердило і він знову почав наносити удари ножем. З останніх сил потерпіла виштовхала чоловіка з двору, на середину дороги. Увесь цей час хвилювалася за дитину, однак боковим зором помітила, що сестра Іванка із дитиною втікли до сусіда. На середині дороги ОСОБА_1 наніс їй ще один удар ножем в плече та зупинився. Вона почала втрачати сили і впала на коліна. Просила односельчан допомогти, однак ніхто не підходив. Прибігла сестра Іванка. ОСОБА_12 вже зрозумів, що він накоїв та намагався порізати собі живіт і вени на руках, але відчув, що це боляче та викинув ножа. Після операції у лікарні потерпілу відвідувала мама. Також, на запитання сторін процесу, ОСОБА_7 показала суду, що за час спільного життя та знайомства з ОСОБА_1 не сварилися та жили мирно, планували своє подальше життя. ОСОБА_12 поводив себе адекватно. Його поведінка змінювалася виключно після спілкування зі своїми батьками, тоді він ставав замкненим та знервованим, однак діло до сварок не доходило. ОСОБА_12 не міг самостійно вирішити конфлікти із сім'єю. Батьки ОСОБА_12 регулярно втручалися у їхні відносини. Вважає, що чоловік насправді не мав наміру позбавляти її життя. Розуміє, що така подія сталася виключно через його психічний стан, до якого його довели його ж батьки, та пробачила. Від ОСОБА_2 отримала гроші на лікування у розмірі 5000 грн. З чоловіка ніколи не знущалась та не била його. Не чула, щоб хтось з оточуючих намагався зупинити ОСОБА_1. Він зупинився самостійно, коли почав розуміти, що накоїв.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка лікар-психіатр ОСОБА_20 надав суду показання про те, що при поступлені ОСОБА_1 у нього були зорові та слухові галюцинації. Він був тривожний. Причини такого стану невідомі, таких причин може бути безліч. Зараз його стан стабільний. ОСОБА_1 отримує мінімальні дози підтримуючих ліків. У відділенні поводить себе спокійно, допомагає доглядати за іншими хворими. Спілкується з дружиною. У вчиненому звинувачує лише себе. Під час події ОСОБА_1 не оцінював свої дії та не бачив перед собою своєї дружини. Спеціального умислу на вбивство дружини у ОСОБА_1 не було. Застосування примусових заходів медичного характеру вважає необхідним, однак в умовах загального нагляду.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 надав суду показання про те, що жив зі своєю дружиною мирно. Конфлікт між нею та його родиною тривав від самого весілля. Його батьки були дуже незадоволені тим, що він не житиме разом з ними, а йде жити до дружини. Після розмов з батьками, навіть по телефону, тривалий час почувався погано, ходив загружений, замкнений. Батьки регулярно втручались в його життя та намагались ним керувати на свій лад, при цьому його думка їх не цікавила. В липні 2017 року, коли почались проблеми із психікою, після розмови із батьком бігав по хаті, махав руками, ногами, падав на підлогу. Загалом почувався погано, розгублено, не знав, що йому необхідно робити. Батько сказав йому, що це його дружина та її родина щось з ним роблять, "підливають" йому якісь зілля, та інші речі в такому дусі. Наступного дня, в неділю, почував себе ще гірше, повторював слова про те, що буде кров і будуть трупи, бігав по дворі, напав на батька. Вночі виліз через вікно з дому, бродив лісом у шкарпетках. На ранок, батько запропонував відвезти його до спеціаліста. Цього дня бігав скрізь та казав, що все буде горіти. В лікарні намагався втекти та кричав на батька. Підписав заяву на обстеження. Пам'ятає, як лікар попереджав рідних, що відпускати його не бажано і він потребує стаціонарного нагляду. Коли вже вийшов з машини в селі відчув страх. Подзвонив до батька, який під час розмови переконував його, що його дружина ОСОБА_7 відьма. Пішов до сусіда. З ним познайомились. Коли розмовляли, прийшла дружина ОСОБА_7 та забрала його додому. В хату йти не хотів. Не пам'ятає як ніж опинився в його руках. Під час нанесення ударів думав, що то не його дружина. Бачив перед собою відьму та боявся за власне життя. Усвідомив, що наніс тілесні ушкодження дружині вже коли був з нею на середині дороги. Не хотів вбивати дружини. Коли усвідомив, що накоїв, то хотів накласти на себе руки, але не зміг. На запитання сторін пояснив, що з дружиною за час сімейного життя серйозно ніколи не сварилися. На даний час почуває себе значно краще.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_21 показала суду, що є родичкою ОСОБА_1 Характеризує ОСОБА_1 з позитивної сторони. Свідком подій, що стались 19 липня 2017 року не була.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_22 надав суду показання про те, що він працював з ОСОБА_1 в школі та дружив з ним. Характеризує ОСОБА_1 з позитивної сторони. Свідком подій, що стались 19 липня 2017 року не був.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_23 показала суду, що характеризує ОСОБА_1 з позитивної сторони. Свідком подій, що стались 19 липня 2017 року не була.

Також, факт вчинення ОСОБА_1 суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.1 ст.115 КК України підтверджується дослідженими судом письмовими доказами, зокрема: протоколом огляду місця події від 19.07.2017 року; протоколом огляду та вилучення одягу потерпілої від 19.07.2017 року; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 19.07.2017 року, яким було вилучено одяг та взуття підозрюваного; висновком судової імунологічної експертизи №348 від 27.07.2017 року; висновком судової імунологічної експертизи №347 від 27.07.2017 року; висновком судової імунологічної експертизи №350 від 04.08.2017 року; висновком судової імунологічної експертизи №349 від 04.08.2017 року; висновком судової імунологічної експертизи №343 від 04.08.2017 року; висновком судової імунологічної експертизи №344 від 04.08.2017 року; висновком судової цитологічної експертизи №64 від 23.08.2017 року; висновком судової цитологічної експертизи №63 від 23.08.2017 року; протоколом проведення слідчого експерименту із потерпілою від 07.09.2017 року; протоколом проведення слідчого експерименту із свідком ОСОБА_13 від 29.09.2017 року; протоколом проведення слідчого експерименту із ОСОБА_1 від 26.09.2017 року.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №191 від 15.08.2017 року у ОСОБА_1 лікарями діагностовано рани черевної стінки з проникненням в черевну порожнину та ушкодженням печінки. Що в клінічному перебізі ускладнилися внутрішньочеревною кровотечею, рани лівої половини грудної клітки, лівої половини спини, лівої половини шиї, ділянки лівого плечового суглоба та лівого передпліччя, синець лівого ліктьового суглобу. Отримані рани утворилися від щонайменше двадцятичотирьох разової дії гострого предмета (предметів), синець від щонайменше одноразової дії тупого предмета, незадовго до звернення за медичною допомогою. Опис лікарями розмірів ран та раневих каналів вказують, що ушкодження були спричинені гострим предметом довжиною не менше 6 см. Інші конструктивні властивості гострого предмета за записами в медичних документах встановити неможливо. Отримані ОСОБА_1 проникаючі у черевну порожнину рани живота (щонайменше три) за ознакою небезпеки для життя у момент спричинення за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Всі інші рани за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я, синець до легких тілесних ушкоджень.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта №197-192/17 від 09.08.2017 року ОСОБА_1 на момент скоєння інкримінованого йому кримінального правопорушення страждав на гострий психотичний розлад (F23 - за міжнародною класифікацією хвороб 10 перегляду). ОСОБА_1 під час учинення інкримінованого йому кримінального правопорушення не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_1 на даний час страждає на гострий психотичний розлад (F23 - за міжнародною класифікацією хвороб 10 перегляду). За станом психічного здоров’я до ОСОБА_1 рекомендовано застосувати примусові заходи медичного характеру - госпіталізацію до психіатричного закладу з посиленим наглядом.

Досліджені судом докази є належними, допустимими і в своїй сукупності повністю доводять факт вчинення ОСОБА_1 суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України.

Таким чином, клопотання сторони захисту про зміну правової кваліфікації діяння ОСОБА_1 на ч.1 ст.121 КК України до задоволення не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.18 Кримінального кодексу України суб'єктом злочину є фізична осудна особа.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.19 Кримінального кодексу України, осудною вважається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Згідно приписів ч.1 ст. 513 Кримінального процесуального кодексу України під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з’ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; 2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; 3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; 4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; 5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

Частиною 2 статті 513 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Відповідно до ст.ст. 92, 93 Кримінального кодексу України, примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціалізований лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчинення нею суспільно небезпечних діянь. Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані, зокрема, до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.

Згідно приписів статті 94 КК України, залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу.

Госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку.

Госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду.

Госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду.

Якщо не буде визнано за необхідне застосування до психічно хворого примусових заходів медичного характеру, а також у разі припинення застосування таких заходів, суд може передати його на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.

Таким чином, стаття 94 КК України містить три критерії, які суд має враховувати при призначенні певного виду примусових заходів медичного характеру:

1) характер і тяжкість захворювання (медичний критерій); 2) тяжкість вчиненого діяння (юридичний критерій); 3) ступінь небезпечності психічно хворого для себе чи інших осіб (соціальний критерій).

Характер і тяжкість захворювання визначаються клінічною формою психічного захворювання, його глибиною і стійкістю, динамікою хворобливого процесу, прогнозом його перебігу та деякими іншими обставинами, що стосуються хворобливого стану особи. Характер психічного захворювання, його форма, глибина, стійкість, особливості психічного стану і поведінки в період вчинення суспільне небезпечного діяння є провідною ознакою, яка визначає суспільну небезпеку психічно хворого. Тяжкість вчиненого діяння ґрунтується на положеннях ст. 12 про класифікацію злочинів. Ступінь небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб містить оцінку суспільної небезпечності вчиненого діяння, характеру вчиненого, можливих або тих, що настали, суспільне небезпечних наслідків та інших подібних обставин; а також психічного стану особи на момент розгляду справи судом і небезпечності даного хворого для оточуючих, що випливає з характеру захворювання.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч.3 ст. 15, ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України, та на момент його вчинення перебував в стані неосудності і внаслідок психічних розладів не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

На даний час ОСОБА_1 також не може усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, тому не підлягає кримінальній відповідальності.

Таким чином, ОСОБА_1 на даний час потребує застосування примусових заходів медичного характеру.

Згідно п.2 наказу МОЗ України №992 від 31.08.2017 року "Про затвердження Правил застосування примусових заходів медичного характеру в спеціальному закладі з надання психіатричної допомоги" примусові заходи медичного характеру за рішенням суду застосовуються до осіб, які скоїли суспільно-небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України, для надання їм психіатричної допомоги з метою інтеграції їх в суспільство та запобігання вчиненню ними повторних суспільно-небезпечних діянь.

Висновок судово-психіатричного експерта №197-192/17, який містить рекомендацію застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу з посиленим наглядом було складено 09.08.2017 року. Згідно показань лікаря-психіатра, допитаного в судовому засіданні в якості свідка, судом встановлено, що за час перебування на лікуванні ОСОБА_1, його стан значно покращився. Психічний стан стабільний. ОСОБА_1 знаходиться на підтримуючому медикаментозному лікуванні з отриманням лише мінімальних доз ліків. У відділенні він поводить себе спокійно та допомагає у догляді за іншими хворими. Його регулярно навідують рідні. З дружиною спілкуються гарно, спокійно. На даний час розуміє свої дії та шкодує про їх вчинення. Враховуючи викладене, лікуючий лікар-психіатр вважає необхідним застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації, однак в умовах загального нагляду.

Враховуючи викладене, особу ОСОБА_1, характер та тяжкість його психічного захворювання, тяжкість та обставини вчинення ним суспільно небезпечного діяння, ступінь його небезпечності для суспільства, суд дійшов переконливого висновку про доцільність застосування до ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру у вигляді надання психіатричної допомоги в примусовому порядку у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом, що буде достатнім для запобігання вчиненню ним повторних суспільно-небезпечних діянь.

Відповідно до ст.129 КПК України, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Згідно з ч.1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Прокурором, в інтересах лікувального закладу КЗОЗ "Березнівська центральна районна лікарня" Березнівської районної ради подано цивільний позов до ОСОБА_1, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь КЗОЗ "Березнівська центральна районна лікарня" Березнівської районної ради 10111 грн. 62 коп. збитків, завданих вчиненим ним суспільно небезпечним діянням. Цивільний позов мотивовано тим, що потерпіла ОСОБА_1 знаходилась на стаціонарному лікуванні у відділенні інтенсивної терапії та хірургічному відділенні з 19.07.2017 по 01.08.2017, та із 04.08.2017 по 22.08.2017.

Цивільний відповідач позов не визнає.

Відповідно до ч.1 ст.1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Судом встановлено, що потерпіла ОСОБА_1 після вчинення відносно неї кримінального правопорушення знаходилась на стаціонарному лікуванні у відділенні інтенсивної терапії та хірургічному відділенні КЗОЗ "Березнівська центральна районна лікарня" Березнівської районної ради з 19.07.2017 по 01.08.2017, та із 04.08.201 по 22.08.2017. Так, згідно довідок медичної установи №1257 від 21.08.2017 року та №1341 від 28.09.2017 року загальна сума витрат на стаціонарне лікування потерпілої становить 10111,62 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Прокурор довів належними та допустимими доказами обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Таким чином, цивільний позов прокурора, в інтересах лікувального закладу КЗОЗ "Березнівська центральна районна лікарня" Березнівської районної ради до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування потерпілої ОСОБА_1 підлягає до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно приписів п.6 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, із ОСОБА_1 в дохід держави підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1600 грн.

Вирішуючи питання про речові докази суд керується приписами ст. 100 КПК України.

Речові докази – вилучені 19.07.2017 в ході огляду місця події – господарства, розміщеного за адресою вул. Лесі Українки 17 в с.Прислуч Березнівського району Рівненської області кухонний ніж із нашаруванням речовини бурого кольору, зішкреби грунту та змиви речовини бурого кольору, а також зрізи тканини із нашаруванням речовини бурого кольору, які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів Березнівського ВП Сарненського ВП ГУ НП у Рівненській області, після набрання ухвалою суду законної сили – знищити.

Речові докази – вилучені 19.07.2017 у підозрюваного ОСОБА_1 туфлі чорного кольору з нашаруваннями речовини бурого кольору, штани темно-синього кольору та клітчасту сорочку із нашаруваннями речовини бурого кольору, які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів Березнівського ВП Сарненського ВП ГУ НП у Рівненській області, після набрання ухвалою суду законної сили – повернути ОСОБА_1

Речові докази – вилучені 19.07.2017 у потерпілої ОСОБА_1 сорочку синього кольору, джинсові штани синього кольору, ліфчик білого кольору та труси червоного кольору із нашаруваннями речовини бурого кольору та пошкодженнями у вигляді порізів, які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів Березнівського ВП Сарненського ВП ГУ НП у Рівненській області, після набрання ухвалою суду законної сили – повернути ОСОБА_1

Речові докази – вилучені 19.07.2017 в ході освідування ОСОБА_1 змиви з його рук та шиї речовини бурого кольору, а також зрізи нігтів з обох рук з піднігтєвим вмістом, які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів Березнівського ВП Сарненського ВП ГУ НП у Рівненській області, після набрання ухвалою суду законної сили – знищити.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, залишити в силі до набрання ухвалою суду законної сили.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 395, 512, 513 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12017180060000444 від 19 липня 2017 року за ознаками суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України – задоволити частково.

Застосувати відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь КЗОЗ "Березнівська центральна районна лікарня" Березнівської районної ради (код ЄДРПОУ 01999810) 10111 (десять тисяч сто одинадцять) грн. 62 коп. у відшкодування витрат на лікування потерпілої ОСОБА_1

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 1600,00 (одну тисячу шістсот) грн. судового збору за подання позовної заяви.

Речові докази – вилучені 19.07.2017 в ході огляду місця події – господарства, розміщеного за адресою вул. Лесі Українки 17 в с.Прислуч Березнівського району Рівненської області кухонний ніж із нашаруванням речовини бурого кольору, зішкреби грунту та змиви речовини бурого кольору, а також зрізи тканини із нашаруванням речовини бурого кольору, які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів Березнівського ВП Сарненського ВП ГУ НП у Рівненській області, після набрання ухвалою суду законної сили – знищити.

Речові докази – вилучені 19.07.2017 у підозрюваного ОСОБА_1 туфлі чорного кольору з нашаруваннями речовини бурого кольору, штани темно-синього кольору та клітчасту сорочку із нашаруваннями речовини бурого кольору, які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів Березнівського ВП Сарненського ВП ГУ НП у Рівненській області, після набрання ухвалою суду законної сили – повернути ОСОБА_1

Речові докази – вилучені 19.07.2017 у потерпілої ОСОБА_1 сорочку синього кольору, джинсові штани синього кольору, ліфчик білого кольору та труси червоного кольору із нашаруваннями речовини бурого кольору та пошкодженнями у вигляді порізів, які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів Березнівського ВП Сарненського ВП ГУ НП у Рівненській області, після набрання ухвалою суду законної сили – повернути ОСОБА_1

Речові докази – вилучені 19.07.2017 в ході освідування ОСОБА_1 змиви з його рук та шиї речовини бурого кольору, а також зрізи нігтів з обох рук з піднігтєвим вмістом, які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів Березнівського ВП Сарненського ВП ГУ НП у Рівненській області, після набрання ухвалою суду законної сили – знищити.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, залишити в силі до набрання ухвалою суду законної сили.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.В. Левчук

Суддя Л.А. Грипіч

Суддя О.С. Цвіркун