Постанова № 73458599, 10.04.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1609/6647/12 Номер провадження 22-ц/786/310/18Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т. В. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Капушина Г.Л., Хіль Л.М.,

За участю секретаря судового засідання: Колодюк О.П.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості та досторокове стягнення кредиту за кредитним договором, позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" про визнання кредитного договору неукладеним

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 24 листопада 2017 року, ухвалене у період часу з 15:09:23 год. 23 листопада 2017 року по 09:28:29 год. 24 листопада 2017 року, під головуванням судді Турченко Т.В.,-

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк « Укргазбанк» прохало стягнути з відповідача ОСОБА_6 на їх користь заборгованість за кредитним договором №521 К-Ф від 16.05.2008 року станом на 20.06.2017 року в розмірі 182267 доларів США 96 центів, з них: залишок кредиту, який підлягає достроковому стягненню в сумі 53333 доларів США 72 центи; прострочена заборгованість по поверненню отриманого кредиту 14799 доларів США 91 центи; заборгованість за несплаченими процентами 72880 доларів США 83 центи; пеня за порушення строків повернення отриманого кредиту 84011 грн. 36 коп., пеня за порушення строків сплати процентів за користування кредитом 1024111 грн.36 коп.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тими обставинами, що 16 травня 2008 року між ПАТ «Укргазбанк» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 521 к-ф за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 80 000 доларів США на строк з 16 травня 2008 року по 15 травня 2035 року зі сплатою процентів за користування кредитом 13% річних.

Відповідач ОСОБА_6 умов кредитного договору не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість. Просили суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №521 К-Ф від 16.05.2008 року станом на 20.06.2017 року, яка складається з залишку кредиту, який підлягає достроковому стягненню в сумі 53333 доларів США 72 центи; прострочена заборгованість по поверненню отриманого кредиту 14799 доларів США 91 центи; заборгованість за несплаченими процентами 72880 доларів США 83 центи; пеня за порушення строків повернення отриманого кредиту 84011 грн. 36 коп., пеня за порушення строків сплати процентів за користування кредитом 1024111 грн.36 коп.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 24 листопада 2017 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості та дострокове стягнення кредиту за кредитним договором - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором №521 К-Ф від 16 травня 2008 року станом на 20 червня 2017 року заборгованість за кредитним договором, який складається з залишку тіла кредиту, який підлягає достроковому стягненню в сумі: 53 333 доларів США 72 центи; прострочена заборгованість по поверненню отриманого кредиту 14799 доларів США 91 центи; заборгованість за несплаченими процентами 72 880 доларів США 83 центи; пеня за порушення строків повернення отриманого кредиту 84 011 грн. 36 коп., пеня за порушення строків сплати процентів за користування кредитом 1 024 111 грн. 36 коп.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» сплачений банком судовий збір в сумі 3 441 грн., судовий збір в сумі 787грн. 52 коп., судовий збір 213 грн., судовий збір в сумі 9260 грн. 95 коп., 4920 грн. витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи, витрати за проведення судово-економічної експертизи в сумі 19860 грн., а всього 38482 грн. 47 коп.

короткий зміст вимог апеляційної скарги:

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» відмовити, а заявлені нею позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити у повному обсязі.

(Т.7 .а.с.57-75)

узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу:

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд застосував закон який не поширюється на правові відносини та не застосував закон який підлягав застосуванню, не застосовано правові висновки Верховного Суду України, висновки суду та оцінка доказів зроблені з порушенням процесуального закону та невідповідністю Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказує на те, що суд не дослідив належним чином наявність у позивача підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором, вказуючи на його нікчемність та вважаючи договір неукладеним, з підстав, викладених у зустрічному позові.

З укладеного між сторонами кредитного договору №521 К-Ф від 16 травня 2008 року вбачається, що всупереч вимоги ст. 2 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» № 979-IV від 19 червня 2003 року зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 3201- IV від 15 грудня 2005 року, банк не здійснив оприлюднення інформації про умови іпотечного кредитування; не встановив положення про інфляційне застереження; не встановив узгодженої домовленості про розрахунки індексації щодо збереження реальної вартості предмету іпотеки.

Вважає, що оскільки вище вказані обов'язкові відомості, які є істотними для такого виду договорів, не були зазначені в укладеному між сторонами кредитному договорі, який забезпечений іпотекою, обґрунтованим є висновок про те, що оспорюваний договір є неукладений.

Вказує на правовий висновок ВСУ, що міститься у постанові від 16 серпня 2017 року у справі №6-490цс-17, та посилається на судову практику інших судів.

Наводить практику Європейського суду з прав людини та наголошує на дотриманні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при ухваленні рішення.

узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

ПАТ АБ «Укргазбанк» надав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_6, у якому просить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, вказуючи на вірне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначили, що у відповідності з вимогами Закону України «Про захист прав споживачів» в додатку № 1 до кредитного договору було надано інформацію про сукупну вартість споживчого кредиту та реальну відсоткову ставку.

Зазначили, що кредитний договір містить усі необхідні істотні умови кредитного договору, які визначені законами та вказали, що ст. 2 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» передбачає лише право на включення певних умов до договору .

Крім того зазначали, що вказані обставини не були предметом заперечень відповідача за первісним позовом та підставами зустрічного позову.

Крім того вважають, що положення вказаного закону на дані правовідносини не поширюються, а правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-640цс17 правовідносин, що склалися між сторонами не стосується.

(Т.7 а. с. 129-131)

В додаткових письмових поясненнях ОСОБА_6 (поданих до суду 29.03.2018 року та 10.04.2018 року ) зазначила, що копії документів поданих позивачем належним чином не засвідчені та не можуть вважатися належними та допустимими доказами, зазначила, що обраний нею спосіб правового захисту не суперечить закону,

Наводить як приклад преюдиційну судову практику щодо застосування Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації, судову практику застосування вимог Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» Зазначала також на необхідності дотримання приписів ст. 6 «Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод » та необхідності аргументації кожного доводу сторін.

В письмових поясненнях підписаних представником ОСОБА_6 ОСОБА_7 також зазначено, що після направлення їй письмового попередження та з моменту пред'явлення прокурором позову, банк втратив право на нарахування відсотків за кредитним договором. Щодо цієї обставини навели правову позицію Верховного Суду у справі 61-2404 св18 від 14.02.2018 року та іншу судову практику.

В письмових поясненнях представник ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_5, зазначив про наявність підстав для закриття провадження у справі, вказавши, що первісний позов прокурора був залишений без розгляду, тому у суду не було правових підстав для продовження розгляду справи за заявою ПАТ АБ « Укргазбанк» .

( а.с.162-177,178-203, 225 - 250 т. 7, а.с. 13-14 т.8 )

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.

встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу .

Судом встановлено, що 16 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір №521к-ф про надання кредиту в розмірі 80 000 доларів США на строк з 16 травня 2008 року по 15 травня 2035 року зі сплатою процентів за користування кредитом 13% річних (а.с.20-24, том 1).

Внаслідок неналежного виконання боржником умов кредитного договору утворилася заборгованість, яка станом на 20 червня 2017 року становить - 53 333 доларів США 72 центи; прострочена заборгованість по поверненню отриманого кредиту 14799 доларів США 91 центи; заборгованість за несплаченими процентами 72 880 доларів США 83 центи; пеня за порушення строків повернення отриманого кредиту 84 011 грн. 36 коп., пеня за порушення строків сплати процентів за користування кредитом 1 024 111 грн. 36 коп

Також місцевий суд встановив факт відсутності підстав для визнання кредитного договору неукладеним та недійсним.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:

Апеляційний суд вважає вказані висновки місцевого суду такими, що відповідають принципу верховенства права, обґрунтованими та справедливими.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такий самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Аналізуючи зміст укладеного між сторонами кредитного договору, суд вважає, що за формою та змістом кредитний договір відповідає вимогам вищезазначених нормативних актів, містить всі необхідні істотні умови для даного виду договорів, зокрема: сторони чітко визначили суму кредиту, відсоткову ставку, права та обв'язки сторін, умови повернення кредиту, забезпечення кредиту, строки позовної давності, відповідальності сторін та інші умови.

У відповідності з вимогами Закону України « Про захист прав споживачів» ОСОБА_6 було надано повну інформацію щодо умов кредитування.

В додатку № 1 до договору чітко викладено тарифи банку, умови кредитування, супутні витрати, в тому числі і витрати на проведення страхових платежів, графік проведення платежів та наведено загальні суми, які при дотриманні графіку будуть сплачені ОСОБА_6

Цей додаток підписаний ОСОБА_6 ( а.с. -234 т. 1) .

Доводи апелянта щодо не ознайомлення її з умовам кредитування є необґрунтованими.

Відповідно до п.3.3.4 укладеного між сторонами кредитного договору від 16 травня 2008 відповідач зобов'язувалася щомісячно, один раз на місяць, не пізніше 10-го числа наступного місяця та в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п.1.1 кредитного договору, а також в день дострокового погашення заборгованості по кредиту або в день дострокового розірвання цього договору, з урахуванням п.4.1 договору, сплачувати проценти за користування кредитом., виходячи з процентної ставки зазначеної в п.1.1 цього договору, а саме 13% річних.

Відповідно до умов п.5.3 кредитного договору позичальник за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості, але в межах строків позовної давності (а.с.23, том 1).

Згідно пункту 5.8 даного кредитного договору строк позовної давності за цим договором встановлюється сторонами в три роки, в тому числі вимоги по поверненню: процентів за користування кредитом та суму заборгованості по кредиту з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пені за несвоєчасну сплату процентів та кредиту, штрафів та всіх видатків понесених банком під час виконання умов цього договору (а.с.23, том 1).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України).

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок встановлено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, статтею 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

Суд, вирішуючи питання про стягнення пені, взявши до уваги вимоги кредитного договору №521 к-ф від 16.05.2008 року, який підписаний сторонами, що не спростовується зібраними по справі доказами та Висновком судово-почеркознавчої експертизи від 31.07.2014 року Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Заслуженого професора М.С. Бокаріуса (а.с.154-172, том 3), та розрахунки позивача у справі вірно дійшов висновку, що пеня повинна бути стягнута з відповідача на користь позивача за останні три роки та в гривневому еквіваленті: пеня за порушення строків повернення отриманого кредиту в сумі 84011 грн. 36 коп., пеня за порушення строків сплати процентів за користування кредитом в сумі 1024111 грн.36 коп.

Судом вірно встановлено, що на час укладання сторонами вищевказаного кредитного договору, сторонами договору були додержані всі істотні умови договору, передбачені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України. А тому підстави визнавати кредитний договір №521 к-ф від 16.05.2008 року неукладеним чи недійсним згідно вимог статті 215 ЦК України у суду відсутні.

При цьому, суд першої інстанції, з чим погоджується і апеляційний суд, вмотивовано відхилив висновок №866 додаткової судової економічної експертизи від 30 листопада 2016 року, як такий, що спростовується іншими судово-економічними експертизами, проведеними у справі та матеріалами справи в їх сукупності.

мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу:

Апеляційний суд, вирішуючи питання обґрунтованості доводів апелянта, виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 3 статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з нормами ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Апелянт вказує, що місцевий суд не застосував до вказаних правовідносин вимоги Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" в редакції чинній на час укладення спірного договору.

Як встановлено судом, між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_6 16 травня 2008 року було укладено кредитний договір та в рахунок забезпечення зобов'язання договір іпотеки за № 521 к-ф від 16 травня 2008 року. Зазначені цивільно - правові договори хоча і є взаємопов'язаними, однак мають різне самостійне правове регулювання.

Згідно з правовими позиціями Верховного Суду України висловленими у правових висновках у постановах Верховного Суду України від 17.04.2013 у справі № 6-8цс13, від 30.01.2013 у справі №6-168цс12, від 29.11.2010 у справі № 3-34цс10 - предметом правового регулювання вказаного Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" є відносини у системі іпотечного кредитування, а також перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами із застосуванням механізмів управління майном. Тобто предметом правового регулювання зазначеного Закону є відносини, що виникають з приводу іпотечного боргу, який виникає після невиконання договору, забезпеченого іпотекою, а не для забезпечення кредитного договору.

Доводи ОСОБА_6 та її представників у тому, що кредитний договір слід вважати неукладеним та недійсним з тих підстав, що всупереч вимоги ст. 2 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» № 979-IV від 19 червня 2003 року зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 3201- IV від 15 грудня 2005 року, банк не здійснив оприлюднення інформації про умови іпотечного кредитування; не встановив положення про інфляційне застереження; не встановив узгодженої домовленості про розрахунки індексації щодо збереження реальної вартості предмету іпотеки, є невірним тлумаченням чинного законодавства, оскільки предметом кредитного договору являються грошові кошти, а не іпотечне майно.

Необхідно зазначити, що вказаний закон не містить імперативної норми щодо нікчемності вказаного правочину, у разі недотримання вимог цього закону.

Недотримання порядку укладення договору іпотеки може бути підставою виключно для перегляду його чинності, або ж пунктів кредитного договору, які стосуються забезпечення його виконання іпотекою.

В даній справі ОСОБА_9 не порушує питання щодо визнання недійсним договору іпотеки.

Посилання на правові висновки ВСУ у постанові від 16 серпня 2017 року у справі № №6-490цс-17 висновків місцевого суду також не спростовують, оскільки у вказані справі Верховний Суд України не надавав оцінку застосуванню положень Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати». Висновки ВСУ стосувалися преюдиційного значення судового рішення, яке набрало законної сили, та яким кредитний договір було визнано неукладеним.

Кредитний договір, який укладений між сторонами неукладеним чи недійсним не визнано.

Правові підстави для врахування даного правового висновку Верховного суду України відсутні.

Також відсутні підстави вважати преюдиційними судові рішення інших судів з подібних правовідносин.

Місцевим судом справу було розглянуто за правилами ЦПК України редакції 18 березня 2004 року.

Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники, то в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах. За змістом частини третьої статті 14 ЦПК України, частини третьої статті 61, частини другої статті 223 ЦПК України особи, які не брали участі в цивільній, господарській або адміністративній справі, в якій судом ухвалено відповідне судове рішення, мають право при розгляді іншої цивільної справи за їх участю оспорювати обставини, встановлені цими судовими рішеннями. У даному випадку суд ухвалює рішення на основі досліджених у судовому засіданні доказів (пункт 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»).

Суд апеляційної інстанції наголошує, що судова практики місцевих та апеляційних судів не є преюдиційною при вирішенні аналогічних спорів, тим більше, що при розгляді вказаної справи, суд апеляційної інстанції застосовує правові висновки Верховного Суду України, які не були застосовані судами при розгляді інших справ.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що в письмових поясненнях які подали сторони додатково, викладені нові аргументи, які по суті являються доповненнями до апеляційної скарги, та що в даному випадку апелянтом та її представниками вчиняються завуальовані дії щодо додаткової аргументації доводів апеляційної скарги.

Разом з тим суд апеляційної інстанції вважає за необхідне надати відповіді і на вказані доводи.

В письмових поясненнях ОСОБА_6 також вказала, що наявні в матеріалах справи не є належними та допустимими доказами.

Перевіривши вказані обставини суд апеляційної інстанції вважає їх необґрунтованими.

Згідно з вимогами ст. 57, 58, 59, 64 , 66 ЦПК України ( редакції на час розгляду справи місцевим судом ) наявні в матеріалах справи копії документів, зокрема оспорений кредитний договір, розрахунки суми заборгованості висновки експертів, є належним чином посвідченими та скріплені печаткою позивача, зокрема: т. 1 а. с. 20-41, 162-164, 225-246 , т. 2 а.с. 7-20, та інші документи в інших томах справи. Висновки експертиз, наявні в матеріалах справи, також є належним чином оформлені.

Крім того в матеріалах справи наявні оригінали як кредитного договору так і інших документів до кредитного договору ( т.1 а. с. 224-246)

В зв'язку з чим підстави піддавати сумнівам належність та допустимість вказаних доказів відсутні.

Доводи про те. що порушені «Національний стандарт України Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації.» також не спростовує висновків місцевого суду і належність та достатність доказів наявних в матеріалах справи.

В письмових поясненнях підписаних представником ОСОБА_6 ОСОБА_7 також зазначено, що після направлення їй письмового попередження з моменту пред'явлення прокурором позову банк втратив право на нарахування відсотків за кредитним договором.

В матеріалах справи наявні наступні вимоги ( попередження) надіслані банком на адресу ОСОБА_6 :

-вимоги від 07.04.2009 року про необхідність сплати прострочеої заборгованості за відсотками ( т. 2 а. с. 16), в якому було попереджено про звернення до суду із вимогами про стягнення простроченої заборгованості за відсотками.

-від 20.08.2010 року ( а. с. 33 т. 1) в якому банк попереджає ОСОБА_6 про необхідність сплати страхового платежу предмета іпотеки та повідомляє , що буде стягнений штраф. Також банк роз'яснив своє право на дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитом та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Інших дострокових вимог матеріали справи не містять.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, у разі якщо договором не встановлений розмір процентів після спливу строку дії договору, можна зробити висновок, що їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Звернення до суду з позовом про дострокове стягнення боргу не можна розцінювати як підставу для втрати банком права нараховувати відсотки за користування кредитними коштами в розмірі передбаченому кредитним договором.

Доводи про преюдиційність рішення Верховного Суду висловленій у справі № 61-2404 св18 від 14.02.2018 року також не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків.

Як зазначено вище, вимог про дострокове повернення кредитних коштів банком не заявлялися. Предявлення Банком позову до суду само по собі не є підставою для припинення нарахування банком відсотків встановлених договором та не свідчить про припинення дії кредитного договору.

В постанові Верховного Суду на яку посилається представник, наявне преюдиційне рішення суду про дострокове стягнення кредитного боргу.

В письмових поясненнях представник ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_5, зазначив про наявність підстав для закриття провадження у справі, вказавши , що первісний позов прокурора був залишений без розгляду тому у суду не було правових підстав для продовження розгляду справи за заявою ПАТ АБ « Укргазбанк» .

Надаючи оцінку вказаним доводам представника апелянта суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог ст. 46 ЦПК України ( редакції на час розгляду справи місцевим судом) передбачала, що відмова органів та інших осіб ( в тому числі прокурора) від поданої ним заяви або зміна вимог не позбавляє особу, на захист прав, свобод та інтересів яких подано заяву права вимагати від суду розгляду справи та вирішення вимоги у первісному вигляді.

Виходячи зі змісту вказаної норми права суд апеляційної інстанції тлумачить її як таку, що особа вправі підтримати первісний позов прокурора як у випадку відмови від позову, так і у випадку залишення позову без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що 04.01.2010 року ПАТ Укргазбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за відсотками та пені. (т. 2. а. с. 3-5). У відповідності з вимогами ЦПК України 12.01.2010 року Київським районним судом м. Полтави було відкрито провадження у цій справі.( т. 2 а. с. 23)

Прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення суми заборгованості за кредитним договором 02.08.2012 року ( т. 1 а .с. 1-9). За заявою прокурора провадження у справі було відкрито.

За заявою прокурора ( а.с.154 т. 1) ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 11.04.2013 року позов прокурора було залишено без розгляду ( т.1 а. с. 156), та в цей же день було подано заяву представника ПАТ « Укрзгазбанк» від 11.04.2013 року про продовження розгляду справи. ( а. с. 156 - А т. 1).

В подальшому, ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 1 жовтня 2013 року справи були об'єднані в одне провадження.

ПАТ « Укргазбанк» за об'єднаною справою неодноразово уточнював позовні вимоги.

З врахуванням руху справи в місцевому суді, факту об'єднання справ в одне провадження, відкриття провадження у відповідності з вимогами ЦПК України, суд апеляційної інстанції вважає доводи представника апелянта адвоката ОСОБА_5 необґрунтованими.

Зазначена обставина не може бути підставою для зміни чи скасування судових рішень.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне надати відповіді на доводи як апелянта так і його представників щодо застосування практики Європейського суду з прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.

Згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Як зазначено вище, судом апеляційної інстанції наведено аргументи щодо кожного доводи як апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, так і щодо доводів представників апелянта викладених в письмових поясненнях.

Таким чином, вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, з врахуванням вимог ЦПК України, судом апеляційної інстанції дотримано.

Суд не вбачає підстав для дачі детального аналізу змісту рішень Європейського суду з прав людини та основоположних свобод .

Так судом забезпечено апелянту ОСОБА_6 доступ до суду в контексті справи « Креуз проти Польші» ; дотримано принцип рівності сторін, надано сторонам можливість висловити свої аргументи, в постанові апеляційного суду надано аргументацію кожного доводу апеляційної скарги, відзиву на скаргу та додатковим пояснення сторін , що відповідає вимогам щодо аргументації судових рішень справи «Хаджинастасіу проти Греції» «Проніна про України» «Гурепка проти України № 2» та іншим справам.

Суд не вбачає підстав для надання аргументації апелянта щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності у відповідності з вимогами Закону України «Про судоустрій та статус суддів»

чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду:

Таким чином суд приходить до висновку, що укладений між сторонами у справі кредитний договір відповідає вимогам законодавчих актів, Цивільному Кодексу України, вимогам Закону України « Про захист прав споживачів» та іншим нормативним актам та підстав для визнання його неукладеним чи недійсним не встановлено.

Також суд при ходить до висновку , що невиконання ОСОБА_6 своїх договірних обов'язків порушує права та законні інтереси позивача у справі.

висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції:

З урахуванням викладеного, порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення Київського районного суду м. Полтави від 24 листопада 2017 року, не встановлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для зміни та розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції не встановлено.

Ухвалою апеляційного суду від 02 березня 2018 року при відкритті провадження частково задоволено клопотання ОСОБА_6 та відстрочено сплату нею судового збору у розмірі 11457 гривень 33 копійок до ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у повному обсязі підлягають оплаті апелянтом.

Відповідачем вимоги про відшкодування судових витрат на стадії апеляційного розгляду не заявлялись.

Таким чином, з ОСОБА_6 слід достягнути на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 11457 гривень 33 копійок

Керуючись ст. ст. 374 ч. 1 п.1, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 24 листопада 2017 року, - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави (Отримувач: УДКСУ у м. Полтаві, код ЄДРПОУ: 38019510; банк отримувача: ГУДКСУ у Полтавській області; код банку отримувача: 831019, р/р 31217206780002, код доходів бюджету: 22030101) судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 11457 гривень 33 копійок

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення (у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з дня складення повного судового рішення), шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, у випадках, передбачених нормами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 16 квітня 2018 року.

Головуючий суддя : /підпис/ П.С. Абрамов

Судді: /підпис/ Г.Л. Карпушин /підпис/ Л.М. Хіль

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області: П.С. Абрамов