Рішення № 73457376, 04.04.2018, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа №478/1837/17 Провадження №2/478/94/2018

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.04.2018 року. Казанківський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого – судді Іщенко Х.В.,

при секретарі Луговській А.І.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Казанка цивільну справу за позовом представника позивача – адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Казанківської районної адміністрації Миколаївської області про визнання права власності на земельну частку (пай) під час паювання,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача – адвокат ОСОБА_2 звернувся до суду інтересах ОСОБА_1 до Казанківської районної адміністрації Миколаївської області, про визнання права власності на земельну частку (пай) під час паювання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 була членом колишнього колгоспу імені Петровського Казанківського району Миколаївської області з 12 липня 1958 року по кінець жовтня 1995 рік. У 1995 році в неї сильно захворіла донька – ОСОБА_3 та за розпорядженням Казанківської РДА від 03 лютого 1998 року ОСОБА_1 визнано її опікуном. На теперішній ОСОБА_1 досягла пенсійного віку та має загальний трудовий стаж 45 років 7 місяців 1 день, в тому числі колгоспника – 19 років 2 місяці 12 днів. 26 вересня 2017 року ОСОБА_1 довідалася про те, що вона мала право на земельну частку (пай). Просить суд визнати поважною підставою пропуску терміну позовної давності на звернення до суду з позовом про встановлення права на паювання колективної землі в колишньому колгоспі імені Петровського Казанківського району Миколаївської області та визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 6,94 умовних кадастрових гектарів, вартістю 23180,6 гривень.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити, вважаючи, що на момент здійснення паювання була членом колгоспу імені Петровського Казанківського району Миколаївської області. Проти застосування позовної давності заперечила, посилаючись на те, що про порушення своїх прав дізналась у вересні 2017 року, та вважає поважною причиною пропуску строку для звернення до суду. Просить поновити їй строк та задовольнити позовні вимоги.

Представник Казанківської районної адміністрації Миколаївської області в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду цивільної справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки представник позивача та відповідач не з’явилися до зали судового засідання.

Відповідно до п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне розглядати справу в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є пенсіонером за віком з 01.09.1995 року, згідно довідки Казанківського відділу обслуговування громадян ОСОБА_4 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області від 13.09.2017 року за №1975/04, загальний трудовий стаж складає 45 років 7 місяців 1 день, в тому числі робота в колгоспі 19 років 2 місяці 12 днів.

Згідно архівної довідки об’єднаного трудового архіву селищної, сільських рад Казанківського району Миколаївської області від 26.09.2017 року за №П-336/03-07 ОСОБА_1 працювала у колгоспі ім. Петровського Казанківського району Миколаївської області в період з жовтня 1994 року по жовтень 1995 року, з жовтня по грудень 1994 року має 77 вихододнів, з січня по жовтень має 253 вихододні.

Згідно розрахунку вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах КСП ім. Петровського за юридичною адресою: смт Казанка Казанківського району Миколаївської області, затвердженого рішенням районної державної адміністрації від 29.10.1996 року за №381-р, державний акт на право колективної власності на землю №9 від 01.10.1996 року, загальна площа сільськогосподарських угідь у колективній власності – 4777,7 га, кількість осіб, які мають право на земельну частку (пай) – 684, згідно зі списком, що є додатком до державного акта на право колективної власності на землю. Позивач – ОСОБА_1 до зазначеного списку громадян - членів КСП ім. Петровського Казанківського району Миколаївської області, на одержання землі в приватну власність, включена не була.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приймає до уваги, що на час видачі КСП ім. Петровського державного акта на право колективної власності на землю від 01.10.1996 року, ОСОБА_1 до зазначеного списку громадян - членів КСП ім. Петровського Казанківського району Миколаївської області, на одержання землі в приватну власність, включена не була. Інформація про включення її до додаткових списків відсутня.

Копія довідки, наданої СГВК «Промінь», на яку посилається позивач, номер та дата видачі відсутні, в якій зазначено, що ОСОБА_1 12.07.1958 року прийнята на роботу в колгосп ім. Петровського та працювала в ньому по 20.07.1995 року, та зачислена в члени колгоспу, протирічить наданій архівній довідці об’єднаного трудового архіву селищної, сільських рад Казанківського району Миколаївської області від 26.09.2017 року за №П-336/03-07, згідно до якої ОСОБА_1 працювала у колгоспі ім. Петровського Казанківського району Миколаївської області в період з жовтня 1994 року по жовтень 1995 року, з жовтня по грудень 1994 року має 77 вихододнів, з січня по жовтень має 253 вихододні, що лише підтверджують обставини стосовно періодичної праці позивача у вказаному колгоспі.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Як встановлено в судовому засіданні та зазначено позивачем, ОСОБА_1 не отримувала сертифікату на право на земельну частку (пай).

Відповідно до п.п.1-2 Указу Президента України №720/95 від 8 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ Президента України №720/95), ст.ст. 1-2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», право на земельну частку (пай) мають члени КСП, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Відповідно до ч.4 ст.122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року за №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» передбачено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

За змістом ст.ст.22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) та Указу Президента України від 08.09.1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ Президента) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов:

- перебування в членах КСП на час паювання,

- включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю,

- одержання КСП цього акта.

Таким чином, право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі власності на землю конкретному КСП, членом якого вони є.

Оскільки спірні правовідносини щодо права на земельну частку (пай) виникли з часу отримання в 1996 році КСП ім. Петровського державного акту на право колективної власності на землю, то до спірних правовідносин застосовуються положення ЦК УРСР 1963 року, в редакції, яка діяла на момент їх виникнення.

Відповідно до ст.ст.71, 75, 76 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Крім того, згідно ст.80 цього Кодексу закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Посилання позивача та її представника на ту обставину, що про порушене право ОСОБА_1 дізналася 26 вересня 2017 року, не заслуговують на увагу, оскільки розпаювання земель колишніх колгоспів, яке почало проводитись з 1995 року, є загальновідомим фактом, суд вважає, що ОСОБА_1 повинна була дізнатись про порушення свого права на земельну частку (пай) з часу видачі КСП ім. Петровського зазначеного вище державного акту на землю.

Також, позивачем до матеріалів справи надано довідку Казанківського районного відділу земельних ресурсів від 13.02.2006 року за №240, яка надана ОСОБА_1 в тім, що державний акт на право колективної власності на землю колишнє КСП ім. Перовського отримало 01.10.1996 року, середній розмір земельної частки (паю) складає 6,94 умовних кадастрових гектарів, що додатково підтверджує те, що ОСОБА_1 знала про порушення свого права на земельну частку (пай) з лютого 2006 року.

Отже, строк позовної давності щодо вимог про право ОСОБА_1 на земельну частку (пай) КСП ім. Петровського закінчився 01.10.1999 року.

За такого, звернення ОСОБА_1 у листопаді 2017 року з даним позовом про визнання права порушеного в 1996 році, пред'явлено після закінчення строку позовної давності, встановленого ЦК УРСР 1963 року.

Таким чином, суд вважає, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, підставою для відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 є закінчення строку позовної давності.

Керуючись ст.ст.259, 263-265, 280, 281, 284 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову представника позивача – адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Казанківської районної адміністрації Миколаївської області про визнання права власності на земельну частку (пай) під час паювання - відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Апеляційного суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суд набирає законної сили, якщо у вказані строки не буде оскаржене позивачем та не буде подано заяви про перегляд заочного рішення відповідачем.

Суддя: