Рішення № 73457000, 05.04.2018, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/3164/17

Провадження № 2/456/418/2018

РІШЕННЯ

іменем України

05 квітня 2018 року місто Стрий Львівської області

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого: судді Шрамка Р. Т. ,

з участю секретаря: Панилик О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Стрию справу за позовом ОСОБА_1 до Головного сервісного центру МВС України, Головного управління національної поліції у Львівській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 сервісного центу 4645 регіонального сервісного центру МВС у Львівській області, Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області про усунення перешкод у здійсненні права розпорядження своїм майном -

встановив:

Позивач ОСОБА_1, звернувся в суд з позовом про усунення перешкод у здійсненні прав власності, в якому з урахуванням доповнення до позову, відповіді на відзив, просить усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом зняття заборони на проведення реєстраційних операцій (реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку) автомобіля НОМЕР_1, 1999 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1, на праві приватної власності, накладеної на вказаний автомобіль постановою старшого слідчого прокуратури Львівської області Сапуцьким Р.Я., від 23.05.2011 року у кримінальній справі №181-0311.

В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_1, покликаються на те, що 01.06.2010р., він придбав автомобіль VOLKSWAGEN T-4. Влітку 2017 року позивач вирішив його продати, однак при намаганні зняти транспортний засіб з обліку дізнався, що автомобіль знаходиться під арештом і на автомобіль накладено обмеження на проведення реєстраційних операцій. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1, не є підозрюваним, обвинуваченим у вказаному кримінальному провадження, а транспортний засіб не є предметом злочину, вважає, що арешт на автомобіль накладений протиправно.

Представник позивача ОСОБА_4, в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву, згідно якої просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги задоволити згідно викладених у відповіді на відзиві вимогах, судові витрати залишити за позивачем.

Представник Головного сервісного центру МВС України та регіонального сервісного центру МВС України у Львівській області в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву та відзив, згідно якої просив розгляд справи проводити за відсутності представника, проти задоволення позовних вимог в частині усунення перешкод у здійсненні права власності не заперечив та просив прийняти рішення згідно чинного законодавства України.

Представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 сервісного центу 4645 регіонального сервісного центру МВС у Львівській області в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, відзиву на позовну заяву не надіслав.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов переконання, що позов належить задоволити з наступних підстав.

Статтею 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена свого права власності чи обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Такі правові регулювання містяться і в ст. 1 Першого протоколу Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод».

Судом встановлено, що транспортний засіб VOLKSWAGEN T4, 1999 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3 зареєстрований за ОСОБА_1 з 01.06.2010 року.

31.05.2013 року в СВ Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області надійшла кримінальна справа №181-0062, за фактом використання невстановленими особами підроблених документів, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України. Дана кримінальна справа виділена з кримінальної справи № 181-0311, порушеної відносно заступника начальника Львівського ВРЕР УДАІ ГУ МВС України у Львівській області, за фактом зловживання службовим становищем, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України. Під час розслідування якої 23.05.2011р., старшим слідчим слідчого відділу прокуратури Львівської області Сапуцьким Р.Я., накладено заборону на проведення реєстраційних операцій із транспортними засобами, які зареєстровані без сплати або із частковою сплатою податку з власників транспортних засобів, в тому числі на автомобіль марки VOLKSWAGEN T4, 1999 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_2. Автомобіль марки VOLKSWAGEN T4, реєстраційний номер кузова НОМЕР_2, не є та не визнавався речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.

ОСОБА_1, не був та не є підозрюваним, обвинуваченим, цивільними відповідачем в даному кримінальному провадженні.

Відповідно до копії довідки за вих. №31/13/4656, виданої 25.08.2017р. начальником регіонального сервісного центру МВС у Львівській області територіального сервісного центру 4645 вбачається, що транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN T4», д.н.з. НОМЕР_3, зареєстрований за гр. ОСОБА_1, та знаходиться під арештом.

Постановою старшого слідчого СВ прокуратури Львівської області від 23.05.2011 року Сапуцьким Р.Я. при розгляді матеріалів кримінальної справи №181-0311 накладено заборону на проведення реєстраційних операцій (реєстрації, перереєстрації, зняття з обліку), до вирішення питання у кримінальній справі, щодо ряду транспортних засобів, серед яких зазначено належний позивачам автомобіль марки «VOLKSWAGEN T4», номер кузова НОМЕР_2.

Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 391 ЦК України зазначає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Пунктом 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що відповідно до вимог ст.ст. 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

За змістом ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Протоколом №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на вільне володіння майном. Основною метою ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та іншим порушенням принципу безперешкодного користування своїм майном, до яких часто вдаються або схильні вдаватися на практиці уряди держав. Названа стаття проголошує: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини «втручання у право на мирне володіння майном є сумісним з вимогами ст. 1 Першого протоколу, коли воно законне і не свавільне (див. рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Зокрема, друге речення першого пункту дозволяє позбавлення майна лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів» (справа «Андрій Руденко проти України»).

Стаття 1 Протоколу № 1 дає змогу зробити висновок про те, що: власник володіє всією повнотою влади стосовно власного майна, може робити будь-які дії, які не заборонені законом і не порушують прав третіх осіб; право власності є абсолютним, отже, власнику протистоять будь-які треті особи (враховуючи державу), які в свою чергу повинні утримуватися від дій, що порушують права власника. Ця норма закріплює право власника на безперешкодне користування своїм майном. У такому контексті порушенням права власності особи буде вважатися і факт ненадання можливості користуватися своїм майном.

Частиною 2 статті 1 Протоколу № 1 передбачено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Для того, щоб відповідати Конвенції, позбавлення повинно бути законним і спрямованим на досягнення справедливого балансу між інтересами суспільства та інтересами заявника (справа «Стреч проти Сполученого Королівства», справа «Рисовський проти України»).

Суд нагадує, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (справа «Броньовський проти Польщі»).

У кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (справа «Спорронг та Лонрот п. Швеції»).

Щоб оцінити поведінку держави щодо дотримання статті 1 Протоколу 1, Суд має зробити повне дослідження різних інтересів у справі, беручи до уваги, що ціль Конвенції полягає в захисті прав, які є "очевидними та вагомими". Суд повинен встановити наявність спірної ситуації. Дійсно, коли питання суспільної користі виникає у справі, державні органи влади повинні реагувати належним чином, правильно та з великою відповідальністю (справа «Васілеску проти Румунії», справа «Бейлер проти Іспанії»).

Враховуючи наведені норми закону та досліджені докази, суд приходить до висновку, що позивач по справі ОСОБА_1, якому на праві власності належить спірний транспортний засіб, позбавлений можливості розпоряджатися своїм майном, а саме автомобілем НОМЕР_4, оскільки такий знаходиться під забороною відчуження, в судовому засіданні не встановлено неправомірної поведінки позивача при купівлі автомобіля, а тому порушується право власності останніх на вказане майно, яке підлягає судовому захисту тому, уточнені позовні вимоги слід задоволити.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 19, 81, 141, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 319, 321, 391 ЦК України суд, -

вирішив:

Позов задоволити.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні права власності розпоряджатись своїм майном, шляхом зняття заборони на проведення реєстраційних операцій (реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку) на належний йому транспортний засіб VOLKSWAGEN T4, 1999 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, накладеної постановою старшого слідчого прокуратури Львівської області Сапуцьким Р.Я., від 23.05.2011 року по кримінальній справі №181-0311.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.

Суддя Р. Т. Шрамко