Вирок № 73456913, 03.04.2018, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа №329/1194/17

Провадження № 1-кп/329/13/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року смт. Чернігівка

Чернігівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді: Ломейка В.В.,

при секретарі: Богдан І.І.,

за участю: прокурора Худзія Є.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого, адвоката Усенка Ю.Д.,

потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Чернігівка в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017080360000126 від 28.06.2017 року за обвинувальним актом відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Чернігівка Чернігівського району Запорізької області, громадянина України, українця, освіти вищої, непрацюючого, одруженого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

27 червня 2017 року, приблизно о 22 годині 00 хвилин, громадянин ОСОБА_1, 1990 року народження, керуючи автомобілем BA3-21063, реєстраційний номер НОМЕР_2, рухався по автодорозі вул. Рєпіна смт. Чернігівка Чернігівського району Запорізької області, зі сторони центру смт. Чернігівка в напрямку АЗС зі швидкістю 30км/год.

Під час руху, ОСОБА_4, наблизився до перехрестя вулиць Рєпіна та провулку Степового, де з метою здійснення маневру повороту ліворуч на зазначений провулок, зупинив свій автомобіль, та сконцентрував свою увагу на автомобіль який наближався позаду, так як дивився на нього в дзеркало заднього виду. В цей же час, в напрямку зі сторони АЗС до центру смт. Чернігівка, до вказаного провулку по вулиці Рєпіна, по полосі зустрічного руху та в зустрічному напрямку наближався скутер «SABUR SB 50 Q» під керуванням ОСОБА_3, 1967 року народження. Водій ОСОБА_1, не надавши перевагу в русі транспортному засобу під керуванням ОСОБА_3, який має перевагу в русі та здійснював рух прямолінійно, не переконався що це буде безпечно для інших учасників дорожнього руху, почав здійснювати маневр повороту ліворуч та змінивши напрямок руху свого автомобіля виїхав на ліву зустрічну смугу по ходу свого руху та цим самим створив небезпеку для руху водію скутера «SABUR SB 50 Q» під керуванням ОСОБА_3

Внаслідок вказаних дій, сталося зіткнення передньою лівою частиною автомобіля ВАЗ-21063 реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1, з лівою передньою частиною скутера «SABUR SB 50 Q» під керуванням ОСОБА_3

Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху, який знаходився в причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди, так: згідно з висновком експерта №9-712 від 14.11,2017, водій автомобіля ВАЗ-21063 реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України.

Технічна можливість уникнути ДТП у водія автомобіля ВАЗ-21063 ОСОБА_1 залежала від виконання ним вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України.

В діях водія автомобіля ВАЗ-21063 ОСОБА_1 є невідповідності вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв'язку з ДТП, згідно якого:

10.1 Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде небезпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні пошкодження.

Так, згідно з висновком експерта №105 від 20.09.2017, ОСОБА_3, 1967 року народження, знаходився на лікуванні у хірургічному відділенні Чернігівської ЦРЛ та КУ «ЗОКЛ» ЗОР з діагнозом: відкритий осколковий перелом обох кісток с/з лівої гомілки зі зміщенням.

Виявлені тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_3 а саме: осколковий перелом обох кісток лівої гомілки утворилися від травматичної дії тупого твердого предмету з обмежуючою травмуючою поверхнею. Враховуючи місце розташування вищезазначеного перелому, розміру фрагменту уламку малогомілкової кістки, зміщення цього уламку, ззовні в середину, характер уламку великогомілкової кістки дозволяє припустити що пошкодження утворилося від дії твердого предмету ширина якого коливалася у межах 10см., та могла бути бампером автомобіля при обставинах ДТП. Який діяв у ділянку гомілки ззовні.

Згідно «Правил судово-медичного визначення тяжкості тілесних пошкоджень від 17.01.1995 року» виявлені у потерпілого ОСОБА_3, 1967 року народження, відкритий перелом обох кісток гомілки (у тому числі і великогомілкової кістки) як пошкодження що небезпечне для життя під час його отримання має ознаки тяжкого тілесного ушкодження.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину визнав повністю, розкаявся та підтвердив всі фактичні обставини вчиненого ним злочину. Просив суд застосувати до нього акт амністії, посилаючись на те, що він скоїв необережний злочин, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також він має на утриманні трьох малолітніх дітей: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_9

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що він їхав на своєму скутері по вул.Рєпіна, правил дорожнього руху не порушував, однак в нього врізався автомобіль ВАЗ. Після зіткнення був доставлений у лікарню. До обвинуваченого ОСОБА_1 подав позовну заяву, проти , застосування до ОСОБА_1 Закону України «Про амністію у 2016 році» -не заперечує

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений та потерпілий, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Оцінюючи в сукупності всі обставини по справі суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України доведена і його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення відповідно до ч.2 ст. 286 КК України і обмежено допитом обвинуваченого, потерпілого, дослідженням документів долучених до матеріалів кримінального провадження та вивченням документів, які характеризують особу обвинуваченого.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не виявлено.

До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд відносить: повне визнання вини, щире каяття в скоєному і активне сприяння розкриттю злочину.

З урахуванням наявності обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи, враховуючи особу обвинуваченого, що він позитивно характеризується по місцю свого мешкання, його відношення до вчиненого, поведінку під час судового слідства, з урахуванням думки учасників кримінального провадження, суд, знаходить можливим призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк три роки без позбавлення права керувати транспортними засобами в межах передбаченої санкціями ч.2 ст. 286 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 заявив клопотання про застосування відносно нього п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» та просив звільнити його від покарання, оскільки на день набрання чинності цим Законом він мав двох малолітніх дітей.

Захисник обвинуваченого адвокат Усенко Ю.Д. в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Прокурор у судових дебатах також просив застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Як встановлено ст. 85 КК України на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2 ст. 86 КК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

07.09.2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 р. №1810-VII. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.

Відповідно до вимог п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», підлягають звільненню від відбування покарання особи, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилось 18 років.

Відповідно до ст. 10 зазначеного Закону питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений (підсудний) або засуджений заперечує проти цього.

Особа, щодо якої вирішується питання про застосування амністії, дає свою згоду суду в усній чи письмовій формі з обов'язковим зазначенням цього в журналі судового засідання.

Згідно ст. 13 Закону України «Про амністію у 2016 році» його дія поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на осіб, які вчинили триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності цим Законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 скоїв необережний злочин, який не є особливо тяжким до набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році» (07.09.2017 року) і на зазначений день є батьком двох неповнолітніх дітей, а саме: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_7, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чернігівського районного управління юстиції Запорізької області від 13.07.2011 року; ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_8, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чернігівського районного управління юстиції у Запорізькій області від 12.06.2016 року, щодо яких не позбавлений батьківських прав.

Таким чином, ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підпадають під дію п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Обставини, передбачені ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», які б виключали можливість застосування амністії до ОСОБА_1, судом не встановлені.

Клопотання про застосування положень про амністію ініціював сам обвинувачений, під час судового засідання наполягав на його задоволенні. Враховуючи вимоги, які викладені в ст. 10 Закону України «Про амністію в 2016 році», то суд зобов'язаний з'ясувати наявність згоди на застосування цього акту саме у особи, щодо якої вирішується це питання.

Враховуючи, що ОСОБА_1 є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про амністію в 2016 році» у зв'язку з тим, що на день набрання чинності цим Законом він є батьком двох дітей віком до 18 років, стосовно яких не позбавлений батьківських прав, кримінальне правопорушення у вчиненні якого він обвинувачується є необережний злочин, який не є особливо тяжким, а також те, що Закон України «Про амністію в 2016 році» поліпшує становище обвинуваченого, зокрема, передбачає звільнення останнього від призначеного покарання, суд вважає необхідним клопотання обвинуваченого про його звільнення від відбування покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році» задовольнити.

Судом роз'яснюється обвинуваченому ОСОБА_1 наслідки застосування амністії, а саме що в подальшому протягом десяти років до нього не може бути застосовано амністію.

Потерпілим ОСОБА_3 заявлено цивільний позов про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду у сумі 14105,10 грн., за лікування та відшкодування вартості скутера у сумі 9098,00 грн., оплату послуг експерта по оцінці скутера у сумі 1350,00 грн., а також стягнути заробіток, втрачений ним, внаслідок втрати його тимчасової працездатності у сумі 76266,66 грн. та компенсацію моральної шкоди у сумі 59000,00грн., а всього на загальну суму 159819,76 грн.

Під час судового розгляду, між потерпілим ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_1 сума відшкодування майнової та моральної шкоди була узгоджена і потерпілий зменшив свої позовні вимоги та просив стягнути з обвинуваченого завдану матеріальну шкоду у розмірі 8000,00 грн. та компенсацію моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн., а всього: 18000,00 грн. Обвинувачений ОСОБА_1 вказану суму визнав, і на думку суду вона є обґрунтованою та підлягає стягненню.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався, клопотань про обрання запобіжного заходу не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України стягненню з обвинуваченого підлягають витрати на користь держави за проведення експертизи № 9-712 від 14.11.2017р. в сумі 1581,92 грн.

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Звільнити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, від відбування призначеного покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році».

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 до набрання судовим рішенням законної сили - не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серія НОМЕР_5 виданий Чернігівським РВ УМВС України в Запорізькій області 09.11.2006 року, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП НОМЕР_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн. та завдану матеріальну шкоду у розмірі 8000,00 грн., а всього: 18000,00 (вісімнадцять тисяч )грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати за проведення експертизи № 9-712 від 14.11.2017р. в розмірі 1581,92 грн. на користь держави: рахунок №31116115700009, одержувач Управління казначейства у Шевченківському районі м. Запоріжжя/Шевч./24060300, код банку 813015, код ЄДРПОУ 38025367, назва банку: ГУДКСУ у Запорізькій області.

Речові докази по справі згідно постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 30.06.2017 року та квитанції № 164 про отримання на зберігання до Чернігівського ВП речових доказів, а саме: пластикове облицювання передніх лівих освітлювальних приладів автомобіля марки «ВАЗ-21063», р/н НОМЕР_2 та автомобіль марки «ВАЗ-21063», р/н НОМЕР_2 - повернути ОСОБА_1, а мопед марки «SABUR SB 50 Q» - повернути власнику ОСОБА_3.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Запорізької області через Чернігівський районний суд протягом 30 днів, для засудженого з моменту вручення копії вироку, а для інших з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку звернувшись до суду із відповідною заявою.

Суддя В.В. Ломейко