Постанова № 73456234, 16.04.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/6935/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 квітня 2018 року м. Ужгород

апеляційний суд Закарпатської області у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Кондора Р.Ю., Джуга С.Д.

з участю секретаря судового засідання: Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду, постановлену 12 січня 2018 року головуючим суддею Куцкір Ю.Ю. у справі за скаргою ОСОБА_2 на постанову головного державного виконавця Мукачівського МВ ДВС ГТУЮ в Закарпатській області Хабарова Валерія Валерійовича про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,-

встановив:

06.12.2017 року ОСОБА_2 звернулась у суд зі скаргою на постанову головного державного виконавця Мукачівського МВ ДВС ГТУЮ в Закарпатській області Хабарова В.В. про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Вказану скаргу мотивує тим, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 10.06.2014 року, відмовлено у задоволенні позову ПАТ КБ "Надра" в особі відділення ПАТ КБ "Надра" Ужгородське регіональне управління про звернення стягнення на предмет іпотеки. А 25.11.2016 року рішенням апеляційного суду Закарпатської області скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про часткове задоволення апеляційної скарги ПАТ КБ "Надра", а саме: в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ КБ "Надра" за кредитним договором №101/04-2008 від 04.04.2008 року, в розмірі 772 900,72 гривень, звернуто стягнення на квартиру у АДРЕСА_1, загальною площею 84,50 кв.м., шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з прилюдних торгів, за початковою ціною предмету іпотеки встановленому на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Також зазначеним рішенням апеляційного суду Закарпатської області вирішено виселити ОСОБА_2 з квартири у АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. 24.11.2017 року відкрито виконавче провадження в частині: виселити ОСОБА_2 з квартири у АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Вважає, що до даного випадку слід застосувати положення ЗУ "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Оскільки на боржника у виконавчому провадженні поширюються норми ЗУ "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" то вважає, що ДВС безпідставно відкрив виконавче провадження про звернення стягнення на заставлене та єдине майно боржника, яке до цього ж, є його єдиною власністю. У вказаному майні боржник проживає. У той же час, кредитний договір на виконання якого було укладено договір іпотеки був валютним.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 12.01.2018 року в задоволенні скарги про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.11.2017 року, відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права та постановити нову ухвалу про задоволення скарги. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що наявні обставини встановлені законом заборони щодо звернення стягнення на майно відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тому існують підстави для повернення виконавчого документу стягувану та відповідно скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи 24.11.2017 року головним державним виконавцем Мукачівського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Хабаровим В.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2/303/1364/14, виданого 25.11.2016 року Мукачівським міськрайонним судом про виселення ОСОБА_2 з квартири у АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Також, головним державним виконавцем Мукачівського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Хабарова В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 24.11.2017 року з примусового виконання виконавчого листа №2/303/1364/14, виданого 04.01.2017 року Мукачівським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Надра" судового збору у розмірі 7 673,40 грн.

Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання на всій території України (ч. 5 ст. 124 Конституції України, ч.ч. 1, 2 ст. 14 ЦПК України). Примусове виконання судового рішення покладено на державну виконавчу службу і здійснюється відповідно до ЗУ "Про виконавче провадження".

Згідно ч. 1 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до ч. 5 та ч. 6 ст. 26 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

З аналізу даних норм слідує, що державний виконавець на підставі виконавчого документу, який надійшов до нього на виконання, в силу зазначених норм закону, виніс постанову про відкриття виконавчого провадження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії державного виконавця відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та підстав для визнання незаконною та скасування винесеної ним постанови про відкриття виконавчого провадження немає.

Посилання апелянта на ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є безпідставним, оскільки даний закон не є перешкодою для постановлення оскаржуваної ухвали. Зокрема, в даному випадку на виконанні перебуває рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором в частині виселення ОСОБА_2 з квартири.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (далі Закон), не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Тоді як на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист про виселення ОСОБА_2 з квартири, яка є предметом іпотеки, а не звернення примусового стягнення на нерухоме майно, яким є квартира. Таким чином дія ЗУ "Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не поширюється на примусове виселення з житла як на цьому наполягає боржниця.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, підстав для його зміни чи скасування не має та доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 367, 374, 375, 381, 382 і 384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 12 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 квітня 2018 року.

Суддя-доповідач

Судді