Рішення № 73455617, 18.04.2018, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 18.04.2018

ЄУ № 420/492/18

Провадження №2-о/420/108/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року Новопсковський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Проньки В.В.

за участю секретаря Сіренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в смт. Новопсков Луганської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту народження, заінтересовані особи –Новопсковський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду з заявою, в якій просить суд встановити, що ОСОБА_2 28 жовтня 2017 року в м. Луганськ Луганської області, Україна, народила дитину чоловічої статі вагою 3 кг. 100 гр.

В обґрунтування заявлених вимог заявник зазначив, що він перебуває у шлюбі з ОСОБА_2. Від шлюбу у них 28.10.2017 в м. Луганськ народилася дитина – хлопчик вагою 3100 грамів, на підтвердження чого «Государственным учреждением «Луганская городская многопрофильная больница №3» (російською мовою) було видане медичне свідоцтво про народження №874 від 28.10.2017. Звернувшись до Новопсковського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Луганській області, він отримав відмову у видачі свідоцтва про народження дитини у зв’язку з тим, що дитину його дружина народила на території на даний час непідконтрольній Україні, тому медичне свідоцтво про народження на території України не дійсне. Встановлення факту народження має для заявника юридичне значення, так як він зможе зареєструвати народження сина у встановленому законом порядку.

Заявник в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник заінтересованої особи Новопсковського районного відділу ДРАЦС Головного ТУЮ в Луганській області в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, заперечень не має, рішення просить ухвалити на розсуд суду.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, підтверджує, що вона дійсно 28.10.2018 народила у м. Луганськ дитину – хлопчика.

Враховуючи клопотання учасників судового процесу, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає можливим задовольнити вимоги заявника з огляду на таке.

Судом встановлено, що заявник, громадянин України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії ЕК №474921, виданий 01.08.1997 Слов’яносербським РВ УМВС України в Луганській області, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, гуртожиток, с.Металіст Слов’яносербського району Луганської області, та заінтересована особа, громадянка України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серії ЕН №404603, виданий 11.03.2005 Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, перебувають в зареєстрованому шлюбі з 04 серпня 2017 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії І-ЕД №234520, виданим Сєвєродонецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, актовий запис №912.

Як вбачається з медичного свідоцтва про народження №874, виданого 28.10.2017 «Государственным учреждением «Луганская городская многопрофильная больница №3» (російською мовою), ОСОБА_2 28 жовтня 2017 року о 14 год. 15 хв., перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, в пологовому відділенні народила дитину чоловічої статі вагою 3100 гр.

Згідно листа Новопсковського районного відділу ДРАЦСу Головного територіального управління юстиції в Луганській області № 847/17.22-66 від 17.04.2018 в реєстрації народження дитини чоловічої статі ОСОБА_2 28.10.2017 заявнику було відмовлено у зв’язку з тим, що пред’явлене ним медичне свідоцтво про народження видане медичним закладом, який розташовано на території, непідконтрольній українській владі, що ставить під сумнів його легітимність.

Оцінюючи медичне свідоцтво про народження як доказ, суд виходить з того, що відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно принципу 3 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитині має належати з його народження право на ім'я та громадянство.

Відповідно до ч.1 ст.7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Без державної реєстрації факту народження дитини, вона буде позбавлена можливості в подальшому реалізовувати свої права та обов'язки, що становитиме порушення ст. 8 та інших Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ст.ст. 26, 27, 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів кожен чинний договір є обов'язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись; учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору; договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об'єкта і цілей договору та з урахуванням будь-яких відповідних норм міжнародного права, які застосовуються у відносинах між учасниками.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Відповідно до ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.

Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про громадянство України» особа, батьки якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

Згідно ч.1 ст.144 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану, а Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою постановою Верховної ради України №789-ХІІ від 27.02.1991, встановлено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров'я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров'я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За відсутності закладу документа охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Згідно з п.п. «а» п. 2, 3, 22, 23 гл. 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000, підставами для проведення державної реєстрації для народження дитини є медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), що видається закладом охорони здоров'я, незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи. Державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем народження дитини або за місцем проживання її батьків чи одного з них. При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою. Власне ім'я дитини визначається за згодою батьків. По-батькові дитині присвоюється за власним іменем батька.

Встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику для державної реєстрації народження сина.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Згідно зі ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно ч. 1 ст. 122 СК України походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документу закладу охорони здоров’я про народження дружиною дитини.

Також на підтвердження факту народження його дружиною дитини заявник надав до суду медичну документацію – обмінні карти пологового будинку ОСОБА_2, видані «Государственным учреждением «Луганская городская многопрофильная больница №3» (російською мовою) та протоколи проведення УЗД вагітної, видані «Медико –генетическим центром ГУ «Луганская республиканская клиническая больница» (російською мовою), тобто документи видані закладами, розташованими на території, непідконтрольній офіційній владі України.

Враховуючи вищенаведене законодавство, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження дитини, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів народження дитини на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на повагу до приватного та сімейного життя та інших.

З огляду на викладене, суд вважає, що дійсно для проведення державної реєстрації народження дитини є об’єктивні перешкоди. З метою захисту прав і свобод громадян України, якими є заявник, третя особа та їх дитина, суд на підставі викладеного, а також враховуючи те, що законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, дійшов до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту народження ОСОБА_2 28.10.2017 в м. Луганськ, Україна, дитини чоловічої статі, що надасть заявнику можливість отримати свідоцтво про народження дитини, видане відповідним державним органом України.

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 317 ЦПК України рішення у даній справі про встановлення факту народження слід допустити до негайного виконання.

Керуючись ст.ст. 13, 80, 81, 89, 294, 315-317, 319, 352, 354-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту народження, заінтересовані особи –Новопсковський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_2, задовольнити.

Встановити, що громадянка України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, 28 жовтня 2017 року народила в м. Луганськ Луганської області, Україна, дитину чоловічої статі в зареєстрованому шлюбі з громадянином України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є батьком дитини.

Заявник – громадянин України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії ЕК №474921, виданий 01.08.1997 Слов’яносербським РВ УМВС України в Луганській області, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, гуртожиток, с.Металіст Слов’яносербського району Луганської області, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5.

Заінтересована особа - громадянка України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серії ЕН №404603, виданий 11.03.2005 Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області, яка зареєстрована за адресою: вул. Центральна (вул. Леніна), 33, с. Козлове Новопсковського району Луганської області.

Заінтересована особа – Новопсковський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, який розташований за адресою: вул. Українська, 51, смт. Новопсков, код ЄДРПОУ 21758103.

Допустити рішення до негайного виконання.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Луганської області через Новопсковський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя: В.В. Пронька