Рішення № 73455460, 11.04.2018, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/1232/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" квітня 2018 р. смт Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Тустановського А.О.,

за участю секретаря Тарєлкіной Н.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Веселинове Миколаївської області матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 сільської ради Веселинівської району Миколаївської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

14 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 сільської ради Веселинівської району Миколаївської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

У позові зазначив, що 17 лютого 2005 року в смт. Веселинове Миколаївської області помер його родич по материнській лінії - двоюрідний брат ОСОБА_5. Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшло право на земельні частки (паї) із земель колективної власності КСП «Зоря» с. Піщаний Брід Веселинівського району Миколаївської області. ОСОБА_5 за життя заповіту не склав, жив одиноко, дружини та дітей не мав та не мав рідних братів та сестер, а тому він у п’яту чергу отримав право на спадкування за законом.

Заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 нотаріусу у встановлений законодавством термін не подавав, оскільки про смерть брата дізнався не відразу. З 1999 року по 2011 рік перебував на заробітках в Польщі, де й проживав в той час. У 2011 році захворів син і після довготривалої хвороби помер. З 2011 по 2015 роки продовжував працювати та перебував на заробітках у АР Крим. Коли ж дізнався про смерть брата, звернувся до державного нотаріуса, про те, на заваді стала відсутність документів, які підтверджують родинні відносини з померлим та свідоцтва про смерть брата.

Просить визнати поважними причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини та визначити йому додатковий строк в три місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5

Потім надав уточнену позовну заяву, в якій додав, що у померлого ОСОБА_5 був син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який на час відкриття спадщини зі спадкодавцем не проживав та заяву про прийняття спадщини нотаріусу не подав.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 позовну заяву підтримали та пояснили, що основними причинами пропуску строку прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 були перебування позивача в Польщі на заробітках, де він перебував з 1999 по 2012 роки, хвороба та смерть сина, хвороба дружини та відсутність документів, які б підтверджували родинні відносини з померлим, в результаті чого йому довелось звертатись в органи ДРАЦСу для отримання відповідних документів. Окрім того, позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що про смерть брата ОСОБА_5 йому стало відомо протягом місяця після його смерті з телефонної розмови з дружиною. В цей час він перебував в Польщі, де працював нелегально, та не міг приїхати до України для подання заяви про прийняття спадщини після смерті брата оскільки боявся втратити роботу.

Представник відповідача ОСОБА_4 сільської ради Веселинівського району Миколаївської області за довіреністю ОСОБА_7 надав до суду письмове заперечення на позовну заяву, в якій зазначив, що спадкодавець ОСОБА_5 на момент відкриття спадщини проживав сам, син проживав окремо, дружини він не мав, а мати померла раніше. Оскільки ніхто із спадкоємців спадщину після смерті ОСОБА_5 не прийняв, рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 26 березня 2013 року вона була визнана відумерлою та майно, яке належало ОСОБА_5 перейшло у власність територіальної громади ОСОБА_4 сільської ради Веселинівського району Миколаївської області. Позовну заяву ОСОБА_1 вважає необґрунтованою, оскільки незнання про смерть брата не може бути поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, крім того родинні відносини між померлим та позивачем не підтверджені документально. З цих підстав, в задоволенні позову ОСОБА_1 просив відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_4 сільської ради Веселинівського району Миколаївської області за довіреністю ОСОБА_3 в судовому засіданні позовну заяву не визнала. Вказану вимогу позивача вважає передчасною, оскільки ним не підтверджено родинних відносин зі спадкодавцем. Зазначила, що такі причини, як хвороба сина позивача та дружини не можуть бути поважними, оскільки син позивача захворів в 2011 році, а дружина в 2014 році, тобто після закінчення строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 Також вказала на те, що позивач не мав бажання приймати спадщину, оскільки до нотаріуса з питанням прийняття спадщини зверталась дружина позивача, а не він особисто. З цих підстав, в задоволенні позову ОСОБА_1 просила відмовити.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що позивача ОСОБА_1 знає, є його сусідом, а також знав особисто його двоюрідного брата ОСОБА_5, який проживав в ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_5 на момент смерті жив сам. Коли ОСОБА_5 помер позивач знаходився в Польщі на заробітках, на похорони не приїздив. В Польщі перебував з 1998 року по 2011 рік. Коли позивач повернувся з Польщі на Україну помер його син, а потім захворіла дружина.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що позивача ОСОБА_1 знає, є його сусідом. Також повідомив, що знав його двоюрідного брата ОСОБА_5, який проживав в ІНФОРМАЦІЯ_3. Підтвердив, що позивач з 1999 року по 2012 рік перебував у Польщі на заробітках, та коли помер ОСОБА_5 позивач в Україну не приїздив. Коли позивач приїхав до України помер його син, який до цього часу хворів. Під час перебування позивача в Польщі вони інколи спілкувались, вітали один одного зі святами.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що є дружиною позивача. Підтвердила, що з 1999 по 2011 роки позивач перебував у Польщі, де працював на будівництві. Зазначила, що з 2002 року по 2005 рік вона також перебувала в Польщі. Коли приїхала з Польщі дізналась про смерть двоюрідного брата позивача ОСОБА_5 Позивачу про смерть ОСОБА_5 не повідомляла, оскільки довгий час з ним не спілкувалась. Поховання ОСОБА_5 провела їхня дочка. Коли позивач повернувся до України помер їх син, який до цього хворів. В зв’язку з цим, про прийняття спадщини вони тоді не думали. Після того, як позивач приїхав до України, до нотаріуса він особисто не звертався, зверталась лише вона, однак нотаріус їй відмовила в зв’язку з тим, що заява про прийняття спадщина подається особисто спадкоємцем та повідомила, що необхідно зібрати документи, які б підтверджували родинні відносини спадкоємця зі спадкодавцем.

На підтвердження вказаних в позовній заяві обставин разом з позовною заявою ОСОБА_1 надав клопотання про витребування доказів, а саме: від Веселинівського районного відділу ДРАЦС просив витребувати витяг з Державного реєстру актів цивільного стану щодо актового запису про смерть ОСОБА_5, а від Веселинівської державної нотаріальної контори – довідку про наявність (відсутність) спадкової справи, заведеної за фактом смерті ОСОБА_5

Ухвалою суду від 08.02.2018 року з Веселинівського відділу ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області витребувано витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть ОСОБА_5, а від Веселинівської державної нотаріальної контори Миколаївської області витребувано інформаційну довідку із Спадкового реєстру про наявність (відсутність) заведеної спадкової справи за фактом смерті ОСОБА_5

Заслухавши позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 лютого 2005 року в с. Піщаний Брід Веселинівського району Миколаївської області помер ОСОБА_5, смерть якого була зареєстрована 18 лютого 2005 року виконавчим комітетом ОСОБА_4 сільської ради Веселинівського району Миколаївської області за актовим записом № 03, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 00019600968 від 16.02.2018 року.

Після його смерті відкралась спадщина до складу якої, зокрема, увійшло право на земельну частку (пай) розміром 10.72 га умовних кадастрових гектарів по колишньому КСП «Зоря», що розташована в межах території ОСОБА_4 сільської ради Веселинівського району Миколаївської області та належала померлому на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії МК № 017721.

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 51379659 від 27.03.2018 року спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не заводилась, ніхто із спадкоємців до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини не звертався.

Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 26 березня 2013 року спадщина, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 у вигляді вищевказаного права на земельну частку (пай), визнана відумерлою та передана у власність територіальної громади в особі ОСОБА_4 сільської ради Веселинівського району Миколаївської області.

Згідно ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 1265 ЦК України право на спадкування за законом мають саме родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно.

Позивач стверджує, що є спадкоємцем п’ятої черги за законом, оскільки є двоюрідним братом померлого ОСОБА_5

Разом з тим, доказів, які б підтверджували родинні відносини зі спадкодавцем суду не надав, вимоги про встановлення факту родинних відносин між ним та спадкодавцем не заявляв.

Статтями 1269 та 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 відповідних дій, спрямованих на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 не вчинив, до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк не звертався, що підтверджується даними його позовної заяви, показами сторін та свідків, а також вищевказаною Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру, хоча про факт смерті спадкодавця йому було достовірно відомо, що підтвердив позивач своїми поясненнями в судовому засіданні.

Згідно ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до п. 24 Постанови ПВС України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Ураховуючи викладене, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Зазначені висновки відповідають правовим позиціям, котрі викладені у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року, справа № 6-85цс12, та від 04 листопада 2015 року, справа 6-1486цс15.

Позивач ОСОБА_1 стверджував, що пропустив зазначений строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, оскільки знаходився в Польщі, де працював нелегально.

Факт перебування позивача в Польщі знайшов своє підтвердження в судовому засіданні. Так, згідно дослідженого в судовому засіданні оригіналу закордонного паспорта позивача, останній протягом 1999 по 2000 роки постійно виїздив до Польщі та повертався до України. В 2000 році позивач виїхав до Польщі та повернувся до України лише в 2010 році.

Разом з тим, як пояснив позивач в судовому засіданні, про смерть ОСОБА_5 йому було відомо, однак він не приїхав до України, щоб подати заяву про прийняття спадщини, тому, що боявся втратити роботу, а сім`я потребувала коштів.

Із врахуванням зазначених вище положень закону, суд не може визнати таку причину поважною, оскільки це не позбавляло можливості позивача вчинити дії щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, оскільки позивач мав можливість направити до нотаріуса заяву про прийняття спадщини поштою.

Будь-яких доказів, в підтвердження існування об'єктивних, непереборних, істотних труднощів, за яких він був позбавлений можливості звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 позивач не надав.

Суд також не вважає поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини посилання позивача на хворобу та смерть сина, а також хворобу дружини. Згідно наданих доказів, син позивача ОСОБА_11 отримав інвалідність ІІ групи 21 жовтня 2011 року та помер 06 листопада 2011 року, а дружина позивача ОСОБА_10, знаходилась на лікуванні хірургічного відділення Миколаївської обласної лікарні в період з 07.02.2014 по 14.02.2014 року, тобто набагато пізніше ніж помер спадкодавець ОСОБА_12 та після закінчення строків для прийняття спадщини після його смерті.

Окрім того, з дня смерті ОСОБА_5, 17 лютого 2005 року по 2017 рік, тобто на протязі 12 років, позивач, якому було достовірно відомо про смерть двоюрідного брата, жодним чином не вчинив будь яких дій, спрямованих на отримання спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_5 Будь-яких доказів, які підтверджували б те, що він звертався до нотаріуса з питанням прийняття спадщини позивачем не надано. До того ж свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні підтвердила, що позивач до нотаріуса протягом зазначеного періоду особисто з питанням прийняття спадщини не звертався, з вказаним питанням до нотаріуса свідок ОСОБА_10 зверталась особисто.

Суд вважає, що по-перше, матеріли справи не містять жодних доказів про наявність вказаних позивачем обставин, а саме те, що позивач є спадкоємцем п’ятої черги та має право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5; по-друге, вказані позивачем причини пропуску строку для прийняття спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_5, на думку суду, не пов’язані з об’єктивними, непереборними та істотними труднощами для вчинення дій щодо прийняття спадщини з дня відкриття спадщини протягом встановленого законодавством строку.

Таким чином, під час розгляду справи позивач не надав суду належних та допустимих доказів, судом такі не встановлені, а тому суд дійшов висновку про відмову в позові.

На підставі вищевказаного, керуючись ст.ст. 16, 1220, 1258, 1265, 1268-1270, 1272 ЦК України та ст.ст. 76, 263-265, 273 ЦПК України

УХВАЛИВ:

В позовних вимогах ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13.04.2018 року.

Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської області ОСОБА_13