Постанова № 73454233, 17.04.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/3382/17 Головуючий у І інстанції Осаулова Н. А.Провадження № 22-ц/780/1479/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 29 17.04.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: ОСОБА_1 (суддя - доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області, ухвалене в м. Фастів 27 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2017 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,просив солідарно стягнути із ОСОБА_5 та Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі – МТСБУ) майнову шкоду на користь позивача у розмірі 23775,55 грн. та моральну шкоду із ОСОБА_5 на його користь у розмірі 20000 грн.

Заявлені вимоги мотивував тим, що 22 грудня 2016 року в с. Фастівець Фастівського району Київської області по вул. Тхоржевського відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_5 та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 лютого 2017 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Вказував, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу було завдано майнову та моральну шкоду. Так, згідно із висновком експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 24 березня 2017 року, майнова шкода складає 21775,55 грн., крім того, за даний висновок ним сплачено 2000 грн. Крім того, після дорожньо-транспортної пригоди він переніс моральні страждання у зв’язку з тим, що був вимушений займатися ремонтом автомобіля та докладати додаткових зусиль для організації свого життя, моральну шкоду він оцінює в 20000 грн.

Посилався також на те, що відповідно до централізованої бази даних МТСБУ автомобіль НОМЕР_1 не застрахований обов’язковим полісом цивільної відповідальності. 29 березня 2017 року він подав заяву до МТСБУ про проведення страхових виплат, до якої доклав всі необхідні документи, однак у задоволенні його заяви було відмовлено в зв’язку із відсутністю, на думку представників МТСБУ, правових підстав.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської областівід 27 грудня 2017 року позов ОСОБА_4 частково задоволено, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 майнову шкоду в розмірі 23775,55 грн., моральну шкоду в розмірі 2000 грн. та судові витрати 1280 грн. В решті позову відмовлено.

Позивач ОСОБА_4, не погоджуючись із рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської областівід 27 грудня 2017 року в частині стягнення матеріальної шкоди, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог до МТСБУ щодо солідарного стягнення майнової шкоди у розмірі 23775,35 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов в частині солідарного стягнення грошових коштів з МТСБУ у розмірі 23775,55 грн., в іншій частині рішення залишити без змін.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що суд не вбачав правових підстав для стягнення з МТСБУ на користь позивача майнової шкоди, вказавши, що позивачем порушено вимоги Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме не збережено автомобіль в стані, якому він знаходився після дорожньо-транспортної пригоди та не забезпечено можливість представнику МТСБУ провести огляд пошкодженого автомобіля. Дані висновки суду він вважає хибними та такими, що суперечать зібраним доказам по справі та нормам матеріального права, оскільки 29 березня 2017 року ним подано заяву про проведення виплат за страховим випадком, а МТСБУ не направило свого представника для проведення огляду, чим порушило вимоги п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому він самостійно обрав експерта для визначення розміру шкоди. На телеграмі, яку долучено представником МТСБУ до матеріалів справи, зазначено адресу, на яку її було направлено – АДРЕСА_1, за якою знаходяться офіси та суд, а квартири за даною адресою взагалі не існує, отже позивач не міг отримати телеграму. Крім того, у другому повідомленні МТСБУ від 11 квітня 2017 року про надання документів зазначається про надання певних документів для проведення подальшого розгляду справи та прийняття рішення щодо відшкодування шкоди, в якому не згадувалося про необхідність надання автомобіля заявника (позивача) для огляду чи про те, що позивач не надав автомобіль, чи про те, що у випадку ненадання автомобіля буде відмовлено у проведенні страхової виплати.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди постановою суду, внаслідок винних дій відповідача позивачу завдано майнову шкоду в розмірі 23775,55 грн., які фактично витрачені на ремонт автомобіля позивача та не були відшкодовані, а тому вони підлягають стягненню із ОСОБА_5 на користь позивача.

Також ОСОБА_4 завдано моральну шкоду, яка полягає в моральних переживаннях у зв’язку з тим, що внаслідок пошкодження та ремонту автомобіля тимчасово він був вимушений змінити свій звичний спосіб життя, перебував у стресових ситуаціях у зв’язку з ремонтом автомобіля, розмір моральної шкоди 2000 грн. суд визначив, виходячи із засад розумності та справедливості.

Відмовляючи в задоволенні солідарного стягнення майнової шкоди із МТСБУ, суд першої інстанції встановив, що позивачем порушено вимоги Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме не збережено автомобіль в такому стані, в якому він знаходився після дорожньо-транспортної пригоди та не забезпечено можливість представнику МТСБУ провести огляд пошкодженого автомобіля.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи вбачається, що 22 грудня 2016 року в с. Фастівець по вул. Тхоржевського ОСОБА_5, керуючи автомобілем НОМЕР_1, порушив правила дорожнього руху, передбачені п. 2.3 б, 10.11 відповідних Правил, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні ушкодження. Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 лютого 2017 року встановлено вину ОСОБА_5 в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності (а. с. 6).

Власником автомобіля НОМЕР_2 є ОСОБА_4 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХО 433802 (а. с. 7).

24 березня 2017 року судовим експертом ОСОБА_6 на підставі договору, укладеного із ОСОБА_4, складено висновок № 211/17 експертного товарознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, згідно якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 24 грудня 2016 року, становить 21775,55 грн. Вартість послуг, наданих за договором про надання експертних послуг, становить 2000 грн. (а. с. 10 – 16).

29 березня 2017 року ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_7 звернувся до МТСБУ із заявою про проведення виплати за страховим випадком, до якої долучив, зокрема, оригінал звіту № 211/17 про оцінку вартості збитку, нанесеному власнику пошкодженого колісного транспортного засобу (а. с. 8).

11 квітня 2017 року МТСБУ направило лист на адресу ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_4 (АДРЕСА_2), згідно якого бюро розглянуло його звернення щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 22 грудня 2016 року, для подальшого розгляду справи та прийняття рішення щодо відшкодування заподіяної шкоди просило надати заяву про страхове відшкодування, відомості про наявність або відсутність договору добровільного страхування (КАСКО), відомості про можливо здійснені взаєморозрахунки з особою, відповідальною за шкоду (а. с. 66).

20 квітня 2017 року представник позивача ОСОБА_7 подав до МТСБУ заяву про проведення виплати за страховим випадком, в якій зазначив, що 29 березня 2017 року подав до МТСБУ заяву про проведення страхових виплат, що якої було докладено всі необхідні документи (а. с. 68).

24 квітня 2017 року складено акт прийому-передачі робіт по ремонту автомобіля, згідно якого відповідно до рахунку від 24 квітня 2017 року виконавець здійснив відновлювальні роботи автомобіля замовника, а замовник сплатив кошти за виконання ремонтних робіт автомобіля НОМЕР_3 (а. с. 75).

27 червня 2017 року МТСБУ направило лист на адресу ОСОБА_7, який діяв в інтересах ОСОБА_4 (АДРЕСА_2), згідно якого 05 квітня 2017 року МТСБУ призначило страхового комісара для встановлення розміру заподіяної шкоди в зв’язку з пошкодженням транспортного засобу. Згідно з рапортом аварійного комісара, заявник не надав для огляду транспортний засіб і в телефонній розмові повідомив, що він знаходиться в ремонті. Заявнику була направлена телеграма, але в зазначений час власник пошкодженого транспортного засобу не з’явився, пошкоджений автомобіль до огляду не надав. З огляду на вищезазначене МТСБУ не вбачає правових підстав для відшкодування заподіяної заявнику шкоди (а. с. 9).

В матеріалах справи на а. с. 32 міститься телеграма, направлена 06 квітня 2017 року на ім’я ОСОБА_4 на адресу АДРЕСА_3, за змістом якої згідно доручення МТСБУ № 40641 ТОВ «Незалежна експертна компанія» просить ОСОБА_4 10 квітня 2017 року о 11:00 надати для огляду колісний транспортний засіб ВАЗ р/н НОМЕР_4, за адресою м. Київ, вул. Басейна, 7, та вказано контактний номер телефону.

ТОВ «Незалежна експертна компанія» складено рапорт щодо доручення МТСБУ на виконання робіт по справі № 40641, згідно даного рапорту 06 квітня 2017 року під час розмови по вказаному в дорученні телефону НОМЕР_5 з адвокатом ОСОБА_8 він повідомив, що КТЗ ВАЗ р/н НОМЕР_4 вже знаходиться в ремонті і що в МТСБУ була надана експертиза з оцінки матеріального збитку, і він не розуміє, для чого її оглядати. Машину не було надано для огляду, в тому числі після виклику телеграмою (а. с. 33).

Наведені обставини підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом першої інстанції правильно застосовано дані вимоги закону і встановлено, що вина ОСОБА_5 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої ОСОБА_4 заподіяно майнову шкоду, є встановленою та не підлягає доведенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Апеляційний суд враховує, що в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 2000 грн. із ОСОБА_5 на користь позивача рішення суду першої інстанції позивачем не оскаржене, а відтак не є предметом апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до п. 33.3 ст. 33 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов’язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов’язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.

Відповідно до п. 33.1 ст. 33-1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов’язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.

Відповідно до п. п. 34.1 – 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов’язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов’язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з’явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов’язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Відповідно до п. 35-1 ст. 35 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов’язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач повідомлявся телеграмою від 06 квітня 2018 року ТОВ «Незалежна експертна компанія», уповноваженим МТСБУ на визначення розміру заподіяного ОСОБА_4 збитку, про необхідність надання транспортного засобу для огляду на вказану адресу експертної компанії, однак у вказаний в телеграмі час автомобіль для огляду надано не було.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що за вказаною в телеграмі адресою знаходяться офіси, а квартири № 22 не існує взагалі, отже ОСОБА_4 не міг отримати телеграму, апеляційний суд враховує, що саме цю адресу представник позивача ОСОБА_7 вказував в листуванні із МТСБУ та в інших матеріалах справи як свою власну, а отже мав можливість отримати її в інтересах ОСОБА_4

Також апеляційний суд враховує, що доводами апеляційної скарги не заперечується, що ОСОБА_7 зазначену телеграму дійсно отримав.

Доводи апеляційної скарги, що у другому повідомленні МТСБУ від 11 квітня 2017 року не зазначалося про необхідність надання для огляду автомобіля, або що у випадку ненадання автомобіля буде відмовлено у проведенні страхової виплати, висновків суду про невиконання позивачем обов’язку в десятиденний термін з дня повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду надати представнику МТСБУ автомобіль для огляду не спростовують.

Отже, оскільки судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_4 не зберіг автомобіль в такому стані, в якому він знаходився після дорожньо-транспортної пригоди та не забезпечив можливість представнику МТСБУ в передбачений законом строк провести огляд пошкодженого автомобіля, що є порушенням його обов’язків як потерпілого відповідно до вимог Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і призвело до неможливості МТСБУ встановити розмір заподіяної шкоди, висновки суду про правомірність відмови страховика у відшкодуванні збитків позивачу є правильними та обґрунтованими.

Таким чином, оскільки під час розгляду справи позивачем не доведено обов’язку МТСБУ відшкодування завданої йому майнової шкоди, судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто розмір даної шкоди та вартість експертного автотоварознавчого дослідження в розмірі 23775 грн. із особи, винної в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, на загальних підставах, передбачених ст. 1187 ЦК України.

Крім того, вимоги позивача про солідарне стягнення майнової шкоди із страховика та винної у дорожньо-транспортної пригоди особи взагалі не ґрунтуються на вимогах закону, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов’язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тобто, якщо потерпілому недостатньо сплаченого страховиком відшкодування, він має право вимоги до винної у дорожньо-транспортної пригоди особи на різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Виходячи із аналізу наведених вимог закону, відповідальність страховика у випадку наявності передбачених законом підстав для її застосування обмежена розміром страхової суми, а відповідальність винної особи є різницею між фактичним розміром шкоди і страховою сумою, відтак не є солідарною із відповідальністю страховика.

Позивач звернувся із позовом і до винної особи, відтак суд першої інстанції обґрунтовано стягнув розмір заподіяної майнової та моральної шкоди із відповідача ОСОБА_5

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги, що доводами апеляційної скарги не обґрунтовано, яким чином задоволення позову лише в межах вимог до ОСОБА_5 порушує права та законні інтереси позивача, оскільки розмір майнової шкоди стягнуто судом повністю відповідно до заявлених позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_5 рішення суду першої інстанції не оскаржував.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді :

____ ____ ____