Постанова № 73452277, 17.04.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/3958/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Семенюк Г.В.

суддів: Потапчука В.О. , Шляхтицького О.І.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №139194-13 від 30.06.2017 року, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №139194-13 від 30.06.2017 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року в задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №139194-13 від 30.06.2017 року відмовлено повністю.

ОСОБА_1 не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції від 23 жовтня 2017 року по справі № 815/3958/17 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, а також на те, що податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Учасники справи сповіщались належним чином про час, дату та місце проведення судового засідання, однак своїм правом на участь в розгляді апеляційної скарги не скористались та у судове засідання не з'явилися, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження згідно ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль марки LAND ROVER, модель RANGE ROVER, 2015 року випуску, державний номер НОМЕР_1, об'єм двигуна 4367 куб.см., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_2 Центр 5141 TSC 5141 (а.с.9-10).

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області № 139194-13 від 30.06.2017 року, згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України, ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 25000,00 грн. (а.с.11).

Відмовляючи в задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області №139194-13 від 30.06.2017 року є правомірним, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:

01.01.2015 року набрав чинності Закон України №71-VIII від 28.12.2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції норм Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України) введено новий податок на майно, що складається, у тому числі - з транспортного податку.

В свою чергу Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 року № 909-VІІІ внесені зміни до Податкового кодексу України, зокрема, у частині справляння транспортного податку, які набрали чинності з 01.01.2016 року.

За приписами ст.265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Рішенням Одеської міської ради від 21.01.2015 року № 6257-VІ з 01.01.2015 року на території м. Одеси встановлено податок на майно в частині транспортного податку згідно з «Положенням про податок на майно в частині транспортного податку».

Рішенням Одеської міської ради №1600-VII від 08.02.2017 року Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 21 січня 2015 року №6257-VI «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку», яким встановлено у 2017 році податок на майно на території м.Одеси на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Бюджетного кодексу України, Податкового кодексу України, враховуючи зміни, внесені Законом України від 20.12.2016 року №1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році». Вищезазначене рішення було офіційно оприлюднено 17.02.2017 року.

При цьому у 2017 році не встановлювався новий податок (транспортний податок діяв і в 2015 році), а також не змінювалась його ставка, а лише змінювалися вимоги до об`єкта оподаткування в частині об`єму двигуна автотранспортного засобу.

Відповідно до п.п.267.1.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 п.267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом у зв'язку із тим, що позивач є власником транспортного засобу, який є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України.

Об'єктом оподаткування Податкового кодексу України (в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом №909-VIII від 24.12.2015 року) стали легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Згідно інформації з офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України в розділі "Транспортні засоби: розрахунок вартості", середньоринкова вартість легкового автомобіля марки LAND ROVER, модель RANGE ROVER, 2015 року випуску становить 2454033,00 грн. (а.с.44).

Отже, об'єктом оподаткування у 2017 році стали легкові автомобілі, середньо ринкова вартість яких становить понад 1200000,00 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пункту 267.4).

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 267.5.1).

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України (підпункт 267.7.1).

Транспортний податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (підпункту 267.8.1 п.267.8 ст.267 ПК України).

Враховуючи, що належний позивачеві автомобіль 2015 року випуску, з об'ємом двигуна 4367 куб. см., а об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з об'ємом двигуна 3000 куб.см., середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати (1200000,00 грн.), а середньоринкова вартість автомобіля позивача становить 2454033,00 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років, з урахуванням того, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року, автомобіль позивача є об'єктом оподаткування у 2017 році відповідно до приписів статті 267 ПК України.

Отже, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що у фізичних осіб, що мають власні зареєстровані у встановленому порядку легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, виникає обов'язок зі сплати транспортного податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, а відтак, автомобіль позивача, а саме LAND ROVER, модель RANGE ROVER, 2015 року випуску, державний номер НОМЕР_1, об'єм двигуна 4367 куб.см., з року випуску яких минуло не більше п'яти років, середньоринкова вартість якого становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати у розумінні положень п.п.267.2.1 п.267.2ст.267 Податкового кодексу України, є об'єктом оподаткування транспортним податком.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що суд не наділений повноваженнями доповнювати діюче законодавче регулювання своїми рішеннями і встановлювати додаткові підстави для звільнення від сплати транспортного податку, з огляду на відсутність таких норм у податковому законі.

Пунктом 4.3 статті 4 Податкового кодексу України передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

Згідно з п.4.4 ст. 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Таким чином, транспортний податок незважаючи на те, що він відноситься до місцевого податку, його справляння та зарахування здійснюється до місцевої ради, водночас він не є таким, що встановлений саме місцевим органом самоврядування в особі Одеської міської ради, оскільки визначений та встановлений Верховною Радою України, яка має на це відповідні повноваження, оскільки повноваження на встановлення податку з усіма його критеріями та елементами є виключною компетенцією даного органу. Таке регулювання суспільних відносин між відповідними суб'єктами органів влади в сфері податків та зборів, час їх застосування має різне правове навантаження та сферу правового впливу на такі відносини.

При цьому, питання щодо застосування до спірних правовідносин приписів п.12.3, п.12.5 ст.12 Податкового кодексу України стосовно прийняття рішення про встановлення місцевого податку, його офіційного оприлюднення відповідним органом місцевого самоврядування, набрання чинності такого рішення, який є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками, не має правового впливу на транспортний податок, з огляду на різне правове навантаження, та регулювання суспільних інтересів в сфері податкового законодавства, у тому числі, за органом, котрий встановлює податок, час введення його в дію, та застосування.

Отже, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що питання справляння транспортного податку визначаються виключно Податковим кодексом України, та не можуть ставитися у залежність від дії підзаконного нормативно-правового акта.

Колегією суддів не приймаються доводи апеляційної скарги про те, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, а також на те, що податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до п.п.10.1.1 п.10.1 ст.10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно, в склад якого, відповідно до підпункту 265.1.2 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України входить транспортний податок.

Відповідно до п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Закон №909-УІІІ у п.4 розділу II «Прикінцеві положення» ввів пряму норму: установити, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги встановлені пп. 12.3.4п.12.3 ст.12 ПК України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Отже, з урахуванням положень ч.5 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якою передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів в дію, рішення Одеської міської ради від 08.02.2017 року № 1600-УІІ Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 21.01.2015 року № 6257-УІ «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку» та набрало чинності 17.02.2017 року.

Враховуючи вищенаведене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що саме 2017 рік і є базовим (звітним) періодом для оподаткування транспортним податком з об'єкту який належить на праві власності позивачу.

Отже, з урахуванням наведеного, судом першої інстанції вірно встановлено, що Рішенням Одеської міської ради від 03.02.2016 року №257-VІІ "Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 21.01.2015 року №6257-VI "Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку" лише внесено зміни до вже встановленого транспортного податку, тоді як положеннями п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України, до початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом, заборонено застосування, зокрема, рішень про встановлення місцевих податків.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №139194-13 від 30.06.2017 року належним чином не обґрунтовані, не підтверджені наявними у справі матеріалами та задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги майже один в один дублюють адміністративний позов (а.с. 4) були предметом дослідження в суді першої інстанції та висновків останнього не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року по справі № 815/3958/17, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

суддя-доповідач: Семенюк Г.В.судді: Потапчук В.О. Шляхтицький О.І.